Постанова № 26203742, 19.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7879/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"19" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»до Київської регіональної митниці, треті особи: Державна митна служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання нечинним рішення про визначення митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відповідачів Київської регіональної митниці, треті особи: Державна митна служба України; Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання нечинним рішення про визначення митної вартості товарів від 17.03.2012 року № 100000003/2012/011901/2, та стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого мита у розмірі 6 578,88 грн. та податку на додану вартість у розмірі 45 174,98 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 17.07.2012 року адміністративний позов залишив без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, мотивував своє рішення тим, що позивачем не надано суду достатніх доказів, якими він обґрунтовує позовні вимоги, проте відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду правомірність прийнятого ним рішення про визначення митної вартості товарів від 17.03.2012 року № 100000003/2012/011901/2.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2012 року ТОВ «Нікея-ЛТД»у порядку адміністративного оскарження оскаржило до контролюючого органу вищого рівня -Державної митної служби України (третя особа 1), рішення відповідача про визначення митної вартості товарів від 17.03.2012 року № 100000003/2012/011901/2, подавши скаргу № 64. Скарга № 64 від 29.03.2012 року була відправлена позивачем 29.03.2012 року поштою цінним листом з описом вкладення, що підтверджується копією квитанції та опису вкладення у цінний лист Ц0100190144156. Відповідач отримав цю скаргу 02.04.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення - цінного листа Ц0100190144156.

Відповідно до п.9.1. ст. 9 Податкового кодексу України (далі -ПК України) податок на додану вартість та мито є загальнодержавними податками та зборами.

Відповідно до пп.41.1.2. п.41.1. ст.41 ПК України митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Відповідно до п.55.1. ст.55 ПК України будь-яке рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Відтак рішення митного органу про визначення митної вартості товарів може бути скасоване у разі встановлення невідповідності такого рішення актам законодавства.

Відповідно до п.56.1. ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абз.2 п.56.9. ст.56 ПК України, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Таким чином, до спірних правовідносин мають бути застосовані положення пп.41.1.2. п.41.1. ст.41 та п.56.1. і п.56.9. ст.56 ПК України, оскільки чинне на момент виникнення спірних правовідносин митне законодавство не передбачало інший, ніж передбачено ст.56 ПК України порядок оскарження рішень митних органів про визначення митної вартості товарів.

Пропуск 20-денного строку для прийняття вмотивованого рішення за скаргою платника податків на рішення про визначення митної вартості товарів є безумовною підставою визнання скарги задоволеною. Таким чином, судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, адже не застосовано закон, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин між сторонами, а саме Податковий кодекс України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідь на скаргу позивача №64 від 29.03.2012 р. була надана Державною митною службою України (третьою особою 1) листом за вих. №15/2-152-1/785 від 27.04.2012 р., тобто після спливу 25 днів після отримання скарги позивача.

Оскільки скарга позивача № 64 від 29.03.2012 року в силу положень абз.2 п.56.9. ст.56 ПК України вважається задоволеною, відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України (далі -МК України) 2002 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту (позивачу) у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Не заслуговують на увагу доводи третьої особи 1 - Державної митної служби України щодо того, що ст.56 ПК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Ст. 264 МК України 2002 року та п. 17, 18 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, закріплюють право оскаржити рішення про визначення митної вартості товарів в адміністративному чи судовому порядку.

П. 40.1 ст.40 ПК України закріплює норму, згідно з якою, якщо законами з питань митної справи визначається спеціальний порядок адміністрування окремих податків, зборів (обов'язкових платежів), використовуються правила, визначені в законі з питань митної справи.

Жодного спеціального порядку оскарження рішення про визначення митної вартості товарів чинним на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами законом з питань митної справи передбачено не було.

Так само на порядок оскарження рішення митного органу про визначення митної вартості товару не впливає випуск товару, щодо якого виносилося таке рішення, у вільний обіг під обране декларантом гарантійне зобов'язання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»на підставі Контракту поставки товарів № NK2010/1 від 07.07.2010 року та додаткових угод до вказаного Контракту імпортувало на територію України товар № 1 «Лампи розжарювання електричні потужністю не більш як 200Вт напругою понад 100В рефлекторні декоративні напруга 220В; № 2 «Лампи розжарювання електричні напругою понад 100В галогенні лінійні з вольфрамовою ниткою, напруга 220В; товар № 3 «Лампи газоразрядні люмінісцентні трубчасті для загального освітлення двоцокольні з термокатодом напруга 220В.

Під час розмитнення товару, позивачем була надана відповідна декларація митної вартості № 100190000/2012/311708 (надалі - «ДМВ»), якою позивач, зокрема, задекларував митну вартість товару № 3, виходячи з ціни договору (1 метод), за якою імпортувався товар, а саме, заявлена TOB «Нікея-ЛТД»митна вартість товару № 3 «Лампи газоразрядні люмінісцентні трубчасті для загального освітлення двоцокольні з термокатодом напруга 220В, становила 0,633 USD/кг.

