Постанова № 26180220, 12.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7612/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"12" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Чаку Є.В., Файдюка В.В.

при секретарі - Стеців Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ТелеРадіоСвіт»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ТелеРадіоСвіт»(надалі -позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби України (надалі -відповідач або ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2012 р. №0000402202, №00022422-7, №0000392202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2012 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, про відмову у задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини у справі та вирішено її із належним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

ДПІ на підставі п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.3 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 п. 150.3 ст. 150 ПК України проведено перевірку позивача «Телерадіокомпанія «ТелеРадіоСвіт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складений Акт № 1812/22-7/32485339 від 28.04.2012 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п. 54.3.3. п.54.3 ст. 54 ПК України ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№185/94-ВР від 23.09.1994 року (із змінами та доповненнями), за яким нарахована пеня 2559,97 грн.; п. 160.2 ст. 160 ПК України (із змінами та доповненнями) штрафні санкції з податку на прибуток за 3-й квартал 2011 р. 534,23 грн.; та ст.54, абз.1 п.123.1 ст.123, п. 198.1 ст. 198, ст. 185, п.7 під.10 ХХ перехідних положень ПК України (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 309 649,00 грн.

На цій підставі ДПІ винесла податкове повідомлення-рішення форма «У»від 21.05.2012 року №0000402202, яким нараховано суму грошового зобов'язання у розмірі 2559,97 грн.; податкове повідомлення-рішення форма «Р» від 21.05.2012 року №0000392202, яким нараховано суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 534,23 грн. та податкове повідомлення-рішення форма «Р»від 21.05.2012 року №00022422-7, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 4 098 451,00 грн., з них основне зобов'язання 3 344 649,00грн., штрафні санкції -753 802,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Одержувачем ліцензії) та нерезидентами було укладено Ліцензійну угоду від 20.01.2010 р. щодо надання трансляційних послуг, імпортні договори, надання послуг в області засобів масової інформації, надання космічного сегменту, проживання в апартаментах в Каннах. (Додаток №3).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що період часу надання послуг та оплата за Ліцензійною угодою від 20.01.2010 р. складала від 1 дня до 31, отже не перевищувало 180 календарних днів, а тому Відповідач прийшов до помилкового висновку щодо застосування до Позивача пені за порушення ст. ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», судова колегія погоджується що, податкове повідомлення-рішення форма «У»від 21 травня 2012 року №0000402202 є неправомірним та підлягає скасуванню в повному обсязі.

Між Позивачем та Institutions Lithuanian Radio and Television»(LRT) (Литва) було укладено Ліцензійну угоду від 01.06.2011 р. щодо надання ліцензії на право показу концерту у Страсбурзі. У відповідності до умов договору Позивачем було перераховано Public Institutions Lithuanian Radio and Television»(LRT) нерезиденту валютні кошти (роялті) у загальному розмірі 500 Євро (5779,34 грн.).

Позивачем не оподатковувано виплаче роялті за ставкою 10 %, у зв'язку з чим «встановлено заниження податку з доходу нерезидента за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р. в сумі 534,23 грн. за І квартал 2011 року».

З матеріалів справи вбачається, а саме: з довідки, наданої позивачем та дійсної протягом 2011 року, що нерезидент Institutions Lithuanian Radio and Television»(LRT) є резидентом Республіки Литви.

Сторонами було визначено, що оподаткувати роялті буде резидент Республіки Литви - lic Institutions Lithuanian Radio and Television».

Колегія суддів приходить до висновку про безпідставність висновків податкового органу виходячи зі ст.103 ПК України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» яка має в Україні значення джерела права, а тому податкове повідомлення-рішення форма «Р»від 21 травня 2012 року №0000392202 підлягає скасуванню в повному обсязі.

Між Позивачем та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс»укладено договори: №01/2011-Р про надання рекламних послуг від 04.01.2011 р.; №03/2011-Р про надання рекламних послуг від 04.03.2011 р. Крім того, між Позивачем та ТОВ «Інтерпрофіт»було укладено договір №1/07-4 від 01.07.2011 р.

Суд першої інстанції належно дослідив обставини господарських відносин позивача з контрагентами і дійшов висновку, що порушень закону він не скоїв, але колегія суддів дослідивши додаток №3 до матеріалів справи встановила, що відсутні докази фактичного здійснення господарської операції. Надані договори, акти виконаних робіт, бухгалтерські розрахунки не містять доказів виконаних робіт по додаткам до звітів Комісіонера, які надаються до актів виконаних робіт, а тому виходячи із позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у листах ВАСУ № 1112/11/13-10 від 20.07.2010р., та № 742/11/13-11 від 2.06.2011р. у позивача відсутнє право на відшкодування від'ємного значення у цієї частині.

Згідно бази даних АІС-,,ТАХ" по обліковій картці платника податку ТОЇ «Телерадіокомпанія»ТелеРадіоСвіт»за період з 01.10.10 р. по 31.12.11 р. бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість підприємству не здійснювалось

Тільки після перевірки у червні 2011 року позивачем було подано уточнюючі розрахунки бюджетного відшкодування за грудень 2010 року, січень 2011 -квітень 2011 р., якими було включено до складу рядка «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»у сумі 6 391 821 грн., яка не була відображена у попередніх звітних періодах.

Починаючи з червня 2010 року по грудень 2010 року товариство могло формувати значення 26 рядка декларації лише в частині несплачених постачальникам сум, а сплачені суми були повинні були відображатися у рядку 25.1 або 25.2 декларації і починаючи з червня 2010 р. Позивач мав відображати суму показника рядка 26 у рядку 25.1 або 25.2 декларації.

Законом України «Про податок на додану вартість»від 3.04.97 року N 168/97-ВР. права на бюджетне відшкодування визначено: підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 «Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. ...».

пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 «Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з )пунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює суму податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Виходячи із вищенаведеного, право на бюджетне відшкодування виникає у товариства в наступному податковому періоді, яка була сплаченою у попередніх податкових періодах начальникам таких товарів (послуг).

підпункт 7.7.3 пункту 7.7 ст.7 «Платник податку може прийняти самостійне рішення зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення виражається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідкам того періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.»

підпункт 7.7.4 пункту 7.7 ст.7. «Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 22.4 статті 22 вказаного Закону передбачено, що від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягає включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень.

Як встановлено судом, позивач не реалізував своє право на включення до складу валових витрат суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за результатами діяльності у 2010 році, включивши до податкової декларації тіки у ІІІ квартали 2011 року показник такого від'ємного значення

Однак, з 1 квітня 2011 року в силу пункту 2 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втратив чинність.

З 1 квітня 2011 року відносини з приводу оподаткування податком на прибуток регулюються розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачає спеціальні правила застосування у 2011 році положень пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу, якими передбачено правила перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування за підсумками податкового року на валові витрати першого календарного кварталу наступного податкового року.

Так, в силу пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Аналіз положень пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України свідчить про те, що право платника податків на включення до витрат другого календарного кварталу 2011 року показника від'ємного значення за підсумками І-го кварталу 2011 року пов'язується лише з діяльністю платника податків у цьому кварталі. Положення вказаної норми Податкового кодексу України не поширюється на об'єкти оподаткування, що не були задекларовані у 2010 році і регулювались положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який втратив чинність 1 квітня 2011 року.

Протилежний підхід означатиме надання зворотної сили пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України в більшому обсязі, ніж це передбачено пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" цього Кодексу.

Під час судового розгляду встановлено, що податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення, яким зменшив позивачу суму задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування у ІІІ-у кварталі 2011 року на суму "збитків" (від'ємного значення об'єкту оподаткування) за підсумками не задекларованого у 2010 року.

Це означає, що податкове повідомлення-рішення від 21.05.2012 р № 00022422-7 є правомірним і скасуванню не підлягає. Позивач не реалізував своє право на стягнення від'ємного значення об'єкта оподаткування не включає і не накопичує ці збитки у деклараціях 2010 року та 1-2 кварталу 2011 року.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо неправомірності дій ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС при винесені податкових повідомлень-рішень № 0000402202 та №0000392202 від 21.05.2012 р., але неповно з'ясував обставини що мають значення при розгляді порушень які стали підставою для прийняття повідомлення-рішення від 21.05.2012 р № 00022422-7, тому у цієї частині постанова підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставинах, згідно ст. 202 КАС України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню у частині визнання неправомірним та скасування повідомлення-рішення від 21.05.2012 р № 00022422-7 , та прийняттю у цієї частині нової постанови про відмову у задоволенні позову у цієї частині.

Керуючись статтями ст.ст.198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби України задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2012 р. - скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ТелеРадіоСвіт»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2012 р. №№ 00022422-7 та постановити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2012 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.