Постанова № 26179741, 06.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 вересня 2012 року 11:21 № 2а-10555/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕНІТЕК УКРАЇНА"до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС провизнання дій протиправними, нечинним наказу № 745 від 18.06.2012 р. в частині та зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників сторін: від позивача -Гелла Т.П., Василенко А.,від відповідача -Колодяжна Л.С.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06.09.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕНІТЕК УКРАЇНА" (далі по тексту-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС (далі по тексту-відповідач), в якому просив суд: визнати нечинним наказ № 745 від 18.06.2012 р. про призначення позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.05.2011 р. по 30.06.2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ "ПРОСВЄТ" та ПП "ВІП ЛЮКС"; визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.05.2011 р. по 30.06.2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ "ПРОСВЄТ" та ПП "ВІП ЛЮКС", за результатами якої складено акт № 1530/22-621-370356990 від 27.06.2012 р.; визнати протиправними дії відповідача щодо викладення в акті перевірки № 1530/22-621-370356990 від 27.06.2012 р. висновків про визнання нікчемними укладених правочинів між позивачем та ТОВ "ПРОСВЄТ" та ПП "ВІП ЛЮКС" за період з 01.05.2011 р. по 30.06.2011 р.; зобов'язати відповідача вилучити з АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА" інформацію про результати перевірки позивача, оформленої актом № 1530/22-621-370356990 від 27.06.2012 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, був виданий протиправний наказ про проведення перевірки позивача та вчинені протиправні дії по проведенню відповідної перевірки, за результатами якої складено акт, яким зафіксовані протиправно сформовані відповідачем помилкові висновки про порушення позивачем норм податкового та цивільного законодавства України, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, на підставі пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, був виданий наказ від 18.06.2012 р. № 745 про проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період 01.05.2011 р. по 30.06.2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ "ПРОСВЄТ" та ПП "ВІП ЛЮКС".

За результатами перевірки складено акт від 27.06.2012 р. № 1530/22-621-37035699, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1. та п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України та п.4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969, в результаті чого позивачем занижено ПДВ на загальну суму 242473,00 грн.: за травень 2011 року -107903,00 грн., за червень 2011 року -134571,00 грн.

Позивача вважає зазначений наказ про проведення перевірки, дії відповідача щодо її проведення та складання акту перевірки, а також висновки, викладені в акті - протиправними.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.75.1. ст.75 Кодексу, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. п.75.1. ст.75 Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Кодексу).

Про проведення документально позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4. ст.78, п.79.1., п.79.2. ст.79 Кодексу).

Відповідно до п.86.1. ст.86 Кодексу, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем 13.06.2012 р. за № 4409/10/22-611 позивачу було надано запит про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань повноти формування податкового кредиту по податку на додану вартість за травень, червень 2011 року з контрагентами ТОВ "ПРОСВЄТ" та ПП "ВІП ЛЮКС".

Незважаючи на положення пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Кодексу в частині строку, встановленого для надання платниками податків відповіді на відповідний запит (10 робочих днів), відповідачем 18.06.2012 р. був прийнятий оскаржуваний наказ № 745 про проведення перевірки позивача.

В той же час, позивачем листом від 19.06.2012 р. № 1906/2 відповідачу була надана відповідь на запит від 13.06.2012 р. за № 4409/10/22-611 щодо його взаємовідносин з контрагентами - ТОВ "ПРОСВЄТ" та ПП "ВІП ЛЮКС" та їх документальне підтвердження.

Таким чином, такі дії відповідача позбавили позивача, наданої йому чинним податковим законодавством України, можливості захисту своїх прав та законних інтересів, що свідчить про порушення відповідачем положень пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Кодексу.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку про протиправність наказу відповідача від 18.06.2012 р. № 745 про проведення перевірки позивача та, відповідно, його дій щодо проведення такої перевірки.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, діє чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально-правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) та рішень суб'єкта владних повноважень.

Частиною 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Нормативно-правовий акт -це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Акт індивідуальної дії -це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов'язки у того суб'єкта, якому вони адресовані.

Акт перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, а є виключно службовим документом, який лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, оскільки наслідком винесення податковим органом зазначеного акту є прийняття податкового повідомлення-рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

Таким чином, акт перевірки не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов'язків, отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕНІТЕК УКРАЇНА" задовольнити частково.

Визнати нечинним наказ № 745 від 18.06.2012 р. Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС про призначення позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.05.2011 р. по 30.06.2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ "ПРОСВЄТ" та ПП "ВІП ЛЮКС".

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС щодо проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.05.2011 р. по 30.06.2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ "ПРОСВЄТ" та ПП "ВІП ЛЮКС", за результатами якої складено акт № 1530/22-621-370356990 від 27.06.2012 р.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленим статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук