Постанова № 26178816, 23.07.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

23.07.2012 р. Справа № 2а-9478/11/1470

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства (ТОВ СП) "НІБУЛОН", м. Миколаїв

до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О. Ф.,

секретар судового засідання Котенкова Л.В.

Представники:

Від позивача: Глушко Д.В., Кравченко О.Б.

Від відповідача: не з'явився.

Прокурор: не з'явився.

Суть спору: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2011 року № 0000340040.

ТОВ СП "НІБУЛОН" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2011 року № 0000340040.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.08.2011 року № 0000340040, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві.

Стягнути судові витрати в сумі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень 23 коп.) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 22440171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" (код ЄДРПОУ 14291113).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2012 року Справа № 2а-9478/11/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", м. Миколаїв

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О. Ф.

секретар судового засідання Котенкова Л.В.

Представники:

від позивача: Глушко Д.В., Кравченко О.Б.

від відповідача: представник відсутній

прокурор: відсутній

Суть спору: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.11 р. № 0000340040, прийнятого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби (надалі - відповідач).

Позивач вважає, що підставами для визнання оскарженого податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування є невідповідність висновків викладених в Акті невиїзної документальної перевірки від 18.07.11 р. № 810/40/14291113 фактичним обставинам дослідження фінансово-господарської діяльності підприємства у перевіряємий період.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні, посилаючись при цьому, зокрема, на висновки Акту невиїзної документальної перевірки підприємства позивача від 18.07.11 р. № 810/40/14291113.

Відповідач зазначає, що згідно матеріалів зустрічних перевірок постачальників позивача податковими органами встановлено, що документи, зокрема, накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури та інше, виписані ТОВ "Агрокон Сервіс-Юг", ТОВ "Андор", ВАТ "Бериславський елеватор", ТОВ "Дельфа-М", ПП "Мавко-АВ", ТОВ "Миколаїв-Сільстрой", ПП "Ространсагро", ТОВ "Транском-Юг, ТОВ "Агро-Альянс К", ФГ "Давос", ТОВ "ТФ "Діаніт", ПП "Космополіт", ПП "Транс-Агро-Плюс", ТОВ "Фінансова компанія Миколаїв ІНІСС" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" є наслідком укладення нікчемних правочинів та відповідно містять недостовірну інформацію.

На думку відповідача нікчемність угод, укладених позивачем з вищевказаними юридичними особами, свідчить про те, що розрахунки між підприємствами не є пов'язані з господарською діяльністю позивача та відповідно з фактичною сплатою отримувачем товарів (послуг) сум податку постачальнику товарів (послуг) у зв'язку з тим, що за результатами перевірок зазначених підприємств фактів закупівлі, транспортування, зберігання та відвантаження продукції не підтверджено, що є порушенням Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

18.07.11 р. відповідач по справі провів невиїзну документальну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ "Агрокон Сервіс-Юг", ТОВ "Андор", ВАТ "Бериславський елеватор", ТОВ "Дельфа-М", ПП "Мавко-АВ", ТОВ "Миколаїв-Сільстрой", ПП "Ространсагро", ТОВ "Транском-Юг, ТОВ "Агро-Альянс К", ФГ "Давос", ТОВ "ТФ "Діаніт", ПП "Космополіт", ПП "Транс-Агро-Плюс", ТОВ "Фінансова компанія Миколаїв ІНІСС" - по звітним деклараціям з податку на додану вартість за період з квітня 2009 р. по грудень 2010 р. та склав Акт від 18.07.11 р. № 810/40/14291113 (надалі -Акт перевірки № 810/40/14291113).

В Акті перевірки № 810/40/14291113 відповідач зазначив, що в наслідок порушення підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями (надалі -Закон №168/97-ВР), позивачем завищено податковий кредит на суму 7193470,76 грн. у тому числі по періодах:

- квітень 2009 р. -124839,74 грн.;

- червень 2009 р. -18530,98 грн.;

- липень 2009 р. -21060 грн.;

- серпень 2009 р. -360901,38 грн.;

- вересень 2009 р. -169472,81 грн.;

- жовтень 2009 р. -70742,12 грн.;

- листопад 2009 р. -66770,81 грн.;

- грудень 2009 р. -106407,47 грн.;

- березень 2010 р. -15398,20 грн.;

- квітень 2010 р. -30614 грн.;

- травень 2010 р. -27775 грн.;

- липень 2010 р. -2401515,87 грн.;

- серпень 2010 р. -3356443,38 грн.;

- листопад 2010 р. -120371,55 грн.;

- грудень 2010 р. -139627,45 грн.

На порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, підпунктів 5.12.2, 5.12.3, 5.12.4 пункту 5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 р. № 159), в результаті чого позивачем завищено бюджетне відшкодування на суму 6445784,63 грн., у т.ч. по періодам:

- травень 2009 р. -119685,73 грн.;

- липень 2009 р. -181530,98 грн.;

- серпень 2009 р. -21060 грн.;

- вересень 2009 р. -113534,45 грн.;

- жовтень 2009 р. -169472,81 грн.;

- листопад 2009 р. -70742,12 грн.;

- грудень 2009 р. -66770,81 грн.;

- січень 2010 р. -106407,47 грн.;

- квітень 2010 р. -15398,2 грн.;

- травень 2010 р. -30614 грн.;

- червень 2010 р. -27775 грн.;

- серпень 2010 р. -2401515,87 грн.;

- вересень 2010 р. -2861278,19 грн.;

- грудень 2010 р. -120371,55 грн.;

- січень 2011 р. -139627,45 грн.

Крім того, перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, робіт, послуг та укладання угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За наслідками перевірки та зроблених висновків відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 01.08.11 р. № 0000340040, яким згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, підпункту 78.1.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за встановлені порушення пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, підпунктів 5.12.2, 5.12.3, 5.12.4 пункту 5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 р. № 159) позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 6445784,63 грн. (в т.ч. за: травень 2009 р. -119685,73 грн., липень 2009 р. -181530,98 грн., серпень 2009 р. -21060 грн., вересень 2009 р. -113534,45 грн., жовтень 2009 р. -169472,81 грн., листопад 2009 р. -70742,12 грн., грудень 2009 р. -66770,81 грн., січень 2010 р. -106407,47 грн., квітень 2010 р. -15398,2 грн., травень 2010 р. -30614 грн., червень 2010 р. -27775 грн., серпень 2010 р. -2401515,87 грн., вересень 2010 р. -2861278,19 грн., грудень 2010 р. -120371,55 грн., січень 2011 р. -139627,45 грн.)

Як зазначено в оскарженому податковому повідомленні-рішенні, у зв'язку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки підприємству відшкодовано в розмірі 803305,84 грн., відповідно до абзацу 6 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 803305,84 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 602479,37 грн.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, інші матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає, що викладені в Акті перевірки № 810/40/14291113 висновки відповідача є помилковими, виходячи з наступного.

В Акті перевірки № 810/40/14291113 та оскарженому податковому повідомленні-рішенні відповідач посилається на порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а пунктом 1.8 статті 1 цього Закону визначено, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР регулює процедуру заповнення податкової накладної, яку платник податків зобов'язаний надавати покупцю.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР в редакції, що діяла до 16.06.10 р. передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З 16.06.10 р. підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР діяв в іншій редакції та визначав, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

- залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 р.

Згідно підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

- залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Системний аналіз положень Закону № 168/97-ВР та Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець досить чітко визначає зв'язок права на отримання податкового кредиту та отримання відшкодування з бюджету з взаємовідносинами між підприємством -платником, яке має право на отримання відшкодування ПДВ з бюджету, та його першим контрагентом. При цьому, Закон № 168/97-ВР та Податковий кодекс України не передбачають відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД -фізичних осіб, з якими підприємство позивача не мало цивільно-правових чи господарських відносин. Вирішення питання щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість на виконання Закону № 168/97-ВР не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Обґрунтованість вимог позивача підтверджується доказами повного проведення розрахунків між ним та його першими прямими контрагентами: договорами з додатками, витягами з реєстру отриманих та виданих податкових накладних, податковими накладними, накладними та видатковими накладними, рахунками та рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, іншими матеріалами справи.

Під час вирішення спору судом встановлена реальність переміщення товарів від постачальників до позивачу та їх подальша реалізація на експорт, що підтверджується товарно-транспортними накладними, накладними на маршрут або залізничні вагони, дорученнями на відвантаження експортних вантажів, вантажно-митними деклараціями, зовнішньоекономічними контрактами, біржовими контрактами, посвідченнями про реєстрацію біржових контрактів, здавальними актами, іншими матеріалами справи та документами, що не спростовано представником відповідача.

При цьому слід зазначити і про те, що по кожному періоду, в якому здійснювались розрахунки між позивачем та першими прямими контрагентами і виникало право на податковий кредит та право на бюджетне відшкодування, відповідач проводив позапланові виїзні перевірка позивача саме з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок. Як свідчать матеріали справи, при проведенні вищезазначених перевірок у повному обсязі досліджувались первинні документи по взаєморозрахункам позивача з першими прямими контрагентами, але будь-яких порушень з цього приводу податковою інспекцією виявлено не було.

Таким чином, суд вважає, що суми податку на додану вартість по розрахункам з першими прямими контрагентами позивачем включались до податкового кредиту та бюджетному відшкодуванню ПДВ у відповідних звітних періодах згідно норм діючого податкового законодавства, що крім іншого, спростовує доведеність висновків відповідача викладених в Акті перевірки № 810/40/14291113 про укладання позивачем нікчемних угод.

Відповідно до статей 9, 10 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 р. № 1251-XII (із змінами і доповненнями) для платників податків не передбачено обов'язку та не надає права вимагати від інших платників податків будь-які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку та інше). Також Закон № 168/97-ВР не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків, тим більше щодо суб'єктів господарської діяльності (по другому, третьому і т.д. ланцюгам постачання), з якими зокрема позивач по справі взагалі не мав будь-яких господарських або цивільно-правових правовідносин. А згідно Акту перевірки № 530/40/14291113 підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування стала наявність у ланцюгах постачання суб'єктів підприємницької діяльності, які суму в податковій декларації з ПДВ в рядку "податкове зобов'язання" не відображали та, відповідно, податку до бюджету не сплачували, реальної поставки товарів не здійснювали, що на думку відповідача свідчить про автоматичну невідповідність вимогам Закону № 168/97-ВР всіх податкових накладних, виданих вищевказаними підприємствами і як наслідок безпідставність включення позивачем відповідних сум до податкового кредиту та розрахунку бюджетного відшкодування.

Вказана точка зору відповідача спростовується тим, що діюче законодавство України не передбачає обов'язку позивача нести будь-яку відповідальності за несплату податків продавцями та їх постачальниками та за можливу недостовірність відомостей про них.

Порушення вищезазначеними суб'єктами підприємницької діяльності порядку здійснення господарської діяльності не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення підприємства до відповідальності, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що передбачено статтею 61 Конституції України.

Судом встановлено, що на час укладання договорів та здійснення господарських операцій, за якими відповідач не визнавав обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, прямі контрагенти були включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.03 р. № 755-IV із змінами і доповненнями (надалі -Закон № 755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Статтею 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Судом встановлено, що на момент укладання договорів, додатків до них та їх виконання перші прямі контрагенти були зареєстровані, не припинені та не виключені з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців, що не спростовано представником відповідача.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно пункту 10.2 статті 10 Закону № 168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Наведене свідчить про те, що сама по собі несплата податку прямим контрагентом або його контрагентами - постачальниками в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Крім того, згідно пункту 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. А відповідно до пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.00 р. № 79, реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 вказаного Закону. Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно з частиною 1 статті 16 та частиною 1 статті 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" від 15.05.03 р. № 755-IV із змінами і доповненнями (надалі -Закон № 755-IV) з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців створено Єдиний державний реєстр, відомості з якого є відкритими і загальнодоступними.

Відповідно до статті 18 Закону № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Статтею 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 59 Господарського кодексу України передбачено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації -за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб -засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим кодексом, - за рішенням суду. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Відповідно до пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Згідно пункту 1 розділу V "Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 р. № 978 (надалі -Положення № 978), реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що на момент укладання договорів, додатків до них та їх виконання перші прямі контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість, їх діяльність не припинялась та вони не були виключені з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців. Будь-яких доказів та посилань на підтвердження факту виключення перших прямих контрагентів позивача з реєстру платників ПДВ відповідачем не надано, в Акті перевірки № 810/40/14291113 такі відомості відсутні.

Вищевказане свідчить про наступне:

- по-перше, позивач не може нести відповідальності ні за несплату податків продавцями та його постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї;

- по-друге, із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку прямим контрагентом або його контрагентами, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Такий висновок суду кореспондується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною при вирішенні спорів цієї категорії у постановах від 09.09.08 р. у справі № 21-500во08, від 01.06.10 р. у справі № 21-573во10 та від 31.01.11 р. у справі № 21-47а10 в яких він зазначав, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

А крім того, зазначена позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) суд у пункті 71 свого рішенні від 22.01.09 р. зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги є тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог діючого законодавства, зокрема, податкового, тому не може вважатись таким, що відповідає законодавству.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 01.08.2011 року № 0000340040, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві.

Стягнути судові витрати в сумі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень 23 коп.) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 22440171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" (код ЄДРПОУ 14291113).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

06.08.2012 р.