Справа № 2-5387/11
Номер провадження 2/1109/714/2012
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Кіровоград
Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого судді - Іванова Д.Л.,
при секретарі - Логвинюк О.В.,
за участю відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2011 року представник Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 всього - 24 758 грн.07 коп. заборгованості по кредитному договору, а також 247 грн. 58 коп. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, вказуючи на те, що ні ОСОБА_2 ні її майновий поручитель ОСОБА_1, в порушення умов кредитного договору № 99-073 від 30 травня 2008 року та договору поруки № 99- 073\1 свої зобов'язання не виконали, в результаті чого банк змушений звернутися до суду з даним позовом про примусове стягнення вказаної кредитної заборгованості.
В запереченнях проти позову ОСОБА_1 просить суд позов ПАТ «Банк «Демарк» задовольнити частково, не заперечує факт наявності та розмір заборгованості по тілу кредиту, відсотках та комісії, разом з цим зазначає, що банком при нарахуванні неустойки та штрафу за несвоєчасне повернення кредиту та сплати відсотків застосовано принцип подвійної юридичної відповідальності, що на її думку являється недопустимим ( ст. 61 Конституції України ), вважає, що розмір неустойки та штрафу не співмірний порівняно з основною сумою боргу по кредиту та відсоткам, обрахований поза межами строків давності, встановлених для стягнення неустойки ( п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України ), крім того, з посиланням на ч. 3 ст. 551 ЦК України, ОСОБА_1 просить суд зменшити розмір штрафу та пені вказуючи на тяжке матеріальне становище, пов'язаного з невеликою заробітною платою, наявністю утриманців та погашення позики.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надходило.
Представник ПАТ «Банк «Демарк» в судове засідання також не з'явився, у клопотанні просив розглянути справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримав повністю.
Суд вважає можливим вирішити спір по суті за відсутністю відповідача ОСОБА_2 та представника позивача на підставі наявних у справі письмових доказів.
З'ясувавши обставини справи в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1, зваживши її доводи, дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд дійшов до висновку, про те, що позов ПАТ «Банк «Демарк» підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Суд встановив і матеріалами справи підтверджується, що зобов'язальні відносини між сторонами ґрунтуються на кредитному договорі № 99-073, укладеного 30 травня 2008 року між ВАТ « Банк « Демарк «, правонаступником прав та обов'язків якого являється Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк» та ОСОБА_2, згідно з яким остання отримала споживчий кредит в розмірі - 14 000, 00 грн., який зобов'язалась повернути до 29 травня 2010 року, шляхом внесення обов'язкових, щомісячних платежів в розмірі - 810, 00 грн., сплатити банку відсотки за користування кредитними коштами на рівні 24,00 % річних, комісійну винагороду і таким чином виконати свої зобов'язання по договору у повному обсязі.
Виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед банком по даному договору забезпечувалось договором поруки № 99- 073\1, укладеного 30 травня 2008 року між ВАТ «Банк «Демарк» та ОСОБА_1, відповідно до пунктів 1.1, 2.4, 3.1., 4.2. якого сторони визначили, що Поручитель несе солідарну відповідальність перед Кредитором, в тому ж обсязі, що і Боржник по його зобов'язанням, передбачених кредитним договором, також обумовили, що даний договір діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором, а в разі його виконання Поручителем до нього переходять всі права Кредитора.
Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 509, 526, 530 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов'язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України умовами кредитного договору є обов'язок кредитодавця надати грошові кошти позичальнику, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
В порушення п.п. 3.4, 3.5, 3.7 кредитного договору, ОСОБА_2 свої зобов'язання, щодо повернення кредитних коштів та сплаті відстоків за їх використання, у строки та розмірах передбачених договором, належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 01 червня 2009 року утворилась заборгованість по комісії, відсотках та суми основного кредиту.
Даних про те, що відповідач ОСОБА_2 та її майновий поручитель ОСОБА_1 повідомлялись про наявність простроченої заборгованості по основній сумі кредиту, нарахованим процентам та комісії, а також про наслідки невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором поруки в матеріалах справи відсутні і такі докази представником позивача в ході судового розгляду не представлені.
За змістом ст. ст. 610, 611, 612, 623, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору становить всього - 24 758 грн. 07 коп., до складу якої входить: 8505 грн. 66 коп. - заборгованість по кредиту, 4984 грн. 60 коп. - по відсотках, 2030, 00 грн. - заборгованості по комісії, розмір яких відповідачем ОСОБА_1 не оспорюється.
У позові зазначається, що за порушення Позичальником ( ОСОБА_2 ) строків сплати відсотків, передбачених п.п 3.7.1 договору, банком відповідно до п. 6.4, за період з 11 березня 2009 року по 27 жовтня 2011 року нараховано штраф в розмірі - 6400, 00 грн., при цьому в розрахунку заборгованості зазначається, що штраф нарахований за період з 11 липня 2008 року по 11 листопада 2008 року в розмірі 200, 00 грн. ОСОБА_2 сплачено.
Крім штрафу, банком за порушення строків погашення заборгованості по кредиту ( п.п. 3.7.1 ), відповідно до п. 6.3 договору, за період з 30 травня 2010 року по 27 жовтня 2011 року нараховано - 1910 грн. 28 коп. пені, а за несплату відсотків за період з 15 липня 2009 року по 27 жовтня 2011 року ОСОБА_2, відповідно до п. 6.4 кредитного договору, також нараховано 927 грн. 53 коп. - пені.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Цивільний кодекс України у статті 553 визначає поруку як договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання свого обов'язку. Порука має характер від забезпечуваного нею зобов'язання - своєчасного повернення кредиту за кредитним договором.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи плату основного боргу, процентів, неустойки та відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії.
Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов'язання. Вказаною статтею передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Договором поруки сторони обумовили, що договір поруки, укладений з ОСОБА_1 діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі наявності солідарних боржників кредитор має право на пред'явлення окремих позовних вимог незалежно від того, що іншим судом сума заборгованості стягнута з одного з боржника.
Правові наслідки порушення зобов'язання визначаються договором або законом і відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 611 ЦК України один із них є неустойка.
Згідно статті 549 ЦК України неустойка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.
Пунктом 3.7.1. кредитного договору сторонами обумовлено, що погашення заборгованості за кредитом, відстоками та комісією здійснюється Позичальником щомісячно не пізніше 10 числа рівними платежами по 810, 00 грн.
Пунктами 6.3 та 6.4 кредитного договору передбачено нарахування пені за кожен день прострочки строків погашення кредиту у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань, а також штраф у разі порушення ( перший та другий рази ) сплати відстоків, а в разі порушення більше трьох разів строків сплати процентів - пеню.
Таким чином, договором несвоєчасне виконання Позичальником зобов'язань, а саме несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків за користування ними, передбачена подвійна відповідальність одного виду ( дві пені ) та штраф, при цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
За таких обставин у задоволенні позову ПАТ «Банк «Демарк» про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - 6400, 00 грн. штрафу за недотримання строку сплати відсотків слід відмовити, оскільки така вимога не ґрунтується на Законі.
Практика Верховного Суду України при вирішенні спорів пов'язаних з виконанням кредитних зобов'язань вказує на те, що при стягненні суми неустойки, що в кілька разів перевищує розмір заборгованості, суди повинні застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки.
Як вбачається з розрахунку, ОСОБА_2 за несвоєчасне повернення кредиту за період з 30 травня 2010 року по 27 жовтня 2011 року, тобто майже за 1,5 років нараховано - 1910 грн. 28 коп. - пені, а за несплату відсотків за період з 15 липня 2009 року по 27 жовтня 2011 року ( 2 роки 3 міс. ) нараховано також 927 грн. 53 коп. - пені, а всього - 2837 грн. 81 коп.
В запереченнях ОСОБА_1 просить суд зменшити розмір нарахованої банком пені за несвоєчасне повернення кредиту на несплату відсотків, вказуючи на тяжке матеріальне становище.
В даному конкретному випадку, з урахуванням майнового стану ОСОБА_1, а також того, що вона по суті кредит не отримувала і кредитними коштами не користувалась, а виступила лише поручителем по зобов'язанням ОСОБА_2, суд вважає можливим та необхідним зменшити розмір пені, який підлягає стягненню до 500, 00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь ПАТ «Банк «Демарк» підлягають стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 510, 525, 526, 530, 533, 546 - 551, 553 - 555, 610 - 612, 623 - 625, 627, 1048, 1050, 1054 ЦК України та ст.ст. 3. 4, 10, 60, 88, 213-215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, що проживає в АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 та ОСОБА_1, що проживає по АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» ( ЄДРПОУ 19357516 ) - 8505, грн. 66 коп. заборгованості по кредиту, 4984 грн. 60 коп. - заборгованості по відсотках, 2030, 00 грн. - заборгованості по комісії та 500, 00 грн. пені згідно кредитного договору № 99-073 від 30 травня 2008 року.
Стягнути з ОСОБА_2, що проживає в АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 та ОСОБА_1, що проживає по АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» ( ЄДРПОУ 19357516 ) по 80 грн. 20 коп. з кожного, а також по 60, 00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.
Суддя \ підпис \
Згідно з оригіналом
Суддя Кіровського районного суду
м. Кіровограда Іванов Д.Л.
22 лютого 2012 року
Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда Д. Л. Іванов
Судове рішення № 26192465, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда) було прийнято 22.02.2012. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 2-5387/11. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: