ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
02.08.12 р. Справа № 5006/8/60/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.
При помічнику судді Несвіт О.О.
розглянувши матеріа?ли справи за позовом: Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія «Гарант-Авто», м. Київ в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанії «Гарант-Авто
до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м. Донецьк
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Анікієвич Вероніки Федорівни, м. Київ
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Нестерова Сергія Івановича , м. Київ
про стягнення матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою в порядку регресу в розмірі 17 253,66 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Бичков В.М. - за довір. від 19.12.2011 р. № 212-1-4/06
від відповідача: не з'явився
від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився
від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Публічне акціонерне товариство Українська страхова компанія «Гарант-Авто», м. Київ в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанії «Гарант-Авто» звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м. Донецьк про стягнення матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою в порядку регресу в розмірі 17 253,66 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.06.2012 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самост?ійних вимог на предмет спору н?а стороні позивача - Анікієвич Вероніку Федорівну, м. Київ, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Нестерова Сергія Івановича , м. Київ
В обґрунтування по?зовних вимог позивач посилає?ться на договір добровільног?о страхування транспортного засобу № 19 G 0337015 від 19.03.2012 р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 15.03.2008 р., довідку ДАЇ від 06.12.2010 р. № 1146, постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 21.12.2010 р. по адміністративній справі № 3-13899/10, звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 30.12.2010 р. № 6602, заяву про виплату страхового відшкодування від 10.01.2011 р., страховий акт від 10.01.2011 р. № 116246, рахунки фактури від 14.12.2010 р. № 377124 РФ 00164004 та від 28.12.2010 р. № 377124-РФ-00165303, платіжне доручення від 17.01.2011 р. № 171, претензію від 05.04.2011 р. № 116246/21, правовстановлюючі документи тощо.
23.07.2012 р. на адресу суду від Голосіївського районного суду м. Києва надійшла адміністративна справа № 3-13899/10 щодо притя?гнення до адміністративної в?ідповідальності Нестерова Сергія Івановича.
Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач через канцелярію суду 27.06.2012 р. надав клопотання про відкладення розгляду справи через позбавлення можливості перевірки дійсності наданих позивачем документів та правомірності визначення розміру позовних вимог, в зв'язку з реорганізацією компанії та передачею матеріалів страхових справ за новим місцезнаходженням головного офісу. 31.07.2012 р. через канцелярію суду надав клопотання про проведення розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.
Треті особи до жодного з судових засідань не з'явились, письмових пояснень щодо обставин справи не надали, про неявку суд н?е повідомили, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і не надання ним певних документів у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішенням спору.
Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВСТАНОВИВ:
05.12.2010 р. о 23 год. 10 хв. на 36 км а/д Київ-Одеса, у зв'язку з порушенням Несторовим Сергієм Івановичем Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «Опель»», державний номер 360 79 КТ, що належить Несторову С.І. та автомобіля марки «Мазда», державний номер АА 4089 НВ, що належить Анікієвич В.Ф. Дані факти засвідчені в довідці відділення ДАІ від 06.12.2010 р. № 1146.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2010 р. по справі № 3-13899/10 відносно Нестерова С.І. на підставі ст. 124, ст. ст. 283-285 КпАП України застосовано адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 340,00 грн. У постанові суду зазначено, що в діях Нестерова С.І. вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Таким чином, винною у скоєнні ДТП особою, згідно матеріалів справи, в тому числі постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2010 року по справі є Нестеров Н.С.
Черговими Загальними Зборами Акціонерів ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», що відбулися 20.04.2011 року, було прийнято рішення про зміну найменування, а саме: Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (скорочене найменування ПАТ «УСК «Гарант-Авто»). ПАТ «УСК «Гарант-Авто» несе права та обов'язки ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» до повного їх виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Анікієвич Веронікою Федорівною було укладено Договір добровільного страхування транспортних засобів № 19 G 0337015 від 19.03.2012 р. (далі по тексту - Договір).
Строк дії договору з 20.03.2010 р. до 19.03.2011 р.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль марки «Мазда», державний номер АА 4089 НВ був застрахованим.
Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача).
Об'єктом страхування є, в тому числі, автомобіль «Мазда», державний номер АА 4089 НВ.
Розмір франшизи за кожним видом страхового ризику визначено розділом «Основні відомості» вказаного Договору.
Абзацом 2 ч. 1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Преамбулою Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.
