Рішення № 26190921, 21.09.2012, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 401/4293/12

(2/401/2938/12)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2012 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого -судді Спаї В.В.,

при секретареві - Пантелєєвй Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно - фінансовий консалтинг» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 22 вересня 2008 р. на перехресті вул. Передова - вул. Широка у м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ЗАЗ ТF699Р-72 ЗНГ, р/н НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1; в результаті дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоди автомобілю ЗАЗ ТF699Р-72 ЗНГ р/н НОМЕР_4. Власником пошкодженого автомобіля є ОСОБА_3. Згідно з довідкою відділу ДАІ при УМВС України в Дніпропетровській області № 14/1-5188 ск від 21 жовтня 2008 р. дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху України; вина ОСОБА_1 була встановлена постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2008 р., на підставі якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення.

Згідно ст. 1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку; згідно п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою

Таким чином, у ОСОБА_3, як у власника автомобіля, виникло право вимоги до відповідача про відшкодування завданого збитку.

08 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 031009-02-05- 10 (далі-договір страхування). Страховим випадком відповідно до договору страхування визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП буде завдано шкоду автомобілю страхувальника. Розмір страхового відшкодування визначається страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. А підставою для виплати страхового відшкодування є рахунок станції технічного обслуговування (п. 5.2 договору страхування). Відповідно до рахунку-фактури ПП ОСОБА_4 №71 від 26 вересня 2008 року, рахунку-фактури ПП ОСОБА_5 № АВТ-000083 від 30 вересня 2008 року розмір матеріального збитку складає 17 850,00 грн. Таким чином, сума, що підлягає виплаті в якості страхового відшкодування за договором страхування, становить 17 850,00 грн., про що було складено страховий акт № 2756-02 від 22 квітня 2009 року. Виплата страхового відшкодування була здійснена у відповідності до статті 25 Закону України «Про страхування»на підставі заяви страхувальника та страхового акту № 2756-02 від 22 квітня 2009 року. Платіжним дорученням № 6440 від 22 квітня 2009 року страхове відшкодування було виплачено в повному обсязі.

На підставі ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги,. яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду. Зазначене право також передбачене статтями 993, 1191 ЦК України.

Отже, з моменту виплати страхового відшкодування у Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»виникло право вимоги до ОСОБА_1, відповідального за завдання шкоди легковому автомобілю ЗАЗ TF699Р-72 ЗНГ р/н НОМЕР_4 щодо відшкодування спричиненого збитку в межах фактичних витрат Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», що становить 17 850,00 грн.

Згідно з договором відступлення прав вимоги від 23.12.2009 р. Відкрите акціонерне товариство Інвестиційно-фінансовий консалтинг»набуло належне Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «ВУСО»право вимоги, яке виникло у останнього па вищевказаних підставах. 18.07.2011 р. на адресу відповідача було направлено листа з вимогою щодо відшкодування шкоди, однак, не зважаючи на свій обов'язок, у зазначений законом термін свої зобов'язання відповідач не виконав. Таким чином у позивача виникло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 щодо відшкодування спричиненого збитку в межах фактичних затрат ЗАТ «СК «ВУСО», що дорівнює 17 850,00 грн.

У зв'язку з вищенаведеним у позові й заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної вище грошової суми.

У судове засідання сторони не з'явилися, водночас представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій просив суд позов задовольнити повністю, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У судове засідання відповідач, який був повідомлений належним чином про розгляд справи, не з'явився, причини неявки суду не повідомив та не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, та не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв'язку з чим суд у порядку ч. 1 ст. 224 ЦПК України вирішував справу у порядку заочного розгляду та на підставі наявних у справі доказів.

Врахувавши заяву позивача та дослідивши докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю з огляду на такі встановлені обставини.

22 вересня 2008 р. на перехресті вул. Передова - вул. Широка у м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ЗАЗ ТF699Р-72 ЗНГ (р/н НОМЕР_4) під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля ГАЗ 3302 (р/н НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_1; в результаті дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоди автомобілю ЗАЗ ТF699Р-72 ЗНГ (р/н НОМЕР_4). Власником пошкодженого автомобіля є ОСОБА_3. Вина ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ст. 124 КУпАП правопорушення була встановлена постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2008 р.

08 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 031009-02-05- 10 (далі-договір страхування). Страховим випадком відповідно до договору страхування визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП буде завдано шкоду автомобілю страхувальника. Розмір страхового відшкодування визначається страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. А підставою для виплати страхового відшкодування є рахунок станції технічного обслуговування (п. 5.2 договору страхування). Відповідно до рахунку-фактури ПП ОСОБА_4 №71 від 26 вересня 2008 року, рахунку-фактури ПП ОСОБА_5 № АВТ-000083 від 30 вересня 2008 року розмір матеріального збитку складає 17 850,00 грн., та грошова сума в зазначеному розмірі була виплачена страхувальникові.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За ч. 1 ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. 3 ст. 62 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; відповідно до ч. 4 зазначеної вище статті вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як було встановлено судом, постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.10.2008 р. відповідача було визнано винним у вчиненні передбаченого ст. 124 КУпАП правопорушення; постанова набрала законної сили; у відповідності до умов договору страхування наземних транспортних засобів страхувальникові було виплачено страхове відшкодування в розмірі 17 850,00 грн.

За ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Виконуючи даний обов'язок доказування, з боку позивача було доведено здійснення підстав та факту самої виплати страхового відшкодування, утім, відповідач у судове засідання не з'явився, не скористався правом надання заперечень проти позову, з його боку не було надано жодних доказів та не було заявлено клопотань про їх витребування у випадку складнощів в їх отриманні, адже на виконання ч. 2 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, та через що суд вирішував справу на підставі наявних у справі доказів та за таких обставин позов підлягає задоволенню повністю та з відповідача на користь позивача підлягають присудженню до стягнення 17 850,00 грн.

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до приписів ст.ст. 88 та 215 ЦПК України.

Керуючись ст. 11, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215, 224, 226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_7) на користь Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно - фінансовий консалтинг» (ЄДРПОУ 33792667, місце знаходження юридичної особи: м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 89) в порядку суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 17 850,00 (сімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_7) на користь Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно - фінансовий консалтинг» (ЄДРПОУ 33792667, місце знаходження юридичної особи: м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 89) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 214,60 грн. (двохсот чотирнадцяти грн. шістдесяти копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя