Постанова № 26178614, 30.07.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

30.07.2012 р. Справа № 2а-3258/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Середа О.Ф. розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Миколаїв

до відповідача ТОВ «Югтранс-Ніка», м. Миколаїв

про стягнення заборгованості в сумі 2 798,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі –позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Югтранс-Ніка»(надалі - відповідач) адміністративно-господарських санкцій за 2011 року у розмірі 2 766,67 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за 2011 року в сумі 31,35 грн.

Підставою для звернення до суду позивач вказав те, що відповідачем були порушені вимоги ч.4 ст.20 Закону України „Про зайнятість населення", оскільки адміністративні дані про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів у формі звіту № 3-ПН у 2011 році подавались до Ленінського районного центру зайнятості не щомісячно, а лише протягом 8 місяців, а саме: 01.05.11р., 01.06.11р., 01.07.11р., 01.08.11р., 01.09.11р., 01.10.11р., 01.11.11р. та 01.12.11р.

Відповідачем були надані письмові заперечення проти адміністративного позову, згідно яких відповідач зазначив, що ним були здійснені всі необхідні заходи щодо працевлаштування інвалідів та на підприємства не покладено обов’язку по виявленню працездатних інвалідів, що бажають працювати, а обов’язок самостійно здійснити працевлаштування інвалідів не є тотожним з обов’язком по здійсненню пошуку бажаючих працювати інвалідів, і може бути виконаний лише у випадку звернення інвалідів (чи то їх направлення центром зайнятості) до підприємства з вимогою надати роботу (відповідно до рекомендації МСЕК, кваліфікації та побажань інваліда)ю

Представники позивача та відповідача надали суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд вважає можливим розглянути справу в письмовому провадженні в порядку п. 4 ст. 122 КАС України.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Згідно ст.. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст.19 і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

При цьому, відповідно до ч. 4 статті 20 до Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності мають щомісяця подавати центрам зайнятості за місцем їх реєстрації адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Формою подання зазначених адміністративних даних є форма звіту № 3 -ПН «Звіт про наявність вакансій», затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за № 1534/11814.

Відповідачем були порушені вимоги ч.4 ст.20 Закону України „Про зайнятість населення", оскільки адміністративні дані про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів у формі звіту № 3-ПН у 2011 році подавались до Ленінського районного центру зайнятості не щомісячно, а лише протягом 8 місяців, а саме: 01.05.11р., 01.06.11р., 01.07.11р., 01.08.11р., 01.09.11р., 01.10.11р., 01.11.11р. та 01.12.11р., що підтверджується Листом від 24.04.2012 року № 04-1879 Ленінського районного центру зайнятості та копіями Звітів про наявність вакансій.

Враховуючи те, що звіт за формою № 3-ПН подається тільки у випадку наявності вакансій, не щомісячне подання даних про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів вказує на непостійний характер існування у відповідача вакансій для працевлаштування цієї соціально незахищеної категорії громадян. Зазначене суперечить вимогам ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в силу якої роботодавці зобов'язані спеціально виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів ні постійній основі.

Подання звітів за формою 3-ПН до районного центру зайнятості про наявність вакансій для інвалідів не вважається виконанням нормативу працевлаштування інвалідів. Ч. 5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»прямо вказує, що виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Тобто, якщо на підприємстві з будь-яких причин не було працевлаштовано необхідної кількості інвалідів дане підприємство є таким, що не виконало норматив.

Вищезазначені обставин свідчать про те, що відповідач не вживало всіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адмістративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. У відповідності до ч.2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової гаївки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За 1 робоче місце, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами у 2011 році, відповідач до 18.04.2012 року повинен був самостійно сплатити адміністративно- господарські санкції у розмірі 2 766,67 грн., що підтверджується звітом за формою 10-ПІ № 06-12/2207 від 29.02.2012 року за 2011 рік та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій. Розмір пені складає 31,35 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

На час подання позову, залишок заборгованості Відповідача по сплаті адміністративно –господарських санкцій та пені складає на загальну суму 2 798,02 грн., з яких: адміністративно –господарські санкції за 2011 рік –2 766,67 грн. та пеня за порушення сплати адміністративно –господарських санкцій за 2011 рік –31,35 грн.

Заперечення відповідача судом не беруться до уваги у зв’язку з тим, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності мають щомісяця подавати центрам зайнятості за місцем їх реєстрації адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, відповідачем до квітня 2011 року звіти форми № 3-ПН у 2011 році до Ленінського районного центру зайнятості не подавались.

Згідно з частиною 10 статті 20 Закону № 875 Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

За таких обставин суд визнає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 128, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Югтранс-Ніка» (вул.. 12 Поздовжня, 84, м. Миколаїв, 54028, код ЄДРПОУ 35176489, р/р 26004060461805 Філія «Миколаївське регіональне управління» ЗАТ комерційного банку «Приватбанк», МФО 326610) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 37992781) заборгованість в сумі 2 798,02 грн. (дві тисячі сімсот дев’яносто вісім гривень 02 коп.), з яких: адміністративно – господарські санкції за 2011 рік в сумі 2 766,67 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за 2011 рік в сумі 31,35 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа