Рішення № 26184515, 24.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.09.12 р. Справа № 5006/19/57/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Авдіївка Донецької області

про стягнення заборгованості за кредитним договором №НКЛ-2007128 від 13.10.2011р. в розмірі 101 061,53 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Філіпських С.І. за довіреністю.

від відповідача: не з'явився.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

24.09.2012р. з 11.00 год. по 11.10 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Авдіївка Донецької області про стягнення заборгованості за кредитним договором №НКЛ-2007128 від 13.10.2011р. в розмірі 101 061,53 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №НКЛ-2007128 від 13.10.2011р., у зв'язку з чим нараховує до стягнення штрафні санкції у вигляді пені та неустойки.

Ухвалою суду від 23.08.2012р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №5006/19/57/2012.

В судовому засіданні 24.09.2012р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 23.08.2012р. ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Аналогічні відомості щодо місцезнаходження відповідача містяться у позовній заяві.

За змістом ч.3 п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги надіслання ухвал по справі №5006/19/57/2012 на вищевказану адресу відповідача, суд робить висновок про належне виконання обов'язку повідомити його про час та місце розгляду справи.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та відповідачем не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки його повноважного представника в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст.33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2011р. між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позичальник) укладений договір кредитної лінії №НКЛ-2007128 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпечення та цільового використання грошові кошти в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 74 000,00 грн., який зменшується щомісячно рівними частинами відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості згідно з Додатком №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною (в редакції додаткового договору №1 від 09.02.2012р. - до 10 числа кожного місяця у період квітень 2012р.-вересень 2014р. та до 12 жовтня 2014р. позичальник зобов'язаний сплачувати по 2 275,00 грн.) зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 25,99% річних, з кінцевим терміном повернення до 12.10.2014р. на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.3.2, нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/365) на непогашену суму кредиту, починаючи з дати видачі кредиту до дати його повернення. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту та не враховується день погашення кредиту.

Розділом 5 кредитного договору визначені обов'язки позичальника, серед яких - забезпечити своєчасну оплату платежів, передбачених цим договором (п.5.1).

За змістом п.8.2, у випадку невиконання позичальником будь-яких своїх зобов'язань за цим договором та/або у випадку порушення позичальником строків платежів, встановлених в п.п.1.1, 1.3 та 3.3 цього договору, кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому п.п.8.3, 8.4 цього договору. Вимога про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним направляється позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту її надіслання кредитором за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах цього договору або за адресою, повідомленою позичальником відповідно до п.5.7 цього договору.

Розділом 9 кредитного договору визначені підстави та обсяг відповідальності позичальника. Зокрема, за прострочення строків повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку 3% від простроченої суми за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п.1.1, 1.3, 2.3, 2.5, 3.3, 3.8 цього договору, а також будь-яких інших платежів, передбачених цим договором (п.9.1). За ненадання позичальником кредитором у встановлені цим договором будь-яких документів, обов'язковість надання яких передбачено цим договором (в тому числі документів за вимогою кредитора, а також у будь-яких інших випадках обов'язкового надання документів), а також за неповідомлення позичальником кредитора про факти, зазначені в п.п.5.1-5.12 цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф в розмірі 3% від загальною суми отриманих коштів.

За змістом п.10.1 кредитного договору, у разі неможливості вирішення спірних питань шляхом переговорів, всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні цього договору чи у зв'язку з ним або випливають з нього (включаючи, але не обмежуючись - визнання цього договору недійсним або дійсним, укладеним або неукладеним) вирішуються Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків. Справа розглядається одноособово Кисельовим Максимом Євгеновичем - третейським суддею Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним суддею спор розглядається третейським суддею Ярошов2ем Василем Миколайовичем або Твердо хлібом Олегом Станіславовичем у порядку черговості, вказаному в даному пункті. У разі, якщо спор не може буде розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Виходячи зі змісту правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.4.2.3 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі наявності письмовою угоди сторін про передачу спору на вирішення третейського суду, проте якщо відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги відсутність заперечень щодо розгляду справи №5006/19/57/2012 господарським судом Донецької області, суд робить висновок про відсутність передбачених п.5 ст.80 ГПК підстав для припинення провадження у зазначеній справі.

Відповідно до п.11.5, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними взятих на себе зобов'язань.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та ст. 345-346 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Як вбачається зі змісту договору кредитної лінії №НКЛ-2007128 від 13.10.2011р., сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину. Оскільки сторонами не надано доказів його оскарження або визнання у встановленому порядку недійсним, виходячи зі встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказаний кредитний договір дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов кредитного договору, банк перерахував позичальнику грошові кошти в сумі 74 000,00 грн.

Позичальник, всупереч умовам договору та приписам законодавства, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим банк на підставі розділу 8 кредитного договору звернувся до нього з претензією №02.1-3045 від 25.06.2012р., в якій вимагав погасити наявну заборгованість в сумі 75 639,83 грн. та попередив про можливість звернення її стягнення на предмет іпотеки за відповідною забезпечувальною угодою. Вищевказана претензія 26.06.2012р. надіслана на зазначену в реквізитах кредитного договору адресу позичальника, проте залишена останнім без відповіді та задоволення, доказів протилежного під час вирішення спору не надано.

З огляду на приписи ст.1050 ЦК України та умови розділу 8 кредитного договору, за якими якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, суд робить висновок про законність вимог позивача про дострокове повернення грошових коштів за договором кредитної лінії №НКЛ-2007128 від 13.10.2011р.

Як зазначає позивач, наразі у відповідача наявна заборгованість за кредитом в сумі 70 514,21 грн. та заборгованість за відсотками в сумі 5 979,19 грн. На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи №5006/19/57/2012 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують наявність у відповідача заборгованості у зазначених сумах.

Отже, беручи до уваги, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №НКЛ-2007128 від 13.10.2011р., яка складається з кредитом в сумі 70 514,21 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 5 979,19 грн., є правомірними, доведеними належним чином та відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Позивачем на підставі п.9.1 кредитного договору нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 14 332,50 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 8 015,63 грн., виходячи зі встановленого договором розміру пені 3% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Обґрунтовуючи застосування ставки пені, яка перевищує законодавчо встановлені обмеження розміром подвійної облікової ставки, позивач посилається на положення ч.6 ст.231 ГК України, відповідно до якої штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Проте, позивачем не враховано правову позицію Верховного Суду України, яка згідно зі ст.111-28 ГПК України має обов'язковий для застосування характер, а саме: яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови №25/187 від 24.10.2011 р., №5002-2/5109-2010 від 07.11.2011р.).

З урахуванням викладеного, суд робить висновок про неправомірність нарахування пені за ставкою, що перевищує максимально допустимий розмір, визначений ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відтак законними є вимоги про стягнення пені, розрахованої за подвійною обліковою ставкою, що діяла у період прострочення.

З огляду на наведені обставини суд задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в обґрунтованій частині: 195,80 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 109,60 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків.

На підставі п.9.2 позивачем заявлений до стягнення штраф в сумі 2 220,00 грн. за невиконання позичальником обов'язку, передбаченого п.5.1 кредитного договору, що полягає у забезпеченні своєчасної оплати платежів, передбачених кредитним договором.

Судом проаналізовано зміст договору кредитної лінії №НКЛ-2007128 від 13.10.2011р., зокрема п.п.5.1 та 9.2 в їх контекстному взаємозв'язку, та встановлено, що сторонами узгоджено можливість притягнення позичальника до відповідальності у вигляді штрафу в разі неповідомлення ним кредитора про забезпечення своєчасної оплати кредитних платежів, проте строків виконання вищевказаного обов'язку умовами кредитного договору не визначено.

За приписами ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, беручи до уваги, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами звернення до відповідача з вимогою повідомити про забезпечення своєчасної оплати платежів, передбачених кредитним договором, суд вважає таким, що не настав, строк виконання передбаченого п.5.1 кредитного договору зобов'язання, що унеможливлює нарахування передбаченого п.9.2 штрафу за невиконання такого обов'язку відповідачем.

З огляду на наведені обставини, суд вважає вимоги про стягнення штрафу за договором кредитної лінії №НКЛ-2007128 від 13.10.2011р. в сумі 2 220,00 грн. такими, що є передчасними, а відтак - наразі безпідставними, тому їх не задовольняє.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 549-552, 611, 612, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 229-234 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.1, 4, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Авдіївка Донецької області про стягнення заборгованості за кредитним договором №НКЛ-2007128 від 13.10.2011р. в розмірі 101 061,53 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36Б, ЄДРПОУ 34047020) за договором кредитної лінії №НКЛ-2007128 від 13.10.2011р. заборгованість за кредитом в сумі 70 514,21 грн., заборгованість за відсотками в сумі 5 979,19 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 195,80 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 109,60 грн., судовий збір в сумі 1 535,98 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 24.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну чистини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 01.10.2012р.

Суддя Демідова П.В.