Постанова № 26179135, 04.09.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1657/2012

04 вересня 2012 року 15год. 55хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Макеєв Сергій Вікторович,

відповідача: представник Дремлюга Юрій Сергійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" до Управління Держкомзему у місті Рівному про зобов'язання відповідача затвердити розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва у розмірі 308 гривень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" звернулося в суд з адміністративним позовом до Управління Держкомзему у місті Рівному про зобов'язання управління Держкомзему у місті Рівному затвердити розрахунок розміру втрат сільськогосподарського виробництва для Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" у зв'язку з отриманням в оренду земельних ділянок по вулиці Ярослава Гашека в м. Рівне відповідно до рішення Рівненської міської ради від 27.10. 2011 року № 1306, в розмірі 308 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги. Обґрунтував їх доводами про те, що рішенням сесії Рівненської міської ради від 27.10. 2011 р. № 1306 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. Ярослава Гашека Відкритому акціонерному товариству "Рівненський завод будівельних матеріалів" для розширення Басівкутського родовища суглинків. У проекті землеустрою, проектною організацією позивачу нараховано величину втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 558581 грн. Проект з таким розміром втрат погоджено Управлінням Держкомзему у місті Рівне, та затверджено Рівненською міською радою. З позивачем, як замовником, відповідний проект в порушення Постанови КМУ № 677 від 26.05. 2004 р. погоджений не був. З таким розміром втрат сільськогосподарського виробництва товариство не погоджується, вважає його розрахованим з порушенням законодавства України. Визначення розміру втрат сільськогосподарського виробництва у даному випадку має розраховуватись відповідно до Постанови КМ України № 1279 від 17.11. 1997 р. "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню". Вказані вище ділянки надаються товариству в оренду до 22.07. 2017 р., тобто на період всього п'яти років. Відповідно до п. 3 Порядку, у разі повернення сільськогосподарських угідь, наданих у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди менш цінними, розмір втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва визначається як різниця між розмірами втрат цих угідь. Під час погодження проекту землеустрою, для відповідних ділянок ще не був розроблений проект рекультивації, а тому розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва проведений не міг бути, оскільки були відсутні для цього дані, адже не було відомо у якому стані та у якому складі використані землі будуть повернені міській раді. У п. 12 погодження Управління Держкомзему у м. Рівне вказує що землі підлягають рекультивації, а отже вказана у п. 11 погодження сума втрат 552857 грн., є_наперед нелогічною оскільки вона розрахована на випадок остаточного вилучення земель з категорії с/г призначення, і в такому випадку рекультивація не проводилася б. Наше товариство звернулось до проектної організації із завданням розробити проект рекультивації ділянок і на його основі провести розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва по даних ділянках, і такий розрахунок отримано у розмірі 308 грн. Вказана у проекті сума 558581 грн. розрахована виходячи з того якби дані ділянки втрачались на завжди для сільського виробництва. Однак ділянки передаються в оренду лише на 5 років, після цього будуть рекультивовані і повернені міській раді придатними для с/г виробництва. Даний проект землеустрою проходив державну експертизу у Головному управлінні Держкомзему в Рівненській області, і висновок даний 25 травня 2010 року. У пункті 10.3 зауважень та пропозицій до землевпорядної документації вказано - вірно провести розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва. У коректурному аркуші від 09 листопада 2010 року (аркуш 57 проекту) зроблено відмітку про виправлення вказаного вище зауваження, однак висновок по ґрунтовому покриву та розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва (аркуші 35-36 проекту) та розрахункова відомість, що є додатком до вказаного висновку (аркуш 37 проекту) датовані 27 листопада 2009 року, залишені без змін, з старими неправильними розрахунками втрат сільськогосподарського виробництва. Ті ж неправильні розрахунки пізніше відображені і в рішенні сесії міської ради. Таким чином, проектна організація Фірма "Рівнеприватзем" яка розробляла для товариства проект землеустрою на відповідні ділянки включила до проекту неправильний розрахунок (під час попередніх виділень земельних ділянок такий розрахунок у проекті землеустрою не робився взагалі). З позивачем як замовником проект погоджено не було, зауваження експертизи по правильному розрахунку втрат с/г виробництва не виконані. Надалі проект з таким помилковим розрахунком затверджений міською радою. Відповідно до ст. 207 Земельного кодексу України, відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом. Однак позивач не здійснює ні вилучення ні викупу земельних ділянок, у розумінні земельного кодексу. Оскільки земельний кодекс є законом, то має перевагу у дії над постановою КМУ, і товариство взагалі не зобов'язане відшкодовувати втрат сільськогосподарського виробництва. Однак позивач згідний відшкодувати втрати, але лише ті що правильно розраховані згідно Порядку, як для земель, що тимчасово надаються в оренду. Відповідно до п. 4 Порядку, територіальні органи Держкомзему затверджують розрахунок втрат які підлягають відшкодуванню. На підставі наведеного позов просив задовольнити повністю.

Представник відповідача, Управління Держкомзему у місті Рівному в судовому засіданні позов не визнав повністю та просив в його задоволенні відмовити.

Свідок ОСОБА_4, у ході судового засідання пояснив, що розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва, що підлягають відшкодуванню ТзДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів", щодо відведення земельних ділянок в оренду терміном на 5 років, площею 37085 м. кв., для розширення Басівкутського родовища суглинків за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Рівненської міської ради в розмірі - 308 грн. зроблений приватним підприємством проектно-вишукувальний центр «Ленбуд-Вест» у відповідності до норм чинного законодавства, а зауваження Управління Держкомзему у місті Рівному є безпідставними і необґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, пояснення свідка, дослідивши, у судовому засіданні всі матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. Суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Рівненської міської ради Рівненської області № 1306 від 27 жовтня 2011 року відкритому акціонерному товариству "Рівненський завод будівельних матеріалів" надано згоду на відведення земельної ділянки в оренду терміном на 5 років, площею 37085 м. кв., для розширення Басівкутського родовища суглинків за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Рівненської міської ради Рівненської області.

У проекті землеустрою, проектною організацією позивачу нараховано величину втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 558581 грн. Проект з таким розміром втрат погоджено Управлінням Держкомзему у місті Рівне, та затверджено Рівненською міською радою.

Згідно п. 1.1 копії Статуту Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" Товариство з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" створене у формі товариства з додатковою відповідальністю шляхом перетворення Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод будівельних матеріалів" на основі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Рівненський завод будівельних матеріалів" (протокол № 1-2011 від 04 березня 2011 року). Товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод будівельних матеріалів", зареєстрованого Виконавчим комітетом Рівненської міської ради 13.10. 1993 року, ідентифікаційний код 05515192.

Не погодившись із вищезазначеним розміром відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва орендованих земельних ділянок ТзДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів" звернулося до приватного підприємства проектно-вишукувальний центр «Ленбуд-Вест» на предмет розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва, яке листом № 01/26/01-12 від 26.01. 2012 року визначило їх на рівні 308 грн.

В силу вимог ст. 207 Земельного кодексу України, втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників, як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Вказана норма передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків, що наступають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель, а об'єктом відповідних суспільних правовідносин є не всі землі сільськогосподарського призначення, а лише сільськогосподарські угіддя, визначені у ст. 22 Земельного кодексу України. Головною ознакою, за якою слід вважати наявними втрати сільськогосподарського виробництва, є втрачання сільськогосподарськими угіддями своєї функції головного засобу виробництва у сільському господарстві та їх вибуття з господарського обігу, що і відбувається у випадку вилучення земель. Однак, вказана норма, не визначає уповноваженого органу, до відання якого належить визначення та/або затвердження розміру таких втрат.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про охорону земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі охорони земель належить здійснення контролю за розмірами та порядком визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва.

Відповідно до п.п. 22) п. 4 Положення про управління (відділ) Держкозему в районі, яке затверджене наказом Держкомзему № 123 від 17.06. 2008 року управління Держкомзему у місті Рівному здійснює в межах своєї компетенції контроль за додержанням установленого чинним законодавством України порядку, визначення розміру та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Згідно з п. 5 вищезазначеного Положення управління Держкомзему у місті Рівному має право залучати спеціалістів територіальних підрозділів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції.

Також, відповідно до ст. 22 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державної експертизи належать, серед інших, залучення висококваліфікованих спеціалістів і наукових працівників до проведення державної експертизи.

Частина 5 ст. 207 Земельного кодексу України містить відсилочну норму, за якою втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1279 від 17.11. 1997 року.

Відповідно до пункту 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1279 від 17.11. 1997 року, відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

Контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, здійснюють Держсільгоспінспекція та її територіальні органи.

Територіальні органи Держкомзему в 5-денний строк з моменту затвердження розрахунку розміру втрат, які підлягають відшкодуванню, надсилають копію затвердженого розрахунку до відповідного територіального органу Держсільгоспінспекції для здійснення контролю за своєчасним відшкодуванням втрат.

Аналізуючи вищезазначені норми закону суд дійшов до висновку, що управління Держкомзему у місті Рівному, наділено повноваженнями перевірки та затвердження розміру загальної суми втрат сільськогосподарського виробництва земельних ділянок, наданих в оренду Товариству з додатковою відповідальністю «Рівненський завод будівельних матеріалів» під розширення Басівкутського родовища суглинків в м. Рівне.

Разом з тим, розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню визначено постановою Кабінету Міністрів України № 1279 від 17.11. 1997 року.

Так, пунктом 3 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1279 від 17.11. 1997 року передбачено, що у разі повернення сільськогосподарських і лісових угідь, наданих у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, менш цінними розмір втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва визначається як різниця між розмірами втрат цих угідь.

Згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації від 25 травня 2010 року № 573 визначено абсолютну суму втрат сільськогосподарського виробництва до користування та рекультивації земельних ділянок, яка становить 558581грн.

Відповідно до висновку Державне підприємство "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" по розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва земельних ділянок, які надаються в оренду до 22 липня 2017 р. Товариству з додатковою відповідальністю «Рівненський завод будівельних матеріалів» для видобування суглинків, і після проведення рекультивації будуть повернуті сільськогосподарськими угіддями в м. Рівне по вул. Ярослава Гашека від 06.08. 2012 року № 02/1411 розмір втрат після користування та рекультивації становить 488581,50 грн.

Згідно з пунктом 3 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1279 від 17.11. 1997 року відшкодуванню підлягає різниця втрат, а саме 558581,00 грн. - 488581,50 грн. = 69999,50 грн.

Отже, суду слід задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання управління Держкомзему у місті Рівному затвердити розрахунок розміру втрат сільськогосподарського виробництва для Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" у зв'язку з отриманням в оренду земельних ділянок по вулиці Ярослава Гашека в м. Рівне відповідно до рішення Рівненської міської ради від 27.10. 2011 року № 1306, в розмірі 69999 грн. 50 коп.

Як наслідок, в задоволенні решти позовних вимог суду слід відмовити за їх безпідставністю.

В силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, у ході судового засідання позивач частково довів суду обґрунтованість позовних вимог, а відповідач частково підтвердив правомірність своїх дій.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження в ході судового розгляду, то поданий позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено частково на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 16 грн. 10 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції № 1281.635.1 від 27.04. 2012 р. (а.с. 3).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати управління Держкомзему у місті Рівному затвердити розрахунок розміру втрат сільськогосподарського виробництва для Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" у зв'язку з отриманням в оренду земельних ділянок по вулиці Ярослава Гашека в м. Рівне відповідно до рішення Рівненської міської ради від 27.10. 2011 року № 1306, в розмірі 69999 грн. 50 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 16 (шістнадцять) грн. 10 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.