Постанова № 26179769, 13.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2012 року 12:04 № 2а-10141/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Пулінг», доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби,про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2012р.,за участю:

позивача - Журавель О.В.

відповідач -Калашнікова О.В.

ОБСТАВИНИСПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пулінг»звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2012 №№000442/2230, 000443/2230.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що висновки в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, оскільки реальність господарських операцій з контрагентом підтверджується первинними документами. Недійсність господарського зобов'язання, вчиненого з метою, яка суперечить моральним засадам суспільства відповідно до вимог ст.ст. 207, 208 ГК України, ст. 228 ЦК України встановлюється виключно судом, а не органами державної податкової служби в акті перевірки. Окрім того положення ч. 3 ст. 228 ЦК України не можуть застосовуватись до правочинів, укладених та вчинених до 02.12.2010, оскільки вказана норма набула чинності згідно Закону України №2765-VІ від 02.12.2010, тобто пізніше. Також порушенням вимог законодавства є відсутність у відповідача права на проведення перевірки, у зв'язку з не врученням та не складанням наказу на її проведення.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та з врахування всіх обставин.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З 06.06.2012 по 12.06.2012 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -відповідач) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Пулінг»(далі -позивач) з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Комекспо-Київ»за лютий 2011 року, ТОВ «Льо Маж»за лютий 2011 року, ТОВ «Телеком Партнер»за березень 2011 року, ТОВ «Мінагруп»за травень 2011 року та ТОВ «ВСК Геос»за липень 2011 року.

Вказана перевірка проводилась на підставі наказу на її проведення №572 від 06.06.2012, копія якого наявна у справі, у зв'язку з чим судом не приймаються до уваги твердження позивача про відсутність у відповідача права на проведення перевірки, у зв'язку з не врученням та не складанням наказу на її проведення.

За результатами перевірки складено акт №612/2230/32209212 від 19.06.2012 (далі -акт перевірки), згідно висновків якого встановлено:

1. Згідно ст.203, ст.215, ст.216, ст.228, ст.236 Цивільного кодексу України, правочини здійснені між ТОВ «Пулінг»та ТОВ «ВСК Геос»за липень 2010 року на загальну суму 47500000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7916667 грн., визнані нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення;

2. Порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України ТОВ «Пулінг»по взаємовідносинах з ТОВ «ВСК Геос»завищено суму податкового кредиту з ПДВ на суму -7916667 грн. за липень 2010 року, в результаті чого завищено від'ємне значення рядка 26 Декларації з ПДВ: за липень 2010 року на суму 7916667 грн. (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 - рядок 25);

3. Згідно ст.203, ст.215, ст.216, ст.228, ст.236 Цивільного кодексу України, правочини здійснені ТОВ «Пулінг»та ТОВ «Комекспо-Київ»за лютий 2011 року на загальну суму поставки 2475198,00 грн., в т.ч. ПДВ 412533,00грн., ТОВ «Льо Маж» за лютий 2011 року на загальну суму поставки 814909,80 грн., в т.ч. ПДВ 135818,30 грн., ТОВ «Телеком Партнер»за березень 2011 року на загальну суму поставки 730632,36 грн., в т.ч. ПДВ 121772,00 грн., ТОВ «Мінагруп»за травень 2011 року на загальну суму поставки 4612684,87 грн., в т.ч. ПДВ 768780,82 грн. визнані нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення.

Внаслідок зазначеного порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України ТОВ «Пулінг», по взаємовідносинах з ТОВ «Комекспо-Київ» занижено суму податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року на 412533,00 грн., ТОВ «Льо Маж»завищено суму податкового кредиту за лютий 2011 року - 135818,30 грн., ТОВ «Телеком Партнер»завищено суму податкового кредиту з ПДВ за березень 2011 року - 121772,00 грн., ТОВ «Мінагруп»завищено суму податкового кредиту з ПДВ за травень 2011 року - 768780,82грн.

В результаті чого занижене податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1438903 грн., в т.ч. по періодах: за лютий 2011 року на суму 548351,30 грн., за березень 2011 року на суму 121772,00 грн., за травень 2011 року на суму 768780,82 грн.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: операції з контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим контрагенти не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Також, не встановлено факту передачі товарів (послуг) від контрагентів, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, платіжних доручень, що засвідчують оплату, а також інших первинних документів.

Окрім того, відповідно до пояснень, отриманих 01.12.2011 ОВС УПМ ДПА у м. Києві у засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «ВСК Геос»ОСОБА_3, встановлено, що він ТОВ «ВСК Геос»в органах державної реєстрації та інших установах не реєстрував та нікого не вповноважував на такі дії. На посаді директора, головного бухгалтера чи засновником ТОВ «ВСК Геос»ніколи не був, фінансово-господарської діяльності на товаристві не проводив та не мав на меті проводити, ніколи не складав та не підписував податкових декларацій, договорів, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей та інших документів.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 09.07.2012 №000442/2230, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1438904,00 грн., та № 000443/2230, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7916667,00 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджені судом, наявні у матеріалах справи докази: договори поставки, податкові та видаткові накладні, договори складського зберігання підтверджують факт проведення позивачем господарських операцій з зазначеними в акті контрагентами (далі -контрагенти).

Судом встановлено та підтверджено належними доказами, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам.

Отже, з огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договорами між позивачем та контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі, також, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (далі - Порядок №165) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Податковим органом ході перевірки, а також судом в судовому розгляді, не було встановлено фактів відсутності реєстрації контрагентів позивача в якості платників податку на додану вартість на момент складання податкових накладних, зокрема припинення юридичних осіб підприємств-контрагентів.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, декларацій з ПДВ, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з контрагентами, які були предметом перевірки.

Відповідач не надав суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем підприємства-контрагенти були фіктивними підприємствами, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з контрагентами є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Також, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на пояснення від , 01.12.2011 відібрані ОВС УПМ ДПА у м. Києві у засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «ВСК Геос»ОСОБА_3, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов'язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

Водночас, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних контрагентами податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, окремо слід зазначити, що при вирішенні спору суд, також, враховує, що, укладені позивачем з контрагентами договори, у судовому порядку недійсними не визнавалися. Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 221, 226, 224, 228 Цивільного кодексу України нікчемними, зокрема, є правочини, укладені з недодержанням вимог обов'язкової письмової форми, якщо його недійсність прямо передбачена законом, укладені з недодержанням вимоги закону про обов'язкову нотаріальну форму, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення, укладені недієздатною фізичною особою, вчинені без дозволу органу опіки та піклування або, які порушують публічний порядок, тобто спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Аналіз вказаний статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що недійсність правочину може наступати лише за умови наявності певних порушень закону, викладених вище.

Зміст договору, зокрема його предмет, прямо не спрямований на порушення публічного порядку, а саме не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним. Сторонами додержано форму угоди, яка вчинена у межах дієздатності юридичної особи. Будь-яких законодавчих актів, які б прямо вказували на недійсність цього договору судом не встановлено.

Диспозиція зазначених норм Цивільного кодексу України, при визначенні питання про нікчемність правочину, не містить такої підстави як неможливість виконання умов договорів контрагентами. При цьому визнання таких договорів нікчемними можливе лише у судовому порядку. В судовому порядку вони нікчемними не визнавалися. Натомість, договіри були фактично виконані сторонами у повному обсязі, про що свідчать матеріали по справі. Враховуючи реальність настання наслідків за вказаними договорами, ознак нікчемності правочинів не вбачається, отже висновок відповідача в акті перевірки про нікчемність правочинів та порушення у зв'язку з цим податкового законодавства позивачем не відповідає дійсності.

Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки щодо нікчемності господарських операцій позивача з його контрагентами, згідно ст.ст.215, 228 ЦК України. Зокрема, відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладені в акті перевірки висновки податкового органу є необґрунтованим та такими, що не відповідають дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та неправомірними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пулінг»задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000442/2230 від 09.07.2012р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000443/2230 від 09.07.2012р.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 20.09.2012р.

Суддя В.В. Амельохін