Рішення № 26196862, 21.09.2012, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 105/1033/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2012 р. року Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді -Федоренко Е. Р.,

при секретарі -Жмур Н.І., Сорочан А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном, визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, треті особи - СГІРФО Джанкойського МРВ ГУ МВС України в АР Крим, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мирнівської сільської ради Джанкойського району АР Крим,

встановив:

03 серпня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - домоволодінням АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивовані тим, що їй на праві власності належить 1/2 частка вказаного будинку, у будинку зареєстровані відповідачі ОСОБА_2, яка є її колишньою невісткою, та її неповнолітній онук ОСОБА_3, 2010 року народження. Відповідачі не проживають у її будинку з 2010 року, весь цей час вона повинна сплачувати всі комунальні послуги, які нараховуються з числа зареєстрованих осіб, що істотно впливає на її матеріальний стан. На даний час вона має намір вирішити питання з продажем свого будинку, але реєстрація відповідачів перешкоджає їй в цьому. Добровільно відповідач ОСОБА_2 знятися з реєстрації не бажає, постійно принижує її людську гідність та погрожує розправою. Просила суд усунути їй перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном, визнати відповідачів такими, що втратили право користування вказаним житловим приміщенням.

Ухвалою суду від 21 серпня 2012 року до участі у справі у якості третьої особи залучено Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мирнівської сільської ради Джанкойського району АР Крим.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити. Пояснила, що дала згоду на проживання своєї невістки, коли її син з нею одружився. Проте їх сімейне життя не склалося і ОСОБА_2 у 2010 році забрала свої речі і разом зі своїм сином - ОСОБА_3, 2010 року народження, переїхала жити до своїх батьків. Добровільно знятися з реєстрації вона не бажає, принижує її та погрожує розправою. Її погрози вимусили її звернутися за допомогою до міліції, проте у порушенні кримінальної справи було відмовлено.

Відповідач у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, крім того надала письмові заперечення проти позову, у яких не погоджується з актом, прикладеним до позовної заяви, згідно якому вона не проживає в будинку позивача з 30.10.2010 року, вважає, що ця обставина жодним доказом не підтверджена. Крім того, строк непроживання у будинку, на її погляд, повинен відраховуватися з часу постановлення рішення про розірвання шлюбу, оскільки до цього часу вона мала право на проживання за місцем реєстрації її чоловіка. Річний строк з моменту розірвання шлюбу ще не закінчився, тому вважає позов до неї безпідставним.

Представники третіх осіб - СГІРФО Джанкойського МРВ ГУ МВС України в АР Крим та Органу опіки та піклування виконавчого комітету Мирнівської сільської ради Джанкойського району АР Крим у судове засідання не з'явилися, причин неявки не повідомили.

Вислухав позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

У сенсі вимог частини 4 статті 311 ЦК фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Таким чином можливість застосування положень статті 391 ЦК, на положення якої посилається позивач, вимагаючи усунути їй перешкоди у здійсненні права користування власністю, прямо пов'язана із з'ясуванням наявності у відповідачів права користування житлом - будинком, що належить позивачу на праві власності.

Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Суд вважає, що позивач, як власник житлового будинку, вправі вимагати усунення будь-яких перешкод у користуванні своєю власністю, у тому числі, шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування житловою площею.

Відповідно до ст. 156 ЖК України та з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до частини 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Судом встановлено, що позивач є власником 1/2 частки будинку АДРЕСА_1, що підтверджується: договором купівлі продажу, посвідченим 29.06.1995 року Джанкойською районною державною нотаріальною конторою (а.с.7-8); відповіддю КРП «БРТІ м. Джанкоя» № 755 від 27.08.2012 року, відповідно до якої право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за: ОСОБА_1 на 1/2 частку; ОСОБА_4 на 1/2 частку (а.с.32).

Відповідач ОСОБА_2 є колишнім членом сім'ї позивача: шлюб між нею та сином позивача ОСОБА_5 розірваний за рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 20 вересня 2011 року (а.с.6). Відповідач ОСОБА_3 є сином колишнього члена сім'ї ОСОБА_2

Згідно даних прибудинкової книги будинку АДРЕСА_1, відповідачі зареєстровані за цією адресою з 23.07.2010 року (а.с.7-9). Це ж підтверджується довідкою Мирнівської сільської ради Джанкойського району АР Крим від 28 травня 2012 року (а.с.14).

Реєстрація відповідача ОСОБА_2 в цьому будинку також підтверджується довідкою адресного бюро ГУ МВС України в АР Крим (а.с.18).

Згідно пояснень позивача у судовому засіданні відповідачі не проживають в її будинку з 2010 року.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4, які є сусідами позивача, показали, що відповідач ОСОБА_2 разом зі своїм сином ОСОБА_3 майже 2 роки не проживають в будинку позивача, уїхали добровільно, ніхто їх не виганяв. ОСОБА_2 приїжджала 1 раз забрати свої речі і все, з тих пір її не бачили. Чому вони уїхали, не знають, припускають, що напевно не склалося сімейне життя ОСОБА_2 з сином позивача.

Згідно з актом, посвідченим 07 червня 2012 року секретарем виконавчого комітету Мирнівської сільської ради Джанкойського району АР Крим, який суд враховує у якості письмового доказу, мешканці села Дніпровка Джанкойського району АР Крим: ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 посвідчують, що ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 з 30 жовтня 2010 року не проживають за адресою: АДРЕСА_1, а проживають у батьків в п. Совєтський АР Крим (а.с.5).

Відповідач у своїх письмових запереченнях вказувала на те, що річний строк непроживання у будинку повинен відраховуватися з часу постановлення рішення про розірвання шлюбу, який на даний час не закінчився.

Таким чином відповідач фактично визнала те, що вона не проживає у будинку позивача понад один рік, але при цьому помилково припускає, що початок строку має відраховуватися з моменту розірвання шлюбу, хоча закон не пов'язує ці обставини між собою.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 без поважних причин понад один рік не користується житловим приміщенням - домоволодінням АДРЕСА_1, і обставин, що свідчать про наявність домовленості між сторонами справи щодо права користування цим приміщенням або закріплення такого права законом, не встановлено.

Зі змісту частини 4 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків, або одного з них, з ким вона проживає.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Мирнівської сільської ради Джанкойського району АР Крим, він заперечує проти позову ОСОБА_1 та просить відмовити у його задоволенні, оскільки буде порушено право малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.41).

Даний висновок суд враховує як письмовий доказ, поданий у заперечення проти позову на захист житлових прав малолітньої дитини, проте з даного висновку не вбачається, чи перевірено органом опіки та піклування у яких житлових умовах на даний час проживає малолітня дитина ОСОБА_3 і чи дійсно будуть порушуватися його житлові права у випадку задоволення позову.

Згідно ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідачем доказів у спростування вимог позивача суду не надано.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 не користується спірним житловим приміщенням понад 1 рік, що було доведено у ході розгляду справи, а її неповнолітня дитина ОСОБА_3 проживає разом з нею, підстав для залишення за дитиною, яка проживає разом зі своєю матір'ю, права користування в будинку позивача суд не знаходить.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідності їх задоволення.

На підставі статей 386, 391, ч.2 ст. 405 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 60, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном - домоволодінням АДРЕСА_1.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, такими, що втратили право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Е. Р. Федоренко