Рішення № 26199030, 18.09.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2012 р.Справа № 5023/3228/12 вх. № 3228/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю :

позивача - Ніколенко В.В. за довіреністю № 12 від 05.01.2012 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Димитроввантажтранс", м. Димитров

до ТОВ "Дом сварки", м. Харків

про стягнення 25666,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Димитроввантажтранс" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом сварки" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь суми у розмірі 25666,27 грн., в тому числі: суму основного боргу у розмірі 24729,37 грн.; пені у розмірі 780,39 грн.; три проценти річних 156,51 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що позивач у якості передоплати сплатив відповідачу 24729,37 грн. згідно рахунку № Х/Д-0000273 від 25.01.2012 р. за зварювальний випрямляч, кабель, клема та електродотримач, але відповідач товару не надав.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 18.09.2012 р. за вх. № Д 856/12, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не надав, в судове засідання його представник не з'явився.

Позивач, через канцелярію господарського суду 18.09.2012 р. за вх. № 14258, надав документи згідно супровідного листа, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

У квітні 2012 року відповідачем було запропоновано позивачу поставити обладнання для зварювання та різки металу за ціною 22800,00 грн. з ПДВ на умовах 100% передоплати (лист-пропозиція відповідача № 0-1-0\П-391 від 21.02.2012 р.).

Позивач у якості передоплати сплатив відповідачу 24729,37 грн. згідно його рахунку № Х/Д-0000273 від 25.01.2012 р. за зварювальний випрямляч, кабель, клема та електродотримач.

Підтвердженням перерахування грошей позивачем відповідачу є платіжне доручення № 914 від 10.04.2012 р. та податкова накладна № 71 від 10.04.2012 р. на суму 24729,37 грн.

Однак, відповідачем вказане обладнання позивачу не було поставлено.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що відповідачем були порушені свої зобов'язання перед позивачем щодо поставки останньому відповідного обладнання.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому суд зазначає, що така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 р. у справі № 43/308-10.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що кошти перераховані позивачем відповідачу в рахунок передоплати за обладнання у розмірі 24729,37 грн. станом на момент пред'явлення позивачем позову до суду підлягали стягненню з відповідача на користь позивача.

Однак, відповідачем в процесі розгляду справи було повернені позивачу грошові кошти у розмірі 1000,00 грн. згідно платіжного доручення № 3285 від 04.09.2012 р.

За таких обставин господарський суд прийшов до висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 1000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч.1. ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, позивачем вірно було здійснено розрахунок 3% річних на суму 156,51 грн.

Сума пені у розмірі 780,39 грн. не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки між сторонами не було укладено відповідного договору, умовами якого би передбачалося нарахування позивачем відповідачу пені за прострочення відповідачем свого зобов'язання щодо поставки обладнання.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 23729,37 грн. та 3% річних у розмірі 156,51грн.

Враховуючи те, що з вини відповідача спір було доведено до суду, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1609,50 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1. ч.1. ст. 80, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1000,00 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом сварки" (61001, м. Харків, вул. Дніпровська, буд. 1, кв. 40, код ЄДРПОУ 35243848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Димитроввантажтранс" (85323, Донецька область, м. Димитров, вул. Ватутіна, 51, код ЄДРПОУ 00179192) суму основного боргу у розмірі 23729,37 грн., 3% річних у розмірі 156,51 грн. та 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 24.09.2012 р.

Суддя Доленчук Д. О.