Рішення № 26181530, 18.09.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.12 Справа№ 5015/2961/12

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія ''Альфа-Гарант'', м.Київ

до відповідача Приватне акціонерне товариство ''Страхова компанія ''Граве Україна'', м.Львів

про стягнення 4996грн. 42коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Гук В.Ю.

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія ''Альфа-Гарант'' до Приватного акціонерного товариства ''Страхова компанія ''Граве Україна'' про стягнення 4996грн. 42коп. в порядку регресу.

Ухвалою суду від 20.07.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні на 07.08.2012р. В зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 07.08.2012р., ухвалою суду відкладено розгляд справи на 11.09.2012р. В судовому засіданні 11.09.2012р. судом оголошувалась перерва до 18.09.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні 18.09.2012р. позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві та відзиві на заперечення відповідача (зареєстроване канцелярією суду 18.09.2012р. № 20859/12).

Відповідач в продовжене судове засідання 18.09.2012р. явку повноважного представника не забезпечив, в судовому засіданні 11.09.2012р. проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві від 10.09.2012р. № 29136 (зареєстрований канцелярією суду 11.09.2012р. за № 2005/12). Зокрема відповідач покликається на те, що рахунок № СС00064630 від 03.03.2010р. не є актом оцінки відповідно до якого встановлюється вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу та не може свідчити про той факт, що дані пошкодження настали в наслідок дорожньо-транспортної пригоди 23.09.2009р. по вул. Глибочицькій у м. Києві, а не отримані іншим чином. Так як, дорожньо-транспортна пригода відбулась 23.09.2009р. а рахунок складений 03.03.2010р., після спливу 6 (шести) місячного терміну та не встановлено, що рахунок виписаний внаслідок пошкоджень автомобіля, саме після дорожньо-транспортної пригоди 23.09.2009р. Рахунок № СС00064630 від 03.03.2010р. складений на загальну суму 15078грн. 89коп., однак заподіяні збитки визначено в розмірі 5040грн. 86коп. та не доведено виникнення права регресної вимоги саме у такому розмірі фактичних витрат, які були необхідні для виплати страхового відшкодування.

Розглянувши матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

29.04.2009р. між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія ''Альфа-Гарант'' та Новаковським Сергієм Леонідовичем було укладено договір №06-VR/01-043-00951 добровільного страхування наземного транспортного засобу, що не є предметом застави, за яким застраховано автомобіль марки ''Volkswagen Caravelle'', державний реєстраційний номер АА 7371 ІС. Відповідно до п.5.1.1 цього, договору страховим випадком є пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ( ДТП).

23.09.2009р. о. 10год. 00хв. у м.Києві на вул.Глибочицькій трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля, яким керував Оніскін С.М. (по довіреності від 17.04.2009р.) та автомобіля марки ''Опель'' державний реєстраційний номер АШ 1304АС під керування водія Безкоровайного Ігоря Юрійовича, внаслідок якої застрахований автомобіль зазнав пошкоджень.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 30.10.2009р. у справі № 3-12067/09 Безкоровайного Ігоря Юрійовича визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність Безкоровайного Ігоря Юрійовича на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Страховій компанії ''Інпро'', правонаступником якої є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Граве Україна", згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС/8277327, за яким ліміт відповідальності складає 25500грн. 00коп. та франшиза 510грн. 00коп. Страховим випадком за даним полісом є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи,відповідальність якої застрахована за договором.

На виконання своїх зобов'язань за договором, позивачем на підставі заяви власника застрахованого автомобіля Новаківського С.Л. про виплату страхового відшкодування від 25.11.2009р. та документів наданих останнім для виплати страхового відшкодування, страховиком складено страховий акт №СТ/09/2952 від 02.04.2010р. яким дорожньо-транспортну пригоду що трапилась із застрахованим автомобілем визнано страховим випадком, встановлено розмір страхового відшкодування в сумі 5040грн. 86коп., проведено розрахунок страхового відшкодування та виплачено на рахунок СТО - ТзОВ ''Атлант-М Лепсе'' страхове відшкодування у розмірі 5040грн. 86коп. за платіжним дорученням №861 від 06.04.2010р.

В складеній ДАІ довідки від 23.09.2004р. зазначено, що автомобіль марки ''Volkswagen Caravelle'', державний реєстраційний номер АА 7371 ІС внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав пошкодження заднього бамперу та кришки багажнику.

Крім цього, як зазначає позивач у відзиві на заперечення відповідача (зареєстрований канцелярією суду 18.09.2012р. за № 20859/12) 24.09.2009р. його співробітниками було проведено огляд пошкодженого автомобіля та складено протокол огляду яким було зафіксовано аналогічні пошкодження з яким погодилась довірена особа страхувальника, яка була за кермом транспортного засобу під час ДТП.

Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування відповідно до рахунку № СС00064630 від 03.03.2010р. який було складено на суму 15078грн. 89коп., з якого було враховано лише вартість необхідних для ремонту отриманих в результаті ДТП пошкоджень, а саме на суму 5040грн. 86коп.

17.08.2011р. позивач звернувся до відповідача з заявою № 03/1720 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 03/1720 в сумі 5040грн. 86коп., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 4530грн. 86коп. страхового відшкодування в порядку регресу (5040грн. 86коп. -510грн. 00коп. = 4530грн. 86коп.).

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За умовами ст.1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного кодексу встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України ''Про страхування'' здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно із ст. 29 Закону України ''Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів'' у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 12.1 ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього Закону документів.

Згідно п.37.4. ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам, організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про страхування", страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Таким чином, до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, перейшло право вимоги, до винної особи -відповідача.

Позивачем також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 45 грн. 31коп. та 3% річних в розмірі 68 грн. 15 коп.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 352грн. 10коп. відповідно до п.37.2 ст. 37 Закону України ''Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів'' яким передбачено що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань відповідача перед позивачем, отже, за приписами норм ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України, ч. 3 ст. 198 ГК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи (відповідача) відповідальної за заподіяний збиток лише у межах фактичних витрат, тобто, без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки чинне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення, оскільки з боку відповідача існує обов'язок щодо відшкодування шкоди внаслідок деліктного зобов'язання, а тому положення ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України).

Позивачем також не представлено правочинів, з яких би вбачалося, що сторони узгодили умову про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені). Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені є безпідставною та до задоволення не підлягає.

Заперечення відповідача судом до уваги не береться, оскільки відповідно до п.п. 2.3, 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу - грошові витрати, які необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу, а вартість матеріального збитку (реальні збитки) - вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування колісним транспортним засобом (втрати товарної вартості).

Відповідно до п.п. 7.38. згаданої Методики значення фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД, 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Як вбачається із матеріалів справи, пошкоджений автомобіль марки ''Volkswagen Caravelle'', державний реєстраційний номер АА 7371 ІС є 2008 року випуску, а ДТП трапилась 23.09.2009р., тобто пошкодженому автомобілю лише 2 роки. Тобто відсутні підстави для визначення розміру фізичного зносу, оскільки нарахування фізичного зносу автомобілям які молодші за 7 років не передбачено.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення 4530грн. 86коп. страхового відшкодування в порядку регресу. В частині стягнення 45 грн. 31коп., 3% річних в розмірі 68 грн. 15 коп. та пені в розмірі 352грн. 10коп. -відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 6, 12, 29, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 1, 9, 25 Закону України "Про страхування", ст.ст.16, 546, 547, 549, 625, 900, 993, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82,84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна'' (79044, м.Львів, вул.Метрологічна, буд. 2 ( ідентифікаційний код 19243047) на користь Товариства з додатковою відповідальність Страхова компанія ''Альфа-Гарант'' (юрид. адреса: 01133, м.Київ, бульв.Л.Українки,26, пошт. адреса: 04071, м.Київ, вул..Щекавицька, 55, ідентифікаційний код 32382598) 4530грн. 86коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1459грн. 52коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. В частині стягнення 45 грн. 31коп., 3% річних в розмірі 68 грн. 15 коп. та пені в розмірі 352грн. 10коп. -відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 28.09.2012р.