Постанова № 26208668, 17.09.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2012 року Справа № 0870/6714/12

за позовною заявою приватного підприємства «Октан Центр»

до: Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області

про: визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2012 № 0000132301

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Петрусь Д.К.

за участі представників сторін:

від позивача - Коротков О.С. (довіреність № 87 від 13.08.2012)

від відповідача - Красніков О.Б. (довіреність № 14491 від 12.09.2012)

ВСТАНОВИВ:

В липні 2012 року ПП "Октан Центр"(далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області про визнання протиправними дій останньої при складанні акта перевірки № 3089/23/37644180 від 16.12.2011р., в частині викладення в ньому висновків щодо порушення позивачем пунктів 198.3 статті 198, 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при здійсненні правочинів ПП "Октан Центр" з ТОВ ЛФ "Шахін" на підставі договору № 0808-1 від 08.08.2011р. в серпні 2011р. Крім того, позивач просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.02.2012р. № 0000132301, що винесено на підставі акту перевірки № 3089/23/37644180 від 16.12.2011р.

Ухвалою суду від 06.08.2012р., відкрито провадження у адміністративній справі №0870/6714/12 та призначено до судового розгляду на 14.08.2012р.. Провадження у справі за обґрунтованим клопотанням сторін зупинялось до 17.09.2012р..

Відповідно до ст.160 КАС України, в засіданні 17.09.2012р. сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови і оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що по-перше, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотримуванням або порушенням тільки правил перевезення автомобільним транспортом, які не пов'язані з вимогами податкового законодавства та не свідчать про безтоварність господарських операцій. Відсутність тільки товарно-транспортних накладних не позбавляє права покупця включати до витрат по придбанню товарів у склад витрат та віднесення до податкового кредиту відповідних сум ПДВ.

По-друге, позивачем належним чином оформлені господарські правовідносини з ТОВ «ЛФ «Шахін», фактичне їх виконання підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Надав пояснення та обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Зокрема, пояснив, що висновки фахівців податкової інспекції про порушення позивачем чинного законодавства, ґрунтуються на законодавстві, у зв'язку з чим вважає спірне податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим.

Вказує, що товарно-транспортна накладна - документ, який підтверджує факт переміщення товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця. Однак, надані до перевірки товарно-транспортні накладні, складені з порушенням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Будь-які інші документи, які є необхідними для підтвердження фактичного транспортування придбаного товару до перевірки не надано.

Крім того, в ході перевірки встановлена відсутність матеріальних активів підприємства, що унеможливлює факт реального здійснення фінансово-господарської діяльності між ТОВ «ЛФ «Шахін» та ПП «Октан Центр».

Враховуючи, що надані до перевірки документи не мають юридичної сили і доказовості вчинених господарських операцій та відсутні будь-які підтвердження фактичного походження придбаного дизельного палива ПП «Октан Центр» в порушення вимог пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2011р. суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ЛФ Шахін», що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011р. в сумі 274374 грн. та, відповідно, до заниження суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету за серпень 2011 р. в розмірі 274 374 грн.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що Мелітопольською ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Октан Центр» (ЄДРПОУ 37644180) з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період - серпень 2011р. при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Відродження», ТОВ «Жовтневе», ВАТ «Нижньосірогозьке міжрайонне підприємство матеріально-технічного забезпечення», за результатами якої складено акт від 16.12.2011 №3089/23/37644180.

В ході проведеної перевірки встановлено нереальність здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання ТОВ ЛФ «Шахін» та ПП «Октан Центр».

Так, одним із основних постачальників ПП «Октан Центр» в серпні 2011 р. є ТОВ ЛФ «Шахін», у якого нібито позивач придбав дизельне паливо на загальну суму 1646241,55 грн., в т.ч. ПДВ 274373,60 грн. - 42,07% від обсягу загального податкового кредиту за серпень 2011 року.

Згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних ПП «Октан Центр» перевезення палива здійснювалось автопідприємствами ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4. В ході проведення перевірки Мелітопольською ОДПІ Запорізької області було направлено запит до ДПІ у м. Свердловську, щодо надання копій дозволів на перевезення небезпечного вантажу від зазначених автоперевізників.

На адресу Ленінської МДПІ у м. Луганську було направлено запити щодо проведення зустрічної звірки з питань підтвердження взаємовідносин між ПП «Октан Центр» та ТОВ «ЛФ Шахін» за серпень 2011 року. Відповідно до отриманої довідки про загальну інформацію, наданої Ленінською ОДПІ листом №5/8421/23-722 від 07.11.2011, обов'язки директора та головного бухгалтера виконує ОСОБА_5 в одній особі. Згідно АІС Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ «ЛФ «Шахін» за даними податкової декларації додаток АМ до Податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2011 року відсутній, що свідчить про відсутність власних основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Надані до перевірки первинні бухгалтерські документи ПП «Октан Центр» свідчать про необхідність складських приміщень для зберігання реалізованого протягом одного тижня дизельного палива у кількості 190 758 літрів. Згідно отриманих працівниками податкового органу пояснень від ФОП ОСОБА_3 та його співробітників - директора і посадових осіб ТОВ «ЛФ «Шахін» особисто не зустрічали, спілкувались тільки засобами телефонного зв'язку.

Таким чином відсутність матеріальних активів підприємства унеможливлює факт реального здійснення фінансово-господарської діяльності між ТОВ «ЛФ «Шахін» та ПП «Октан Центр».

Враховуючи, що надані до перевірки документи не мають юридичної сили і доказовості вчинених господарських операцій та відсутні будь-які підтвердження фактичного походження придбаного дизельного палива ПП «Октан Центр» в порушення вимог пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-Х1У «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2011р. суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ЛФ Шахін», що призвело до Завищення податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011р. в сумі 274374 грн. та, відповідно, до заниження суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету за серпень 2011 р. в розмірі 274 374 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від 09.02.2012р. № 0000132301, згідно якого підприємству донараховано податок на додану вартість в сумі 274374 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 68593,50 грн.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки актів перевірок, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих повідомлень-рішень виходячи з наступного.

Відповідно до п. 14.1.181, п. 14.1.18 Податкового кодексу України (далі ПКУ) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами вказаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що безпосередній контрагент позивача на час здійснення відповідних господарських операцій був зареєстрований як платник ПДВ. Господарські правовідносини з ТОВ ЛФ «Шахін» оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з постачання товарів підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності, що не заперечується і актами перевірок. Таким чином, позивач мав належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від постачальників, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та ТОВ ЛФ «Шахін» в актах перевірок відсутні.

Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, "податкових взаємовідносин" з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Як вбачається з актів перевірок відповідачем досліджені первинні документи, які підтверджують постачання товару від ТОВ ЛФ «Шахін»: рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення про перерахування грошових коштів в оплату товару, ТТН та інші.

Дані документи підтверджують реальність господарських операцій із вищевказаним контрагентом.

Твердження відповідача про "безтоварність" здійснених позивачем господарських операцій, суд вважає безпідставним, оскільки на його підтвердження відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що зміст вказаних вище договорів не суперечать актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь -які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата ПДВ продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, надаючи оцінку вимогам позивача щодо визнання неправомірними дій відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984 затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 за N 34/18772) -далі Порядок оформлення результатів перевірок.

Відповідно до п. 3 Наказу ДПА України від 22.12.2010 N 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Виходячи з вказаної норми, слід зазначити, що, по-перше, так як акт перевірки службовий документ, то, відповідно, він стосується правовідносин лише посадових осіб відповідача щодо його складання, а по-друге акт є думкою - позицією перевіряючого.

Виходячи з цього, виклад у акті перевірки певних суджень перевіряючих (із якими особа, яку перевіряють, може не погоджуватися), покладених в основу висновків акту перевірки, є лише позицією перевіряючих, якою орган (посадова особа), що приймає рішення за наслідками перевірки, не зв'язаний.

Також суд зазначає, що безпосередньо висновки, які містяться в розділі 4 акту перевірки, не містять посилань на нікчемність чи недійсність будь-яких правочинів.

Крім того, суд зазначає, що дослідження фінансово-господарських операцій суб'єкта господарювання з метою вивчення відповідності сплачених цим суб'єктом платежів, контроль за сплатою яких покладений на податковий орган, їх дійсному змісту, покладений законодавством України саме на відповідача. Дослідження таких фінансово-господарських операцій неможливо без дослідження їх відповідності вимогам цивільного, господарського й іншого законодавства.

Відтак, суд доходить висновку про те, що позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки в даному випадку позивач, фактично, оскаржує висновки акту перевірки, тоді як, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не може бути оскарженим.

Вірним способом захисту порушеного права, на думку суду, в даному випадку є оскарження податкових повідомлень рішень прийнятих на підставі акту перевірки, із висновками якого позивач не погоджується.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов у цій частині задоволенню не підлягає.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині суд вважає доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині позову суд відмовляє . у зв'язку зі їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст.11, 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.02.2012 № 0000132301.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Октан Центр» (код ЄДРПОУ 37644180) з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 2113,81 грн. (дві тисячі сто тринадцять гривень 81 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 01.10.2012.

Суддя (підпис) О.М. Нечипуренко