Ухвала суду № 26188539, 19.09.2012, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого судді: Демянчук С.В.

суддів: Ковальчук Н.М., Мельника Ю.М.,

секретаря судового засідання: Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 26 червня 2012 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 26 червня 2012 року позов задоволено частково.

Звернуто стягнення на будинок загальною площею 82,60 кв.м., житловою площею 49,30 кв.м. та ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № RОR0GІ0000001952 від 30 листопада 2007 року) ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судові витрати в розмірі 805,63 грн. судового збору, сплачених останнім при подачі позовної заяви.

У решті позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Не погодившись з рішенням Дубровицького районного суду від 26 червня 2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо виселення та зняття з реєстрації сторони відповідача ПАТ КБ "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу. Вважають, що оскаржуване рішення в цій частині є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Вказують, що суд першої інстанції відмовив ПАТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні позовних вимог щодо виселення та зняття з реєстрації відповідача, посилаючись на _______________

Провадження №22ц-1790/1728/2012 Головуючий у суді 1 інстанції: Сидоренко З.С.

Доповідач : Демянчук С.В.

недотримання з боку Банку вимог ст. 40 Закону України «Про іпотеку», а надані суду докази безпосереднього вручення Відповідачеві повідомлення (письмова вимога) про усунення порушення основного зобов'язання -проігноровано та розцінено як порушення.

Зазначають, що для отримання іпотекодержателем можливості розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, законодавець встановив відповідну процедуру, згідно якої повинно відбуватись направлення письмової вимоги іпотекодавцю, якої до речі з боку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»було дотримано.

Крім того вказують, що в письмовій вимозі від 26 липня 2011 року за вих. № 30.1.0.0/2-К39, яка направлялася безпосередньо відповідачу та отримана ним 06 серпня 2011 року, що підтверджується відомостями з офіційного сайту УДПП "УКРПОШТА" - www.ukrposhta.соm, дотримані вимоги як ст. 35 так і ст. 40 Закону України "Про іпотеку" якою чітко передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Вищевказаною вимогою про усунення порушень ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було попереджено позичальника, що у випадку невиконання або неналежного виконання порушеного зобов'язання в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зі спливом цього строку має намір продати предмет іпотеки, уклавши відповідний договір купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем, або звернути стягнення на предмет іпотеки у будь-який інший спосіб, передбачений законодавством України, кредитним договором та договором іпотеки.

Тобто, з урахуванням тих обставин, що ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" виконано всі вимоги законодавства, умов договору, та більш того дотримано норму щодо отримання з боку відповідача письмової вимоги-повідомлення. Банк намагався в судовому порядку захистити свої порушені права, а суд, ігноруючи вищевказані доводи, докази та обґрунтування своїх законних вимог безпідставно відмовив у задоволенні позову щодо виселення та зняття з реєстрації особу відповідача.

Просять змінити рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 26 червня 2012 року в справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо виселення ОСОБА_1, який зареєстрований та проживає у житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України - задовольнити вимоги, в іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з відповідачів судові витрати.

У судовому засіданні представник ПАТ КБ "Приватбанк", підтримавши апеляційну скаргу повністю, надав пояснення в межах її доводів.

ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з"явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції щодо виселення відповідача з членами сім"ї, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог банку про виселення відповідача та інших осіб, які проживають в спірному житловому будинку, суд першої інстанції виходив зі встановлених обставин того, що позивачем не дотримано порядок попередження осіб, які підлягають виселенню. Окрім того, суд вказав на передчасність таких вимог, виходячи з положень ч. 4 ст.9 ЖК України, ст. 40 Закону Україну "Про іпотеку".

На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується апеляційний суд, оскільки такі висновки суду ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та узгоджуються з матеріалами справи.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п.3.2 іпотечного договору №КОК0ОІ0000001952 від 30.11.2007 року (а.с.17-18) у випадку невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язання в цілому або в частині, а також в інших випадках, передбачених Договором, іпотекодержатель має право задовольнити вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

У ч. ч. 2 і 3 ст. 40 Закону Україну "Про іпотеку" законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності; в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких належних та, заслуговуючих на увагу доказів, які б спростовували висновки суду, представник ПАТ КБ "Приватбанк" суду не надав.

Належними і допустимими доказами в передбаченому законом порядку представник ПАТ КБ "Приватбанк" висновки суду не спростував.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта про те, що відповідач був належним чином повідомлений про можливе виселення. В матеріалах справи відсутня письмова вимога про добровільне звільнення будинку з дотримання процедури виселення відповідача та можливих прожиючих осіб з доказами про отримання цими особами такого попередження. Саме по собі долучення направлення попередження про виселення не є достатнім доказом в підтвердження повідомлення про це осіб, які підлягають виселенню.

Крім того, відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Проте, в порушення цієї норми права, в матеріалах справи відсутні позовні вимоги до інших осіб. Навіть при з"ясування судом кола цих осіб, в матеріалах справи немає належних допустимих доказів про іх попередження щодо виселення.

Клопотання про з"ясування таких можливих осіб апелянтом в апеляційному суді не заявлялося.

Таким чином, доводи в цій частині апелянта не заслуговують на увагу.

Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовує, та, враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення в частині, яка є предметом апеляційної скарги з додержанням вимог матеріального і процесуального права, та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення в оскаржуваній частині.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" відхилити.

Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 26 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий суддя: С.В. Демянчук

Судді : Н.М. Ковальчук

Ю.М.Мельник