Рішення № 26199268, 13.09.2012, Селидівський міський суд Донецької області

№ 543/3521/12

2/543/1219/12

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2012 р. м.Селидове

Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого - судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача -ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ВВД ФССНВВ та ПЗ м.Селидове про відшкодування моральної шкоди, -

В с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з профзахворюванням.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.05.2002 р. був розслідуваний факт хронічного профзахворювання: тривала робота в несприятливому кліматі та при постійному впливі шкідливих речовин призвели до розвитку в нього хронічного обструктивного бронхіту пилової етіології, легеневої недостатності. 22.05.2003 р. МСЕК йому встановлено 40 % стійкої втрати працездатності, визнаний інвалідом 3 групи. Через це він має низьку можливість соціальної адаптації. Хвилювання нервово-психологічного характеру через втрату працездатності призвели до розладу функцій організму, обмежили життєздатність, через що він поніс втрати в немайновій сфері. Просив суд визнати факт моральних страждань у зв'язку з тим, що сталося, страховим випадком та стягнути з відповідача 40000 грн. у якості компенсації за спричинену моральну шкоду.

Позивач у судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, пояснив, що наявне профзахворювання створює для позивача постійні нервові навантаження. Він до теперішнього часу змушений проходити лікування. Просив визнати факт моральних страждань у зв'язку з профзахворюванням страховим випадком та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 40000 грн.

Представник відповідача, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні пояснив, що документи, на які посилається позивач, а саме: довідка МСЕК та акт про розслідування професійного захворювання, є документами, що підтверджують тільки факт нещасного випадку і встановлення зв'язку з цим стійкої втрати професійної працездатності і ніяким чином не можуть бути доказом заподіяння моральної шкоди. Відділення вважає посилання на ці документи, як на єдину підставу для відшкодування моральної шкоди, безпідставними. Спричинення моральної шкоди не є матеріально-правовою презумпцією, тому повинно бути доведено не лише сам факт спричинення моральної шкоди, а й особливо, її розмір. У позовній заяві відсутні посилання на те, у чому полягає завдання моральної шкоди позивачеві з боку Фонду, не обґрунтовано її розмір та не додано жодних доказів, які б це підтверджували. Також на підставі первісного висновку МСЕК від 23.05.2002 р. позивачу було встановлено 30 % втрати працездатності у зв'язку з профзахворюванням. Відповідач у зв'язку з профзахворюванням від 07.05.2002 р. виплатив ОСОБА_3 одноразову допомогу своєчасно, в повному обсязі провадить щомісячну страхову виплату у сумі 1351,17 грн. та сплачує витрати на медикаментозне лікування. З огляду на вищевикладене в сукупності, а також на те, що позивач не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди, тобто даних про стрес або інші негативні прояви в стані здоров'я через ушкодження здоров'я, відділення вважає позовні вимоги ОСОБА_3 необґрунтованими та незаконними, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно Акту від 07.05.2002 р. про розслідування хронічного професійного захворювання, ОСОБА_3 поставлений діагноз: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології в фазі субремісії легеневої недостатності І-ІІ ступеня з втратою працездатності.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК серії 2-18 АВ № 111710 від 23.05.2002 р., ОСОБА_3 встановлено 30 % втрати професійної працездатності з 14.05.2002 р. по 22.05.2003 р. у зв'язку з профзахворюванням.

Згідно довідок серії 2-18 АВ № 070389 та серії МСЕ № 081713 від 22.05.2003 р., ОСОБА_3 встановлена третя група інвалідності у зв'язку з профзахворюванням та встановлено 40 % втрати професійної працездатності безстроково, протипоказана важка фізична праця, праця у підземних умовах та несприятливих метеоумовах.

Суд, вислухав пояснення сторін, вивчив матеріали справи, законодавство, що регулює дані правовідносини, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням здоров"я.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода,завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю,відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Пунктом 27 ст.77 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 р.»від 20.12.2005 р. та п.22 ст.71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 р.»зупинено дію абзацу 4 ст.1, п.п «є»п.1 ч.1 ст.21, ч.3 ст.28 та ч.3 ст.34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 р., якими обов'язок щодо відшкодування моральної шкоди покладено на Фонд ССНВВ та ПЗ. Таким чином, у разі, коли право на відшкодування моральної шкоди виникало у позивача до 01.01.2006 р., тобто до набрання чинності ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 р.», так і ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 р.», якими було зупинено дію норм, що передбачали право потерпілих на відшкодування моральних збитків, за ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» потерпілі мали право на відшкодування моральної шкоди з ФССНВВ та ПЗ незалежно від моменту звернення до суду. Згідно ст.5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. За загальним правилом до кожної події, факту чи відносин застосовується той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент, коли вказана подія, факт чи відносини мали місце, а не на момент пред'явлення позову. Таким чином потерпілі мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду ССНВВ та ПЗ, якщо стійку втрату працездатності у зв'язку з травмою на виробництві або профзахворюванням вперше встановлено у період з 01.04.2001 р. до 31.12.2005 р., тобто під час дії законодавчих актів, які надавали потерпілим таке право.

Наявність у позивача професійного захворювання встановлена з 07.05.2002 р. при проведенні спеціального розслідування, що підтверджується відповідним актом. Обставини, що сприяли розвитку захворювання -тривала робота в умовах підвищеної запиленості повітря. Тобто відповідачем за даним позовом виступає саме ВВД ФССНВВ та ПЗ в м.Селидове.

Також спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач не може вести активний спосіб життя, йому не рекомендовані важкі фізичні навантаження. Зміни у життєвих відносинах викликають у нього моральні страждання, оскільки він не може реалізувати своє бажання працювати, матеріально забезпечувати себе та свою сім'ю, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

При встановлених судом обставинах, оцінюючи надані в силу ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що професійне захворювання заподіює позивачу моральні страждання, тому що через нього він змушений докладати додаткових зусиль для утримання себе і своєї родини, одержання повноцінного і своєчасного лікування. Втрата працездатності привела до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі внаслідок професійного захворювання він зіткнувся з труднощами побутового плану. В теперішній час відчуває негативні наслідки професійного захворювання. Він продовжує хворіти, потребує лікування. Зазначені обставини приводять суд до переконання, що моральна шкода позивачу дійсно заподіяна.

З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає частковому задоволенню.

Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем з урахуванням вимог ст.ст.21,28,34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»в їх сукупності, якими передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати компенсації за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК. Тому, суд вважає, що розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, визначений позивачем без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину моральних страждань позивача з приводу пошкодження здоров'я, ступінь втрати ним професійної працездатності, а також стан здоров'я позивача, характер, тривалість, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв'язках, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні.

Враховуючи вищевикладене, задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 40000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, суд не находить можливим, оскільки така грошова сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача.

З огляду на вищевикладене, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає за необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 9000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Суд вважає, що даний позов є позовом майнового характеру, оскільки вид позову визначається вимогою, а не суб'єктивним правом особи. Оскільки вимогу в даному позову можна оцінити і вона має ціну позову, то суд вважає, що зі сторін підлягає стягненню судовий збір в доход держави у розмірі, що передбачений ЗУ «Про судовий збір», як за вимогу майнового характеру. Крім того, суд вважає, що зазначені витрати необхідно розподілити між сторонами пропорційно задоволеним вимогам, так як ЗУ «Про судовий збір»звільняє позивача від сплати судового збору тільки при поданні позовної заяви і не зазначає про звільнення від сплати судового збору при винесенні рішення.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 82 ЦПК України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 173, 237-1 КЗпП України, ст.23,1167 ЦК України, ст.ст. 60, 79,81,82, 88, 212-215 ЦПК України, -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до Відділення ВД ФССНВВ та ПЗ м.Селидове про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, задовольнити частково.

Стягнути з Відділення ФССНВВ та ПЗ м.Селидове на користь ОСОБА_3 в порядку відшкодування моральної шкоди 9000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_3 -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в доход держави судові витрати в розмірі 308 (триста вісім) грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок 31215206700070, отримувач -УДКСУ у м.Селидове, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, код отримувача (за ЄДРПОУ) -37791274, МФО -834016, код бюджетної класифікації -22030001 «Судовий збір».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а в разі відсутності у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя