Постанова № 26208757, 14.09.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2012 року Справа № 1170/2а-5142/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого - судді Хилько Л.І.

при секретарі судового засідання - Власенко Д.В.,

за участю представників:

прокурора - Макаренко О.І.,

відповідача - Смаглюк М.О.,

третьої особи - Міхальова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Кіровоградського міжрайонного природоохоронного прокурора до Кіровоградської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Саладін», про визнання незаконним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Кіровоградський міжрайонний природоохоронний прокурор (по тексту - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської міської ради (по тексту - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Саладін»(по тексту - третя особа), про визнання незаконним та скасування рішення Кіровоградської міської ради від 22 липня 2010 року №3651 «Про передачу ТОВ «Саладін»в оренду земельної ділянки в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою виконання покладених на органи прокуратури обов'язків та скасування рішень, що суперечать законодавству, природоохоронною прокуратурою 24.11.2011 року за №2-1078 вих.-11 принесено протест на рішення Кіровоградської міської ради. Відповідь про розгляд протесту прокурора до природоохоронної прокуратури не надійшла, у зв'язку з чим виникла необхідність звернення з позовом до суду про визнання недійсним зазначеного рішення. Пунктом 8.130 рішення 8 сесії 5 скликання Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 р. №405 погоджено місце розташування та дано ТОВ «Саладін»згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 20 років площею 7,1 га зелених насаджень загального користування в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища під розміщення зони відпочинку, культурно-розважального та торгово-побутового комплексів за рахунок водного фонду та земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі.

Прокурор міста Кіровограда 04.04.2008 року звернувся до Господарського суду в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Управління з контролю за використанням та охороною земель в Кіровоградській області, з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування пункту 8.130 рішення Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 року №405 «Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин». Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 19.07.2010 року зазначений позов прокурора м. Кіровограда задоволено.

Незважаючи на вказану обставину, порушуючи вимоги статті 124 Конституції України та статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими ухвалені іменем України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, Кіровоградською міською радою 22.07.2010 року прийнято рішення за №3651, яким затверджено містобудівне обґрунтування, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ТОВ «Саладін»земельну ділянку в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища в оренду строком на 20 років загальною площею 62968 кв.м. під розміщення зони відпочинку, культурно-розважального та торгово-побутового комплексів за рахунок водного фонду та земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі.

Вивченням технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж вищевказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) встановлено, що межа земельної ділянки, яка передається в оренду співпадає по урізу води з межею прибережної захисної смуги.

З урахуванням викладеного, рішення Кіровоградської міської ради від 22.07.2010 року №3651 «Про передачу ТОВ «Саладін»в оренду земельної ділянки в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища»прийняте з порушеннями закону та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник прокурора позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просить суд в її задоволенні відмовити. З наданих до суду письмових заперечень пояснив, що рішенням Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 р. №405 «Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин»погоджено місце розташування та надано ТОВ «Саладін»згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 20 років площею 7,1 га зелених насаджень загального користування в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища під розміщення зони відпочинку, культурно-розважального та торгово-побутового комплексів. ТОВ «Саладін»на виконання зазначеного рішення Кіровоградської міської ради розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, відповідно погоджено з усіма службами міста.

Крім того, як зазначив відповідач, норми Земельного кодексу України та Водного кодексу України передбачають, що статус прибережна зона набуває лише після розробленого проекту землеустрою, який розробляється відповідно до чинного законодавства. Такого проекту землеустрою не розроблено. Відповідно до висновку по проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ «Саладін»від 05.05.2008 року №01-12/655, Кіровоградське обласне виробниче управлінням меліорації і водного господарства не заперечує проти відведення земельної ділянки в оренду терміном на 20 років ТОВ «Саладін»/а.с.77-79 т.1/.

Представник третьої особи також заперечував проти задоволення позовних вимог позивача, зазначивши при цьому, що пунктом 8.130 рішенням Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 р. №405 «Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин»було погоджено місце розташування та надано ТОВ «Саладін»згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 20 років площею 7,1 га зелених насаджень загального користування в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища під розміщення зони відпочинку, культурно-розважального та торгово-побутового комплексів за рахунок водного фонду та земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі. В подальшому, за клопотанням ТОВ «Саладін»на підставі договору на проведення проектно-вишукувальних робіт з розробкою науково-технічної продукції №38 від 10.04.2008 р., ТОВ «Тектореал»розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 20 років ТОВ «Саладін»під розміщення зони відпочинку, культурно-розважального та торгово-побутового комплексів на території Лелеківського водосховища. На момент розробки проекту землеустрою, його погодження з Кіровоградською СЕС. управлінням культури і туризму та інш., пункт 8.130 рішення Кіровоградської міської ради №405 не було визнано недійсним у встановленому законодавством порядку.

Крім того, рішенням Кіровоградської міської ради №3651 від 22.07.2010 року «Про передачу ТОВ «Саладін»в оренду земельної ділянки в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища»є актом одноразового застосування. На час розгляду адміністративної справи зазначене рішення виконано в повному об'ємі, а саме між Кіровоградською міською радою та ТОВ «Саладін»укладено договір оренди землі №250 від 26.10.2010 року, а тому останнє не може бути скасовано або змінено /а.с88-94 т./.

Згідно ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України) в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19.09.2012 р., про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для об'єктивного розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних правових висновків.

Відповідно до частини 1 ст. 2 КАС України, одним із завдань адміністративного судочинства є захист інтересів суб'єктів сфери публічно-правових відносин при здійсненні ними управлінських функцій від порушень з боку інших суб'єктів.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом. Право звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачено ст.121 Конституції України, п.6 ст.20, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» та ст.104 КАС України.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Однією із форм представництва є звернення з позовною заявою до суду.

Підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.

Пунктом 7 частини 1 ст.3 КАС України встановлено поняття суб'єкта владних повноважень, яким є орган державної влади, інший суб'єкт при здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства.

Пунктом 8 частини 1 ст.3 КАС України передбачено, що в адміністративному судочинстві позивачем може бути суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана заява до адміністративного суду.

Статтею Закону України «Про прокуратуру»встановлено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів органами виконавчої влади, органами державного господарського управління та контролю, здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Також ст.19 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що предметом нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів є, також, і відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Судом встановлено, що Кіровоградською міською радою 22.07.2010 року прийнято рішення за №3651 «Про передачу ТОВ «Саладін»в оренду земельної ділянки в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища», яким: затверджено містобудівне обґрунтування внесення змін до містобудівної документації (до генерального плану міста Кіровограда), зміни функціонального та цільового призначення земельної ділянки, для розміщення об'єкта: «Зона відпочинку, культурно-розважальний та торгово-побутовий комплекс в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища»шифр 33/2008-МО(п.1); затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ТОВ «Саладін»земельну ділянку в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища в оренду строком на 20 років загальною площею 62968 кв.м. під розміщення зони відпочинку, культурно-розважального та торгово-побутового комплексів за рахунок категорії площею 2,66 га -земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі та площею 3,63 га -землі водного фонду, що перебувають у запасі (п.2-3) /а.с.10-11 т.1/.

З метою виконання покладених на органи прокуратури обов'язків, розглянувши звернення прокурора м. Кіровограда /а.с.32-38/, позивачем 24.11.2011 року за №2-1078 вих.-11 принесено протест з вимогою винести протест прокурора на розгляд сесії Кіровоградської міської ради та скасувати рішення Кіровоградської міської ради від 22.07.2010 року за №3651 «Про передачу ТОВ «Саладін»в оренду земельної ділянки в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища», як таке, що прийняте з порушенням закону.

Як зазначено позивачем, відповідь про розгляд протесту прокурора до природоохоронної прокуратури не надійшла, у зв'язку з чим виникла необхідність звернення з позовом до суду про визнання недійсним зазначеного рішення.

Судом встановлено, що відповідно до листа першого заступника міського голови В. Дзядух на ім'я Кіровоградського міжрайонного природоохоронного прокурора від 16.12.2011 р. №7594/52-05-26 при розгляді протесту на рішення Кіровоградської міськради від 22.07.2010 року №3651 на пленарному засіданні Кіровоградської міськради, яке відбулося 07.12.2011 р., рішення щодо задоволення протесту не набрало достатньої кількості голосів депутатів Кіровоградської міськради під час голосування /а.с.85 т.1/.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню Кіровоградської міської ради від 22 липня 2010 року за №3651, адміністративний суд зазначає.

Як зазначено позивачем та випливає зі змісту принесеного ним протесту на вказане вище рішення, в ході проведення природоохоронною прокуратурою перевірки встановлено, що пунктом 8.130 рішення восьмої сесії п'ятого скликання Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 року №405 погоджено місце розташування та дано ТОВ «Саладін»згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 20 років площею 7,1 га зелених насаджень загального користування в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища під розміщення зони відпочинку, культурно-розважального та торгово-побутового комплексів за рахунок водного фонду та земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі.

