Постанова № 2616870, 16.09.2008, Харківський окружний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-6372/08

“16” вересня 2008 року                        м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого – Судді Данилової М.В.,

при секретарі – Ланцевич Я.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТОВ «Аттіка» до ДПІ у Ленінському районі м.Харкова про визнання нечинним рішення,

встановив :

       Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просив визнати нечинним податкове повідомлення – рішення прийняте Начальником  ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000252330/0 від 26 лютого 2008 року. o:p>/o:p>

      В обґрунтування заявленого позову зазначив, що 03 березня 2008 року ним поштою було отримано податкове повідомлення – рішення № 0000252330/0 від 26 лютого 2008 року, прийняте начальником ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, згідно якого позивачу нараховане податкове зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 1882640 гривень та застосовано фінансові санкції в розмірі 941320 гривень.o:p>/o:p>

      Як вказано у податковому повідомленні – рішенні воно прийняте на підставі акту перевірки № 00319/2330/30986759 від 13 лютого 2008 року. o:p>/o:p>

      Позивач,  не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим на його  підставі податковим повідомленням – рішенням, 12 березня 2008 року завернувся до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова зі скаргою, в якої просив скасувати оскаржуване податкове повідомлення – рішення .o:p>/o:p>

      03 квітня 2008 року позивачем було отримано рішення начальника ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 3175/10/25-016 від 01 квітня 2008 року, відповідно до якого скарга була залишена без задоволення, а оскаржуване  податкове – повідомлення рішення без змін.o:p>/o:p>

      Позивач дані рішення відповідача вважає незаконними та необгрунтованими та такими, що порушують його права та законні інтереси. o:p>/o:p>

      Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. o:p>/o:p>

      Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили в їх задоволенні відмовити через безпідставність. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що доводи позову зводяться до того, що в дати отримання від комітента ТОВ фірми „Тетра» товарів по 7 податковим накладним на суму 11295838,73грн. (ПДВ 1882640грн.), ним здійснена компенсація вартості поставлених товарів шляхом укладення протоколів взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, оскільки в ці дати позивач став Кредитором комітента по договорам переводу боргу, згідно яким ТОВ „Аттіка» (новий боржник) отримало від ТОВ фірми „Тетра» (первинний боржник) борг перед ПП „Тетра-2005» (кредитор) в сумі 11295838,73грн. Відповідач зазначає, що на підтвердження цих , доводів позивачем наданий договір поставки від 03.01.06р. №03/01/01, згідно якому ПП „Тетра» повинна поставити ТОВ фірми „Тетра» певний товар без зазначення суми договору, а також вищезазначені договори переводу боргу, що виник між Постачальником та Покупцем по договору від 03.01.06р. №03/01/01, на нового боржника – позивача по даній справі. Крім того, надані протоколи заліку зустрічних вимог між позивачем та 10В фірми „Тетра». Однак відповідач вважає ці доводи необґрунтованими, оскільки наданий позивачем договір поставки від 03.01.06р. №03/01/01 свідчить лише про намір здійснити постачання товару, із тексту наданих позивачем договорів переводу боргу, де він новий боржник, а фірма „Тетра» - первісний боржник, а ПП „Тетра-2005» - кредитор, не вбачається обов’язок первісного боржника компенсувати новому боржнику вартість прийнятого останнім боргового зобов’язання.o:p>/o:p>

      Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову та необхідність його задоволення.o:p>/o:p>

      При цьому суд виходить з наступного. o:p>/o:p>

      Як встановлено судом підставами для встановлення з боку ТОВ «Аттіка» порушень відповідачем було зазначено те, що станом на 01 липня 2006 року ТОВ «Аттіка» мало кредиторську заборгованість у сумі 12795838.73 гривні перед ТОВ фірма «Тетра», яка виникла за підставі укладеного сторонами договору комісії. У свою чергу ТОВ Аттіка» уклала договори переводу боргу від 03.07.06 на суму 1435000 гривень, від 10.07.2006 року на суму 1800000 гривень, від 17.07.2006 року на суму 1800000 гривень, від 24 липня 2006 року на суму 1680000 гривень, від 31 липня 2006 року на суму 1920000 гривень, від 07.08.2006 року на суму 1500000 гривень, від 14.08.2006 року на суму 1160838.73 гривень між ТОВ фірма «Тетра» (кредитор) , та ПП «Тетра – 2005» (новий боржник). o:p>/o:p>

      Також в акті перевірки  вказано, що ТОВ фірма «Тетра» надало ТОВ «Аттіка» податкові накладні: №03072 від 03.07.2006 року на суму 1435000грн., № 03172 від 10.07.2006 року на суму 1800000 гривень; № 03377 від 17.07.2006 року на суму 1800000 гривень: № 2407 від 24.07.2006 року на суму 1680000 гривень; № 03107 від 31.07.2006 року на суму 1920 000 гривень; № 0708 від 07.08.2006р. на суму 1500 000 гривень; № 1408 від 14.08.2006 року на суму 1160838,73 грн. o:p>/o:p>

      ТОВ «Аттіка», відповідно до вимог укладеного договору переводу боргу,компенсувало ПП «Тетра – 2005» витрати пов’язані з прийняттям останнім на себе зобов’язань по цьому договору та перераховувало грошові кошти. o:p>/o:p>

      Відповідачем зроблено висновок про те, що оскільки абз. 2 п. 4.7. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачено заміну боржника у зобов’язанні щодо здійснення перерахування коштів або поставки інших видів компенсації вартості товарів на адресу комітента за договором комісії то цього підприємства не мали права робити. o:p>/o:p>

      Також в акті перевірки зазначено, що дати виписки податкових накладних, наданих  ТОВ фірма «Тетра» - це дати складанні договорів переводу боргу на відповідні суми. На підставі вищевказаних доводів зроблено висновок про порушення з доку підприємства абз. 2 п74.7. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого проведено донарахування податкових зобов’язань по податку на додану вартість за липень 2006 року на 839167 гривень, за вересень 2006 року на 280000 гривень, за грудень 2006 року на 443473 гривні, за лютий 2007 року на 320000 гривень. o:p>/o:p>

      Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач  12 березня 2008 року звернувся  до ДПІ У Ленінському районі м. Харкова зі скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване податкове повідомлення – рішення, на що йому було відмовлено.o:p>/o:p>

      Проте суд не може погодитися з позицією відповідача та зазначає, що відповідно до ст. , ст.  3,6, 520 Цивільного кодексу України, якими встановлено вільний  вибір суб’єктами господарських відносин видів господарських відносин, ТОВ «Аттіка» уклало договори переводу боргу між ТОВ фірма «Тетра», ТОВ «Аттіка» та ПП «Тетра-2005». Згідно умов договорів первісний боржник передав, а Новий боржник  прийняв на себе зобов’язання Первісного боржника та став боржником по зобов’язанням що виникли на підставі договору комісії № ЗО – КС від 30.11.2004 року. o:p>/o:p>

      Жодних  законодавчих заборон щодо можливості укладання відповідних договорів не  передбачено. Також Цивільним кодексом України статтею 520 прямо передбачена можливість заміни боржника у зобов’язанні, при умови згоди на це кредитора, ніяких інших обмежень що до укладання відповідних угод законодавство не передбачає. Крім цього преамбула Закону України «Про податок на додану вартість» вказує, що цей закон визначає платників податку  на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних  операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. o:p>/o:p>

      Таким чином законодавцем чітко передбачено коло правових відносин які регулює зазначений Закон. Відносини на підставі яких виникають або припиняються господарські та цивільно-правові відносини цей закон не регулює. o:p>/o:p>

      Отже твердження посадових осіб ДПІ що абз. 2 п. 4.7. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», не передбачено можливість заміни сторони в зобов’язанні по договору комісії не відповідають вимогам закону. Крім того абз. 2 п. 4.7. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» взагалі не регулює правові відноси між суб’єктами господарювання що до виникнення або зміни цивільно-правових відносин. Абзац другий регулює питання обліку податкового кредиту та податкових зобов’язань між суб’єктами господарювання під час здійснення господарських операцій на підставі договорів комісії. o:p>/o:p>

      Щодо безпідставного, на думку відповідача, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.o:p>/o:p>

