Рішення № 26181430, 25.09.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2012 р. Справа № 25/090-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МоноПак”,

49002, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Барнаульська,2 А, корпус Б-1

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Артпласт Трейд”,

07300, Київська область, м. Вишгород, Промисловий майданчик “Карат”, 2, кім. 18

про стягнення 12 387,93 грн.

за участю представників:

позивача – не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача – не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “МоноПак” (далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Артпласт Трейд” (далі –відповідач) про стягнення 12 387,93 грн., з яких: 12 327,53 грн. –основний борг, 9,86 грн. –3% річних та 50,54 грн. –пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань за договором на виконання робіт від 08.02.2012 №13.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.08.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.08.2012.

У судове засідання 28.08.2012 представники сторін не з’явились, вимоги ухвали суду від 08.08.2012 не виконали, розгляд справи відкладено на 11.09.2012.

У судове засідання 11.09.2012 представники сторін не з’явились, вимоги ухвали суду від 08.08.2012 не виконали, розгляд справи відкладено на 25.09.2012.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №15070 від 25.09.2012) від позивача надійшли документи на вимогу ухвали суду від 08.08.2012. Документи залучені до матеріалів справи.

У судове засідання 25.09.2012 представники сторін не з’явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, позовні вимоги та надані позивачем докази не спростував, у судові засідання свого представника не направив, про причини суд не повідомив. Про день, час та місце проведення судових засідань суд повідомляв відповідача належним чином, рекомендованими листами з повідомленням на адресу, вказану у позовній заяві. Згідно даних Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців від 08.08.2012 № 14432966 місцезнаходження відповідача відповідає вказаній у позовній заяві адресі.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.09.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “МоноПак” (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Артпласт Трейд” (далі - замовник) укладено договір на виконання робіт від 08.02.2012 №13 (далі –Договір), за умовами якого виконавець зобов’язується виконати вказані в Договорі роботи, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити вказані роботи (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.2. Договору роботи виконуються у відповідності з погодженими сторонами замовленнями-специфікаціями, які є невід’ємними частинами Договору.

Днем виконання обов’язків виконавця вважається дата підписання сторонами Акту прийому-передачі готової продукції (пункт 2.2. Договору).

До матеріалів справи позивачем залучено копії Специфікації від 08.02.2012 №1 та технічного завдання на виготовлення продукції від 08.02.2012 №1.

Згідно пункту 2.4. Договору оплата проводиться замовником на підставі пред’явленого виконавцем рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2012 (пункт 9.1. Договору).

До матеріалів справи залучено Акт прийому-передачі сировини від 14.02.2012 № 1 згідно якого відповідач передав, а позивач прийняв сировину для подальшого виконання робіт за Договором. 17.02.2012 позивач за Актом прийому-передачі готової продукції від 17.02.2012 №1 передав, а відповідач прийняв готову продукцію.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу рахунок-фактуру від 17.02.2012 №РН-0000034 та виконав роботи за Договором на загальну суму 12 327,53 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт від 17.02.2012 №РН-0000001, що підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, а відповідач виконані роботи (готову продукцію) отримав. До матеріалів справи долучені оригінали зазначеного рахунку-фактури та Акту прийому-передачі виконаних робіт.

Як зазначається позивачем в позовній заяві, відповідач грошове зобов’язання перед позивачем не виконав, чим порушив умови Договору.

Доказів оплати заборгованості на час вирішення спору або спростування тверджень позивача про прийняття відповідачем виконаних робіт суду не подано.

На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі позивачем надано суду Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача за прийняті за Договором роботи станом на 21.03.2012 складає 12 327,53 грн. (копія в матеріалах справи).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначений вище Акт здачі-прийняття робіт –у якості письмового доказу прийняття уповноваженою особою відповідача робіт, рахунок-фактуру –у якості письмового доказу виникнення обов’язку відповідача сплатити кошти за умовами Договору.

Крім того, на підставі статті 33 Господарського процесуального кодексу України судом взято до уваги, що твердження позивача про наявність боргу відповідачем не заперечене, доказів протилежного суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов’язання перед позивачем не виконано, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частини 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

З огляду на викладене, суд встановив доведеним право позивача на стягнення з відповідача 12 327,53 грн. боргу з виконання робіт по склейці та порізу термоусадочної плівки ПВХ.

Крім того, позивач на підставі пункту 6.1. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача складає 50,54 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 50,54 грн. відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

У зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних в розмірі 9,86 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об’єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних за період прострочення з 18.03.2012 по 28.03.2012 та з’ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірними та відповідає обставинам справи, а тому позовна вимога про стягнення 9,86 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 12 327,53 грн. основного боргу, 50,54 грн. пені та 9,86 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 609,50 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Артпласт Трейд” (07300, Київська область, м. Вишгород, Промисловий майданчик “Карат”, 2, кім. 18, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37266432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МоноПак” (49002, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Барнаульська, 2 А, корпус Б-1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32723880) 12 327 (дванадцять тисяч триста двадцять сім) грн. 53 коп. основної заборгованості, 9 (дев’ять) грн. 86 коп. 3% річних, 50 (п’ятдесят) грн. 54 коп. пені та 1 609 (одна тисяча шістсот дев’ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 27.09.2012.

Суддя С.О. Саванчук