Згідно статті 1 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Частина 1 ст.20 Закону України «Про землеустрій»передбачає, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі:

а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель;

б) встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;

в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок;

г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути);

ґ) організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою;

д) виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов'язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями.

Власники землі, землекористувачі, у тому числі орендарі, при здійсненні землеустрою зобов'язані забезпечити доступ розробникам документації із землеустрою до своїх земельних ділянок, що підлягають землеустрою.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 «Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року за №677, проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок; укладених договорів між землевласниками та землекористувачами та розробником проекту відведення земельної ділянки; судового рішення.

П.9 Порядку, розроблений проект відведення земельної ділянки виконавець подає у випадках, установлених статтями 118 і 123 Земельного кодексу України, на погодження відповідній комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, за місцем розташування земельної ділянки.

ТОВ «Саладін», на виконання рішення Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 р. №405, розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 20 років під розміщення зони відпочинку, культурно-розважального та торгово-побутового комплексів загальною площею 62968,00 кв.м. за адресою: м. Кіровоград, район лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища /а.с.141-182 т.1/.

Згідно висновку від 05.05.2008 р. №01-12/655, Кіровоградське обласне виробниче управління меліорації і водного господарства, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ «Саладін»в оренду строком на 20 років під розміщення зони відпочинку, культурно-розважального та торгово-побутового комплексів, не заперечувало проти відведення даних земельних ділянок в оренду терміном на 20 років ТОВ «Саладін»/а.с.87 т.1/.

Відділом охорони культурно спадщини, туризму та курортів Управління культури і туризму Кіровоградської ОДА також погоджено даний проект землеустрою /а.с.159 т.1/.

Пункт 11 Порядку зазначає, що після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Згідно частини 1 ст.123 Земельного кодексу України (по тексту - ЗК України), надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 10 ст.123 ЗК України, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Прокурор міста Кіровограда 04.04.2008 року звернувся до Господарського суду в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Управління з контролю за використанням та охороною земель в Кіровоградській області, з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування пункту 8.130 рішення Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 року №405 «Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин». Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 19.07.2010 року визнано незаконним та скасовано п.8.130 рішення Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 р. №405, яким ТОВ «Саладін»погоджено та надано згоду на розроблення проекту землеустрою (яке набрало законної сили)

Не зважаючи на це, Кіровоградською міською радою 22.07.2010 року прийнято рішення за №3651, яким, зокрема, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ТОВ «Саладін»земельну ділянку в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища в оренду строком на 20 років загальною площею 62968 кв.м. під розміщення зони відпочинку, культурно-розважального та торгово-побутового комплексів за рахунок водного фонду та земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі.

З огляду на вищевказане слідує, що відповідачем затверджено розроблений третьою особою проект землеустрою, згоду на розроблення якого надано рішенням, яке визнане протиправним та скасоване рішенням суду, що набрало законної сили.

26.10.2010 року між відповідачем (орендодавцем) та третьою особою (орендарем) було укладено договір оренди №250 /а.с.97-102 т.1/.

Згідно частини 2 статті 144 Конституції України та пункту 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 06.03.2008 №2, дія оскаржуваного пункту рішення була зупинена з моменту подання прокурором позовної заяви до суду. Вказане свідчить про відсутність правових підстав для розроблення проекту землеустрою, прийняття міською радою рішення про його затвердження та укладення договору оренди землі. Така правова позиція знаходить своє підтвердження у постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»№6 від 17.05.2011 р., оскільки відсутність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки є підставою для визнання недійсним договору оренди землі.

Суд погоджується з позивачем щодо того, що надання згоди юридичній особі на розроблення проекту землеустрою є попереднім етапом погодження і оформлення документів, які відповідно до чинного законодавства є необхідними для прийняття рішення про надання земельної ділянки у користування. При цьому, відповідно до частини 10 ст.123 Земельного кодексу України підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Таким чином, скасування 19.07.2010 р. Господарським судом Кіровоградської області пункту 8.130 рішення Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 року №405, яким надано згоду ТОВ «Саладін»на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, має наслідком того, що рішення Кіровоградської міської ради від 22.07.2010 року №3651, яким затверджено даний проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, є незаконним та підлягає скасуванню.

