Постанова № 26179336, 09.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 серпня 2012 року 13:16 № 2а-5139/12/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БДО Лігал Україна»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової службиТреті особиТовариство з обмеженою відповідальністю "Ековент 2000" Приватне акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко"про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000272360 від 31.01.2012 року.Суддя Смолій І.В.

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача Юзефович А.О. довіреність №б/н від 11.01.12р.Від відповідачане з'явився Від т-ї особи 1Бауман Ю.Т. -п/к ТОВ «Ековент 2000»дов. Від 08.08.12р. б/нВід т-ї особи 2не з'явивсяНа підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 09.08.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БДО Лігал Україна"звернулось до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2011 №0001272320.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.12р. відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 22.05.12р.

У судових засіданнях 22.05.12р., 06.06.12р. судом оголошувалась перерва у зв'язку з необхідністю надати суду додаткові матеріали по справі.

Ухвалою суду від 21.06.12р. задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ековент 2000" та Приватне акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко".

В судове засідання 09.08.12р. з'явились представник позивача представник ТОВ «Ековент 2000», решта учасників судового розгляду в судове засідання не з'явились, про причину неявки суду не повідомили, враховуючи вимоги ст.. 128 КАС України суд розглядає справу за відсутності учасників що не з'явились до суд.

У судовому засіданні 09.08.12р. представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача хоча і не з'явився в судове засідання, однак надав пояснення та письмове заперечення на позов.

Представник третьої особи що не заявляє самосійних вимог на предмет спору ТОВ «Екоест 2000»в судовому засіданні заявлений позов підтримав в повному обсязі.

Представник третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" в судове засідання не з'явився, про причину неявки суду не повідомив.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БДО Лігал Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань ти податного кредиту декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ековент 2000»за період з 01.07.11р. по 31.08.11р. За результатами перевірки складено акт від 08.11.11р. за № 441/23-205/36336456 ( надалі -акт перевірки ).

Проведеною перевіркою встановлено, допущення позивачем порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 591 548,00грн в тому числі за липень 2011р. в сумі 152 485,00грн. та за серпень 2011р. в сумі 439 063,00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначеного вище порушення Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва 30.11.11р. винесено податкове повідомлення-рішення за № 0001272320 яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 739 435,00грн. в тому числі 591 548,00грн. за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 147 88,00грн.

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу, вважає його безпідставним та необґрунтованим, у зв'язку з чим звернувся до суду щодо його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

З наявних матеріалів справи та пояснень учасників судового розгляду, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Ековент 2000» 15.06.11р. укладено договір № Ф0611-02 щодо надання послуг з маркетингового та фінансового консалтингу.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Ековент 2000»зобов'язувалось надати позивачу усні та письмові консультації з питань отримання банківського кредиту, перевірки на відповідність вимогам чинного законодавства документів, які необхідні для отримання кредиту, надання допомоги з підготовки та правильного оформлення зазначених документів та ін. (п. 2 Договору ), позивач в свою чергу зобов'язувався своєчасно забезпечувати виконавця всім необхідним для виконання даних йому доручень передбачених договором у тому числі відповідною документацією та оплачувати послуги виконавця ( п.3 Договору ).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Ековент 2000»надано позивачу звіти про виконання послуг від 27.07.11р., 29.11.11р., 04.08.11р., 05.08.11р., 08.11.11р., 10.08.11р. та 11.08.11р. за підписом директора ОСОБА_3 (а.с. 17-23).

Крім того ТОВ «Ековент 2000»за результатами виконаних робіт виписано податкові накладні, а саме: № 52 від 27.07.11р. на загальну суму 479 940,00грн. в тому числі ПДВ на суму 79 990,00грн.; № 59 від 29.07.11р. на загальну суму 434 970,00грн. в тому числі ПДВ на суму 72 495,00грн.; № 11 від 04.08.11р. на загальну суму 579 000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 96 500,00грн.; № 13 від 05.08.11р. на загальну суму 581 430,00грн. в тому числі ПДВ на суму 97 905,00грн.; № 17 від 08.08.11р. на загальну суму 566 674,00грн. в тому числі ПДВ на суму 94 445,67грн.; № 22 від 10.08.11р. на загальну суму 568 450,00грн. в тому числі ПДВ на суму 94 741,67грн.; № 27 від 12.08.11р. на загальну суму 332 825,00грн. в тому числі ПДВ на суму 55 470,83грн. (а.с. 24- 30 ).

Також сторонами складено акти приймання-передачі послуг, а саме: № 1 від 27.07.11р. на загальну суму 479 940,00грн. в тому числі ПДВ на суму 79 990,00грн.; № 2 від 29.07.11р. на загальну суму 434 970,00грн. в тому числі ПДВ на суму 72 495,00грн.; № 3 від 04.08.11р. на загальну суму 579 000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 96 500,00грн.; № 4 від 05.08.11р. на загальну суму 581 430,00грн. в тому числі ПДВ на суму 97 905,00грн.; № 5 від 08.08.11р. на загальну суму 566 674,00грн. в тому числі ПДВ на суму 94 445,67грн.; № 6 від 10.08.11р. на загальну суму 568 450,00грн. в тому числі ПДВ на суму 94 741,67грн.; № 7 від 12.08.11р. на загальну суму 332 825,00грн. в тому числі ПДВ на суму 55 470,83грн. (а.с. 10-16)

Крім того ТОВ «Ековент 2000»на виконання умов договору у письмовому вигляді надано: «порівняльні звіти по банківському кредитуванню за липень 2011року», «Результати фінансової звітності по чотирьох відібраних банках потенційних кредиторах за 1,2 квартал 2011року», «Аналітичний звіт ринку кредитування бізнесу в банках України за перше півріччя 2011року», «Аналіз зміни показників великих банків України в 2011році», «Письмова консультація щодо процесу отримання кредиту», «Скорочена фінансова звітність станом на 30.07.11р. ПАТ «ДБ Збербанк Росії»», «Письмовий звіт щодо порядку отримання кредиту у відібраних банках та щодо способу та часу контактування конкретних представників банків» та «Звіт по підсумках проведених процедур по юридичному та податковому огляду»( додатки до справи 1 та 2).

Зазначена первинна документація була досліджена перевіряючими, однак не розцінена як достатня підстава для формування податкового кредиту позивачем за рахунок сум сплаченого ПДВ на підставі договору з ТОВ «Ековент 2000»перевіряємому періоді, оскільки податковим органом зроблено висновки щодо нікчемності зазначеного договору, а також укладення такого сторонами без мети настання реальних наслідків за таким.

Як вбачається з акту проведеної перевірки та пояснень представника відповідача наданих ним у судових засіданнях вбачається, що до таких висновків податковий орган прийшов встановивши, що контрагент позивача ТОВ «Ековент 2000»відсутній за місцем знаходження, відповідно до поданої звітності у нього відсутні ресурси для здійснення господарської діяльності, а крім того Вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.10.10р. по справі № 1-786/10 визнано винним у вчиненні злочину передбаченому ч.2 ст.205, ч.2 ст. 358 КК України гр. ОСОБА_4 який відповідно до вироку надавши»ОСОБА_3 зареєстрував на останнього ТОВ «Ековент 2000». На переконання податкового органу вказаним Вироком встановлено, що ТОВ «Ековент 2000»створено особою за винагороду, без наміру займатись господарською діяльністю. Крім того відповідач посилається на протоколи допиту свідка ОСОБА_3 із змісту яких вбачається, що такий діяльності від імені товариства не здійснював, жодних документів не підписував.

Оцінюючи такі доводи відповідача щодо нікчемності зазначеного договору, а також укладення такого сторонами без мети настання реальних наслідків за таким, суд приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах законодавства України.

З огляду на положення ст.228 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час правовідносин), відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Натомість дана обставина відповідачем досліджена не була, будь яких доказів щодо наявності обвинувальних вироків ні стосовно контрагентів позивача ні стосовно контрагентів останніх за ланцюгом.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладені позивачем правочини є господарським договором, то при визнанні їх недійсним наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України.

Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України. Натомість доказів щодо вжиття передбачених законодавством заходів відповідачем не надано.

Також слід зауважити, що фіктивним відповідно до ст. 234 ЦК України є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Суд повно та всебічно дослідивши надані представником відповідача докази, зокрема зазначений вище Вирок суду, обвинувальний висновком, постанова про виділення матеріалів справи в окрему провадження, протоколи допиту в якості свідка директора ТОВ «Ековент 2000»та інші матеріали кримінальної справи (а.с. 66-97), вважає за доцільне зазначити, що перелічені докази містять інформацію про події 2009року, крім того допитаний в якості свідка в рамках кримінальної справи ОСОБА_3 пояснив що був присутній при здійсненні реєстрації ТОВ «Ековент 2000», а також що не здійснював діяльність від імені вказаного підприємства у 2009році.

Враховуючи що у даній справі йде мова про правочин вчинений у липні 2011року покази ОСОБА_3 на які посилається відповідач не можуть слугувати належним доказом не настання реальних наслідків за договором укладеним з позивачем.

Слід зазначити, що судом до участі в справі в якості третьої особи ТОВ «Ековент 2000», представник якого, що діє на підставі довіреності від 08.0812р., надав письмові пояснення та крім того в судовому засіданні пояснив, що на протязі усього 2011року та по даний час товариство є належним чином зареєстроване, являється платником податку на додану вартість а також подає звітність до податкового органу. Представник третьої особи також зазначив, що підприємством здійснюється господарська діяльність, в тому числі надавались послуги позивачу, директором ТОВ «Ековент 2000»являється ОСОБА_3 який приймає активну участь у діяльності товариства.

Аналіз наведених податковим органом обґрунтувань підставності винесення спірного податкового повідомлення-рішення дозволяє зробити висновки щодо не вжиття податковим органом всіх необхідних заходів для встановлення дійсних обставин та відповідно правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість позивачем, перевірка проведена на підставі формальних обставин, при цьому реальність настання наслідків за правочинами не досліджувались.

Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема : Постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність угоди та реальність настання її умов.

Крім зазначених вище договору № Ф0611-02 від 15.06.11р. щодо надання послуг з маркетингового та фінансового консалтингу, податкових накладних, звітів про виконану роботу, актів приймання-здачі наданих послуг, матеріалів виконаних ТОВ «Ековент 2000»відповідно до умов договору та ін., судом також встановлено, що зазначений договір позивачем було уклало з матою виконання договору укладеного раніше між позивачем та ПАТ «Концерн АВЕК та Ко»про надання консультаційних послуг в тому числі і щодо отримання кредиту (а.с. 128-131).

Суд вважає, що позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального виконання договорів, укладених з ТОВ «Ековент 2000».

Згідно з п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу)

Згідно з приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій між Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Ековент 2000»останній був належним чином зареєстрований як платник податку.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «Ековент 2000», що містяться в матеріалах справи, яке як на момент їх видачі так і на час розгляду даної справи зареєстроване у встановленому порядку податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і йому відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Зважаючи на викладене вище, ґрунтуючись на нормах чинного законодавства, в суду є підстави вважати, що позивачем було правомірно включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «Ековент 2000», а тому податковим органом хибно встановлено заниження позивачем у перевіряємому періоді податку на додану вартість в сумі 591 548,00 грн.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення на позивача штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийняття ним податкового повідомлення-рішення № 0000272360 від 31.01.2012 року.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі..

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001272320 від 30.11.2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В.Смолій