Рішення № 26184181, 05.09.2012, Господарський суд Донецької області

Дата ухвалення
05.09.2012
Номер справи
5006/20/102/2012
Номер документу
26184181
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.09.12 р. Справа № 5006/20/102/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікант" до Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" про стягнення заборгованості у розмірі 109649,23грн.

представники сторін:

від позивача: Коваленко С.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: Герасимова Н.О. - представник за довіреністю

Відповідно до ст. 77 ГПК України

в судовому засіданні 21.08.2012

оголошувалась перерва до 05.09.2012.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікант" до Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" про стягнення заборгованості в розмірі 109649,23грн., у тому числі основного боргу в розмірі 96855,90грн., пені в розмірі 4694,37грн., штрафу в розмірі 6779,91грн., 3% річних у розмірі 927,14грн., інфляційних втрат в розмірі 391,91грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №339/1940 від 23.12.2011 в частині своєчасної та повної сплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 96855,90грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №339/1940 від 23.12.2011; специфікацію (додаток №1) від 23.12.2011 до договору поставки №339/1940 від 23.12.2011; видаткових накладних; листа №2902/7 від 29.02.2012; претензії №206 від 12.04.2012, рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

27.08.2012 представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, у якому заборгованість в розмірі 96855,90грн. визнає в повному обсязі, але не погоджується з розрахунком інфляційних втрат. За розрахунком відповідача інфляційні втрати відсутні.

В судовому засіданні 05.09.2012 позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 05.09.2012 з'явився, визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

23.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікант", як постачальником (позивач) та Державним підприємством "Донецька вугільна енергетична компанія", як покупцем (відповідач) укладено договір поставки №339/1940 від 23.12.2011 (з урахуванням специфікації (додаток №1) до договору № 339/1940 від 23.12.2011) (далі - договір), строком дії, згідно п.8.1 договору, до 31.12.2012.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача період (далі - товар), а відповідач прийняти поставлений товар в свою власність та своєчасно оплатити її вартість, відповідно до умов даного договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що номенклатура, кількість і ціна товару обмовляються в специфікаціях/додатках (далі-специфікації), які є невід'ємною частиною даного договору.

23.12.2011 сторони уклали специфікацію до договору, відповідно до якої постачальник передає у строки: грудень 2011 - січень 2012 період Ф32 ст.3 у кількості 13т за ціною 6237,50грн. (без ПДВ) на загальну суму 81087,50грн. (без ПДВ), ПДВ-20% 16217,50грн., разом з ПДВ 97305,00грн.

Згідно п. 2.2 договору приймання товару здійснюється на підставі фактичних даних якості та кількості відповідно до Інструкцій "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (№П-6) та якості (№П-7), в частині, яка не суперечить даному договору. Приймання товару здійснюється:

- по кількості - на підставі даних, які вказані в товаросупровідних документах;

- по якості - на підставі даних, які вказані в сертифікаті якості виробника.

Відповідно до п. 3.1 договору умови поставки товару - СРТ (83102, м. Донецьк, вул. Стадіонна, 1), згідно "Інкотермс - 2000", на протязі 5 днів після отримання заявки одержувача, якщо інше не оговорено у відповідних специфікаціях/додатках до даного договору.

Пунктом 3.2 договору визначено, що постачальник зобов'язався надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру; податкову накладну; відповідні товаросупровідні документи; сертифікат якості та/або технічний паспорт; сертифікат відповідності (у випадку, якщо товар підлягає обов'язковій сертифікації; інші товаросупровідні документи, виходячи з умов п. 2.2 даного договору.

Згідно п. 4.1 договору ціна на товар, який поставляється постачальником встановлюється сторонами відповідно до специфікацій/ додатків до договору.

Відповідно до п. 4.4 договору загальна сума договору визначається на підставі сум, які вказані в специфікаціях/ додатках до договору, підписаних постачальником та покупцем та складає 97305,00грн.

Розрахунки за товар, який поставляється постачальником за даним договором здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника з відстрочкою платежу 30 календарних днів з моменту поставки товару (п. 4.2 договору).

На виконання умов договору та специфікації до договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 96855,90грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: №522 від 17.01.2012 на суму 50523,75грн., №937 від 25.01.2012 на суму 46332,15грн., довіреностями №74 від 16.01.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підписані відповідачем, копії яких містяться в матеріалах справи.

Оскільки відповідачем отримано продукцію, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару не оплатив у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар в розмірі 96855,90грн.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем до матеріалів справи надано копію листа №2902/7 від 29.02.2012, в якому позивач вимагає оплату за поставлений товар згідно договору та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.03.2012. Відповіді на даний лист відповідач не надав.

13.04.2012 позивач звернувся до відповідача з претензією №206 від 12.04.2012 про порушення умов договору щодо оплати поставленого товару з урахуванням нарахованих штрафних санкцій в розмірі 106437,48грн., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 13.04.2012. Відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав.

Між сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки №325 за період з 01.01.2012 по 23.04.2012, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем на 23.04.2012 складає 143408,70грн.

Відповідач, в порушення умов договору, вартість товару оплатив частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 96855,90грн., яка повністю визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву, поданого через канцелярію суду відповідачем та представником відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення основного боргу в розмірі 96855,90грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 5.4 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 18.02.2012 по 18.06.2012 у розмірі 4694,37грн.

Відповідно до п. 5.4 договору сторона яка прострочила виконання грошового зобов'язання за даним договором, сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1% від вартості поставленого товару за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При розрахунку суми пені за договором, заявленої до стягнення, позивачем у розрахунку пені допущено арифметичну помилку.

Отже, судом не може бути задоволена вимога про стягнення пені за договором в повному обсязі з підстав невірного розрахунку.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга" "Калькулятори", розмір пені за період з 18.02.2012 по 18.06.2012 становить 4691,56грн., який і підлягає задоволенню.

Враховуючи несплату відповідачем отриманих послуг, позивач просить стягнути з нього 3% річних у розмірі 927,14грн. та інфляційних втрат у розмірі 391,91грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір 3% річних за період з 18.02.2012 по 18.06.2012 становить 933,13грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 927,14грн

Перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних витрат, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не вірно визначено індекс інфляції за період з 18.02.2012 по 18.06.2012.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір інфляційних витрат за період з 18.02.2012 по 18.06.2012 становить від'ємне значення суми 290,57грн.

Оскільки, за період прострочення грошового зобов'язання у позивача інфляційних втрат не виникло, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за договором задоволенню не підлягають.

Також позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 6779,91грн. на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7% за договором задоволенню не підлягають, на підставі наступного.

Позивач в обґрунтування своїх вимог за договором в частині стягнення штрафу посилається ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, покладена позивачем в основу своїх вимог частина 2 статті 231 Господарського кодексу України визначає відповідальність за порушення виконання виключно негрошового зобов'язання.

Такий висновок щодо умов застосування частини 2 статті 231 Господарського кодексу України викладений в постанові Верховного суду України від 20 грудня 2010 року у справі №06/113-38 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Варто» до дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення суми.

Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Отже, вищевказана постанова Верховного суду України від 20 грудня 2010 року у справі №06/113-38 має бути обов'язково враховано у спірних правовідносинах стосовно умов застосування частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

З урахуванням цього, суд зазначає, що оскільки обов'язок відповідача по оплаті продукції на підставі договору №339/1940 від 23.12.2011 є грошовим, то до спірних правовідносин частина 2 статті 231 Господарського кодексу України застосуванню не підлягає, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" (вул. Артема, буд. 63, м. Донецьк, 83001, ЄДРПОУ 33161769 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікант" (вул. Отто Брозовського, буд. 48 кв. 77, м.Кривий Ріг, 50027, ЄДРПОУ 32633572) суму основного боргу в розмірі 96855 (дев'яносто шість тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 90 коп., пеню в розмірі 4691 (чотири тисячі шістсот дев'яносто одна) грн. 56 коп., 3% річних в розмірі 927 (дев'ятсот двадцять сім) грн. 14 коп., судовий збір у розмірі 2049 (дві тисячі сорок дев'ять) грн. 50 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 10.09.2012

Часті запитання

Який тип судового документу № 26184181 ?

Документ № 26184181 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 26184181 ?

Дата ухвалення - 05.09.2012

Яка форма судочинства по судовому документу № 26184181 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 26184181 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 26184181, Господарський суд Донецької області

Судове рішення № 26184181, Господарський суд Донецької області було прийнято 05.09.2012. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 26184181 відноситься до справи № 5006/20/102/2012

Це рішення відноситься до справи № 5006/20/102/2012. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 26184174
Наступний документ : 26184183