Рішення № 26184524, 25.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/11799-2012 25.09.12

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»провідшкодування шкоди в порядку регресу,

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Коров'янко Н.В., за довіреністю,від відповідача: не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Фенікс»(далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 6.858,02 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 6.858,02 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/11799-2012 та призначено до розгляду на 10.09.2012.

Ухвалою суду від 10.09.2012 розгляд справи було відкладено на 25.09.2012 в зв'язку з неявкою представників сторін та необхідністю витребувати додаткові докази.

Заявою № б/н від 25.09.2012 позивач зменшив розмір позовних вимог, а саме враховуючи те, що полісом № ВС/5658788 передбачена франшиза 510,00 грн. просив суд стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 6.348,02 грн.

Позивач у судовому засіданні 25.09.2012 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач явку своїх представників в судове засідання не забезпечив проте надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти заявлених позовних вимог заперечував частково, а саме в частині стягнення передбаченої полісом №ВС/5658788 франшизи у розмірі 510,00 грн.

У судовому засіданні 25.09.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Фенікс»та Відкритим акціонерним товариством «Рубіжанський картонно-тарний комбінат»(далі -страхувальник) 16.06.2010 було укладено договір добровільного страхування № 025/10-Т (далі -Договір), за яким було застраховано автомобіль марки «ЗАЗ -Daewoo FSO TF69Y»державний номер ВВ 7411 ВН.

В місті Бережани 30.09.2010 по вул. Рогатинська, 101 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу марки «ЗАЗ -Daewoo FSO TF69Y»державний номер ВВ 7411 ВН, який належить на праві власності ВАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат»та перебував під керуванням Бондаренка Андрія Олександровича та транспортного засобу марки «Volkswagen LT35D», д.н. ВО 7897 АІ, який належить на праві власності Ковальчук Галині Євгенівни та перебував під керуванням Гончара Івана Михайловича.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль марки «ЗАЗ -Daewoo FSO TF69Y»державний номер ВВ 7411 ВН.

Постановою Бережанського районного суду Тернопільської області від 20.10.2010 у справі № 3-963/2010 Гончара Івана Михайловича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

З метою визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля марки «ЗАЗ -Daewoo FSO TF69Y»державний номер ВВ 7411 ВН, позивач замовив у ПП «Візе»(оцінювач Сивець Є.Ю. -кваліфікаційне свідоцтво суб'єкта оціночної діяльності № 7246 від 05.12.2009) звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу. Згідно зі звітом № 735 від 18.11.2010 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «ЗАЗ -Daewoo FSO TF69Y»державний номер ВВ 7411 ВН з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 7.276,04 грн.

Позивач відповідно до страхового акту № 01/12-2010 від 09.12.2010, звіту № 735 від 18.11.2010 та на підставі заяви страхувальника виплатив страхове відшкодування у розмірі 6.858,02 грн., про що свідчить платіжне доручення № 837 від 10.12.2010.

Транспортний засіб марки «Volkswagen LT35D», д.н. ВО 7897 АІ, застраховано у відповідача згідно полісу № ВС/5658788 (1 типу) страхувальником за яким є Ковальчук Галина Євгенівна, що підтверджується витягом з Єдиної централізованої бази МТСБУ, що знаходиться в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача регресну вимогу № 46 від 02.03.2011 про виплату страхового відшкодування у розмірі 6.858,02 грн. (отримана уповноваженим представником відповідача 09.03.2011 про що свідчить відмітка на повідомлені про вручення поштового відправлення), але станом на час звернення позивача з позовом до суду відповіді на зазначену заяву відповідачем не надано, виплати страхового відшкодування в порядку регресу не здійснено.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди"визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Судом установлено, що транспортний засіб марки «Volkswagen LT35D», д.н. ВО 7897 АІ, який належить на праві власності Ковальчук Галині Євгенівни та перебував під керуванням Гончара Івана Михайловича, застраховано у відповідача згідно полісу № ВС/5658788 (1 типу), що підтверджується матеріалами справи. Судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на момент ДТП винна особа Гончар І.М. керував транспортним засобом марки Volkswagen LT35D», д.н. ВО 7897 АІ на законних підставах, протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо Гончара І.М. не складався, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом УДАІ МВС України в Тернопільській області № 18/7968 від 04.09.2012.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем, оскільки відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

На час ухвалення судом рішення у даній справі обов'язок по виплаті страхового відшкодування у відповідача настав. Доказів того, що відповідач сплатив позивачу заявлену суму страхового відшкодування у розмірі 6.348,02 грн. до суду не надано.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза -це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів").

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним відповідачем зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну - 25.500 грн., розмір франшизи становить 510,00 грн.

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

З урахуванням наведеного суд, враховуючи встановленні обставини справи та ліміт відповідальності 25.500,00 грн., франшизу 510,00 грн. відповідно до полісу обов'язкового страхування № ВС/5658788, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 6.348,02 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс»(03187, м. Київ, просп. Глушкова, 1, код ЄДРПОУ 13525951) страхове відшкодування в розмірі 6.348 (шість тисяч триста сорок вісім) грн. 02 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.09.2012.

Суддя Ониськів О.М.