Постанова № 26208648, 13.09.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2012 року Справа № 1170/2а-1596/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Притули К.М.

при секретарі -Білоус І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Гайворонської МДПІ від 23 грудня 2011 року №0003751700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 147498,85 грн., зокрема за основним платежем -117999,08 грн., за штрафними фінансовими санкціями -29499,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що висновки, викладені податковим органом в акті перевірки про допущенні порушення, зроблені з тих міркувань, що господарські операції з ТОВ «Євросвіт», в яких приймав участь ФОП ОСОБА_1, носять фіктивний характер.

Позивач вважає, що Гайворонською МДПІ не наведено достатніх законодавством визначених підстав для визнання правочинів, укладених з ТОВ «Євросвіт»у період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. нікчемними. Встановлене завищення показників податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям із вказаним контрагентом та його донарахування ФОП ОСОБА_1 як кінцевому споживачу є необґрунтованим і незаконним, оскільки Гайворонською МДПІ не доведено того, що ФОП ОСОБА_1 виступав кінцевим споживачем/вигодонабувачем по даним операціям, а відтак, якби й були законні підстави для коригування податкового кредиту (у випадку визнання право чинів недійсними у відповідності до закону) то таке коригування повинно було б відбуватися поряд із відповідним коригуванням показників податкових зобов'язань у відповідному періоді, а тому донарахування визначеної податковим повідомленням-рішенням суми податку на додану вартість разом із застосованою штрафною санкцією є, на думку позивача, необґрунтованим та незаконним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, вказавши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством у зв'язку з порушенням позивачем норм законодавства під час здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення - рішення є правомірним.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Євросвіт»за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт №505/1710/НОМЕР_1 від 16.12.2011 року (а. с. 8-15).

В акті №505/1710/НОМЕР_1 від 16.12.2011 року зазначено, що перевіркою встановлено наступні порушення:

1) ФОП ОСОБА_1 не забезпечено зберігання документів бухгалтерської та податкової звітності, визначеного законодавством терміну, чим порушено п.44.3 ст.44 ПК України та в порушення п.44.5 ст.44 ПК України не поновлено та не надано до перевірки втрачені документи бухгалтерської звітності за період з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 року протягом визначеного законодавством терміну;

2) ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. ст. 662, 655, 656 ЦК України;

3) відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг) за вересень 2010 р., які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість». Податковий кредит, сформований за рахунок контрагентів-постачальників ТОВ «Євросвіт»та відповідні дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2010 року про обсяги придбання є недійсними;

4) пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(діючим на момент вчинення порушення) у періоді з 01.09.2010 р. по 31.09.2010 р. включено до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 117999,08 грн. з вартості умовно отриманих товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Євросвіт»в рамках укладання нікчемних угод, що призвело до завищення податкового кредиту та заниження податкового зобов'язання та не сплати до бюджету податку на додану вартість на суму 117999,08 грн.

23 грудня 2011 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003751700, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 147498,85 грн., з яких за основним платежем 117999,08 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 29499,77 грн. (а. с. 38).

Визначаючи позивачеві грошові зобов'язання з ПДВ відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Євросвіт».

Так, в акті перевірки зазначено, що згідно автоматизованої системи співставлення на рівні ДПА України податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та додатками №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року відображено в податковому обліку, а саме віднесено до складу податкового кредиту операції з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Євросвіт»на суму 117999,19 грн.

Також, зроблено посилання на акт Кіровоградської ОДПІ від 17.11.2011 року №528/15-20/31703622, яким встановлено, що операції з поставки товару від ТОВ «Євросвіт»не підтверджуються, стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, а також зазначено, що первинні документи які підтверджують дані бухгалтерського обліку та податкову звітність за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2010 р., були знищені та не були відновлені у встановлений законом 90-то денний період.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Євросвіт»вчинені без мети настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Відповідно до п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що первинні бухгалтерські документи, договори (контракти), товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт тощо надати суду не може, оскільки вони знищені позивачем у зв'язку з неможливістю забезпечити належні умови їх зберігання, що також підтверджується листом ФОП ОСОБА_1 до Гайворонської МДПІ (а.с. 47).

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року N 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами частин першої -третьої статті 8 цього ж Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з пунктом 6.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року N 88 строк зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.

Відповідно до вимог Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 року N 41 первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та ін.) мають зберігатися 3 роки за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства, а для бюджетних установ та організацій, а також для госпрозрахункових підприємств і організацій, які знаходяться у сфері управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, - ревізії. У разі виникнення суперечок, спорів, слідчих і судових справ - зберігаються до ухвалення остаточного рішення.

П.44.1 ст.44 ПК України, передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.44.3 ст.44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Також, п.44.5 ст.44 ПК України встановлено обов'язок платника податків відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби.

Згідно пояснень представника позивача та зазначеного вище листа позивача на адресу начальника Гайворонської МДПІ, первинні документи були знищені на підставі розпорядження №17/12 від 17.12.2010 р., у встановлений Законом 90-то денний період відновити не вдалося у зв'язку з тим, що даному періоді для цього відсутня технічна можливість.

За наведених підстав, суд вважає, що позивачем не забезпечено зберігання документів бухгалтерської та податкової звітності, визначеного законодавством терміну та порушено п.44.5 ст.44 ПК України щодо не поновлення та не надання до перевірки документів бухгалтерської звітності за період з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 року протягом визначеного законодавством терміну.

Таким чином, враховуючи, що господарські операції позивача з ТОВ «Євросвіт», не підтверджені первинними податковими документами, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, а позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -відмовити.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 18 вересня 2012 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Притула К.М.