Ухвала суду № 26197052, 30.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2012 р.Справа № 2а-1870/4715/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2012р. по справі № 2а-1870/4715/12

за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Імпульс"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - СОВ ФСЗІ), звернувся до суду з адміністративним позовом до казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Імпульс" (далі по тексту - відповідач, КП "Шосткинський казенний завод "Імпульс"), в якому просив стягнути з відповідача на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 180145,40 грн. та пеню в розмірі 252,21 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 р. по справі № 2а-1870/4715/12 адміністративний позов Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до казенного підприємства "Шосткинський казенний завод"Імпульс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені -задоволено частково.

Стягнуто з казенного підприємства "Шосткинський казенний завод"Імпульс" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Куйбишева, 41, р/р 26006301708342 філія відділення Промінвестбанку в м. Суми, МФО 337278, код 14314452) на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (40011, м. Суми, вул. Горького, 2, р/р 31212230700002 ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013, код 37970593) адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 30066,27 грн. (тридцять тисяч шістдесят шість грн. 27 коп.)

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 р. по справі № 2а-1870/4715/12 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм ст.18, ч.3 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ч.1 ст.218 Господарського кодексу України. Стверджує, що підприємства зобов`язані створювати робочі місця для інвалідів або сплачувати адміністративно-господарські санкції за кожне нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда. Вважає, що відповідачем не було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення щодо працевлаштування інвалідів, оскільки звіти форми № 3-ПН, в яких були вказані вільні робочі місця та вакантні посади для інвалідів, надавалися до СОВ ФСЗІ не щомісячно, а лише з березня по грудень 2011 року, тому відповідачем не було належним чином інформовано органи працевлаштування про вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів, у зв`язку з чим вказані органи були позбавлені можливості направити до відповідача інваліда для працевлаштування. Враховуючи викладене, вважає, що адміністративно-господарські санкції підлягають стягненню з відповідача за 12 місяців 2011 року в цілому незалежно від подання ним в окремі місяці звітності до органів державної служби зайнятості.

Відповідач в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що КП "Шосткинський казенний завод "Імпульс" виконано обов`язки, передбачені нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. А саме, з березня по грудень 2011 року відповідач надавав до Сумського міського центру зайнятості звіти форми № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)"; створив робочі місця для працевлаштування інвалідів. З огляду на викладене, вважає, що підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів та, відповідно, нарахування пені, у позивача відсутні.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Отже, предметом перегляду у суді апеляційної інстанції є рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем був поданий до Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників за 2011 рік складала 3331 особу (а.с. 5).

Відповідачем в межах 4-відсоткового нормативу від середньооблікової чисельності штатних працівників було створено 133 робочих місця для працевлаштування інвалідів, фактично зайнято інвалідами 122 робочих місця.

Таким чином, на КП «Шосткинський казенний завод "Імпульс" залишилось 11 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами.

Згідно розрахунку Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (а.с. 4), сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів за 12 місяців 2011 року становить 180145,35 грн..

Станом на 24.04.2012 р. на суму заборгованості була нарахована пеня у розмірі 252,21 грн. (а.с. 4).

Таким чином, загальна сума заборгованості КП "Шосткинський казенний завод "Імпульс" перед Фондом соціального захисту інвалідів становить 180397,56 грн.

В зв`язку з тим, що зазначена сума не була сплачена відповідачем добровільно, СОВ ФСЗІ звернулось до суду з даним позовом про стягнення з КП «Шосткинський казенний завод "Імпульс" заборгованості.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості на суму 150121,17 грн. та пені на суму 210,17 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у березні-грудні 2011 року виконано вимоги щодо інформування органів державної служби зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів шляхом подання звітності за формою № 3-ПН протягом березня-грудня 2011 року, а отже, відсутні підстави для стягнення з КП "Шосткинський казенний завод "Імпульс" адміністративно-господарських санкцій та пені за вказаний період.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи і організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до ч.3 ст.18-1 Закону № 875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Зі змісту наведених норм випливає, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону № 875.

Відповідно до вимог вказаного Закону виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність вакансій для інвалідів.

На підприємство покладено обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п. 2 "Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007р., інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно звіту за формою 10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2011 рік, що надавався відповідачем до СОВ ФСЗІ, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2011 році становила 3331 особу, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 133 робочих місця для працевлаштування інвалідів, фактично зайнято інвалідами 122 робочих місця (а.с.5).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року N 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 р. за N 1534/11814, затверджено форму статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)".

Матеріалами справи підтверджено, що протягом березня-грудня 2011 року КП «Шосткинський казенний завод "Імпульс" було подано до Шосткинського міського центру зайнятості звіти за формою 3-ПН про наявність вакансії для працевлаштування інвалідів.

У відповідності до наданих до матеріалів справи копій звітів про наявність вакансій за формою 3-ПН (а.с.14-23), які подавались до Сумського районного центру зайнятості 01.03.2011 р., 01.04.2011 р., 01.05.2011 р., 01.06.2011 р., 01.07.2011 р., 01.08.2011 р., 01.09.2011 р., 01.10.2011 р., 01.11.2011 р., 01.12.2011 р., КП "ШКЗ "Імпульс" пропонувалися центру вакантні посади для працевлаштування інвалідів: у березні 2011 року в кількості 31 робочих місць, у квітні 2011 року - в кількості 13 робочих місць, у травні 2011 року - в кількості 13 робочих місць, у червні 2011 року - в кількості 13 робочих місць, у липні 2011 року - в кількості 14 робочих місць, у серпні 2011 року - в кількості 14 робочих місць, у вересні 2011 року - в кількості 13 робочих місць, у жовтні 2011 року - в кількості 14 робочих місць, у листопаді 2011 року - в кількості 12 робочих місць, у грудні 2011 року - в кількості 11 робочих місць.

Крім того, довідкою відділу кадрів КП "ШКЗ "Імпульс" підтверджено, що протягом 2011 року відповідачем були працевлаштовані 22 інваліда, з яких 21 інвалід направлений Шосткинським міським центром зайнятості населення, а 1 інвалід безпосередньо звернувся на підприємство для працевлаштування (а.с.26).

Тобто, підприємство в 2011 році належним чином інформувало центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування шляхом подання звітності про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в березні-грудні 2011 року.

Доводи позивача про те, що відповідач належним чином не інформував державні органи щодо наявних вакансій для працевлаштування інвалідів, оскільки звіти форми № 3-ПН у 2011 році ним подавалися не кожного місяця, колегія суддів вважає помилковими, оскільки діючим законодавством не передбачено обов'язку щомісячної подачі підприємством вищезазначеної звітності за формою 3-ПН. Подача такої звітності передбачена лише при наявності вакансій. Тобто, відповідачем подавалась така звітність у випадку конкретизації затребуваної кількості або спеціалізації працівників. Колегія суддів вважає, що органи працевлаштування не були позбавлені можливості направити до відповідача інваліда для забезпечення працевлаштування.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів (ч.2 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів (ч.9 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Частиною 1 ст.20 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно з ч.4 ст.20 Закону, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ "Про систему оподаткування", а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.

З урахуванням досліджених письмових доказів та встановлених у справі фактичних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку з боку відповідача відсутнє порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів.

Доказів, які б свідчили про те, що відповідач безпідставно відмовив у прийнятті на роботу інвалідам, які самі безпосередньо зверталися до відповідача або які були направлені переліченими у ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" органами, позивачем не були представлені, і у матеріалах справи відсутні.

Скарг від інвалідів, які були направлені до відповідача для працевлаштування органами державної служби зайнятості й яким відповідачем було відмовлено у працевлаштуванні, не надходило.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, а відтак, підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, відсутні.

Враховуючи викладене, з огляду на положення ч.1 ст.195 КАС України, позовні вимоги СОВ ФСЗІ про стягнення з КП «Шосткинський казенний завод "Імпульс" заборгованості у загальному розмірі 150331,29 грн. (з них 150121,12 грн. - адміністративно-господарські санкції, 210,17 грн. - пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій) задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2012р. по справі № 2а-1870/4715/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.