Постанова № 26178879, 10.09.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

10.09.2012 р. Справа № 2а-4045/12/1470

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул.. Торгова, 63-А, м. Миколаїв, 54050

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Котенкова Л.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 19.07.2012 року № 0003441700, № 0003451700.

встановив

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 19.07.2012 року № 0003441700, № 0003451700.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 19.07.2012 року № 0003441700, прийняте Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 19.07.2012 року № 0003451700, прийняте Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби.

Стягнути судові витрати в сумі 32,19 грн. (тридцять дві гривні 19 коп.) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 38086131) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2012 року Справа № 2а-4015/12/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Калинівка

до відповідача: Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Котенкова Л.В.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: представник відсутній

Суть спору: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.07.12 р. № 0003441700 та від 19.07.12 р. № 0003451700, прийнятих Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби (надалі -відповідач.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

05.07.12 р. відповідач по справі провів позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "У-Транс" за період з 01.01.10 р. по 31.12.11 р. та склав Акт від 07.07.12 р. за № 494/17-2796606219 (надалі -Акт перевірки № 494/17-2796606219).

Зокрема, в Акті перевірки відповідач зазначив про порушення позивачем:

- пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. 2755-VI із змінами та доповненнями, а саме до складу податкового кредиту включено податкову накладну від 28.01.11 р. № 234 видану ТОВ "У-Транс", що вважається недійсною. Донараховано податку на додану вартість за січень 2011 р. у сумі 1668,3 грн.;

- пункту 177.2. статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. 2755-VI із змінами та доповненнями (надалі -ПК України), а саме до складу документально підтверджених витрат включені квитанції до прибуткового касового ордеру від 28.01.11 р. № 18 та від 31.01.11 р. № 19 видані ТОВ "У-Транс", що вважаються недійсними. Донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2011 р. у сумі 1251,21 грн.

За результатами перевірки та складеного Акту, відповідач прийняв оскаржені податкове повідомлення-рішення за формою "Р" від 19.07.12 р.:

- за № 0003441700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 1668 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 1 грн.;

- за № 0003451700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 1251,21 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 312,8 грн.

Приймаючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, відповідач виходив з наступного.

Позивач по справі подав податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011р. від 21.02.12 р. № 3812 в якій задекларував суми податкового зобов'язання з ПДВ 3122 грн., суму податкового кредиту 2660 грн., суму податкового зобов'язання з ПДВ 462 грн.

До суми податкового кредиту за січень 2011 р. позивач включив податкову накладну № 35 від 28.01.11 р. № 35 на товар дизпаливо (талони) в кількості 1245 л по ціні 6,7 грн. за літр., на загальну суму 10009,8 грн. в т.ч. ПДВ 1668,3 грн. видану ТОВ "У-Транс".

ТОВ "У-Транс" зареєстровано виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 11.06.10 р., взято на податковий облік в органи ДПС 14.06.10 р. за № 140311462 та знаходилось на обліку в ДПІ Центрального району м. Миколаєва.

В зв'язку з тим, що в провадженні ОВС СВ ДПС у Миколаївській області знаходиться кримінальна справа та згідно висновку фахівця від 27.09.12 р. № 1287 підписи в наданих на документах обов'язкової звітності ТОВ "У-Транс" виконані не посадовою особою підприємства, а іншою особою. Тому, перевіряючи прийшли до висновку, що податкова накладна від 28.01.11 р. № 34 на дизпаливо (талони) в кількості 1245 л по ціні 6,7 грн. за літр, на загальну суму 10009,8 грн. в т.ч. ПДВ 1668,3 грн. видано ТОВ "У-Транс" визнана недійсною.

Як наслідок, в порушення пункту 198.6 статті 198 ПК України позивач неправомірно до складу податкового кредиту включив податкову накладну від 28.01.11 р. № 34 на дизпаливо на загальну суму 10009,8 грн. в т.ч. ПДВ 16668,3 грн. видану ТОВ "У-Транс".

Також відповідач посилається на те, що позивач подав декларацію про доходи і майновий стан за 2011 р. в якій задекларував суму одержаного доходу 317888,62 грн. суму документально підтверджених витрат 257649,16 грн., суму оподаткованого доходу 60239,46 грн., суму податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб 9035,93 грн. До суми документально підтверджених витрат ним були включені суми по видатковій накладній 28.01.11 р. № 37оку на товар дизпаливо (талони) в кількості 1245 л по ціні 6,7 грн./л, на загальну суму 10009,8 грн. в т.ч. ПДВ 1668,3 грн., квитанція про сплату до прибуткового касового ордера від 28.01.11 р. № 18 на суму 5000 грн. та квитанція про сплату до прибуткового касового ордера від 31.01.11 р. № 19 на суму 5009,8 грн., які видані ТОВ "У-Транс".

На думку відповідача включення позивачем до складу документально підтверджених витрат вищевказаних недійсних квитанцій є порушенням пункту 177.2. статті 177 ПК України.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, інші матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 227 Цивільного кодексу України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, посилання відповідача на нікчемність правочину є помилкоим, оскільки нормою закону прямо не встановлено його нікчемність, а рішенням суду нікчемність правочинів визнано не було.

Судом встановлено і не спростовано представником відповідача, що господарська операція позивача була відображена у податковій накладній.

У відповідності до пункту 198.1. статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Статтею 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні такої суми, вона враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом вважає помилковим висновок відповідача про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на встановлення результатів почеркознавчої експертизи контрагента.

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки і до теперішнього часу немає судового рішення, що набрало чинності про визнання недійсними установчих документів юридичної особи -контрагента позивача.

Приймаючі оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідачем не було враховано той факт, що на час здійснення господарських операцій усі сторони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

За таких обставин, один контрагент не може нести відповідальність за несплату податків інших контрагентів, а також за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Згідно пункту 184.5. статті 184 ПК України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Отже, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З наведеного можна зробити висновок, що сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від її сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, а також подальше визнання фіктивності підприємництва, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Таку правова точка зору викладена у роз'ясненні ДПА України в листі № 10-3018/740 від 10.03.09 р. "ПДВ та фіктивні контрагенти".

Посилання відповідача на висновки почеркознавчої експертизи є некоректним, оскільки їх не можна використати як достовірні, так як така експертиза є лише одним із доказів у кримінальній справі, що розглядається судом в сукупності з іншими доказами. Обвинувального вироку за вказаною кримінальною справою контрагента не винесено. Тому, висновки відповідача є недоведеними. На теперішній час відсутнє рішення щодо недійсності реєстрації контрагентів, зазначених в постанові, та не встановлено, якою особою зроблено підпис на спірних податкових накладних, та не перевірено її повноважень.

З наведеного, суд дійшов висновку, що позивач діяв в межах норм діючого законодавства, зокрема, податкового та правильно відобразив у податковій звітності інформацію щодо господарських операцій.

Відповідно до пункту 36.5. статті 36 ПК України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. В даному випадку, платник не може нести відповідальності за дії контрагента.

Згідно приписів пункту 198.6. статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. В даному випадку всі суми були підтверджені платником у встановленому порядку.

За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача не відповідають обставинам, викладеним в Акті перевірки № 494/17-2796606219, оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті в порушення норм податкового законодавства, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 19.07.2012 р. № 0003441700, прийняте Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 19.07.2012 р. № 0003451700, прийняте Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби.

Стягнути судові витрати в сумі 32,19 грн. (тридцять дві гривні 19 коп.) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 38086131) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_3).

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

17.09.2012 р.