Рішення № 26181593, 25.09.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.12 Справа№ 5015/3114/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Петровській Н.Я.

розглянув у судовому засіданні матеріали позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс", м. Городок

про стягнення заборгованості на суму 33 844,26 грн.

за участю представників:

від позивача: Самокиша В.Ю. -представник

від відповідача: Ахметова Г.В. -представник

Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" про стягнення заборгованості на суму 33 844,26 грн.

Ухвалою суду від 26.07.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

У судовому засіданні 17.09.2012 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 25.09.2012 р.

17.09.2012 р. відповідач подав на адресу суду клопотання про розстрочку виконання рішення суду до 31 березня 2012 року, мотивуючи тим, що загальна сума зобов'язань ТзОВ «Танк Транс»на останню звітну дату становила 342 120 000,00 грн. Позивач подав на адресу суду заперечення на клопотання відповідача про застосування судом при прийнятті рішення розстрочення виконання рішення, в якому просить відмовити у задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду. Відповідно до п. 6 ч. 1

ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк. Відповідач не обґрунтував належними та допустимими доказами наявність таких обставин, відтак, клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду підлягає відхиленню.

Крім того, 24.09.2012 р. відповідач подав клопотання про стягнення судового збору пропорційно до зменшеної ціни позову. Представник позивача у судовому засіданні проти клопотання відповідача заперечив. Відповідно до абзацу 5 пункту 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, якщо зменшення позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК України покладаються на відповідача. Відповідач визнав позов, частково оплатив заборгованість на суму 33 369,90 грн. після подання позивачем позову та порушення провадження у справі. Згідно з ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи наведене, судові втрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Представник позивача подав на адресу суду клопотання (вх. № 680 від 25.09.12) про часткове припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості на суму 33 369,90 грн., оскільки після порушення провадження у справі відповідачем оплачені наступні рахунки: рахунок LC3123-12/08/16-035 від 01.02.2012 р. на суму 10 497,12 грн.; рахунок LC3123-12/08/17-037 від 01.03.2012 р. на суму 11 472,35 грн.; рахунок LC3123-12/08/18-039 від 02.04.2012 р. на суму 11 400,43 грн. Таким чином, позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 33 844,26 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № L3123-12/08. Враховуючи наведене, має місце зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу після порушення провадження у справі.

25.09.2012 р. представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 26.07.2012 р. виконав повністю, позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості на суму 33 844,26 грн. визнав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив:

04.12.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" (надалі - відповідач) був укладений договір фінансового лізингу № L3123-12/08 (надалі - договір), згідно з п. 1.1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в специфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

На виконання умов договору, позивач (лізингодавець) придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння відповідачу (лізингоодержувачу), що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 05.01.2010 р.

02.11.2010 р. між сторонами укладено договір оренди (фінансового лізингу) № L3123-12/08 у новій редакції, крім того, укладено додаток № 1 до договору (графік платежів), додаток № 2 від 04.12.2008 р. (специфікація), додаток № 4 (загальні умови фінансового лізингу) у новій редакції.

Відповідно до п.п. 1.1, 4.1 договору у новій редакції лізингоодержувач (відповідач) зобов'язався за цим договором сплачувати відсотки за фінансування придбання предмета лізингу та поточні лізингові платежі.

На підставі п. 4.2 договору у новій редакції лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу у період з моменту підписання цього договору до повної виплати лізингоодержувачем заборгованості лізингодавцю, визначеної за правилами цього договору за ставкою LIBOR 3M плюс 11% від всієї суми заборгованості, визначеної в порядку п. 3.1 цього договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку у гривню за курсом продажу (Розділ 1 «Визначення»Загальних умов Додатку 4 до договору), крім того ПДВ.

Згідно з п. 4.3 договору у новій редакції відповідач протягом строку лізингу щомісяця сплачує позивачу авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця.

Пунктом 4.4 договору у новій редакції передбачено, що розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в п. 4.2 цього договору, від заборгованості лізингоодержувача (відповідача) у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно з графіком (додаток 1 до договору).

Відповідно до п. 4.6 договору від 02.11.2010 р. у новій редакції оплата всіх платежів за цим договором здійснюється лізингоодержувачем (відповідачем) в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця (позивача).

Відповідно до п.п. 5.1-5.5., п. 8.1.4. «Загальних умов фінансового лізингу»( додаток № 4 до договору), відповідач зобов'язувався своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором фінансового лізингу №LC3123-12/08 від 04.12.2008 р. на суму 33 844,26 грн., в частині стягнення з відповідача 33 369,60 грн. заборгованості провадження у справі припинити.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу; за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до вимог ст. 16 вказаного Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Додатком 1 до договору сторонами погоджено графік лізингових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором виникла заборгованість, яка на момент подачі позовної заяви становила 67 214,16 грн. Відповідачем здійснена часткова оплата боргу на суму 33 369,90 грн. після порушення провадження у справі. Враховуючи наведене сума боргу відповідача перед позивачем становить 33 844,26 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши зібрані у справі докази, вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості з відповідача на суму 33 844, 26 підлягає до задоволення.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судові витрати необхідно віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 43, 12, 49, 82, 82-1, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Танк Транс" (81500, Львівська обл., м. Городок, вул. Івасюка, 2г, код ЄДРПОУ 32115067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, код ЄДРПОУ 34480657) 33 844,26 грн. -заборгованості; 1 609,50 грн. -судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості на суму 33 369,90 грн.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

Суддя Гутьєва В.В.

Повний текст рішення виготовлений і підписаний 28 вересня 2012 р.