Крім того, слід зазначити, що згідно ст. 1 Водного кодексу України (по тексту - ВК України), прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Частинами 1, 2 ст.58 ЗК України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в)гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Відповідно до статті 60 ЗК України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Дані вимоги закріплено і в статті 88 Водного кодексу України.

Судом встановлено, що рішенням сесії Кіровоградської міської ради №1133 від 21.08.2001 року «Про затвердження робочого проекту «Прибережні захисні смуги річки Інгул в місті Кіровограді»затверджено робочий проект «Прибережні захисні смуги річки Інгул в місті Кіровограді», де чітко визначено межу прибережної захисної смуги річки Інгул /а.с.257 т.1/. Дане рішення втратило чинність 06.11.2008 року на підставі рішення №1569 /а.с.258 т.1/.

Статтею 61 ЗК України закріплено обмеження (заборона) щодо використання прибережних захисних смуг уздовж річок та навколо водойм.

Так, згідно до частини 2 вказаної статті, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Вказана заборона міститься і в статті 89 Водного кодексу України.

У висновку по проекту землеустрою щодо відведення ТОВ «Саладін»земельних ділянок в оренду Кіровоградського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства від 05.05.2008 № 01-12/655 (який є частиною проекту землеустрою) чітко зазначено, що в межах прибережної захисної смуги Кіровоградського водосховища, при використанні обмежити господарську діяльність відповідно до ст.ст.88, 89 Водного кодексу України /а.с.160 т./.

Згідно п.8 договору оренди від 26.10.2010р. №250 (обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки) сторони домовились, що обов'язковими для діяльності орендаря є наступні обмеження щодо використання земельної ділянки, а саме: використання земельної ділянки за визначеним цільовим призначенням; заборона на впровадження окремих видів діяльності; дотримання природоохоронних вимог; збереження природного стану земельної ділянки; дотримання режиму використання земельної ділянки, відповідно до закону /а.с.97-102 т.1/.

Державною інспекцією сільського господарства в Кіровоградській області, на виконання вимоги природоохоронного прокурора від 04.07.2012 року №2-415 вих.-12, проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні ТОВ «Саладін»земель водного фонду в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища, якою встановлено (складено акт від 01.08.2012 року №б/н), що ТОВ «Саладін»використовує земельну ділянку площею 62986 кв.м. згідно договору оренди землі від 05.11.2010 року №041039000155 для розміщення зони відпочинку, культурно-розважального та торгово-побутового комплексів в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища. На вищезазначеній земельній ділянці із північно-західної сторони на відстані 15-20 метрів від водного дзеркала розташований об'єкт, що знаходиться в стадії будівництва. Крім того, на відстані 50-55 метрів від водного дзеркала знаходиться магазин, на відстані 15-30 метрів - альтанки /а.с.255-256 т.1/.

Вказані обставини свідчать про порушення вимоги ст.ст.60, 61 Земельного кодексу України, ст.ст.88, 89 Водного кодексу України.

Суд не бере до уваги доводи представників відповідача та третьої особи щодо того, що проект землеустрою про встановлення меж прибережних захисних смуг не розроблено, оскільки, як вже зазначалось раніше, рішенням сесії Кіровоградської міської ради №1133 від 21.08.2001 року було затверджено робочий проект «Прибережні захисні смуги річки Інгул в місті Кіровограді», яке було чинним до 06.11.2008 року (втратило чинність на підставі рішення сесії Кіровоградської міської ради за №1569). Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного рішення сесії Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 року за №405, яким погоджено місце розташування та надано ТОВ «Саладін»згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за рахунок земель водного фонду та на момент розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду, межа прибережної захисної смуги річки Інгул була визначена в натурі, оскільки рішення про затвердження проекту прибережної захисної смуги було чинним.

При цьому слід зазначити й таке, що чинним законодавством чітко передбачено існування прибережних захисних смуг безпосередньо в силу закону, незалежно від вчинення будь-яких землевпорядних дій, зокрема щодо визначення їх в натурі.

З огляду на сказане, адміністративний суд прийшов до висновку, що рішення Кіровоградської міської ради чотирнадцятої сесії п'ятого скликання №3651 від 22 липня 2010 року прийнято протиправно та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частина ж 2 даної статті вказує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів того, що ним не порушено вимоги чинного законодавства (на момент виникнення спірних відносин) при прийнятті оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 137, 159-163, 167 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Кіровоградської міської ради чотирнадцятої сесії п'ятого скликання від 22 липня 2010 року №3651 «Про передачу ТОВ «Саладін»в оренду земельної ділянки в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища».

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько