Постанова № 26168531, 25.09.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.12 Справа № 5008/422/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого -судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Мурської Х.В.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття", б/н від 20.07.2012р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 372 від 25.07.2012р.)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 04.07.2012р.

у справі № 5008/422/2012 (суддя -Івашкович І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транскарпатбуд", с. Ляхівці Ужгородського району

до Публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття", м. Ужгород

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Фізична особа -підприємець ОСОБА_2, с. Оноківці Ужгородського району

про стягнення 74 732, 39 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Лапка І.С. -представник (довіреність №2 від 20.04.2012 р.);

від відповідача: Стадник А.Л. -представник (довіреність б/н від06.08.2012 р.);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 04.07.2012 р. у справі № 5008/422/2012 (суддя -І.В. Івашкович) позов задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Готельно - туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття"(надалі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Транскарпатбуд" (надалі-позивач) суму 74 732,39 грн. ( в т.ч. 73121 грн. основного боргу, 1126,34 грн. інфляційних, 485,05 грн. 3% річних) та суму 1609,50 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач не виконав зобов'язань по повній та своєчасній оплаті виготовленої за його замовленням поліграфічної продукції на підставі укладеного із Виконевцем Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 договору №4 від 15.01.09 про надання поліграфічних послуг, право вимоги за яким перейшло до позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд») відповідно до договору відступлення права вимоги № 06/10-2011 від 24.10.2011 р. Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов"язань за договором №4 про надання поліграфічних послуг за ним утворилась заборгованість в розмірі 73121 грн., доказів сплати заборгованості, що становить предмет позову відповідач суду не подав, доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростував, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання по оплаті наданих поліграфічних послуг позивач відповідачу на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував 1126,34 грн. інфляційні втрати та 485,05 грн. 3% річних.

Відповідач -Публічне акціонерне товариство «Готельно -туристичний комплекс «Інтурист -Закарпаття», - не погодившись з винесеним рішенням в частині стягнення суми інфляційних витрат в розмірі 1126,34 грн. та 3% річних у сумі 485,05 грн., подав апеляційну скаргу, без номера від 20.07.2012 р., в якій посилається на те, що останнє прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що первісним кредитором згідно договору відступлення права вимоги передано новому кредитору лише право вимоги в розмірі 73121,00 грн. заборгованості за надання поліграфічних послуг на підставі договору № 4 від 15.01.2009 р., жодних інших прав первісний кредитор новому кредитору не передав, а також право вимоги на стягнення інфляційних втрат та 3% річних не передбачено жодним пунктом договору. При цьому, скаржник покликається на вимоги статті 625 Цивільного кодексу України, вважає нарахування 3% річних та інфляційних втрат безпідставними, оскільки позивачем не ставилась перед відповідачем вимога про погашення боргу, після якої може виникати право на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. На думку апелянта, позивач міг би отримати право на стягнення інфляційних та річних лише з дня укладення договору відступлення права вимоги, тобто з 24.10.2010 р. Крім того, судом не були належним чином перевірені надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% процентів річних, внаслідок чого заявлено до стягнення та задоволено рішенням суду завищений розмір інфляційних нарахувань.

Дані обставини, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення господарського суду Закарпатської області від 04.07.2012 р. в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Готельно - туристичний комплекс «Інтурист -Закарпаття»суми інфляційних втрат в розмірі 1126,34 грн. та 3% річних у розмірі 485,05 грн.

Позивач своїм правом, наданим ст. 96 Господарського процесуального кодексу України скористався та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи останньої заперечує, вказує на те, що у зв'язку з простроченням оплати виготовленої поліграфічної продукції за договором № 4 від 15.01.2009 р. відповідач (апелянт) несе зобов'язання сплатити на вимогу нового кредитора суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, оскільки, як зазначалось у п. 1.1 договору відступлення права вимоги №06/10-2011 від 24.10.2011 р., первісний кредитор передав новому кредитору належний йому обсяг прав вимоги за надання поліграфічних послуг на підставі договору №4 від 15.01.2009 р., в т. право вимоги оплати боргу та нарахувань з передбачених договором або законом підстав за прострочку оплати товару, що узгоджується із вимогами статті 514 Цивільного кодексу України. В разі зміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або частково у визначеній частині вибуває із зобов'язання. При цьому зміст основного зобов'язання, яке стало предметом уступки права вимоги, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін, залишається незмінним, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Таким чином, суд першої інстанції правомірно задоволив позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% процентів річних.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ФОП ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2012 р. порушено апеляційне провадження у справі № 5008/422/2012 та призначено до розгляду в судове засідання на 21.08.2012 р. (а.с. 68).

В судовому засіданні 21.08.2012 р. у зв'язку з клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, з метою повного та всестороннього дослідження матеріалів та обставин справи, в забезпечення принципу змагальності судового процесу розгляд справи відкладено на 25.09.2012 р., участь представників сторін в судове засідання визначено на власний розсуд та попереджено сторони, що у разі відсутності їх уповноважених представників, справа буде розглянута по суті за наявними у ній матеріалами (а.с. 87-88).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 р. у зв'язку з перебуванням судді Юрченка Я.О. у відпустці в склад колегії суддів для розгляду справи №5008/422/2012 господарського суду Закарпатської області введено суддю Мурську Х.В.

В судове засідання 25.09.2012 р. з'явились представник позивача та представник відповідача, які підтримали свої доводи та заперечення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення господарського суду Закарпатської області від 04.07.2012р. у справі № 5008/422/2012 змінити в частині стягнення інфляційних втрат, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2009 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (Виконавець) та Відкрите акціонерне товариство „Готельно- туристичний комплекс „Інтурист -Закарпаття", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Готельно -туристичний комплекс „Інтурист -Закарпаття" (Замовник) уклали договір №4 про надання поліграфічних послуг. Згідно з умовами договору Замовник (відповідач у справі) замовляє виготовлення поліграфічної продукції згідно рахунків, а виконавець зобов"язується їх надати відповідно до умов договору. Замовником взято на себе зобов"язання здійснити оплату наданих послуг на розрахунковий рахунок виконавця в сумі, яка вказана в рахунку-фактурі (п. 2.2 Договору).

На виконання умов Договору, Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 поставив Публічному акціонерному товариству «Готельно -туристичний комплекс «Інтурист -Закарпаття» поліграфічну продукцію на загальну суму 75743 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками, а саме: № 522, № 1130, № 1401 та актами прийому -передачі виконаних робіт: № 522 від 27.04.2009 р. на суму 6622,00 грн., від 06.05.2011 р. на суму 3500,00 грн., № 1 від 11.10.2011 р. на суму 65621,00 грн., які підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток (а.с. 17-24).

Однак, Публічне акціонерне товариство «Готельно -туристичний комплекс «Інтурист- Закарпаття»в порушення своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати продукції, виготовленої за його замовленням Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2»не здійснив.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) та ст. 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку в натурі.

У відповідності до положень ст. 526 ЦК України та ч.1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Факт наявності заборгованості за надані послуги в сумі 73121,00 грн. станом на 11.10.2011 р. відповідачем визнано в результаті складання та підписання акту звірки між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Готельно -туристичний комплекс «Інтурист -Закарпаття»(а.с. 25) та довідкою заступника головного бухгалтера Публічного акціонерного товариства «Готельно -туристичний комплекс «Інтурист -Закарпаття», в якій вказано, що станом на 26.06.2012 р. перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд»існує заборгованість в розмірі 73121,00 грн. згідно договору відступлення права вимоги від 24.10.2011 р. №06/10/2011 (а.с. 52).

24 жовтня 2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд»(Новий кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Первісний кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 06/10-2011, згідно з п. 1.1 якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги, належне Первісному кредитору за надання поліграфічних послуг ВАТ „ГТК „Інтурист-Закарпаття" на підставі договору № 4 від 15.01.2009 року, укладеного між Первісним кредитором і ВАТ „ГТК „Інтурист-Закарпаття". За відступлене право Новий кредитор сплачує первісному кредитору суму в розмірі 73121 грн.

Згідно з п. 2.1 договору відступлення права вимоги Первісний кредитор зобов'язаний передати Новому кредитору документи, що посвідчують право вимоги (договір № 4 від 15.01.09; рахунки та акти виконаних робіт №522 від 27.04.09, №1130 від 06.05.11, №1401 від 11.10.11; акт звірки взаємних розрахунків станом на 11.10.2011 року).

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 Первісний кредитор зобов'язаний повідомити Боржника (відповідача) про перехід прав Первісного кредитора до Нового кредитора, оформити всі пов'язані з цим документи на протязі тридцяти календарних днів із моменту підписання договору та протягом п'яти днів після виконання зазначених обов'язків повідомити про це Нового кредитора.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

24 жовтня 2011 р. Первісним та Новим кредиторами складено акт приймання - передачі права вимоги та документів, що його підтверджують до Договору відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв право вимоги, належне Первісному кредиту за поліграфічні послуги на підставі укладеного між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Готельно -туристичний комплекс «Інтурист -Закарпаття»договору № 4 про надання поліграфічних послуг від 15.01.2009 р. на суму 73121,00 грн. та документи, що його підтверджують (а.с. 28).

Повідомленням від 28.11.2011р. Первісним кредитором повідомлено боржника (відповідача) про відступлення права вимоги за договором № 4 від 15.01.09 р. (а.с. 27).

Так, заборгованість відповідача у даній справі -Публічного акціонерного товариства «Готельно -туристичний комплекс «Інтурист -Закарпаття»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд»по виконанню умов договору про відступлення права вимоги № 06/10-2011 від 24.10.2011 р. складає 73121,00 грн.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Докази, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості за поставлений товар правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому, згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 73121,00 грн. боргу за поставлений товар згідно Договору №4 від 15.01.2009 р. (дана сума не заперечується відповідачем).

Оскільки, відповідачем не було виконано взяті на себе зобов'язання по оплаті вартості поліграфічної продукції за договором № 4 від 15.01.2009 р., позивач, як новий кредитор, звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 73121,00 грн. Крім того, позивач у позовній заяві просить стягнути на його користь 1126,34 грн. інфляційні втрати та 485,05 грн. 3% річних (а.с. 2-3).

Доводи апелянта стосовно безпідставності нарахування позивачем інфляційних нарахувань та 3% річних з посиланням на те, що первісним кредитором згідно договору уступки права вимоги передано новому кредитору лише право вимоги в сумі 73121,00 грн. заборгованості і жодним пунктом договору не передбачено право вимоги 3% річних та інфляційних нарахувань, а також посилання на те, що позивач позбавлений права заявляти вимогу про стягнення таких нарахувань за період до укладення договору про відступлення права вимоги є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відступлення права вимоги відноситься до договірних обтяжень (п.7), тобто на договори відступлення права вимоги поширюється дія цього Закону.

Водночас, згідно ст. 12 наведеного Закону, у разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, останнім у даному випадку є позивач як особа, на користь якої встановлюється договірне обтяження, що випливає зі змісту ст. 2 даного Закону.

Виходячи із регламентації вищенаведених правових норм в сфері відносин з відступлення права вимоги, в разі зміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання. При цьому зміст основного зобов'язання, яке стало предметом уступки права вимоги, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін, залишається незмінним, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Разом з тим, згідно статті 514 Цивільного кодексу України інші правила можуть бути встановлені договором або законом.

Так, згідно п. 2.2. Договору № 4 від 15.01.2009 р. замовник зобов'язався здійснити оплату замовлення на розрахунковий рахунок виконавця в сумі, яка вказана в рахунку -фактурі. Матеріалами справи підтверджено виготовлення виконавцем за замовленням відповідача (Замовника) поліграфічної продукції на загальну суму 75743,00 грн., що підтверджено виставленими рахунками, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується актами прийому -передачі виконаних робіт, підписаних представниками сторін та скріпленими відтисками їх печаток. Пунктом 5.2 вказаного Договору сторонами визначено, що у випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Судова колегія з'ясувала, що відповідач не виконав належним чином зобов'язаннь щодо повної та своєчасної оплати виготовленої за його замовленням поліграфічної продукції на підставі укладеного із Виконавцем ФОП ОСОБА_2 Договору № 4 від 15.01.2009 р. про надання поліграфічних послуг, а відтак несе зобов'язання сплатити суми боргу з урахування індексу інфляції та річних. Враховуючи п. 1.1. Договору відступлення права вимоги №06/10-2011 від 24.10.2011 р., за яким передбачено, що Первісний кредитор передає Новому кредитору належне йому право вимоги до ВАТ «ГТК «Інтурист -Закарпаття»на підставі Договору № 4 від 15.01.2009р., в т.ч. право вимагати оплати боргу та нарахувань з передбачених договором або законом підстав за прострочку оплати товару.

В силу вимог ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, зміст наведеної норми свідчить, що за своєю правовою природою інфляційні нарахування та річні відносяться до суми боргу.

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Індекс інфляції -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому про строчка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012).

З огляду на вище викладене, судова колегія зазначає, що інфляційні витрати у розмірі 1126,34 грн. підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем при їх розрахунку не були застосовані встановлені індекси інфляції, показник яких був менше 100 % (у липні 2009 р., серпні 2009 р., липні 2011 р., серпні 2011 р. на рівні 99,9 %, 99,8 %, 98,7 %, 99,6 % ). Окрім цього, за грудень 2009 р. індекс інфляції складав 100,9, однак позивач суму інфляції за грудень місяць 2009 р. розрахував виходячи з індексу інфляції 101,1 внаслідок чого суму інфляції завищено.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції при перевірці розрахунків позову вказані порушення усунула, у результаті чого за вказані позивачем періоди існування заборгованості, розмір інфляційних втрат зменшився та становить 910,84 грн.

Що стосується присудження до стягнення трьох процентів річних за розрахунком позивача, перевірених судовою колегією, такі є правомірними, а тому підлягають стягненню в розмірі 485,05 грн.

Крім того, при вивченні матеріалів справи судовою колегією береться до уваги і той факт, що скаржник протягом тривалого часу не виконував свого зобов'язання за договором відступлення права вимоги від 24.10.2011 р. в частині своєчасної оплати боргу, не намагався врегулювати даний спір у позасудовому порядку, а також те, що вимога кредитора про стягнення інфляційних витрат підлягає обов'язковому задоволенню, так як є імперативною нормою закону, а відтак господарський суд Закарпатської області у процесі оцінки доказів та прийняття рішення прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про необхідність стягнення із скаржника інфляційних витрат та 3% річних.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а рішення господарського суду Закарпатської області від 04.07.2012 року у справі № 5008/422/2012 змінити в частині стягнення інфляційних нарахувань, як таке, що прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Львівський апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття", б/н від 20.07.2012р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 372 від 25.07.2012р.) задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 04.07.2012 р. у справі № 5008/422/2012 змінити, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення в такій редакції:

"Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Готельно -туристичний комплекс «Інтурист -Закарпаття»(Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 5, код ЄДРПОУ 02574001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транскарпатбуд" (Закарпатська область, Ужгородський район, с. Ляхівці, 138, код ЄДРПОУ 35347116) суму 74516,89 грн. ( в т.ч. 73121 грн. основного боргу, 910,84 грн. інфляційних, 485,05 грн. 3% річних) та суму 1609,50 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору".

3. Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу № 5008/422/2012 повернути господарському суду Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 25.09.2012р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Мурська Х.В.