Рішення № 26195300, 28.09.2012, Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області

Справа № 1202/2495/2012

Провадження № 2/1202/869/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді : Скнаріної Н.М.

при секретарі : Мєдвєдєвої Л.О.

за участю представника відповідача - адвоката: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Антрацит цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі відділення « Луганська регіональна дирекція» ПАТ «Банк Київська Русь» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі відділення « Луганська регіональна дирекція» ПАТ «Банк Київська Русь» про встановлення нікчемним та визнання недійсним нікчемного правочину ,

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ «Банк Київська Русь» звернувся до Антрацитівського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 38469,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» в особі відділення « Луганська регіональна дирекція» ПАТ «Банк Київська Русь» послався на те, що 29.11.2007 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та відповідачем було укладено кредитний договір № 0559-21.0/29/11/07 на споживчі цілі в сумі 20 000 грн. строком з 29.11.2007 року по 28.11.2010 року з процентною ставкою 26 % річних, згідно п.1.2, 2.1, 2.3 якого відповідач зобов'язався погашати отриманий кредит щомісячно згідно з графіком погашення, а також сплачувати позивачу відсотки за користування кредитом щомісячно, не пізніше 20-го числа наступного за звітним і в день повного погашення кредиту.

Відповідач не виконав умови даного кредитного договору, суму кредиту та проценти в повному обсязі у встановлені в договорі строки 28.11.2010 р. не сплатив.

Відповідно до п.п. 2.9, 2.10 Кредитного договору у випадку порушення строків повернення кредиту, передбачених умовами кредитного договору чи у випадку порушення строків уплати відсотків за користування кредитом відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу штраф у розмірі 25 відсотків від суми прострочки.

Станом на 25.01.2012 р. відповідач має заборгованість перед позивачем по кредитному договору у розмірі 38 469 грн. 71 коп., яка складається з наступного:

- заборгованість по сумі кредиту - 17992,25 грн.;

- заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 12783,52 грн.;

- штраф за пропущення строків повернення кредиту та відсотків - 7693,94 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по кредитному договору у сумі 38 469 грн. 71 коп. та понесені ним при подачі позову витрати на оплату судового збору у сумі 384 грн. 70коп..

ОСОБА_3 пред'явив зустрічний позов до публічного акціонерного товариства «Банк Київська Русь» в особі відділення «Луганська регіональна дирекція» ПАТ «Банк Київська Русь» , в якому просив встановити нікчемність кредитного договору №0559-21.0/29/11/07 від 29 листопада 2007 року укладений між ОСОБА_3 і ПАТ Банк «Київська Русь на суму 20 000 гривень.

Визнати недійсним нікчемний кредитний договір №0559-21.0/29/11/07 від 29 листопада 2007 року укладений між ОСОБА_3 і ПАТ Банк «Київська Русь на суму 20 000 гривень.

В обґрунтування зустрічних вимог вказав, що ОСОБА_3 29 листопада 2007 року з ПАТ Банк «Київська Русь» був укладений кредитний договір №0559-21.0/29/11/07 від 29 листопада 2007 року на споживчі цілі в сумі 20 000 гривень строком з 29.11.2007 року по 28.11.2010 року.

Вироком Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області було визнано ОСОБА_3 винним у скоєнні злочину передбаченому ст.ст. 190 ч.2, 358 ч.3 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману, та стягнуто з нього на користь ПАТ Банк «Київська Русь» в рахунок відшкодування за укладений між ним та банком кредитного договору №0559-21.0/29/11/07 від 29 листопада 2007 року матеріальну шкоду в розмірі 20 000 гривень. Тому що, він використав завідомо підроблений документ, а саме довідку про доходи та трудову книжку з відміткою о його роботі на підприємстві, на якому він не працював. Вважає, що у відповідності до вищевказаного судового рішення суд фактично встановив та вказав на нікчемність укладеного кредитного договору №0559-21.0/29/11/07 від 29 листопада 2007 року, на що також вказує законодавець, що нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, а саме ст.228 ЦК України, відтак нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та потребує визнання його таким судом, що породжує підстави його звернення до суду з вимогою про визнання недійсним нікчемного правочину. Звертаючись до відповідача із відповідною зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 виходить із наступного:

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (надалі Постанова Пленуму ВСУ), вказано чіткий перелік правочинів, які є нікчемними, а саме як такі, що порушують публічний порядок, визначені статтею 228 ЦК України зокрема правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності;

Відтак можна вважати, що нікчемний правочин може у судовому порядку визнаватися недійсним, оскільки відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном юридичної особи в даному спорі майна (грошей) відповідача.

Як зазначає вищевказана Постанова Пленуму ВСУ при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В даному випадку це підтверджується, на його думку, вироком Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області, згідно якого було визнано ОСОБА_3 винним у скоєнні злочину передбаченому ст.ст. 190 ч.2, 358 ч.3 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману, та стягнуто з нього на користь ПАТ Банк «Київська Русь» в рахунок відшкодування за укладений між ним та відповідачем кредитного договору №0559-21.0/29/11/07 від 29 листопада 2007 року матеріальну шкоду в розмірі 20 000 гривень.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами стаття 216 ЦК.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Відповідно до абз.2,3 п.5, п.10 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ п.п.4,5 та ч.2 ст.215 ЦК України нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Нікчемний правочин, поза сумнівом, є недійсним незалежно від рішення суду. Але це зовсім не виключає право сторін звернутися до суду з приводу недійсності нікчемного правочину, навіть не вимагаючи застосування передбачених в законі наслідків. Оскільки такого роду звернення до суду вкладається в рамки способу захисту, передбаченого в ст.16 ЦК України - визнання права.

У судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі відділення « Луганська регіональна дирекція» ПАТ «Банк Київська Русь»- Потапенко О.О., що діє на підставі довіреності, позов підтримала з вищевикладених підстав, просить позовні вимоги задовольнити. Пояснила, що заборгованість утворилась за період з 29.11.2007 р. по 25.01.2012 р. у сумі 38 469 грн. 71 коп. Вироком Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 29.07.2010р. частково задоволено цивільний позов ПАТ « Банк Київська Русь»,стягнуто з відповідача суму кредиту у розмірі 20 000 грн. Тому просить зменшити суму позовних вимог до 18 469,71 грн.

ОСОБА_3 у судове засідання не з,явився, його представник - адвокат ОСОБА_1, що діє на підставі договору, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі відділення « Луганська регіональна дирекція» ПАТ «Банк Київська Русь» не визнав, та пояснив, що вироком Антрацитівського міськрайонного суду від 29.07.2010 року відповідач ОСОБА_3 буз засуджений за ст.358 ч.3, 190 ч.2 КК України за те, що надав банку - позивачу довідку про доходи, які фактично не мав, та отримав кредит у сумі 20 000 грн. для інших осіб за їх проханням. Відповідач, підписуючи кредитний договір, не збирався виконувати його умови. Даним вироком було задоволено цивільний позов Банку «Київська Русь» та стягнуто з відповідача 20000 грн. 00 коп..

Оскільки умисел відповідача при вчиненні злочину був направлений на заволодіння 20 000 грн., то вважає, що мова не може йти про цивільно-правові відносини та виконання відповідачем умов кредитного договору.

Просить встановити и визнати нікчемним кредитний договір № 0559-21.0/29/11/07 від 29 листопада 2007 року укладений між позивачем та відповідачем.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, що базується на засадах відносності та припустимості доказів, доходить висновку, що підлягає задоволенню змінений первісний позов, тому що сукупність добутих у суді доказів вірогідно підтверджує його законність і обґрунтованість, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 суд не може задовольнити з наступного.

Так, вироком Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 29.07.2010 року відповідач ОСОБА_3 засуджений за ст.ст. 358 ч.3, 190 ч.2, 70 КК України до 2 років 6 місяців обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання на строк один рік (а.с. 22-23)

Даним вироком суду було задоволено цивільний позов Акціонерного Банку «Київська Русь» в частині матеріальної шкоди заподіяної злочином та стягнуто з відповідача ОСОБА_3 - 20 000 грн. 00 коп.

Вироком Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 29.07.2010 року було встановлено, що 29.11.2007 року відповідач ОСОБА_3, достовірно знаючи, що довідка про доходи та трудова книжка, що видані 16.04.2007 року МПП «Генезіс» м.Антрацит, містять неправдиві дані, надав їх до ЛФ АБ « Київська Русь», де заповнив документи на отримання кредиту в сумі 20 000 грн.. Після чого 29.11.2007 року між Антрацитівським відділенням ЛФ АБ « Київська Русь» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 0559-21.0/29/11/07, після чого в касі даного банку ОСОБА_3 було видано готівкою споживчий кредит у сумі 20 000 грн..

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, 29.11.2007 року між позивачем - ПАТ «Банк «Київська Русь», та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 0559-21.0/29/11/07 на споживчі цілі в сумі 20 000 грн. строком з 29.11.2007 року по 28.11.2010 року з відсотковою ставкою по кредиту - 26 % річних ( а.с. 3-9).

Згідно п.1.2 даного договору відповідач зобов'язався погашати кредит щомісячно згідно з графіком, починаючи з грудня 2007 року по листопад 2010 року включно по 555 грн. 56 коп., а згідно п.2.1 договору погашати отриманий кредит щомісячно в строк з 1-го по 20-те число відповідного місяця згідно з вказаним графіком в п.1.2 договору, остаточне погашення кредиту здійснити не пізніше 28.11.2010 року.

Відповідно до п.п. 2.9, 2.10 Кредитного договору у випадку порушення строків повернення кредиту, передбачених умовами кредитного договору чи у випадку порушення строків уплати відсотків за користування кредитом відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу штраф у розмірі 25 відсотків від суми прострочки.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вищевказаний кредитний договір № 0559-21.0/29/11/07, що укладений між позивачем та

відповідачем ОСОБА_3 є дійсним, доказів того, що даний договір визнано недійсним суду надано не було, а згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, і відповідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо посилання представника відповідача по первісному позову на ту обставину, що умисел відповідача був направлений на заволодіння грошовими коштами - 20 000 грн., він не збирався виконувати умови договору, а тому в даному випадку відсутні цивільно-правові відносини, що виключає виконання відповідачем умов кредитного договору, то положення ЦК України не містять норми, яка встановлює недійсність правочину ( нікчемний правочин) у випадку, якщо умисел позичальника при укладенні кредитного договору був направлений лише на заволодіння грошовими коштами злочинним шляхом, і згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу тільки про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, тому суд не приймає до уваги дані доводи представника відповідача ОСОБА_1.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі відділення « Луганська регіональна дирекція» ПАТ «Банк Київська Русь» станом на 06.09.2012р.

З розрахунку заборгованості за вищевказаним кредитним договором станом на 06.09.2012р. становить 18 469грн. 71 коп.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 18 469грн. 71 коп., а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі відділення « Луганська регіональна дирекція» ПАТ «Банк Київська Русь» про встановлення нікчемним та визнання недійсним нікчемного право чину не підлеглими задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача повернення витрат на оплату судового збору в сумі 184 грн. 70 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215,218 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.ст. 22, 23, 204, 216, 228, 526, 530, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» , суд

В И Р І Ш И В:

Змінені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі відділення « Луганська регіональна дирекція» ПАТ «Банк Київська Русь» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного банку «Київська Русь» ( р/р НОМЕР_1 ЛРД ПАТ «Банк»Київська Русь», МФО 319092, код ЄДРПОУ 24214088) заборгованість по кредитному договору у сумі 18 469 грн. 71 коп., витрати на судовий збір в сумі 184 грн. 70 коп., а всього 18 654 грн. 41 коп. ( вісімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят чотири грн. 41 коп.).

В зустрічному позові ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі відділення « Луганська регіональна дирекція» ПАТ «Банк Київська Русь» про встановлення нікчемним та визнання недійсним нікчемного право чину відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Антрацитівський міськрайонний суд до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення., а відсутніми у судовому засіданні особами протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Антрацитівського міськрайонного суду Н. М. Скнаріна