Однак, Київською регіональною митницею не було прийнято митну вартість товару № 3, визначену позивачем у вказаній ДМВ, у зв'язку з неподанням позивачем (декларантом) додаткових документів в підтвердження митної вартості товару, оскільки згідно бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ за останні 90 днів, що передували митному оформленню задекларованого позивачем товару, встановлено, що за аналогічним кодом згідно з УКТЗЕД було здійснено митне оформлення товару за ціною (1,62 USD/кг.), що є на порядок вище ціни товару, визначеної позивачем в митній декларації (0,633 USD/кг.), а відповідно митний орган дійшов висновку, що така ціна могла бути навмисно занижена позивачем, що могло призвести до недоплати відповідних митних платежів (податку на додану вартість) до державного бюджету.

Зважаючи на таке, Київською регіональною митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів від 17.03.2012 року № 100000003/2012/011901/2, згідно якого збільшився розмір мита за розмитнення зазначеного товару в сумі 6 578,88 грн. та податок на додану вартість у розмірі 45 174,98 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідно до п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, позивачем було подано відповідачу такі документи:

- зовнішньоекономічний контракт з нерезидентом, виробником продукції - компанією „ELECTRUM LIMITED" №NK2010/1 від 07.07.2010 року з додатками;

- інвойс N-20111201FS-B від 02.12.2011 року, з перекладом на українську мову;

- пакувальний лист до інвойсу N-20111201FS-B від 02.12.2011 з перекладом на українську мову.

16.03.2012 року з супровідним листом № 49 позивачем на підтвердження заявленої декларантом митної вартості були додатково надані відповідачу:

- копія платіжного доручення в іноземній валюті № 19520677 від 15.03.2012 року;

- копія ВМД 100190000/2012/308972 (за нею в лютому 2012 р. здійснено митне оформлення позивачем аналогічного товару за першим методом );

- фото та опис імпортованих ламп;

- копія рахунку-фактури № 990191 від 01.03.2012 року;

- копія видаткової накладної № 0295 від 02.03.2012 року;

- копія податкової накладної № 26 від 02.03.2012 року.

22.03.2012 року позивач надав відповідачу копію експертного висновку Київської торгово-промислової палати № Ц-181 від 19 березня 2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 МК України та абз. 4 п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, витребування додаткових документів може мати місце лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих сторонами пояснень, відповідачем не було виявлено будь-яких неточностей чи розбіжностей у поданих декларантом документів до митного оформлення. Незважаючи на це, посадовою особою відповідача була висунута вимога про необхідність подання додаткових документів, а саме: прайс-листів, каталогів, прейскурантів; копії ВМД від виробника (продавця), документів про якісні характеристики товару, калькуляції від виробника, експертного висновку щодо якісних та вартісних характеристик товару, виданого уповноваженими спеціалізованими організаціями, інших бухгалтерських документів (платіжних доручень, оплати при попередніх митних оформленнях, податкових, видаткових накладних при продажу на території України).

Відповідно до абз. 3 п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу». Вимога митного органу щодо подання документів, зазначених за межами графи декларації митної вартості «Для відміток митного органу»не може вважатися такою, що відповідає п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, а тому є протиправною.

Для забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів Державною митною службою України прийнято наказ від 19.10.2010 року № 1242, яким затверджено Методичні рекомендації із застосування окремих положень порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження (далі -Методичні рекомендації).

Методичні рекомендації розроблено відповідно до положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження в частині надання митному органу додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів з урахуванням особливостей зовнішньоекономічної операції.

Згідно Методичних рекомендацій, калькуляція фірми - виробника товару може бути витребувана митним органом, якщо товари ввозяться на митну територію України на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, сторонами яких є безпосередньо іноземні підприємства - виробники цих товарів та продавець і покупець, пов'язані між собою особи у розумінні МК України. Як встановлено судом, Компанія LIMITED»не є пов'язаною з ТОВ «Нікея-ЛТД»у розумінні норм ст. 267 МК України, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що вимога відповідача про надання позивачем калькуляції фірми - виробника товару була необґрунтованою.

Так, відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, можна здійснювати за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

На підставі наведеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 МК зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких має дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами позивача про неправомірність застосування Митницею шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК, та без обґрунтування неможливості їх застосування.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2011 року (справа № 21-56а10), 7 лютого 2011 року (справа № 21-76а10), 14 листопада 2011 року (справа № 21-213а11), 6 лютого 2012 року (справа № 21418а11).

Колегія суддів також дійшла висновку, що рішення відповідача про визначення митної вартості товарів від 17.03.2012 року № 100000003/2012/011901/2 було передчасним, оскільки таким чином Київська регіональна митниця позбавила ТОВ «Нікея-ЛТД»можливості у десятиденний термін, що встановлений п. 13 Порядку декларування митної вартості товарів, подати додаткові документи. Тим самим, відповідачем порушено п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, згідно з яким митний орган визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством, тобто коригує митну вартість і виносить рішення про визначення митної вартості товарів, лише після того, як декларантом не подано в установлений 10-денний строк додаткові документи, або якщо він відмовився від їх подання.

У рішенні про визначення митної вартості товарів від 17.03.2012 року № 100000003/2012/011901/2 відсутній висновок відповідача про те, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару. Відповідно до ч.3 ст. 265 МК України, лише у разі наявності такого висновку, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Крім того, в оспорюваному рішенні відповідачем не зазначено про наявність жодних умов чи обмежень, передбачених ч. 4 ст. 267 МК України, які б виключали можливість застосування першого методу. Таким чином вказана відповідачем у рішенні від 17.03.2012 року № 100000003/2012/011901/2 причина незастосування першого методу є необґрунтованою, а незастосування відповідачем першого методу визначення митної вартості товару за відсутності, встановлених нормативними актами, обставин та обмежень є протиправним.

Відповідно до Порядку заповнення рішення про визначення митної вартості товарів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.05.2009 року № 506 (опис графи 33 рішення) при застосуванні шостого резервного методу посадова особа відповідача повинна була зазначити в оскаржуваному рішенні докладну інформацію, на підставі якої ухвалено це рішення, джерела інформації, які використовувалися митним органом, і їх реквізити (посилання на відповідні вантажні митні декларації чи декларації митної вартості тощо). В рішенні від 17.03.2012 року № 100000003/2012/011901/2 відповідачем не зазначено жодного джерела інформації, яке стало підставою для коригування митної вартості товару. Нормативно-правові акти з митної справи не є джерелом інформації, що використовується митним органом при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару.

З матеріалів справи вбачається, що митне оформлення аналогічного товару, що постачався за цим же зовнішньо-економічним контрактом, було здійснено по митній вартості за першим методом за ціною договору, що підтверджується ВМД від 07.02.2012 року № 100190000/2012/308972, копія якої додавалася позивачем відповідачу разом з витребовуваними додатковими документами 16.03.2012 року з супровідним листом №49, додана до позовної заяви.

Таким чином, у відповідача була інформація про митну вартість подібних товарів (ламп газорозрядних люмінесцентних трубчастих для загального освітлення двоцокольних з термокатодом), митне оформлення яких було здійснено у межах 90 календарних днів, що могло слугувати підставою для застосування відповідачем третього методу -за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Наведене свідчить про неврахування відповідачем всіх обставин, які мали значення при прийнятті оскаржуваного рішення, та незаконність застосування шостого (резервного) методу без послідовного застосування попередніх п'яти.

Всупереч вимогам ст. 266 МК України посадовою особою Київської регіональної митниці не було проведено з декларантом ТОВ «Нікея-ЛТД»консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару відповідно до вимог ст.ст. 268 і 269 МК України.

Відповідно до п. 3.4. Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України від 31.01.2007 року № 74, факт проведення консультацій та результати таких консультацій фіксуються посадовою особою митного органу, яка їх провела, на зворотному боці декларації митної вартості або у відповідному журналі та засвідчуються підписом декларанта, з яким було проведено таку консультацію.

Інформація про факт проведення консультації, яка зафіксована в рішенні від 17.03.2012 року № 100000003/2012/011901/2 (в графі 33), не відповідає дійсності та спростовується тим, що в цьому ж рішенні не зазначено відомості про результати проведеної такої консультації. Особистий підпис декларанта ТОВ «Нікея-ЛТД»на рішенні свідчить про отримання другого примірника такого рішення, та не засвідчує факт проведення процедури консультацій та її результати.

Обґрунтовуючи відмову у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до вимог постанови Кабінету міністрів України від 09.04.2008 року № 339 в редакції постанови Кабінету міністрів України від 27.12.2010 року № 1229 „Про внесення змін до Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів", відповідачем було здійснено співставлення рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, інформація по яким міститься у ціновій базі даних ЄАІС Державної митної служби України.

Відповідно до абз. 2 п.1.3. наказу Державної митної служби України від 19.10.2010 року № 1242 „Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 268, 269 МК України з обов'язковим зазначенням номера та дати вантажної митної декларації, яка була взята за основу визначення вартості, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо. Посилання на цінову базу ЄАІС Держмитслужби при визначенні митної вартості товарів за шостим (резервним) методом (ст.273 МК України) не передбачено чинним законодавством та нормативно-правовими актами Державної митної служби України.