Відповідно до частини 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до звіту товарознавчого дослідження транспортного засобу від 30.12.2010 р. № 6602 вартість матеріального збитку, що визначена як сума вартості відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу відновлюваного ремонту автомобілю марки «Мазда», державний номер АА 4089 НВ становить 17 751,02 грн. (у т.ч. ПДВ).
Відповідно до страхового акту від 10.01.2011 р. № 116246, зазначена подія була визнана страховою та сума страхового відшкодування (сума виплати) склала 17 253,66 грн.
10.01.2011 р. до позивача звернулась застрахована особа із заявою, в якій просила сплатити страхове відшкодування шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ДП «АВТО Інтернешнл» .
На підставі договору добровільного страхування транспортного засобу № 19 G 0337015 від 19.03.2012 р., рахунку № 377124 РФ 00165303 від 28.12.2010 р., страхового акту № 116246 від 10.01.2011 р., 42775 від 22.04.2009 р. ПАТ «УСК «Гарант-Авто» здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 17 253,66 грн. на користь ДП «АВТО Інтернешнл», що підтверджується платіжним дорученням № 171 від 17.01.2011 р.
Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі Договору та на підставі заяви про виплату страхового відшкодування страховик по Договору - позивач по справі зазнав витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 17 253,66 грн.
Згідно статті 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п. 1 ст. 1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля).
Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Відповідно до матеріалів справи, 05.12.2010 р. о 23 години 10 хвилин на 36 км а/д Київ-Одеса, керуючи автомобілем марки «Опель», державний номер 36079 КТ при здійсненні маневру розвороту в напрямку м. Києва не врахував дорожню обстановку, не надав переваги в русі та допустив зіткнення з автомобілем «Мазда» державний номер АА 4089НВ, який рухався по правій смузі руху в напрямку м. Києва, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Вина Нестерова С.І. підтверджена матеріалами адміністративної справи № 3-13899/10.
Таким чином, шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що ДТП сталося саме з вини Несторова С.І.
Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільна відповідальність Нестерова С.І. була застрахована в ПАТ «Міська страхова компанія», на підставі полісу серії ВЕ № 5789656, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 25500,00 грн., франшиза 0,00 грн.
Посилаючись на той факт, що автомобіль марки «Опель», державний номер 36079 КТ, яким керував Нестеров С.І. було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Міська страхова компанія» (відповідно до правовстановлюючих документів, доданих до матеріалів справи Закрите акціонерне товариство «Міська страхова компанія» змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Міська страхова компанія»), позивач звернувся до відповідача з претензією від 05.04.2011 р. № 116246/21 про відшкодування у порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, кошти не перерахував.
Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем та Несторовим С.І. було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ВЕ № 5789656, який станом на 05.12.2010 р. був діючим. Відповідно до полісу особа, відповідальність якої застрахована - Нестеров С.І. Ліміт відповідальності за цим договором за шкоду заподіяну майну складає 25 500,00 грн., а франшиза - 0,00 грн.
Отже, на момент скоєння ДТП відносно автомобілю марки «Опель», державний номер 36079 КТ, існував діючий поліс.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, що діяла у спірний період) - далі Закон, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право регресного позову до страховика (відповідача по справі), який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.
На підставі наведеного, позивач звернувся із позовними вимогами про стягнення 17 253,66 грн. матеріальної шкоди.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 17 253,66 грн. є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі ст. ст. 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України „Про страхування", Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33,35, 43, 44, 49, 82-85, суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія «Гарант-Авто», м. Київ в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанії «Гарант-Авто про стягнення матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою в порядку регресу в розмірі 17 253,66 грн., задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м. Донецьк (83053, м. Донецьк, вул. Краснооктябрьська, б. 111, код ЄДРПОУ 30244124) на корис?ть Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія «Гарант-А?вто», м. Київ в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанії «Гарант-Авто (01042, м. Київ, Ново-Печерський пров., 19/3, р/р 26508532 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, ЄДРПОУ 25965081) матеріальн?у шкоду, завдану дорожньо-тран?спортною пригодою в порядку р?егресу в розмірі 17 253,66 грн, судовий збір в сумі 1 609,50 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 02.08.2012 р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя Бокова Ю.В.
Судове рішення № 26180947, Господарський суд Донецької області було прийнято 02.08.2012. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 5006/8/60/2012. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: