Рішення № 26180982, 25.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.09.12 р. Справа № 5006/24/45/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Гудковій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Державного підприємства „Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії, м.Луганськ

до відповідача: Державного підприємства „Укршахтгідрозахист", м. Макіївка, Донецької області

про: стягнення 5 599 088,22 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Словенко В.О. - за довір. № 33 від 29.12.2011р.

від відповідача: Борисенко Т.Ф. - за довір. № 1/18 від 10.01.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» в особі Луганської філії звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Укршахтгідрозахист" про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію за договором №20 від 04.01.2012р., яка утворилась за період з 01.03.2012р. по 31.05.2012р. в розмірі 5 501 137,71 грн., з яких борг за активну електроенергію - 5 149 906,20 грн. та за реактивну - 351 231,51 грн., крім того, нарахованих на суму заборгованості пені у розмірі 81 588,17 грн., 3% річних - 16 362,34 грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 512-514, 526, 549, 625 Цивільного кодексу України.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду копію договору №20 від 04.01.2012р. з додатком «порядок розрахунків», «обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу», «графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», розрахунок позовних вимог, статутні документи підприємства, копії рахунків-фактур на оплату активної та реактивної електроенергії за березень - травень 2012р.

Відповідач позовні вимоги визнав частково - лише суму основного боргу в розмірі 5501137,71 грн.

Мотивуючи свої заперечення відповідач зазначив, що діяльність Державного підприємства «Укршахтгідрозахист» фінансується за рахунок коштів державного бюджету України, створене з метою здійснення некомерційної (без мети одержання прибутку) господарської діяльності: попередження підтоплення діючих шахт; удосконалення механізму будівництва й розширення реконструкції водовідливних комплексів, передбачених проектами ліквідації шахт; реалізації економічних і соціальних потреб працівників підприємства. Державне підприємство «Украшахтгідрозахист» створене з метою гідрогеологічного захисту діючих шахт та прилеглих до них територій і на покриття витрат із забезпечення безперебійної експлуатаційної діяльності відповідач отримує лише бюджетні кошти за програмою «Реструктуризація вугільної та торфобудівної промисловості» відповідно до напрямків цих витрат, передбачених технологічними паспортами експлуатації водовідливних комплексів шахт. На думку відповідача, оскільки здійснення платежів прямо залежить від строків і кількості фінансування відповідача з бюджету, тому він вважає, що вини підприємства в утворенні заборгованості перед позивачем немає і, як наслідок, нарахування позивачем пені, 3% річних є безпідставним, зв'язку з чим просить суд зменшити на 50 відсотків розмір стягуваної суми пені.

Розгляд справи неодноразово відкладався згідно ст. 77 ГПК України.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 27.08.2012р. у зв'язку із знаходженням судді Величко Н.В. у відпустці, справу № 5006/24/45/2012 передано на розгляд судді Боковій Ю.В.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 17.09.2012р. у зв'язку з виходом судді Величко Н.В. з відпустки, справа передана на розгляд судді Величко Н.В.

Позивач в судовому засіданні, яке відбулось 25.09.2012р., підтримав позовні вимоги в повному обсязі, проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50% заперечив. Також, позивач у листі від 24.09.2012р. №б/н пояснив, що протягом розгляду справи відповідачем суми, що заявлені у позові, не погашались.

Відповідач в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи господарський суд встановив наступне.

04.01.2012р. між Державним підприємством «Регіональні електричні мережі» (постачальник) та Держаним підприємством «Украшахтгідрозахист» (споживач) укладено договір №20 про постачання електричної енергії (а.с.18), за умовами якого постачальник зобов'язався постачати електричну енергію споживачу як різновид товару в межах 4460 кВт приєднаної та дозволеної до використання потужності в обсягах, визначених додатком «Обсяги постачання електроенергії» з урахуванням вимог розділу 5 та умов розділу 6 Договору, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього.

Пунктом 2.3.3 договору встановлено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до п. 2.3.4 договору здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком «Порядок розрахунків за перетікання електричної ї енергії»

Відповідно до п.1 додатку «Порядок розрахунків» розрахунки за електричну енергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за показами розрахункових приладів обліку за діючими тарифами відповідно до тарифних груп та класів напруги кожного приєднання. Пунктом 7 додатку визначено, що кінцевий розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, оплату за недовраховану електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за перетікання реактивної електричної енергії, споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків у 5 - денний (банківський) термін з дня їх отримання.

Згідно з п.4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених додатком до договору «Порядок розрахунків» з порушенням термінів, визначених цим додатком, споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 9.4 договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності з 01.01.2012р. і укладається на термін до 31.12.2012р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення договору або перегляд його умов.

Договір №20 від 04.01.2012р. з додатками підписаний обома сторонами без заперечень.

За приписами статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зобов'язання за договором виконував, постачав відповідачеві електричну енергію, про що свідчать виставлені відповідачу рахунки-фактури за період березень - травень 2012р. на загальну суму 5 501 137,71 грн., з яких 5 149 906,20 грн. - за активну електроенергію, 351 231,51 грн. - за реактивну електроенергію. Названі рахунки отримані уповноваженими особами відповідача, про що свідчать відповідні відмітки на цих рахунках (а.с.28-33).

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем спожитої електроенергії за період березень-травень 2012 року. Отже, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не спростовано факт порушення ним грошових зобов'язань, що виникли за договором №20 від 04.01.2012р. Загальний розмір заборгованості відповідача за надані позивачем послуги з енергопостачання за період березень - травень 2012р. складає 5 501 137, 71 грн., з яких: борг за спожиту активну електроенергію - 5 149 906,20 грн., борг за спожиту реактивну електроенергію - 351 231,51 грн.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем послуг з енергопостачання та отримання відповідачем цих послуг, в матеріалах справи відсутні докази оплати цих послуг з боку відповідача у повному обсязі, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДП «Регіональні електричні мережі» в особі Луганської філії про стягнення з відповідача заборгованості за активну та реактивну електроенергію є обґрунтованими та підлягають задоволенню саме у визначеному позивачем розмірі, а саме, борг за спожиту активну електроенергію - 5 149 906,20 грн., борг за спожиту реактивну електроенергію - 351 231,51 грн., всього 5 501 137,71 грн.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 цього Кодексу).

У відповідності до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).

У відповідності до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вбачається, позивач нарахував відповідачу на заборгованість за кожним рахунком пеню у розмірі 81 588,17 грн. та 3% річних - 16 362,34 грн. (а.с.10,11)

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахований розмір пені, виходячи з подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки, як це передбачено п.4.2.1 договору, що також відповідає статтям 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає цей розрахунок обґрунтованим та арифметично вірним, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню саме у визначеному позивачем розмірі - 81 588,17 грн.

Господарський суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення пені на 50 % виходячи з наступного.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України).

Згідно частин другої і третьої ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (Лист ВГСУ від 07.04.2008 №01-8/211)

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Господарський суд враховує майнові інтереси обох сторін, а також те, що не вважаються виключними обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України); пред'явлені до стягнення штрафні санкції не є надмірно великими порівняно із збитками кредитора; умови спірного договору не ставлять порядок розрахунків у залежність від фінансового стану відповідача. З огляду на наведене суд не вбачає виключних обставин для зменшення розміру пені на 50 %.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих на суму боргу 3% річних у розмірі 16 362,34 грн. суд зазначає, що згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає цей розрахунок обґрунтованим, а вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі - 16 362,34 грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано факт порушення строків розрахунків за договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства „Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії, м. Луганськ до Державного підприємства „Укршахтгідрозахист", м. Макіївка Донецької області, про стягнення 5 501 137,71 грн. основного боргу, пені у розмірі 81 588,17грн. та 3% річних - 16 362,34 грн., задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Укршахтгідрозахист" (86104, Донецька область, м. Макіївка, вул. Абакумова, буд. 1, п/р 35248006002457 в ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 32442405) на користь Державного підприємства „Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії (91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 136 «з», п/р із спеціальним режимом використання №2603930111660 у філії ЛОУ ВАТ «Державний ощадний банк України» МФО 304665, ЄДРПОУ 26447684) 5 149 906,20грн. - заборгованість за активну електроенергію.

Стягнути з Державного підприємства „Укршахтгідрозахист" (86104, Донецька область, м. Макіївка, вул. Абакумова, буд. 1, п/р 35248006002457 в ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 32442405) на користь Державного підприємства „Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії (91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 136 «з», п/р №2600512100770 Луганської філії ПАТ «Укркоммунбанк», МФО 304988, ЄДРПОУ 26447684) 351 231,51 грн. - заборгованість за реактивну електроенергію, 81 588,17 грн. пені та 16 362,34 грн. - 3 % річних.

Стягнути з Державного підприємства „Укршахтгідрозахист" (86104, Донецька область, м. Макіївка, вул. Абакумова, буд. 1, п/р 35248006002457 в ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 32442405) на користь Державного підприємства „Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії (91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 136 «з», п/р №2600512100770 Луганської філії ПАТ «Укркоммунбанк», МФО 304988, ЄДРПОУ 26447684) 64 380,00 грн. судового збору.

Видати накази у встановленому законом порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 25.09.2012 р.

Суддя Величко Н.В.