Ухвала суду № 26199973, 25.09.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 226/2819/12

Головуючий у 1-й інстанції: Карнаух А.П.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Гонтарука В. М. Сушка О.О.

при секретарі судового засідання: Александровій К.В.

за участю:

представника відповідача: Шершньової О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 06 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до відділу Державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції у Вінницькій області про неправомірні дії суб'єкта владних повноважень , -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2012 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції, в якому просила: визнати дії суб'єкта владних повноважень - державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції Шершньової О.Д., які виявилися у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження №32437345 неправомірними; визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №32437345 від 10.05.2012 року; відновити виконавче провадження та зобов'язати відповідача провести виконавчі дії відповідно до чинного законодавства, щодо виконання рішення суду по справі №2-а-238/11, яке є обов'язковим на території України.

06 липня 2012 року Тульчинським районним судом Вінницької області постановлено позов задовольнити частково, а саме: визнано дії суб'єкта владних повноважень - державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції Шершньової О.Д. неправомірними; скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №32437345 від 10 травня 2012 року по виконавчому листу №2а-2381/11, винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції Шершньовою О.Д.; зобов'язано відповідача відновити виконавче провадження по виконавчому листу №2а-2381/11, виданому Тульчинським районним судом Вінницької області відповідно до статті 51 Закону України "Про виконавче провадження"; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідач оскаржив його до суду апеляційної інстанції. в своїй апеляційній скарзі апелянт порушує питання про скасування постанови Тульчинського районного суду №226/2819/12 від 06.07.012 року та ухвалення нового рішення. Аргументуючи доводи апеляційної скарги апелянт посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки державним виконавцем здійснено всі заходи, необхідні для своєчасного, повного виконання рішення суду (виконавчого листа), у спосіб та порядку, встановленому виконавчим документом.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив щодо задоволення апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки не відомі, хоча судом було вжито заходів щодо його належного повідомлення про час, дату та місце апеляційного розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до частини 4 статті 196 КАС України, визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції в провадженні відповідача знаходилось виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2а-2381/11 виданого 10 травня 2011 року Тульчинським районним судом Вінницької області про зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі вінницької області з 11.08.2010 року перерахувати та виплачувати ОСОБА_3 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі, встановленому ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку мінімального розміру заробітної плати, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік" з урахуванням фактично отриманих сум, стягнувши заборгованість за минулий час.

04.05.2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та допущено виконавчий лист №2а-2381/11 до негайного виконання.

Управлінням Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області направлено на адресу відповідача лист №453/06.23/02 від 08.05.2012 року, в якому повідомлялося про часткове виконання виконавчого листа №2а-2381/11 від 10.05.2011 року, а саме про здійснення перерахунку та виплату пенсії ОСОБА_3 а період з 16.09.2010 року по 31.08.2011 року та з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року. В листі також повідомлялось, що в зв'язку із вступом 23.07.2011 року в законну силу Постанови Кабінету Міністрів України №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" та прийняттям Закону України 14.06.2011 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" відповідні виплати на 2011 рік призупинено.

На підставі чого, відповідачем посилаючись на пункт 8 частини 1 статті 49 та статтю 50 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову ВП №32437345 від 10.05.2012 року про закінчення виконавчого провадження .

Відповідно до статті 1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 11 Закону України „Про виконавче провадження" визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Так, пункт 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частина 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статтей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що, державний виконавець помилково виходив з того, що лист управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області №453/06.23/02 від 08.05.2012 року є належним доказом який засвідчує фактичне виконання рішення суду у справі №2а-2381/11 та в порушення вимог пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

За правилами частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до підпунктів 1,3 частини 3 статті 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

При розгляді справи встановлено, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, ним не доведено правомірності винесення постанови від 10.05.2012 року ВП №32437345 про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 38 та статті 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та частини 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 06 липня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 01 жовтня 2012 року .

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Гонтарук В. М.

Сушко О.О.