Ухвала суду № 26200178, 20.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2012 р.

справа № 2а/0470/4637/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Песенко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі

за адміністративним позовом Акціонерного товариства закритого типу «Дніпродзержинський завод продтоварів»до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу «Дніпродзержинський завод продтоварів»звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Дніпродзержинську №0000712301 від 21.03.2011 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року позовні вимоги задоволені, податкове повідомлення-рішення №0000712301 від 21.03.2011 року визнане протиправним та скасоване.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідачем ДПІ у м.Дніпродзержинсь ку подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з’явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв’язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм мате ріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністра тивних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Із матеріалів справи вбачається, що у період з 17.02.2011 року по 23.02.2011 року ДПІ у м. Дніпродзержинську проведена документальна позапланова невиїзна перевірка АТЗТ «Дніпродзержинський завод продтоварів» з питання правомірності включення до складу податкового кредиту у серпні 2010 року суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Тродос Плюс», що вплинуло на суму податкового кредиту за серпень 2010 року, за результатами якої складено акт №1079/40/23-4/00377532 від 25.02.2011 року.

Відповідно до викладених в акті №1079/40/23-4/00377532 від 25.02.2011 року перевірки висновків, позивач порушив приписи п.1.3 ст.1, пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закону №168/97-ВР), які ґрунтуються, зокрема на висновках акту перевірки від 21.01.2011 року, складеного відносно контрагента позивача - ТОВ «Тродос Плюс», відповідно до яких ТОВ «Тродос Плюс»порушені ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент чинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000712301 від 21.03.2011 року, яким визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 7067гр., з врахуванням розрахунку штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1767гр., на загальну суму 8 834 гр.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту перевірки між АТЗТ «Дніпродзержинський завод продтоварів»та ТОВ «Тродос Плюс»укладений договір купівлі-продажу від 01.07.2010 року (а.с.24-25), на виконання якого ТОВ «Тродос Плюс»в серпні 2010 року відвантажив АТЗТ «Дніпродзержинський завод продтоварів»згідно з видатковими накладними №2751908 від 19.08.2010 року та №2752508 від 25.08.2010 року товар - соняшник на загальну суму 42 400 гр., в т.ч. податок на додану вартість - 7 066,67 гр.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року з наступними змінами, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Здійснення робіт за цим договором підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», а саме: видатковими накладними , рахунками ТОВ «Тродос Плюс», виписками по рахунку АТЗТ «Дніпродзержинський завод продтоварів»в підтвердження здійснення оплат, податковими накладними, картками по цеху білкової маси, виробничими листами, картками проходження придбаного товару, договором від 01.01.2010 року між «АТБ-Маркет»та позивачем на придбання халви, видатковими накладними, виписаними позивачем на реалізовану «АТБ-Маркет»халву, що свідчить про конкретний підхід позивача до виконання договору від 01.07.2010 року, так і факт його виконання.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168 у момент виникнення податкових зобов'язань продавця складається податкова накладна, оригінал якої надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). За змістом положень пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 підставою для нарахування покупцем - платником податку податкового кредиту є податкова накладна. При цьому право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону (пп.7.2.4 п.7.2 ст.7).

Згідно із п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, що діяв до 1.01.2011 року, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат з сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами."

Відповідно до п.п.7.5.1 пп.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) , або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР визначені вимоги до заповнення податко вої накладної, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Дослідженням наявних в матеріалах справи податкових накладених судом встановлена їх відповідність наведеним вимогам заповнення. В ході проведення перевірки посадовим особам ДПІ зазначені податкові накладні були надані та дослідженні, їх невідповідність вимогам чинного законодавства не встановлена.

Чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право покупця на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість одним із постачальників товару у ланцюгу постачання не впливає на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого при придбанні товару, оскільки Закон №168/97-ВР не ставить таке право покупця в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару своїх договірних (цивільно-правових) та податкових зобов’язань.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки дотримання усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог цивільного, господарського, податкового та іншого законодавства.

В силу викладеного позивач не мав підстав вважати діяльність ТОВ «Тродос Плюс», та контрагентів зазначеного товариства протиправною, оскільки на час дії угоди зазначений контрагент позивача був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи викладене, є вірним висновок суду першої інстанції, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень згідно чинного законодавства не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладеного позивачем з контрагентом ТОВ «Тродос Плюс»оспорюваного правочину, рішення суду про визнання його таким, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем висновок про нікчемність правочину зроблений на припущеннях, факт дійсного виконання позивачем та його контрагентом господарської угоди, яка визнана нікчемною, доведений матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно визначив, що з боку позивача відсутні будь-які порушення вимог пп.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР, а висновки податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 7 066,67 гр. є неправомірними.

Неправомірність визначення відповідачем суми грошового (податкового) зобов’язання за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій згідно Закону №168/97-ВР.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та вірним.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську –залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова