Постанова № 2616866, 29.08.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-6298/08

Україна

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2008р.                                                                                                       м. Харків 

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Перцової Т.С.

при секретарі – Ульященко Л.М. 

за участю представників сторін:

позивача – Люберцева С.В.

відповідача – Петрова В.О., Томашюнаса А.Р., Плескача І.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства фірма „Бона” до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач, Приватне підприємство фірма „Бона”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням доповнень, які були прийняті судом, просить визнати дії Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова по проведенню невиїзної документальної перевірки ППФ «Бона» з питань правильного застосування нульової ставки ПДВ по операціях по вивезенню (експортуванню) товарів за межі митної території України по OFFSETDEALS, INC. USAза липень 2005р. – жовтень 2006р. незаконними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 05.05.2008р. №0000201620/0 та №0000211620/0.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доповнені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, щопрацівниками відповідача був грубо порушений встановлений нормами чинного законодавства порядок проведення податковими органами документальних невиїзних перевірок, адже відповідачем жодним чином не було повідомлено платника податків про проведення документальної перевірки. Таким чином, своїми незаконними діями посадові особи податкового органу позбавили позивача законного права на участь у проведенні перевірки, надання відповідних пояснень, заперечень стосовно встановлених фактів порушень, а також оскарження результатів перевірки у адміністративному порядку. Також представник позивача зазначає, що загальні вимоги до невиїзних документальних перевірок передбачені п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», де зазначено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі, в той час як зі слів працівників ДПІ позивачу стало відомо, що фактично усі результати перевірки базуються на відповіді органів Інтерполу. З даного приводу представник ППФ «Бона» зазначає, що зазначені органи в силу законодавчих приписів не є особою, відповідальною за подачу цих документів податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) до податкового органу. При цьому, не витребування у платника податків відповідних документів для проведення документальної перевірки є фактичним позбавленням його права на обґрунтування правомірності своєї позиції.

Також звертає увагу суду на те, що в порушення п. 4.6. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N925/11205 після реєстрації акта перевірки (у той же день) один його примірник (з відповідними додатками) від 05.05.2008р. не було передано керівнику або уповноваженій особі суб'єкта господарювання, про що свідчить відсутність на останній сторінці обох примірників акта підпису особи, яка одержала акт, де робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка одержала акт та дати одержання акта.

Як вказує представник позивача, станом на час подачі позову ППФ «Бона» не було отримано акт перевірки від 05.05.2008р. На думку представника позивача це сталося саме з вини відповідача, оскільки посадові особи підприємства постійно знаходяться за його місцезнаходженням (юридичною адресою).Таким чином, оскільки при отриманні результатів перевірки ДПІ діяла всупереч закону , то складений за її наслідками акт на думку представника позивача відповідно до пункту 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, де зазначено що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, не може слугувати підставою для притягнення ПП Фірма «Бона» до юридичної відповідальності. Підсумовує, що оскільки ПП Фірма «Бона» не допускало зафіксованих в акті №1867/16-008/23916606 від 05.05.08р. порушень, то винесення податкових повідомлень-рішень від 05.05.2008р. №0000201620/0 та №0000211620/0 є безпідставним.

Крім того, на думку представника позивача кожний письмовий документ для отримання статусу доказу у справі повинен-бути сформований відповідним повноважним органом (особою). Вважає, що органи Інтерполу за своїм правовим статусом не є спеціально уповноваженими органами з питань реєстраційної політики, а тому надані ними відомості з зазначених вище питань не можуть вважатися достовірними.Зазначає, що у відповідності до п.п.6.2.1. п.6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією, отже, як стверджує представник позивача, законодавець абсолютно чітко визначає одну єдину підставу для втрати платником податку на додану вартість права на застосування нульової ставки податку - це не належно оформлена вантажна митна декларація. Єдиним державним органом, уповноваженим здійснювати контроль за реальністю експортних операцій та правильністю документального їх оформлення є органи митного контролю, і при цьому, норми діючого законодавства не надають органам податкової служби повноважень з визнання недійсними, нечинними або неналежно оформленими ВМД. Отже, підсумовує представник позивача, єдиним належним доказом складання ВМД з порушенням передбаченого порядку може бути виключно відповідний висновок митних органів, які, до речі, не встановили жодного порушення з боку позивача при здійсненні даних фінансово-господарських операцій протягом перевіряємого періоду, що свідчить виключно про перевищення посадовими особами   ДПІ   своїх   службових   повноважень  та   порушення   положень ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова та її представники в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог та просили суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначили, що ДПІ не зобов’язана, а лише має право згідно із п. 4 ч.1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) такими платниками податків. Представники відповідача зазначають, що норми п. 1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” не містять в собі якогось переліку документів, які можуть бути використані при проведенні невиїзної документальної перевірки, а передбачають лише загальну вимогу до них – наявність зв’язку з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів).

Звертають увагу суду на те, що, на їх думку, доводи позивача щодо порушення відповідачем приписів наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005 року „Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства” стосовно не надсилання позивачу акту про результати документальної невиїзної перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та хибними, в підтвердження чого посилаються на те, що надіслані акт перевірки на адресу позивача та податкові повідомлення-рішення повернулись до ДПІ і були розміщені на дошці об’яв. Крім того, представники відповідача зазначають, що ВМД позивача неналежним чином оформлені, оскільки не зазначена реально існуюча адреса юридичної особи, яка є одержувачем товару у ВМД. Реалізований за період липень 2005 року-жовтень 2006 року товар є об’єктом оподаткування згідно п. 3.1.1. п. 3.1. ст.. 3 Закону України „Про податок на додану вартість”. Представники відповідача зазначають, що датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів є дата відвантаження товарів, а тому згідно п.п. 6.1.1. п. 6.1. ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” податок складає 20 відсотків бази оподаткування. На підставі викладеного вважають, що оскаржувані податкові-повідомлення рішення прийняті правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства. Просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ПП фірма „Бона” зареєстрована Виконавчим комітетом Харківської міської ради 20.12.1996р., номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 14801200000015360.

Згідно із свідоцтвом про взяття на облік платника податків ПП фірма „Бона” взяте на облік як платник податків в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова 25.02.1997р. за № 65.

Позивач згідно свідоцтва № 29878236 від 27.02.2002 року є платником податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ПП фірми „Бона” з питань правильності застосування нульової ставки ПДВ по операціях по вивезенню товарів за межі митної території України по OFFSETDEALS, INC. USA(м. Нью-Йорк, США) за липень 2005 року – жовтень 2006 року, про що складено акт від 05.05.2008 року за № 1867/16-008/23916606.

Відповідачем по даній справі було встановлено, що протягом липня 2005р. – жовтня 2006р. ПП фірма “Бона” мало взаємовідносини з нерезидентом OFFSETDEALS, INC. USA(м. Нью-Йорк, США). Згідно зовнішньоекономічних контрактів позивачем здійснювався на адресу нерезидента експорт металевої продукції по періодам: липень 2005 року – 834200 грн., р.2.1  податкової декларації від 18.08.05р. №50127, серпень 2005 року – 849189,0 грн., р.2.1 податкової декларації від 20.09.05р.  №53513, вересень 2005 року – 578060,0 грн. р.2.1 податкової декларації від 20.10.05р.  №64857, жовтень 2005 року – 605726,0 грн. р.2.1 податкової декларації від 14.11.05р. №72869, листопад 2005 року – 1769021 грн. р.2.1 податкової декларації від 20.12.05р. №78687, грудень 2005 року – 282240,0 грн. р.2.1 податкової декларації від 20.01.06р. №89035, січень 2006 року – 379841,0 грн. р.2.1 податкової декларації від  17.02.06р. №4234, лютий 2006 року –1120214,0 грн. р.2.1 податкової декларації від 20.03.06р. №7487, квітень 2006 року – 2046004,0 грн. р.2.1 податкової декларації від 19.05.06р.  №25318, травень 2006 року – 1792214,0 грн. р.2.1 податкової декларації від 20.06.06р. №28203, червень 2006 року – 3523894,0 грн. р.2.1 податкової декларації від 20.07.06р.  №38067, липень 2006 року – 2634964,0 грн. р.2.1 податкової декларації від 21.08.06р.  №46627, серпень 2006 року – 2721588,0 грн. р.2.1 податкової декларації від 20.09.06р.  №49462, вересень 2006 року – 1175705,0 грн. р.2.1 податкової декларації від 20.10.06р.  №58337, жовтень 2006 року – 1692180,0 грн. р.2.1 податкової декларації від 20.11.06р.  №67672.

