Рішення № 26181791, 07.05.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2012 року справа № 5020-247/2012за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського,5, м. Севастополь, 99011),

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99002),

про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 79629,80 грн.,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представників сторін -не з`явились;

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна №38-09 від 10.04.2009 у розмірі 79 629,80 грн., з яких: 11 283,41 грн. заборгованості по орендній платі за період з серпня 2011 по 31.12.2011, 358,50 пені, 667,89 грн. 30 % річних, 67320,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги, з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України, статті 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", умови договору оренди нерухомого майна № 38-09 від 10.04.2009, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо сплати орендної плати за період з серпня 2011 по 31.12.2011.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13.03.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 28.03.2012.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.03.2012 розгляд справи відкладався на 16.04.2012 та на 07.05.2012 в зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 13.03.2012.

У судове засідання 07.05.2012 представники сторін не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 81-1 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також статтею 64 ГПК України визначено, що у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали надсилалась судом відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином.

Крім того, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст.59 ГПК України, щодо надання відзиву на позов.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд,-

встановив:

10.04.2009 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 38-09 (далі -Договір) відповідно до якого з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду майно -вбудовані нежилі приміщення, загальною площею 103,14 кв.м., що розташовані на цокольному поверсі двохповерхового житлового будинку по АДРЕСА_3 (далі -об'єкт оренди).

Об'єкт оренди знаходиться на балансі Комунального підприємства «Житлосервіс-13», вартість якого згідно незалежної оцінки, станом на 30.09.2008 становить 187 116,00 гривень (пункт 1.1. Договору).

Розмір орендної плати визначається на підставі рішення конкурсної комісії по оренді комунального майна. Амортизаційні відрахування та вартість послуг Орендодавця не включаються в орендну плату (пункт 3.1 Договору).

Орендна плата на квітень 2009 року складає 1 870,00 грн. та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20-го числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

У пункті 4.4.3 договору орендар зобов'язався своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням об'єкту оренди, у тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Згідно з пунктом 8.5 договору за порушення строку внесення орендної плати, визначеного у пункті 3.2 договору, орендар сплачує на користь орендодавця поза збитків пеню у розмірі 200 відсотків облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Строк дії Договору був визначений сторонами з моменту підписання та до 11.03.2014.

Як вбачається з акту прийому-передачі орендованого майна від 10.04.2009, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та балансоутримувач Комунальне підприємство «Житлосервіс-13»передали в оренду, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно -вбудовані нежилі приміщення, загальною площею 103,14 кв.м., що розташовані на цокольному поверсі двохповерхового житлового будинку по АДРЕСА_3, вартість якого за експертною оцінкою склала 187 116,00 грн (а.с. 24).

Крім того, 10.04.2009 сторонами підписаний розрахунок розміру орендної плати до договору оренди № 38-09 від 10.04.2009, розмір якої за перший місяць оренди склав -1870,00 грн. (а.с. 25).

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між сторонами був укладений договір оренди нерухомого майна № 38-09 від 10.04.2009, який став підставою виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати отриманого в строкове оплатне користування майна (а.с. 22-23).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач припустився порушення умов договору стосовно повного та своєчасного внесення орендної плати, у зв'язку з чим за період з серпня 2011 по 31.12.2011 у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі -11 283,41 грн. з урахуванням індексу інфляції.

Частиною 1 статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості по орендній платі об'єкта оренди відповідачем суду не надано.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 38-09 від 10.04.2009 на загальну суму -11 283,41 грн.

У зв'язку з цим вимоги позову щодо стягнення заборгованості по орендній платі є обґрунтованими і підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Також пунктом 8.5 договору сторони узгодили, що у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного цим договором, орендар сплачує на користь орендодавця понад збитки пеню у розмірі 200 процентів від облікової ставки Національного банку України, яка діє в період, за яким буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з серпня 2011 року по 31.12.2011 року у розмірі 358,50 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконано грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд знаходить його вірним, а вимоги позивача, щодо сплати відповідачем пені у розмірі 358,50 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 8.6 Договору від 10.04.2009 сторони узгодили, що у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 30 календарних днів, орендодавець має право вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця понад збитки 30 % річних від прострочення суми за весь період прострочення.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 30% річних від простроченої суми за період з серпня 2011 року -31.12.2011 року у розмірі 667,89 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 30% річних, суд дійшов висновку про те, що він відповідає умовам договору та чинному законодавству.

За таких обставин позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 67320,00 грн., враховуючи положення пункту 8.7 Договору, згідно з яким у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків штраф в сумі трикратного розміру річної орендної плати за договором.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір орендної плати за квітень 2009, яка становить 1870,00 грн. Таким чином, загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 67320,00 грн. (1870,00 грн. *12 місяців * 3) (арк. с.7).

В той же час, стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

З матеріалів справи вбачається, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, у зв'язку із чим, суд вважає можливим зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі місячної орендної плати - 2257,58 грн. (орендна плата за грудень 2011 року з урахуванням індексу інфляції).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 14 567,38 грн., з яких: 11 283,41 грн. основної суми заборгованості, 358,50 грн. пені, 667,89 грн. 30% річних, 2257,58 грн. штрафу.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99002, АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради ( вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, р/р 33213870700001 в ДУ ДКСУ м. Севастополя, МФО 824509, ЗКПО 23895637, код платежу -22080400) заборгованість за Договором оренди нерухомого майна №38-09 від 10.04.2009 у розмірі 14 567,38 грн. ( чотирнадцять тисяч п`ятсот шістдесят сім грн. 38 коп.), з яких: 11 283,41 грн. основної суми заборгованості, 358,50 грн. пені, 667,89 грн. 30% річних, 2257,58 грн. штрафу.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99002, АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради ( вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, р/р 33213870700001 в ДУ ДКСУ м. Севастополя, МФО 824509, ЗКПО 23895637, код платежу -22080400) судовий збір у розмірі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп).

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 14.05.2012.

Суддя С.О. Щербаков