      Відповідно  до вимог договору переводу боргу, ТОВ «Аттіка» перерахувала грошові кошти на адресу ПП «Тетра – 2005» на суму 11295 838.73 гривень. Документи, які підтверджують таку операцію перелічені у акті перевірки, але ці гроші перераховувались не на підставі договору переводу боргу де ТОВ фірма «Тетра» (кредитор), ТОВ «Аттіка» (первинний боржник), ПП «Тетра – 2005» (новий боржник) по договору комісії № 30-11/КС від 20 листопада 2004 року, а на підставі договору переведення боргу де ТОВ «Аттіка» (первинний боржник в наслідок отримання цього боргу від ТОВ «Ніка») перед ТОВ фірма «Тетра» (кредитор) передало свій отриманий борг ПП «Тетра – 2005» ( новий боржник) договори переводу боргу б/н від 30.06.2006; 14.08.06; 07.08.06; 31.07.06 ; 24.07.06; 17.07.06; 10.07.06; 03.07.06,). Таким чином вбачається, що  ТОВ «Аттіка» була боржником ТОВ фірма «Тетра» не на підставі договору комісії № 30-11/КС від ЗО листопада 2004 року ТОВ «Аттіка» та ТОВ фірма «Тетра», а на підставі боргу, який вона отримала від ТОВ «Ніка» на підставі договорів комісії між ТОВ «Ніка» та ТОВ фірма «Тетра» № 30-11 від 30.11.2004 року. o:p>/o:p>

      Тобто співробітниками ДПІ було не правильно визначено підстави виникнення господарських зобов’язань. Між ТОВ «Аттіка» та ПП «Тетра – 2005» було укладено договір переводу боргу не щодо власного боргу, а боргу отриманого також на підставі договору переводу боргу з ТОВ «Нікта», і грошові кошти в розмірі, вказаному в акті перевірки, було перераховано ТОВ «Аттіка» на користь ПП «Тетра – 2005» саме на виконання договору переводу боргу, отриманого від ТОВ «Ніка», а не переводу власного боргу, як зазначено у акті перевірки. o:p>/o:p>

      Стосовно правильності формування спірного податкового кредиту, суд додатково зазначає, що між ТОВ фірма «Тетра» та ТОВ «Аттіка» було укладено договори переводи боргу це ТОВ «Аттіка» (новий боржник) отримало від ТОВ фірма «Тетра» (первинний боржник)  борг перед ПП «Тетра – 2005» (кредитор) на загальну суму  11295838.73 гривні. Відповідно до вимог цього договору ТОВ фірма «Тетра» повинна була сплатити ТОВ «Аттіка» компенсацію за прийняття останньої боргу в розмірі боргу. o:p>/o:p>

      Таким чином між сторонами ТОВ «Аттіка» та ТОВ фірма  «Тетра» виникла взаємна  заборгованість, а саме – ТОВ «Аттіка» заборгувало ТОВ фірма «Тетра» по договору комісії № 30-11/КС від ЗО листопада 2004 року 11295838.73 гривні, а ТОВ  фірма «Тетра» заборгувало ТОВ «Аттіка» відповідно до вимог договору переводу боргу також 11295 838.73 гривні. З метою закриття взаємної заборгованості, відповідно до вимог Цивільного кодексу України, між сторонами було укладено протоколи заліку взаємних однорідних вимог. o:p>/o:p>

      Пунктом 4.7. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»  встановлено, що у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових  договорів, що уповноважують такого платника податку (далі – комісіонера)  здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням    іншої особи (далі – комітента) без передання права власності на такі товари, оазою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов’язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов’язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.   o:p>/o:p>

      Заліком зустрічних однорідних вимог між ТОВ «Аттіка», яка мала заборгованість перед ТОВ фірма «Тетра» за договором комісії, та ТОВ фірма «Тетра», яка мала заборгованість перед ТОВ «Аттіка» за договором переводу боргу, ТОВ «Аттіка» компенсувало вартість отриманих за договором комісії товарів. o:p>/o:p>

На підстави проведеної господарської операції що до заліку взаємних вимог ТОВ к «Аттіка» і було сформовано податковий кредит (який є предметом спору) у відповідні періоди, що суд вважає правомірним.  Всі здійсненні господарські операції було виконано відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Визначення розміру податкового кредиту та податкових зобов’язань по податку на додану вартість ТОВ «Аттіка» проводило відповідно до вимог Закону України «Про даток на додану вартість», відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів суду правомірність свого рішення. o:p>/o:p>

На підставі викладеного, Закону України «Про податок на додану вартість», Цивільного кодексу України та  керуючись ст. ,ст. 160,161,162,163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

      Адміністративний позов ТОВ «Аттіка» до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про визнання нечинним рішеннязадовольнити повністю.

            Визнати нечинним податкове повідомлення – рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова№ 0000252330/0 від 26.02.2008р.

     Стягнути з державного бюджету на користь ТОВ «Аттіка» сплачений судовий збір в розмірі 3,40 грн.

     Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

     Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд  шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України .

     Повний текст постанови складено та підписано 22 вересня 2008 року.

Головуючий суддя             М.В. Данилова