 За вказаними обсягами реалізації ПП фірма “Бона” застосувало пільги по оподаткуванню згідно пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР в частині застосування нульової ставки відносно операцій по продажу товарів, вивезених (експортованих) платником податку за межі митної території України.

В ході виконання покладених на податкові органи завдань та функцій ДПІ Червонозаводського району м. Харкова було направлено запити до органів Інтерполу щодо реєстрації  OFFSETDEALS, INC. USA(3 IroquoisStreet, StatenIsland, NY, 10305, USA). Відповідачем були отримані відповіді (від 08.01.07р., від 29.01.07р., від 17.05.07р., від 17.07.08р.), згідно яких за обліками урядових та неурядових комерційних структур США OFFSETDEALS, INC. USAзареєстрованою не значиться.

Як зазначається в розділі 3 акту перевірки ПП фірма „Бона" здійснило поставку товару згідно вантажно — митних декларацій, які заповнені в порушення „Інструкції про порядок заповнення вантажно - митної декларації"", затвердженої наказом Державної" митної служби України від 09.07.1997р. №307 із змінами та доповненнями, а саме в графі „Одержувач/Імпортер" визначено фірмуOFFSETDEALS, INC. USA(м. Нью-Йорк, США), яка за обліками урядових та неурядових комерційних структур США зареєстрованою не значиться.

Такий висновок, що підтверджується як актом перевірки так і поясненнями сторін в судовому засіданні було зроблено на підставі листа Національного Центрального Бюро МОКП Інтерполу в Україні відділу НЦБ Інтерполу в Харківській області за №1/ХЗ/07/вн367 від 17.05.2007 року.

В зв’язку з чим, відповідач в акті перевірки дійшов висновку, що у ПП фірми «Бона» відсутні підстави, передбачені п.6.2 . ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР, на застосування нульової ставки податку на додану вартість по операціях по вивезенню (експортуванню) товарів за межі митної території України по нерезиденту OFFSETDEALS, INC. USA(м. Нью-Йорк, США), так як не підтверджено факт отримання товару нерезидентом Фірмою OFFSETDEALS, INC. USA(м. Нью-Йорк, США) від ПП фірми «Бона». Тобто, на думку відповідача, не було вивозу за межи України товару.

Одночасно, в акті перевірки було зазначено, що згідно бухгалтерському обліку (рах.362) за період липень 2005 року - жовтень 2006 року ПП фірма«Бона» відвантажило компанії OFFSETDEALS, INC. USA(м. Нью-Йорк, США) продукцію, що підтверджується актами попередніх перевірок.         

Тобто, як зазначає відповідач в акті перевірки фактична реалізація товару за липень 2005 року - жовтень 2006 відбулася, що задекларовано позивачем в податкових деклараціях по ПДВ за відповідні періоди.

В зв’язку з вищевикладеним, відповідач робить висновок, що реалізований ПП фірма«Бона» за період липень 2005 року - жовтень 2006 року товар є об’єктом оподаткування згідно п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про ПДВ" від 03.04.97р. № 168/97 ВР (зі змінами та доповненнями).         

Відповідач з посиланням на пункт 1 ст.203,  п.1 ст.228 ЦК України зазначає, що правочин, укладений міжПП фірмою „Бона” та нерезидентом OFFSETDEALS, INC. USA(м. Нью-Йорк, США) суперечить, зокрема, моральним засадам суспільства та вважається таким, що порушує публічний порядок. Відображення даного правочину в податковому обліку  ПП фірми „Бона” призвело до зменшення податкових зобов’язань, завищення ПДВ, заявленого до відшкодування та не сплатит до Державного бюджету податку на додану вартість в особливо великих розмірах. З огляду на викладене, відповідач вважає, що вказаний правочин є нікчемним. Відповідно до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такогоправочину недійсним судом не вимагається.

На підставі вищезазначеного, відповідачем було зроблено висновок, що  в порушення пп.6.1.1 п.6.1, п.п.6.2.1, п.6.2 ст.6, п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ПП фірмою „Бона” не включено до складу податкових зобов’язань суми податку на додану вартість за період липень 2005 року - жовтень 2006р. Податок складає 20 відсотків бази оподаткування, яка у відповідності з п.4.1 цього ж Закону визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості.Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів визначено дату відвантаження товарів.

За висновками акту перевірки, відповідач зазначив, що в п. 6.2.1. п. 6.2., п. 6.1.1. п. 6.1. ст. 6, п. 7.3.1. п. 7.3. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” ПП фірмою „Бона” завищено бюджетне відшкодування на 3571906,00 грн. та занижено податок на додану вартість всього на 248051, 00 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.05.2008 року № 0000211620/0 на суму 372077, 00 грн. та № 0000201620/0 про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 3571906,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 540411,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що між ПП фірмою „Бона” та OFFSETDEALS, INC. USAбули укладені: 1. контракт № Д-45/3 від 15.12.2005 року на поставку латуні ливарної в чушках марки ЛС та прутків бронзових, додаткові угоди № 1 – 8 та специфікації № 1-32 к вказаному контракту; 2. контракт № Д-1/2 від 06.05.2005 року на поставку  латуні ливарної в чушках марки ЛС, додаткові угоди № 1-3 та специфікації № 1-21 к вказаному контракту.

На виконання вказаних контрактів № Д-45/3 від 15.12.2005 року, № Д-1/2 від 06.05.2005 року ПП фірма „Бона” відправила, а OFFSETDEALS, INC. USAодержала згідно ВМД вказаний у контрактах, додаткових угодах та специфікаціях до контрактів товар.

Суд зазначає, що статус належно оформленої вантажна митна декларація буде мати лише у випадку дотримання усіх передбачених нормами діючого законодавства вимог при її заповненні. Зазначені вимоги регламентуються Положенням про вантажну митну декларацію (затверджено постановою КМУ від 09.06.1997р. №574) та Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації (затверджена наказом державної митної служби України від 09.07.1997р. №307).

Пунктом 2 Положення про вантажну митну декларацію передбачено, що вантажна митна декларація(далі – ВМД) — письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів

У ВМД мають бути зазначені відомості про покупця продукції за зовнішньоекономічними договорами купівлі-продажу.

Відповідач та його представник у судовому засіданні з посиланням на отриману від органів Інтерполу інформацію про те, що підприємство OFFSETDEALS, INC. USAне значиться зареєстрованим за обліками урядових та неурядових комерційних структур США вважає, що  вказані вантажні митні декларації не містять достовірних відомостей про покупця продукції, декларантом зазначено у вантажних митних деклараціях відомості про юридичну особу, якої не існує. В зв’язку з чим, стверджуюють, що ПП фірма «Бона» не мала правових підстав для застосування нульової ставки податку на додану вартість з операцій по експорту товарів, оформлених не належно оформленими вантажними митними деклараціями.

Однак, суд не може погодитись з таким висновком податкового органу.

Підпунктом 6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про Податок на додану вартість» передбачено, що податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. При цьому товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митнох території України у разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою ВМД.

Статус належно оформленої вантажна митна декларація має лише у випадку дотримання усіх передбачених нормами діючого законодавства вимог при її заповненні, які встановлені Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою КМУ від 09.06.97р. №574) та Інструкцією про порядок заповнення ВМД, затвердженого наказом Державної митної служби України від 09.07.97р. №307).

Згідно із п. 2 Інструкції про порядок заповнення ВМД  «Опис граф ВМД» визначено порядок графи 8 в ВМД «Одержувач/Імпортер». У вказаній графі наводяться відомості про одержувача товарів: індивідуальний податковий номер платника податків (у разі наявності)— у правому верхньому кутку; найменування та місцезнаходження юридичної особи або ПIБ фізичної особи, її місце проживання й відомості про документ, що посвідчує особу; у нижній частині графи після знака “N” проставляється ідентифікаційний номер одержувача, який формується за схемою, наведеною в додатку 1 до цієї Iнструкції; якщо одержувач— іноземна особа, то в графі зазначаються найменування та місцезнаходження іноземного підприємства або ПIБ і місце проживання фізичної особи.

 Дослідивши матеріали справи, суд відзначає, що усі ВМД, згідно яких позивачем поставлялась продукція на користь OFFSETDEALS, INC. USAпротягом липня 2005р. – жовтня 2006р., складені та оформлені у відповідності до вимог вищезазначених нормативно-правових актів, а отже є належним чином оформленими. При цьому суд зазначає, що органом, уповноваженим здійснювати функцію контролю за реальністю самої експортної операції та належним документальним її оформленням є виключно митні органи.

Таким чином, єдиним належним доказом складання ВМД з порушенням передбаченого порядку може бути виключно відповідний висновок митних органів.

