Рішення № 26184627, 26.09.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" вересня 2012 р. Справа № 15/5007/996/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Дубенчук М.В. - представник за довіреністю №1 від 19.09.2012р.,

від відповідача: Яценко О.М., адвокат, посвідчення №151 від 12.05.2011р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Крупний" (м.Коростень, Житомирська область)

до Приватного підприємства "Родос - 1" (с. Вереси Житомирського району)

про стягнення 119776,00 грн.

В порядку ст.77 ГПК України в судовому засіданні 20.09.2012р. оголошувалась перерва до 26.09.2012р.

Приватне підприємство "Крупний" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Приватного підприємства "Родос-1" 119776,00грн., із яких: 60800,00грн. основного боргу, 6080,00грн. штрафних санкцій та 52896,00грн. пені.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 30.08.2012р. прийнято позовну заяву ПП "Крупний" до розгляду, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 20.09.2012р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити. Представник позивача надав довідку №25 від 19.09.2012р., відповідно до якої заборгованість ПП "Родос-1" перед ПП "Крупний" становить 60800,00грн. основного боргу, 6080,00грн. штрафу та 52896,00грн. пені (а.с.28).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог в частині суми основного боргу та штрафу не заперечив та надав письмові заперечення на позов (вх.№11933/12 від 20.09.2012р.). В своїх запереченнях відповідач зазначив, що, враховуючи вимоги положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума пені становить 128,41грн. (а.с.44-45).

З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи в судовому засіданні 20.09.2012р. було оголошено перерву до 26.09.2012р.

Після перерви представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Зазначив, що у запереченнях на позов представником відповідача невірно обраховано суму пені.

Представник відповідача, посилаючись на вимоги положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", заперечив проти суми нарахованої пені у розмірі 52896,00грн. При цьому, вказав на те, що дійсно, у наданому у письмових запереченнях від 20.09.2012р. розрахунку пені ним було допущено помилку в обрахунку розміру пені у сумі 128,41грн. Щодо вимог про нарахування суми позовних вимог в частині розміру основного боргу та штрафу представник відповідача не заперечив.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2012р. між Приватним підприємством "Крупний" (позивач, продавець) та Приватним підприємством "Родос-1" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки товару №72 (а.с.29-31), за умовами якого продавець зобов'язується по заявці покупця поставити з метою передачі у власність останнього товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору (п. 1 договору).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2.2 договору поставки товару №72 від 16.07.2012р. ціна за одиницю та одиниця виміру товару, загальна кількість товару визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

У пункті 2.7 договору поставки товару №72 від 16.07.2012р. сторони визначили, що для отримання товару покупець повинен зробити заявку на товарну партію, при цьому така заявка може бути зроблена по телефону. Підписана повноважними представниками видаткова накладна є документальним свідченням того, що покупець замовив товар, а продавець його поставив.

Загальна вартість товару складається із вартості фактично відвантажених покупцю партій товару. Вартість кожної поставленої партії зазначається у видатковій накладній. Ціна та товар включає ПДВ (п.3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору поставки товару №72 від 16.07.2012р. сторони погодили, що порядок розрахунків визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

16.07.2012 р. сторонами підписано специфікацію до договору поставки борошна пшеничної продукції №72 від 16.07.2012р., в якій сторони визначили найменування товару, кількість, ціну, умови поставки товару та строки оплати товару (а.с.32).

Згідно п.4.1 договору поставки товару №72 від 16.07.2012р., датою поставки та моментом переходу до покупця права розпорядження та ризику випадкової загибелі товару є дата передачі товару, вказана в накладній.

Пунктом 6.1 договору поставки товару №72 від 16.07.2012р. сторони встановили, що поставка здійснюється на умовах ДДР: Житомирська область, Житомирський район, с.Вереси, вул. Леніна, 16г.

Відповідно до п.8.3 договору поставки товару №72 від 16.07.2012р. передача товару по кількості проводиться відповідно до товарно-транспортних документів.

Пунктом 9.2 договору поставки товару №72 від 16.07.2012р. сторони погодили, що за порушення терміну розрахунків винна сторона сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої партії товару та пеню із розрахунку 3% від суми боргу за кожен день прострочення платежу. Сторони використали своє право згідно ст. 551 ЦК України, збільшивши розмір пені, передбачений Указом Президента України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє в питаннях поставки товарів до 31 грудня 2012р. В разі, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення дії договору не заявить в письмовому вигляді про бажання припинити співробітництво у рамках даного договору, то термін дії даного договору, вважається автоматично пролонговано до 31.12.2013р. Автоматична пролонгація терміну даного договору допускається тільки один раз (п.5.1 договору).

