Рішення № 26184696, 24.09.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.12 Справа № 5021/1198/12.

за позовом Комунального підприємства «Теплогарант», м. Конотоп, Сумська область,

до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Жолдаки, Конотопський район, Сумська область,

про стягнення 49068 грн. 10 коп.,

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача - Бєлов Ю.П, Нешта О.В.,

від відповідача - ОСОБА_4

В судовому засіданні 17 вересня 2012 року була оголошена перерва до 24.09.2012 року на 11 год. 20 хв.

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 49068 грн. 10 коп. заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 6/2007 від 10.10.2007 року, у тому числі 39684 грн. 21 - основний борг, 6491 грн. 94 коп. - пеня, 1510 грн. 29 коп. - інфляційні витрати, 1381 грн. 66 коп. - 3% річних.

Відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі з огляду на те, що йому умисно чинились перешкоди щодо розірвання договору № 6/2007 від 10.10.2007 року зі сторони відповідача, внаслідок чого відповідач не зміг від'єднатися від мережі теплопостачання. Тому, відповідачем були вжиті заходи щодо самостійного від'єднання від мережі теплопостачання у вересні 2010 року, та нарахування, здійснені позивачем, є незаконними.

В судовому засіданні 24.09.2012 року від позивача надійшло клопотання про витребування у відповідача доказів, що підтверджують факт його відключення від мережі централізованого опалення:

- рішення комісії по розгляду питання щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення;

- акт відключення відповідача від мереж централізованого опалення.

Представник відповідача пояснив суду, що зазначені докази не можуть бути надані суду у зв'язку із їх відсутністю у відповідача.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів господарським судом.

У зв'язку із відсутністю у відповідача зазначених документів клопотання позивача не може бути задоволено.

Крім цього, позивачем в судовому засіданні подані заперечення на відзив відповідача, які приєднані до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2007 року між КП «Тепло» та позивачем був укладений договір № 6/2007 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі по тексту - договір), за умовами якого КП «Тепло» поставляло відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення приміщення площею 190, 4 м2, розташованого за адресою: м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька, 76.

Відповідно до п. 10.1., п. 10.4 договору термін його дії встановлений до 01.10.08 року з щорічною пролонгацією у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору.

Рішенням Конотопської міської ради від 30.06.2010 року було припинено юридичну особу КП «Тепло» шляхом приєднання його до КП «Теплогарант», яке стало правонаступником КП «Тепло», у тому числі і по договору, укладеному із відповідачем.

Про проведення реорганізації юридичної особи позивача, було повідомлено листом відповідача. Копія листа, засвідчена відповідачем, була подана суду його представником (а.с. 54).

Відповідно до п. 3.2.2 договору відповідач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені договором. Згідно із додатком № 1 до договору була визначена орієнтовна вартість теплової енергії за метр квадратний площі. При цьому, п. 3 додатку № 1 передбачено, що вартість теплової енергії змінюється з моменту затвердження органами міської влади тарифу.

Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію встановлений розділом 6 договору, згідно якого кінцевим терміном оплати у випадку відсутності приладів обліку є 15 число місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач, в порушення умов договору, на протязі листопада 2009 р. - квітня 2012 року своєчасно не здійснював оплату теплововї енергії. Тому, станом на 16.05.2012 року у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 39 684 грн. 21 коп.

На протязі зазначеного періоду представниками позивача - контролерами складались щомісячно акти здачі-приймання наданих послуг та рахунки-фактури, які не були вручені відповідачу.

Представник позивача пояснив, що акти та рахунки не вручались відповідачу та працівникам відповідача у зв'язку із їх відмовою приймати акти та рахунки. Позивачем до матеріалів справи доданий акт від 02.08.2012 року в підтвердження викладених обставин (а.с. 29).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а ст. 173 Господарського кодексу України втановлює, що господарським визнається зобов'язання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Крім умов договору, положень Господарського кодексу України, споживачі енергії повинні відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України додержуватися правил користування енергією відповідного виду, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 затверджені Правила наданя послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі по тексту - Постанова № 630).

Виходячи із системного аналізу умов договору, укладеного між сторонами, відповідних положень Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Постанови № 630, суд приходить до висновку про правомірність заявлених позивочем вимог щодо стягнення суми боргу у розмірі 39 684 грн. 21 коп. за період з жовтня 2009 року по квітень 2012 року.

Факт наявності боргу та наданя послуг з теплопостачання повністю підтверджується матеріалами справи. При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до умов договору факт здійсненя оплати відповідачем не пов'язаний із фактом обов'язкового підписання відповідачем акту здачі-прийняття наданих послуг.

Навпаки, на відповідача покладений обов'язок здійснення оплати за послуги теплопостачання у кінцевий термін до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим, виходячи із площі опалюваного приміщення (ця площа протягом строку дії договору є незмінною) та діючих тарифів.

Відповідачем не подано доказів оплати боргу, аргументованих заперечень, проти розміру суми боргу, доказів в підтвердження факту ненадання або неякісного надання послуг з теплопостачання. Тому, відповідно до ст. 173, 193, 275, 277 Господарського кодексу України суд задовольняє вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 38 684 грн. 21 коп. за період з жовтня 2009 року по квітень 2012 року.

Крім цього позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1510 грн. 29 коп. інфляційних витрат та 1381 грн. 66 коп. 3% річних за листопад 2009 року по квітень 2012 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується матеріалами справи, то суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 1510 грн. 29 коп. інфляційних витрат та 1381 грн. 66 коп. 3% річних за листопад 2009 року по квітень 2012 року є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Також, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 7.2.3 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи несвоєчасну оплату за надані послуги позивач нарахував відповідачу за період з 22.02.2012 року по 02.08.2012 року пеню в розмірі 6491 грн. 94 коп.

Суд дійшов висновку, що права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами Договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, а порушення відповідачем строків погашення грошових зобов'язань перед позивачем підтверджені матеріалами справи, а тому вимога про стягнення з відповідача пені є правомірною і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідачем позовні вимоги не визнавались у повному обсязі з огляду на те, що відповідач протягом 2008-2010 років неодноразово звертався до КП «Тепло» та позивача з листами про припинення постачання теплової енергії відповідно до п. 1.1 додатку № 3 до договору. Однак, позивач не відключав його магазин від мережі теплопостачання.

Тому, відповідач прийняв рішення про самозахист свого права на розірвання договору шляхом самостійного від'єднання від мережі. Відповідачем були проведені роботи по демонтажу радіаторів та прокладенню трубопроводів опалення, що підтверджується актом прийняття виконаних робіт за вересень 2010 року, який укладений між відповідачем та ПФ «Будтехсервіс».

На думку відповідача, саме цей акт і є належним доказом, що підтверджує факт правомірного відключення від мережі теплопостачання та припинення обов'язку відповідача здійснювати оплату тепла за договором з жовтня 2010 року.

Однак, заперечення відповідача не можуть бути взяті судом до уваги.

Відповідно до ст. 19 Цивільного кодексу України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Способами самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушення.

Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Таким чином, допустимість застосування самозахисту можливе лише у випадку реального порушення цивільного права.

У даному випадку судом встановлено відсутність зі сторони КП «Тепло» та позивача як його правонаступника порушень прав відповідача. Посилання відповідача на п. 1 додатку № 3 до договору, згідно якого теплопостачання припиняється за наявності письмової заяви споживача, є недоцільним, так як діючим законодавством, а саме Постановою № 630 передбачений особливий порядок відключення споживачів від мереж централізованого опалення, а самовільне відключення взагалі заборонено та є протиправним .

Відповідно до п.п. 3.2.4. договору № 6/2007 від 10.10.2007 року, відповідач зобов'язаний додержуватися умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені правилами користування тепловою енергією, додатком 3 та іншими нормативними актами.

Так, відповідно до п. 25 Постанови № 630 самовільне відключення від мереж централізованого опалення забороняється.

Згідно з п. 26 Постанови № 630 відключення споживачів від мереж централізованого опалення здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключенняпередбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 4 від 22.11.2005 із змінами внесеними згідно з Наказом вищевказаного міністерства № 169 від 06.11.2007 року затверджений порядок відключення споживачів від мереж централізованого опалення.

Відповідно до п.1.2. вищезазначеного порядку, для реалізації права споживачів від отримання послуг централізованого опалення орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійнодіючу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення.

Згідно з п. 2.1. вищевказаного порядку для вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення його власник повинен звернутися до комісії з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення. Рішення про відключення від системи централізованого опалення повинно бути погоджено з мешканцями будинку.

Відповідно до п. 2.2.1 порядку комісія, після вивчення наданих власником документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж централізованого опалення та збір технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання та електропостачання.

Згідно до п. 2.2.1 порядку при позитивному рішенні комісії, заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту.

Відповідно до п.2.2.2 порядку у разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку.

Згідно до п. 2.5 порядку відключення приміщень від внутрішньо-будинкових мереж централізованого опалення виконується монтажною організацією за участю представника виконавця послуг з централізованого опалення.

Відповідачем не виконана жодна умова, що передбачена вказаними порядком та Постановою № 630, а саме, відсутне рішення комісії про надання дозволу на відключення, відсутній проект, відключення проводилося без участі представника виконавця послуг з централізованого опалення, яким у даному випадку є позивач.

Таким чином суд вважає, що роботи з відключення від мереж централізованого опалення, відповідачем проводилися неправомірно.

Тому, відсутні належні та допустимі докази в підтвердження факту припинення постачання теплової енергії з жовтня 2010 року.

Акт виконання робіт за вересень 2010 року по демонтажу радіаторів суд не приймає в якості такого належного та допустимого у даному випадку доказу, відповідно до приписів ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Теплогарант» (вул. Садова, 39а, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДРПОУ 32325215) 39684 грн. 21 коп. заборгованості, 6491 грн. 94 коп. пені, 1510 грн. 29 коп. інфляційних витрат, 1381 грн. 66 коп. 3% річних, 1653 грн. судовий збір.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.09.2012 року.

Суддя О.Ю. Резніченко