Суд зауважує, що до матеріалів справи висновку митних органів, який би підтверджував позицію відповідача щодо неналежного оформлення спірних вантажних митних декларацій надано не було.

Крім того, як встановлено судом при розгляді справи висновок митних органів з вказаного питання взагалі не складався.

Отже, компетентним органом, яким в даному випадку є митний орган, не встановленожодного порушення з боку позивача при здійсненні даних фінансово-господарських операцій протягом перевіряємого періоду, про що свідчать відповідні відмітки на спірних ВМД (копії долучені до матеріалів справи).

Відповідно до положень ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 79 Кодексу письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Суд при розгляді справи бере до розгляду лише ті докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, тобто є належними.

Аналіз змістової частини наданих відповідачем до матеріалів даної адміністративної справи відповідей з органів Інтерполу свідчить про те, що суд не має фактичної можливості встановити наявність обставин, якими відповідач обгрунтовує свої заперечення. Так, жодний з зазначених листів не містить конкретної та вичерпної інформації стосовно відсутності реєстрації у фірми OFFSETDEALS, INC. USAта відповідно статусу юридичної особи саме на момент здійснення спірних фінансово-господарських операцій, а не станом на 08.01.07р., 29.01.07р., 17.05.07р., 17.07.08р. та начас розгляду справи у суді.

Крім того, відповідачем не доведено, що знаходженняOFFSETDEALS, INC. USAу обліках урядових та неурядових комерційних структур США є обов’язком підприємства, а відповідно її незнаходження у зазначених обліках є беззаперечним свідченням відсутності у вказаної організації статусу юридичної особи.

Суд зазначає, що усі зазначені листи-відповіді складені органами Інтерполу України, які з огляду на приписи п.1, п.3 та п.4 Постанови КМУ від 25 березня 1993 р. N220 «Про Національне центральне бюро Інтерполу»не є за своїм правовим статусом органами, до компетенції яких входять питання реєстрації юридичних осіб, що займаються комерційною діяльністю, у США.

 З огляду на викладені обставини суд приходить до висновку, що листи-відповіді органів Інтерполу України від 08.01.07р., від 29.01.07р., від 17.05.07р., від 17.07.08р. не є належними доказами у справі, а обставини, на яких податковий орган ґрунтує свої заперечення, не є підтвердженими належними письмовими документами.

При цьому, треба зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Закону України «Про ПДВ» ДПІ дійшла з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії.

Крім того, наданий позивачем до матеріалів справи лист УКРБЮРО ІНТЕРПОЛУ відділу Укрбюро Інтерполу в Харківській області від 18.07.2008 року № 4/Ч4/08/1876, в якому міститься інформація, що станом на 14.07.2008 року використовуючи відкриті джерела інформації мережі Інтернет, можливо отримати певну реєстраційну інформацію щодо компанії з назвоюOFFSETDEALS, INC. USA, фактично спростовує інформацію, яка містилась в листах органів Інтерполу, наданих до суду відповідачем.

Щодо висновку акту невиїзної документальної перевірки від 05.05.2008Р. №1867/16-008/239166606 про те, що реалізований позивачем за період липень 2005 року - жовтень 2006 року товар є об’єктом оподаткування згідно п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. № 168/97-ВР та передуючим йому висновків про відсутність у позивача права на застосування передбаченої п.6.2 . ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР нульової ставки податку на додану вартість по операціях по вивезенню (експортуванню) товарів за межі митної території України по нерезиденту OFFSETDEALS, INC. USA(м. Нью-Йорк, США), у зв’язку із відсутністю контрагента за зовнішньоекономічними угодами та відповідно факту вивозу ТМЦ за межі України, зазначається про фактичну реалізацію товару на території України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об’єктом оподаткування є операції платників податку з:поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту), ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів;поставка товарів з території безмитних магазинів на митну територію України для їх вільного обігу (крім території інших безмитних магазинів); поставка продуктів переробки (готової продукції) з митного режиму переробки на митній території України на митну територію України для їх вільного обігу; в інших випадках, передбачених Митним кодексом України; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

Згідно п.1.4.ст.1 Законупоставка товарів–будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму(ст.712 ЦКУкраїни).

Виходячи з викладеного, сторонами договору поставки є продавець (постачальник) та покупець. Отже, у разі відсутності у зазначеній конструкції покупця як сторони взагалі не буде існувати і самого договору поставки ні в правовому сенсі, ні в економічному.

Таким чином, суд відзначає, що встановивши в ході перевірки факт відсутності фірми OFFSETDEALS, INC. USA(покупця), посилаючись на ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України щодо нікчемності укладеного правочину між ПП фірмою „Бона” та OFFSETDEALS, INC. USA,ДПІ при цьому зробила абсолютно суперечливий висновок щодо реалізації товарів на території України та наявності об’єкту оподаткування у відповідності до п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що виходячи з наведеного, виходячи зі змісту положень Закону України «Про податок на додану вартість»у відповідача відсутні підстави нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій чинне законодавство не передбачає.

За таких обставин суд робить висновок, що податкові повідомлення-рішення №0000211620/0 та №0000201620/0 від 05.05.2008р. не відповідають положенням Закону України „Про податок на додану вартість” та підлягають скасуванню.

Щодопозовної вимоги щодо визнаннядійДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова по проведенню невиїзної документальної перевірки ППФ «Бона» з питань правильного застосування нульової ставки ПДВ по операціях по вивезенню (експортуванню) товарів за межі митної території України по OFFSETDEALS, INC. USAза липень 2005р. – жовтень 2006р. незаконнимисуд зазначає наступне.

У відповідності до положеньп.п.7.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, стосовно того, що ДПІ уповноважена законодавцем на здійснення своїх контролюючих функцій лише протягом 60 днів за днем отримання податкової декларації.

Матеріалами справи підтверджено, що податкові декларації за липень 2005р. – жовтень 2006р. було надано позивачем у встановлені нормами діючого законодавства терміни, а останнядокументальна невиїзна перевірка була здійснена відповідачемлише05.05.2008р., тобто поза межами законодавчих строків.

Крім того, зазначена перевірка за своїм правовим статусом є перевіркою вже перевіреного періоду, оскільки відповідач вже перевіряв раніше вказані податкові періоди та підтверджував законність та обґрунтованість права позивача як на застосування нульової ставки податку, так і на отримання бюджетного відшкодування (належним чином завірені результати перевірок долучені до матеріалів справи). При цьому треба зазначити, що законодавцем чітко передбачені підстави та порядок проведення повторної перевірки раніше перевіреного податкового періоду. Зазначений порядок регламентуєтьсяп.8 ч.6ст.11№ Закону України «Про державну податкову службу в Україні», згідно положень якої лише у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов’язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов’язкових платежів), таким вищестоящим органом може ініціюватися позапланова виїзна перевірка. В даному випадку цей порядоктакож не був дотриманий ДПІ.

Судом встановлено та підтверджено представниками ДПІ, що фактично при проведенні невиїзної документальної перевірки відповідачем було використано лише вказані вище листи органів Інтерполу (як підставу для застосування до позивача заходів відповідальності).

З даного приводу суд зазначає, що згідно ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, зокрема, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Таким чином, законодавцем чітко викладено вимоги до документів, які податковий орган має право використати при проведенні зазначеного виду перевірки, а саме перш за все це їх зв’язок з нарахуванням і сплатою податків і зборів. Зазначеним вимогам листи-відповіді органів Інтерполу щодо відсутності нерезидента в обліках урядових та неурядових комерційних структурах США не віповідають.

Таким чином, вказана перевірка здійснена ДПІ всупереч положенням частини 2 статті 19 Конституції України, яка зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд вважає позовну вимогу щодо визнаннядійДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова по проведенню невиїзної документальної перевірки ППФ «Бона» з питань правильного застосування нульової ставки ПДВ по операціях по вивезенню (експортуванню) товарів за межі митної території України по OFFSETDEALS, INC. USAза липень 2005р. – жовтень 2006р. незаконнимитакою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167, 186, 245, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства фірма „Бона” до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити в повному обсязі.

Визнати дії ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова по проведенню невиїзної документальної перевірки перевірки ППФ „Бона” з питань правильного застосування нульової ставки ПДВ по операціях по вивезенню (експортуванню) товарів за межі митної території України по OFFSETDEALS, INC.USAза липень 2005р.-жовтень 2006р. - незаконними.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 05.05.2008 року № 0000201620/0 та № 0000211620/0 – скасувати в повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства фірма „Бона” (61140, м. Харків, вул. Чугуївська, 78, код 23916606), державне мито у розмірі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 02.09.2008 року.

Суддя                                                                                                   Т.С. Перцова