Постанова № 26179643, 03.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2012 року 15:35 № 2а-7156/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова компанія "Агропродінвест"до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС провизнання недійсними податкового повідомлення-рішення №0000582305 від 21.03.2012 та висновків акту №53/22-5222-32849130 за участю представників сторін: від позивача -Мосійчука Д.Б.,від відповідача -Колодяжної Л.В.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03.09.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова компанія "Агропродінвест" (далі по тексту-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі по тексту-відповідач), в якому просив суд: визнати неправомірними висновки акту №53/22-5222-32849130 "Про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Векта-Плюс", ТОВ "ТПК Холдинг" за період з 01.01.2009 p. по 31.12.2011 p., складеного 07.03.2012 p. посадовими особами відповідача; визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000582305, яким позивачу визначено податкове зобов'язання про сплату 324 099 гри. 00 коп. податку на додану вартість та 44 634 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України були протиправно сформовані та зафіксовані в акті перевірки помилкові висновки про порушення позивачем норм податкового та цивільного законодавства України, а також винесене протиправне податкове повідомлення-рішення, якими позивачу було неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані висновки акту перевірки та податкове повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, згідно пп.78.1.11. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, була проведена позапланова евиїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Векта-Плюс", ТОВ "ТПК Холдинг" за період з 01.01.2009 p. по 31.12.2011 p.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді, позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Векта-Плюс", ТОВ "ТПК Холдинг", які ґрунтувалися на наступних договорах:

з ТОВ "Векта-Плюс" на договорі купівлі-продажу від 01.11.2010 р. № 16/11-1, за яким контрагент як продавець, зобов'язувався продати позивачу як покупцю, товар -моркву сушену (вагову) в мішках, олію соняшникову рафіновану дезодоровану марки "П" чи марки "Д" та інше, а останній, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити товар - сировину для виробництва готової продукції;

з ТОВ "ТПК Холдинг" на договорі купівлі-продажу від 01.11.2011 р. № 21/11-1, за яким контрагент як продавець, зобов'язувався продати позивачу як покупцю, товар -моркву сушену (вагову) в мішках, олію соняшникову рафіновану дезодоровану марки "П" чи марки "Д" та інше, а останній, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити товар - сировину для виробництва готової продукції.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, а також, на підтвердження сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), контрагентами ТОВ "Векта-Плюс" та ТОВ "ТПК Холдинг" були виписані позивачу первинні документи: ТОВ "Векта-Плюс" -видаткові накладні від 02 листопада 2010 p. №РН-11303 на загальну суму 146616,54 грн., в т.ч. ПДВ -24435,92 грн., від 01 грудня 2010 p. №РН-12401 на загальну суму 204849,60 грн., в т.ч. ПДВ -34141,60 грн., від 02 грудня 2010 p. №РН-12202 на загальну суму 78000,00 грн., в т.ч. ПДВ -13000,00 грн., від 08 грудня 2010 p. №РН-12408 на загальну суму 171290,40 грн., в т.ч. ПДВ 28548,40 грн., від 13 грудня 2010 p. №РН-12213 на загальну суму 168761,28 грн., в т.ч. ПДВ - 28126,88 грн., від 16 грудня 2010 p. №РН-12216 на загальну суму 97803,92 грн., в т.ч. ПДВ -16300,65 грн., від 20 грудня 2010 p. №РН-12120 на загальну суму 139197,97 грн., в т.ч. ПДВ -23199,66 грн., від 21 грудня 2010 p. №РН-12821 на загальну суму 64629,00 грн., в т.ч. ПДВ -10771,50 грн.; податкові накладні від 02.11.2010 № 11303 на загальну суму 146616,54 грн., в т.ч. ПДВ -24435,92 грн., від 01.12.2010 № 12401 на загальну суму 204849,60 грн., в т.ч. ПДВ -34141,60грн., від 02.12.2010 № 12202 на загальну суму 78000,00 грн., в т.ч. ПДВ -13000,00 грн., від 08.12.2010 № 12408 на загальну суму 171290,40 грн., в т.ч. ПДВ 28548,40 грн., від 13.12.2010 № 12213 на загальну суму 168761,28 грн., в т.ч. ПДВ - 28126,88 грн., від 16.12.2010 № 12216 на загальну суму 97803,92 грн., в т.ч. ПДВ -16300,65 грн., від 20.12.2010 № 12120 на загальну суму 139197,97 грн., в т.ч. ПДВ -23199,66 грн., від 11.12.2010 № 12821 на загальну суму 64629,00 грн., в т.ч. ПДВ -10771,50 грн.; ТОВ "ТПК Холдинг" -видаткові накладні № РН-78 від 05.01.2011 р. на загальну суму 109540,08 грн., в т.ч. ПДВ -18256,68грн., № РН-94 від 06.01.2011 р. на загальну суму 92094,34 грн., в т.ч. ПДВ -15349,05 грн., № РН-670 від 04.02.2011 р. на загальну суму 191365,20 грн., в т.ч. ПДВ -31894,20 грн., №РН-710 від 07.02.2011 р. на загальну суму 205442,64 грн., в т.ч. ПДВ -34240,44 грн., № РН-755 від 10.02.2011 р. на загальну суму 201189,90 грн., в т.ч. ПДВ -33531,65 грн., № РН-57 від 03.03.2011 р. на загальну суму 73814,11 грн., в т.ч. ПДВ -12302,35 грн.; податкові накладні № 78 від 05.01.2011 р. на загальну суму 109540,08 грн., в т.ч. ПДВ -18256,68 грн., № 94 від 06.01.2011 р. на загальну суму 92094,34 грн., в т.ч. ПДВ -15349,05 грн., № 670 від 04.02.2011 р. на загальну суму 191365,20 грн., в т.ч. ПДВ -31894,20 грн., № 710 від 07.02.2011 р. на загальну суму 205442,64 грн., в т.ч. ПДВ -34240,44 грн., №755 від 10.02.2011 р. на загальну суму 201189,90 грн., в т.ч. ПДВ -33531,65 грн., № 57 від 03.03.2011р. на загальну суму 73814,11 грн., в т.ч. ПДВ -12302,35 грн. На думку позивача, зазначені документи є документами, що дають йому право на податковий кредит на суму ПДВ сплаченого у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги).

В той же час, в ході перевірки відповідачем встановлено, що в провадженні CB ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, знаходиться кримінальна справа № 80-0251, порушена відносно директора ТОВ "Камелот Тсхнолоджіс" ОСОБА_3, за ознаками складу злочину передбаченого ст.212 ч.3 КК України, a також за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Векта-Плюс" за ст.205 ч.2 КК України.

Згідно даних матеріалів зазначеної кримінальної справи 07.04.2011 року під нас проведення обшуку в офісному приміщенні за адресою м. Київ, проспект Червонозоряний, 119 в м. Києві виявлено та вилучено документи фінансово-господарської діяльності та печатки різних підприємств, в тому числі ТОВ "Векта-Плюс" та ТОВ "ТПК Холдинг", "факсимільє" підпису ОСОБА_4, який значився директором ТОВ "ТПК Холдинг".

Допитаний в якості свідків директор ТОВ "Векта-Плюс" -ОСОБА_5 та засновник та директор ТОВ "ТПК Холдинг" - ОСОБА_4, , дали покази, що нікого відношення до діяльності підприємств не мають, договорів від імені підприємств не укладали, роботи не виконували, товари не поставляли, податкову звітність не складали її не підписували та до ДПІ, за місцем реєстрації підприємств не подавали, печаткою підприємств не користувався і нікого на це не уповноважували.

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ "ТПК Холдинг" анульоване свідоцтво платника ПДВ 02.12.2011 р., остання декларація з ПДВ подана за лютий 2011 р., кількість працюючих, згідно декларації з податку на доходи фізичних осіб - 1 чол., основні фонди, згідно декларації з податку на прибуток підприємства, відсутні; ТОВ "Векта-Плюс" -остання декларація з ПДВ подана за січень 2012 р., щодо кількості працюючих інформація відсутня.

Вищезазначене дало відповідачу підстави вважати, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача - ТОВ "Векта-Плюс" та ТОВ "ТПК Холдинг", здійснювалась ними поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної право -дієздатності. Отже, що всі правочини (договори), укладені між позивачем та зазначеними контрагентами, є нікчемними, отже не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а виписані зазначеними контрагентами, первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги.

За результатами перевірки складено акт від 07.03.2012 р. № 53/22-522-32849130, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового та цивільного законодавства України, а саме: пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.1., п.198.2., п.198.6. ст.198, п.201.4. ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на 324099,00 грн., в тому числі: за листопад 2010 р. -24436,00 грн., за грудень 2010 р. -154089,00 грн., за січень 2011 р. -33606,00 грн., за лютий 2011 p. -99666,0 грн., за березень 2011 р. -12302,00 грн.; п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629 ст.650 ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з постачальниками ТОВ "Векта-Плюс", ТОВ "ТПК Холдинг".

Позивач не скористався, наданим йому ст.86 Податкового кодексу України, правом подачі заперечень до акту перевірки.

На підставі акта перевірки від 07.03.2012 р. № 53/22-522-32849130, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.03.2012 р. № 0000582305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 324099,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 44634,00грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м.Києві, ДПС України. Рішенням ДПС у м. Києві від 03.04.2012 р. № 1864/10/12-114 скарга позивача була залишена без розгляду та повернута. Рішенням ДПС України від 18.05.2012 р. 8567/6/10-2115 скарга позивача також була залишена без розгляду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, діє чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально-правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) та рішень суб'єкта владних повноважень.

Частиною 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Нормативно-правовий акт -це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Акт індивідуальної дії -це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов'язки у того суб'єкта, якому вони адресовані.

Акт перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, а є виключно службовим документом, який лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, оскільки наслідком винесення податковим органом зазначеного акту є прийняття податкового повідомлення-рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку. Таким чином, акт перевірки не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов'язків, отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

Отже, вимоги позивача щодо визнання неправомірними висновків акту перевірки №53/22-5222-32849130 від 07.03.2012 р. задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000582305 від 21.03.2012 р. суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Згідно ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також те, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача - ТОВ "Векта-Плюс" та ТОВ "ТПК Холдинг", здійснювалась ними поза межами правового поля, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, суд погоджується з висновками відповідача щодо недійсності договорів, укладених позивачем із зазначеними контрагентами, в силу їх нікчемності, а тому не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнані недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсним судом не вимагається.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26.06.2007 р., положення статей 207 и 208 Господарського Кодексу України слід застосовувати з врахуванням того що договір, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Формування податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що первинні документи (податкові та видаткові накладні) видані позивачу контрагентами ТОВ "Векта-Плюс" та ТОВ "ТПК Холдинг", на виконання недійсних (нікчемних) правочинів, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товару у зазначених контрагентів, а також дають йому право на податковий кредит.

Отже, суд вважає висновки відповідача про заниження позивачем сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова компанія "Агропродінвест" відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленим статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б.Федорчук