Рішення № 26180949, 28.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.08.12 р. Справа № 5006/8/88/2012(5017/1279/2012)

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія»,

м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2, с. Новосілки

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, с. Новосілки

про: стягнення 12158,96 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2: не з'явився

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.06.2012 року справа

№ 5017/1279/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», м. Київ до відповідача Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м. Донецьк про стягнення 12158,96 грн. була передана за територіальною підсудністю до Господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.07.2012 р. справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», м. Київ до відповідача Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м. Донецьк про стягнення 12158,96 грн. було прийнято до свого провадження.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.07.2012 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на с?тороні позивача - ОСОБА_2, с?. Новосілки, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на ст?ороні відповідача - ОСОБА_3, с. Новосілки.

В об?ґрунтування позовних вимог п?озивач посилається на догові?р добровільного страхування? транспортних засобів № 011079/4055/0000002 від 28.10.2010 р., посвідчення водія на ОСОБА_2, довідку ДАЇ від 03.02.2011 р. № 60910, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 25.03.2011 р. по адміністративній справі № 3-1789/11, звіт про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ від 08.11.2011 р. № 17Б/02/11, протокол огляду транспортного засобу № 17Б/02/11 від 14.02.2011 р. та від 02.03.2011 р., страховий акт від 06.12.2011 р. № 00060910, платіжне доручення від 09.12.2011 р. № 040880, страховий поліс № ВЕ/5789735, регресну вимогу від 12.01.2012 р. № 6499, правовстановлюючі документи тощо.

26.07.2012 р. через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшло клопотання, в якому останній зазначив, що позовні вимоги підтримує просив долучити до матеріалів справи витребувані судом документи, просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача на підставі наявних у справі документів.

10.08.2012 р. на адресу суду від Голосіївського районного суду м. Києва надійшла а?дміністративна справа № 3-1789/11 щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3.

21.08.2012 р. на адресу суду від тр?етьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 надійшла, в якій просив проводити судові засідання за його відсутності.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою визначеною у якості місцезнаходження за матеріалами справи.

Треті особи до жодного з? судових засідань не з'явилис?ь, третя особа, яка не заявляє самості?йних вимог на предмет спору на? стороні відповідача надала письмові пояснення щодо обставин справи, про неявку суд не повідомили, про дату час та? місце проведення судового за?сідання повідомлені належни?м чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і не надання ним певних документів у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішенням спору.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

02.02.2011 р. о 11 год. 30 хв. у м. Києві на Одеському шляхопроводі, у зв'язку з порушенням Сікорським Володимиром Миколайовичем Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 та автомобіля марки «Опель»», державний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_3 Дані факти засвідчені в довідці відділення ДАІ від 09.02.2011 р. № 60910.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.03.2011 р. по справі № 3-1789/11 відносно ОСОБА_3 на підставі ст. 124 КпАП України застосовано адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 340,00 грн. У постанові суду зазначено, що в діях ОСОБА_3 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Таким чином, винною у скоєнні ДТП особою, згідно матеріалів справи, в тому числі постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 25.03.2011 року по справі є ОСОБА_3

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів

№ 011079/4055/0000002 від 28.10.2010 р. (далі по тексту - Договір).

Строк дії Договору з 29.10.2010 р. до 28.10.2011 р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль марки «Хюндай», державний номер НОМЕР_1 був застрахованим.

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача).

Об'єктом страхування є, в тому числі, автомобіль «Хюндай», державний номер НОМЕР_1.

Розмір франшизи за кожним видом страхового ризику визначено п. 1.3 вказаного Договору.

Абзацом 2 ч. 1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Преамбулою Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Відповідно до частини 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до звіту з оцінки транспортного засобу від 22.08.2011 р. № 16315/3845 вартість матеріального збитку, що визначена як сума вартості відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу відновлюваного ремонту автомобілю марки «Хюндай», державний номер НОМЕР_1 становить 13251,31 грн. (у т.ч. ПДВ).

Відповідно до страхового акту від 06.12.2011 р. № 00060910, зазначена подія була визнана страховою та сума страхового відшкодування (сума виплати) склала 12158,96 грн.

На підставі договору добровільного страхування транспортного засобу № 011079/4055/0000002 від 28.10.2010 р., страхо?вого акту від 06.12.2011 р. № 00060910, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уні?ка», м. Київ зді?йснено виплату страхового ві?дшкодування в сумі 12158,96 грн. на користь ОСОБА_2. - власника автомобіля, що підтверджується пл?атіжним дорученням № 040880 від

09.12.2011 р.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі Договору та на підставі заяви про виплату страхового відшкодування страховик по Договору - позивач по справі зазнав витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 12158,96 грн.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 1 ст. 1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля).

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Відповідно до матеріалів справи, 02.02.2011 р. о 11 год. 30 хв. у м. Києві на Одеському шляхопроводі, керуючи автомобілем марки «Опель», державний номер НОМЕР_3 залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки ОСОБА_3 не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Хюндай» державний номер НОМЕР_4, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Вина ОСОБА_3 підтверджена матеріалами адміністративної справи № 3-1789/11.

Таким чином, шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що ДТП сталося саме з вини ОСОБА_3

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільна відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «Міська страхова компанія», на підставі полісу серії ВЕ № 5789735, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 25500,00 грн., франшиза 0,00 грн.

Посилаючись на той факт, що автомобіль марки «Опель», державний номер НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_3 було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Міська страхова компанія», позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою від 12.01.2012 р. № 6499 про відшкодування у порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою в сумі 12158,96 грн. Проте, відповідач відповіді на регресну вимогу не надав, кошти не перерахував.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ВЕ № 5789735, який станом на 02.02.2011 р. був діючим. Відповідно до полісу особа, відповідальність якої застрахована -

ОСОБА_3 Ліміт відповідальності за цим договором за шкоду заподіяну майну складає 25 500,00 грн., а франшиза - 0,00 грн.

Отже, на момент скоєння ДТП відносно автомобілю марки «Опель», державний номер НОМЕР_3, існував діючий поліс.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, що діяла у спірний період) - далі Закон, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право регресного позову до страховика (відповідача по справі), який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

На підставі наведеного, позивач звернувся із позовними вимогами про стягнення 12158,96 грн. матеріальної шкоди.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 12158,96 грн. є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі ст. ст. 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України „Про страхування", Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33,35, 43, 44, 49, 82-85, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», м. Київ про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 12158,96 грн., задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м. Донецьк (83053, м. Донецьк, вул. Краснооктябрьська, б. 111, код ЄДРПОУ 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова? компанія «Уніка», (01034,

м. Київ, вул.. Рейтарська, 37, р/р 26500455 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, ЄДРПОУ 20033533) шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою в порядку регресу в розмірі 12158,96 грн, судовий збір в сумі 1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 28.08.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину. рішення.

Повний текст рішення підписаний 03.09.2012 р.

Суддя Бокова Ю.В.