Рішення № 26184034, 26.09.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2012 р. Справа № 5004/1117/12

за позовом Державного підприємства "Волиньвугілля" в особі відокремленого підрозділу шахта "Бужанська", м. Нововолинськ

до відповідача: Підприємця Глушнюк Наталії Анатоліївни, смт Іваничі Волинської області

про стягнення 51 443 грн. 78 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: Малогрош М. М., довіреність від 03.01.2012 року №11

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: позивач -державне підприємство "Волиньвугілля" в особі відокремленого підрозділу шахта "Бужанська" просить стягнути з відповідача - підприємця Глушнюк Наталії Анатоліївни 51 443 грн. 78 коп. в тому числі 41 447 грн. 74 коп. основного боргу згідно договору поставки від 12.01.2009 року №26, 7 004 грн. 99 коп. збитків від інфляції, 2 991 грн. 05 коп. річних та 1 609 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Позовна заява обгрунтована тим, що позивач поставив відповідачу вугілля в кількості 444 тонни на суму 170 379 грн. 19 коп. згідно договору поставки від 12.01.2009 року №26, після проведеного взаємозаліку на суму 22 999 грн. 87 коп. та 105 931 грн. 58 коп. за позивачем рахується заборгованість в сумі 41 447 грн. 74 коп.

В судовому засіданні та в поясненнях від 26.09.2012 року позивач позовні вимоги підтримав, клопотанням від 26.09.2012 року долучив до матеріалів справи витребувані ухвалою суду від 11.09.2012 року документи, зокрема, докази доплати судового збору, копію договору №26 від 12.01.2012 року, копії накладних №№204, 207, 903 від 11.06.2009 року, №240 від 24.06.2012 року на підтвердження поставки відповідачем позивачу товару, відомість №16 за вересень та жовтень 2009 року на підтвердження зарахування взаємних однорідних вимог між сторонами на суму 128 931 грн. 45 коп. (22 999 грн. 87 коп. + 105 931 грн. 58 коп.), повідомлення про вручення акту взаємних розрахунків відповідачу 21.04.2012 року.

Відповідач витребуваних ухвалою суду від 11.09.2012 року документів не подала, у клопотанні від 26.09.2012 року просила розгляд справи відкласти у зв'язку з сімейними обставинами.

Представник позивача клопотання про відкладення розгляду справи заперечував.

Клопотання відповідача судом відхилене як необґрунтоване та непідтверджене доказами.

Ухвалою суду від 11.09.2012 року явка представників сторін не визнана обов'язковою, відповідач ухвалу суду від 11.09.2012 року про порушення провадження у справі отримала 17.09.2012 року, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 30) та мала можливість до судового засідання подати пояснення по суті позовних вимог та заперечення при їх наявності, видати довіреність іншому представнику, тому суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

12 січня 2009 року між позивачем - ДП "Волиньвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта Бужанська" та відповідачем - підприємцем Глушнюк Наталією Анатоліївною був укладений договір поставки №26 (далі договір, а. с. 37).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору поставки від 12.01.2009 року №26 року.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 3.1, 3.2., 6.1 договору позивач зобов'язується передати після попередньої форми оплати вартості вугілля, а відповідач - оплатити, прийняти і провести повні розрахунки за 800 тонн вугілля марки ДГР, уточнення поставки річної кількості проводиться поквартально по домовленості сторін. Оплата за вугілля проводиться шляхом 100% попередньої оплати його вартості на поточний рахунок позивача, кінцевий уточнений розрахунок по кожному відвантаженню буде проводитись після одержання відвантажених та платіжних документів. Ціна однієї тонни вугілля становить 520 грн. 00 коп. без ПДВ. Термін дії договору встановлюється з 12.01.2009 року до повного виконання зобов'язань сторонами, але не більше ніж до 31.12.2009 року.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 170 379 грн. 19 коп., що стверджується накладними №376 від 30.09.2009 року на суму 22 999 грн. 87 коп., №423 від 30.10.2009 року на суму 121 983 грн. 73 коп., №462 від 30.11.2009 року на суму 25 395 грн. 59 коп. (а. с. 10-12), податковими накладними №№ 301, 333, 363 від 30.09.2009 року, 30.10.2009 року, 30.11.2009 року (а. с. 13-15), довіреностями від 01.09.2009 року серії ААА №192156, від 01.10.2009 року серії ААА №192160 (а. с. 34).

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Крім того, допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч. 3 ст. 203 ГКУ).

Подібної думки дотримується і Вищий господарський суд України, який зазначає, що "за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду" (постанова ВГСУ від 22.07.2004 року № 15-03/186).

На підставі долучених до позовної заяви від 05.09.2012 року №03-846 заяв відповідача від 30.09.2009 року та 30.10.2009 року про припинення зобов'язання зарахуванням в порядку ст. 601 ЦК України (а. с. 16-17) між сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог (відповідач поставляв позивачу товари: руд. стійку, шланги, ротори тощо, що стверджується накладними №№204, 207, 903 від 11.06.2009 року, №240 від 24.06.2012 року, відомістю №16 за вересень, жовтень 2009 року) на загальну суму 128 931 грн. 45 коп.

13.04.2012 року позивач на адресу відповідача направив претензію №03-313 про сплату заборгованості в сумі 41 447 грн. 74 коп., яка отримана відповідачем 21.04.2012 року, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 18-19), проте відповіді не отримав.

Таким чином, заборгованість відповідача за договором поставки від 12.01.2009 року №26 з врахуванням проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог становить 41 447 грн. 74 коп., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7 004 грн. 99 коп. збитків від інфляції та 2 991 грн. 05 коп. річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахування індексу інфляції у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці (постанова ВГСУ від 15.02.2012 року №5021/1596/2011).

В порушення вищевикладеного, позивач до позовної заяви долучив розрахунок витрат від інфляції за період з січня 2010 року по червень 2012 року, проведений за окремі інтервали часу, тобто без врахування дефляції (а. с. 20).

Тому, підставні та підлягають до стягнення 5 885 грн. 58 коп. витрат від інфляції (41 447, 74 грн. х 1.142 = 47 333, 32 грн. - 41 447,74 грн.) та 2 991 грн. 05 коп. річних нарахованих за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року.

В позові на суму 1 119 грн. 41 коп. витрат від інфляції слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в сумі 1 574 грн. 41 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з підприємця Глушнюк Наталії Анатоліївни, вул. Долинка, 26, смт Іваничі Волинської області, код 2627609466 на користь відокремленого підрозділу шахта "Бужанська" державного підприємства "Волиньвугілля" м. Нововолинськ, Волинська область, код 00176259

- 41 447 грн. 74 коп. основного боргу, 5 885 грн. 58 коп. інфляції, 2 991 грн. 05 коп. річних та 1 574 грн. 41 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього: 51 898 грн. 78 коп. (п'ятдесят одна тисяча вісімсот дев'яносто вісім грн. 78 коп.).

3. В позові на суму 1 119 грн. 41 коп. відмовити

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення

складений 27.09.2012 року

Суддя А. М. Кравчук