Не можуть бути взяті до уваги та спростовуються матеріалами справи доводи відповідача щодо того, що визначена декларантом позивача за 1 методом митна вартість товару (ламп газорозрядних люмінесцентних трубчастих для загального освітлення двоцокольних з термокатодом напругою 220 В, 58W діам.26мм: EL люм.58W/54 G 13 A-FT-0137 торговельної марки „ELECTRUM") є меншою за мінімальну вартість товару за кодом УКТ ЗЕД 8539311000 згідно цінової бази ЄАІС Держмитслужби, що становить 1,61 дол. США/кг, оскільки заявлена декларантом до митного оформлення ціна за 1 кг вищенаведених ламп становить 2,99 дол. США за 1 кг, і 0,633 дол. США за одну штуку (одиницю), що перевищує мінімальну ціну згідно цінової бази ЄАІС Держмитслужби. Ці обставини не було належно, повно та всесторонньо вивчені судом першої інстанції.

Суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо того, що декларант позивача відмовився від подання митному органу вантажної митної декларації країни-відправлення. Митний орган не має права вимагати у декларанта вантажну митну декларацію країни-відправлення, а відповідно до п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів може подаватися копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим за певних умов просити надати копію цієї декларації.

Суд першої інстанції дійшов хибного висновку і щодо того, що за відсутності вантажно-митної декларації продавця Товару не вбачається можливості встановити фактичну ціну товару. Ціна товару визначена в інвойсі як невід'ємній частині зовнішньо - економічного контракту, який був наданий позивачем відповідачу при подачі документів до митного оформлення.

У тексті рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товару 17.03.2012 року № 100000003/2012/011901/2 не зазначено про те, що підставою для застосування резервного методу стало неподання вантажної митної декларації країни-відправлення, тому висновок суду щодо неподання цього документа, як підстави для застосування резервного методу суперечить письмовим доказам - самому рішенню, а також вимогам чинного на момент виникнення спірних правовідносин Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766.

Не погоджуючись з митною вартістю, визначеною відповідачем, позивач звернувся до відповідача з заявою від 20.03.2012 року б/н про надання дозволу здійснити митне оформлення товарів під гарантійні зобов'язання відповідно до порядку, затвердженого наказом Державної митної служби України 17.03.2008 року № 230.

Після отримання відповідного дозволу, позивач здійснив митне оформлення товарів за ВМД від 21.03.2012 року № 100190000/2012/312954 під обраний вид гарантійних зобов'язань шляхом сплати до Державного бюджету України суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною Київською регіональною митницею (згідно рішення від 17.03.2012 року № 100000003/2012/011901/2), що підтверджується штампом Київської регіональної митниці «сплачено»на ВМД №100190000/2012/312954, а саме позивачем було надміру сплачено 6578,88 грн. (шість тисяч п'ятсот сімдесят вісім гривень 88 копійок) мита та 45174,98 грн. (сорок п'ять тисяч сто сімдесят чотири гривні 98 копійок) податку на додану вартість.

Відповідно до п. 1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 року № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 року за № 64/11938, надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що 6578,88 грн. (шість тисяч п'ятсот сімдесят вісім гривень 88 копійок) мита та 45174,98 грн. (сорок п'ять тисяч сто сімдесят чотири гривні 98 копійок) податку на додану вартість підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Позивач надав суду обґрунтовані пояснення та належні і допустимі докази на їх підтвердження щодо протиправності прийняття відповідачем рішення про визначення митної вартості товарів від 17.03.2012 року № 100000003/2012/011901/2 в частині визначення митної вартості ламп газорозрядних люмінесцентних трубчастих для загального освітлення двоцокольних з термокатодом напругою 220 В, 58W діам.26мм: EL люм.58W/54 G 13 A-FT-0137 торговельної марки „ELECTRUM".

У даному випадку митна вартість вказаних товарів необґрунтовано завищена відповідачем, застосування шостого (резервного) методу відбулося з порушеннями відповідачем норм чинного законодавства та наказів Державної митної служби України.

На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги -задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2012 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2012 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати нечинним рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів № 100000003/2012/011901/2 від 17.03.2012 року в частині визначення митної вартості ламп газорозрядних люмінесцентних трубчастих для загального освітлення двоцокольних з термокатодом напругою 220 В, 58W діам.26мм: EL люм.58W/54 G 13 A-FT-0137 торговельної марки «ELECTRUM».

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»(код ЄДРПОУ 33546858) надмірно сплачену суму мита у розмірі 6578,88 грн. (шість тисяч п'ятсот сімдесят вісім гривень 88 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»(код ЄДРПОУ 33546858) надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 45174,98 грн. (сорок п'ять тисяч сто сімдесят чотири гривні 98 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»(код ЄДРПОУ 33546858) суму судового збору у розмірі 549,73 грн. (п'ятсот сорок дев'ять гривень 73 копійки).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.