Рішення № 26184024, 27.09.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

27 вересня 2012 р. Справа 11/14/2012/5003

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт», м. Одеса

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЧФ Декада», м. Вінниця

про стягнення 39246,16 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Солоненко, за участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ЧФ Декада» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» 39246,16 грн. надмірно сплачених коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.12.2008р. між ТОВ «Астеліт»та ТОВ «ЧФ Декада» укладено договір оренди за № VN-0069 нерухомого індивідуального майна, строком на 1 рік. В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди, якими строк дії договору продовжувався. Останньою додатковою угодою за № 3 укладеною 21.10.2011р. договір було поновлено до 31.12.2012р..

Пунктом 2 додаткової угоди № 3 встановлено, що орендна плата має бути сплачена Орендарем єдиним платежем за весь період оренди, тобто з 01 січня 2012р. до 31 грудня 2012р., в строк до 05 листопада 2011 р..

На виконання даного пункту угоди, позивачем 04.11.2011р. здійснено оплату орендної плати.

31січня 2012 року між сторонами укладено додаткову угоду про розірвання договору оренди за № VN-0069. Пунктом 2 даної угоди визначено зобов'язання відповідача повернути позивачу надмірно сплачену суму орендної плати в розмірі 38 500 грн., за термін лютий-грудень 2012 року.

В порушення умов додаткової угоди від 31.01.2012р. відповідачем не повернуто позивачу надмірно сплачені кошти.

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 13.08.2012р. та 23.08.2012р. щодо надання документів не виконав, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив. При цьому суд зауважує, що конверт з ухвалою суду повернуто на адресу суду з написами наступного змісту: «За закінчення терміну зберігання». Кореспонденція суду відповідачу надіслана на адресою вказаною в позовній заяві (21100, м. Вінниця, вул. Генерала Арабея, 3).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 14597783 станом на 04.09.2012 року місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: 21000, м. Вінниця, вул. Соборна, 24/3 к. 411.

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи, розгляд справи відкладено на 27.09.2012р., про що 06.09.2012р. винесено відповідну ухвалу, копію якої направлено відповідачу на адресу його реєстрації.

19.09.2012р. конверт з ухвалою суду від 06.09.2012р. повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з написом наступного змісту: «За закінчення терміну зберігання».

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на юридичну особу.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документів. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

20 грудня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЧФ Декада»(відповідач, за договором Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Астеліт» (позивач, за договором Орендар) укладено договір оренди нерухомого індивідуально визначеного майна № VN0069.

Згідно з предметом договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування об'єкт оренди, згідно п. 1.2. даного договору, з метою його використання для розміщення телекомунікаційного та іншого обладнання, а також здійснення експлуатації та обслуговування такого обладнання за місцем його розташування.

Об'єкт оренди, згідно даного договору, складається з частини даху будівлі гаражу, загальною площею 20 (двадцять) кв.м. (п. 1.2. договору).

Об'єкт оренди знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Генерала Арабея, буд. 3 (п. 1.3. договору).

Датою початку використання об'єкту оренди Орендарем є дата підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкту оренди (п. 2.1. договору).

За оренду майна, Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату. Розмір орендної плати за місяць, за погодженням сторін, складає 3500 грн.. Сума орендної плати підлягає сплаті єдиним платежем за весь період оренди і становить 42 000 грн.. (п.п.5.1., 5.2. договору).

Термін оренди та строк дії даного договору становить 1 (один) рік з моменту підписання акту приймання-передачі (п. 8.1. договору).

Сторони домовились, що у випадку продовження користування Орендарем орендованим майном, протягом одного календарного місяця, з моменту закінчення строку дії даного договору, при відсутності письмових заперечень Орендодавця, сторони вважають даний договір поновленим на той строк та на тих же умовах, з дня наступного за днем закінчення строку даного договору (п. 8.2. договору).

На виконання зобов'язань за договором 20.12.2008р. між сторонами складено та підписано акт прийому-передачі об'єкту оренди, за яким відповідач передав, а позивач прийняв у фактичне користування об'єкт оренди обумовлений договором.

До вказаного договору 09.07.2009 р. сторонами підписано додаткову угоду № 1 про поновлення договору, якою сторони поновили термін дії договору на тих самих умовах до 21 грудня 2010 року включно.

Додатковою угодою № 2 до договору оренди від 01.11.2010р. сторони поновили термін дії договору з 21 грудня 2010 року до 31 грудня 2011 року включно.

21.10.2011р. сторони підписали додаткову угоду № 3 згідно з якою поновили термін дії договору з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Крім того даною додатковою угодою внесено зміни до п. 5.2. договору та визначено, що сума орендної плати підлягає сплаті єдиним платежем за весь період оренди та становить 35 000 грн..

Як свідчать матеріали справи, позивачем 01.11.2011р. проведено оплату за договором згідно платіжного доручення № 1000679687 в розмірі 42 000 грн..

31 січня 2012 року сторонами підписано додаткову угоду про розірвання договору нерухомого майна № VN0069.

Відповідно до умов вказаної додаткової угоди сторони дійшли до взаємної згоди розірвати з 31 січня 2012 року договір оренди (п. 1 угоди).

Пунктом 2 угоди сторони погодили, що Орендодавець зобов'язується повернути надмірно сплачену суму орендної плати у розмірі 38 500 грн., за термін лютий-грудень 2012 року.

Актом приймання-передачі орендованого майна від 31.01.2012р. позивач повернув, а відповідач прийняв об'єкт оренди загальною площею 20 кв.м. по вул. Генерала Арабея, 3 у м. Вінниці.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язань взятих на себе додатковою угодою від 31.01.2012р. та не повернув надмірно сплаченої орендної плати в розмірі 38 500 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До договору оренди застосовуються загальні положення про найм (оренду).

Відповідно до ст. ст. 759, 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів в розмірі 38 500 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення 746,16 грн. інфляційних втрат та 557,50 грн. трьох відсотків річних за період з 08 лютого 2012 року по 01 липня 2012 року.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було зазначено вище, за умовами додаткової угоди про розірвання договору оренди сторони погодили, що суму в розмірі 38 500 грн. Орендодавець зобов'язується повернути Орендарю.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Тобто, строк настання повернення відповідної суми коштів (38500 грн.) сторонами в угоді не визначений.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

За твердженнями позивача, обов'язок відповідача виконати зобов'язання за додатковою угодою від 31.01.2012р. виникло через сім днів після розірвання договору, тобто останній зобов'язаний був повернути кошти до 08.02.2012р., відтак нарахування інфляційний втрат та трьох відсотків річних позивачем проведено з 08.02.2012р.

Суд не може погодитися з твердженнями позивача, оскільки наведеною вище нормою Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість пред'явлення вимоги у разі не визначення строку виконання зобов'язання. Тоді як матеріали справи не містять відповідної вимоги.

Крім того, доданий позовної заяви розрахунок інфляційних втрат є невірним, виходячи з наступного.

Верховний Суд України листом від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ"», зазначив, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Водночас, позивачем, при обрахуванні інфляційних втрат не враховано дефляції, яка мала місце в період з березня по червень 2012 року.

За таких обставин, заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних є безпідставними та необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 78, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЧФ Декада»(21000, м. Вінниця, вул. Соборна, 24/3, к. 411, код 35903834) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт»(м. Одеса, проспект Шевченка, 4-Д, поверх 10, код 22859846) 38 500 (тридцять вісім тисяч п'ятсот) грн.. -надмірно сплачених коштів; 1 578 (одну тисячу п'ятсот сімдесят вісім) грн. 90 коп. -витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення згідно ст. 87 ГПК України направити сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 28.09.2012р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (проспект Шевченка, 4-Д, поверх 10, м. Одеса, 65000)

3 - відповідачу (вул. Соборна, 24/3, к. 411, м. Вінниця, 21000)