На виконання укладеного 16.07.2012р. між сторонами договору поставки товару №72, позивач поставив відповідачу товар, передбачений специфікацією від 16.07.2012р., на загальну суму 60800,00грн., що підтверджується видатковою і товарно-транспортною накладними №429 від 18.07.2012р. та довіреністю №16 від 18.07.2012р. (а.с.16, 19, 49).

Водночас, досліджуючи обставини поставки товару відповідачу, судом встановлено, що доставку товару, на адресу відповідача - ПП "Родос - 1" здійснював перевізник - ПП "Автотрансервіс", відповідно до умов укладеного між ним та ПП "Крупний" договору №214 про надання транспортних послуг з експедицією вантажу, (а.с.13-14). Поставка товару здійснювалася автотранспортом: ДАФ ВК 1388 АЕ, водій Ковальчук Святослав. Факт доставки перевізником товару ПП "Родос-1" підтверджується актом №ОУ-001080 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.07.2012р. (а.с.15).

Факт отримання товару ПП "Родос-1" підтверджується видатковою та товарно-транспортною накладними №429 від 18.07.2012р. (а.с.16, 49).

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п.7 специфікації до договору поставки борошна пшеничного продукції №72 від 16.07.2012р. покупець здійснює оплату на протязі 10 робочих днів після отримання товару від продавця.

Таким чином, зважаючи на погоджені сторонами строки оплати товару - 10 робочих днів після отримання товару від продавця, відповідач мав провести з позивачем розрахунки за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №429 від 18.07.2012р. у строк до 01.08.2012р.,

Проте, відповідач розрахунки за товар отриманий за вказаною накладною у встановлений строк - до 01.08.2012р., не провів.

У зв'язку з невиконанням ПП "Родос-1" умов договору, укладеного з ПП "Крупний" останнє зверталось з претензією до божника 10.08.2012р. (а.с.18, докази направлення - а.с.17), проте, згідно наявних у справі доказів, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, Приватне підприємство "Родос-1" не надало суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 60800,00грн.

Згідно з довідкою позивача №25 від 19.09.2012р. (а.с.28) заборгованість відповідача перед ПП "Крупний" становить 60800,00грн.

Таким чином, аналіз наведених норм права та встановлених за поданими доказами обставин справи свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 60800,00грн. заборгованості за поставлений товар.

Отже, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки товару №72 від 16.07.2012р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

У даній справі, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як уже зазначалось, пунктом 9.2 договору поставки товару №72 від 16.07.2012р. сторони погодили, що за порушення терміну розрахунків винна сторона сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої партії товару та пеню із розрахунку 3% від суми боргу за кожен день прострочення платежу. Сторони використали своє право згідно ст. 551 ЦК України, збільшивши розмір пені, передбачений Указом Президента України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 зазначеного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.02.2012р. № 01-06/224/2012 "Про доповнення до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", зазначено, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови від 24.10.2011 N 25/187, від 07.11.2011 N 5002-2/5109-2010).

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті за отриманий товар на суму 60800,00грн., посилаючись на п. 9.2 договору, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 52896,00грн. та штраф в сумі 6080,00грн.

Разом з тим, з огляду на порушення (невиконання) у даному випадку, відповідачем грошового зобов'язання, а також з урахуванням встановлених судом обставин щодо строків оплати та вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", нарахована до стягнення з відповідача пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та крім того, має нараховуватись саме за прострочку платежу, тобто після настання строку оплати товару.

Таким чином, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період з 18.07.2012р. по 15.08.2012р. (а.с. 28), господарський суд встановив, що вищенаведеним вимогам чинного законодавства та обставинам справи відповідає нарахування пені на суму заборгованості 60800,00грн. за період з 02.08.2012р. по 15.08.2012р. (з врахуванням настання строку оплати товару та розміру подвійної облікової ставки НБУ). Тобто, правомірно заявленою до стягнення з відповідача на користь позивача є сума пені в розмірі 348,85 грн., щодо стягнення решти суми пені - 52547,15грн. - у позові слід відмовити.

Зважаючи на те, що відповідачем допущено порушення терміну розрахунків, господарський суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 6080,00грн. (60800,00грн. х 10%).

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач на час розгляду справи не подав суду доказів сплати заборгованості.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства "Крупний" обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 60800,00грн. основного боргу, 348,85грн. пені та 6080,00грн. штрафу. В решті позову суд відмовляє.

Судовий збір, у відповідності до ст.49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 549, ст.ст. 610, 611,712 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 49, 77, 82 -85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Родос - 1" (12401, Житомирський район, с.Вереси, вул.Леніна, буд 16-Г, ідентифікаційний код 33320988) на користь Приватного підприємства "Крупний" (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул.Білокоровицьке Шосе, 12Б, ідентифікаційний код 37677846)

- 60800,00грн. боргу,

- 6080,00грн. штрафу,

- 348,85грн. пені,

- 1344,58грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.09.12

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з пов.)