Постанова № 26168381, 24.09.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.12 Справа № 5015/1912/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н,

з участю представників:

позивача - з'явився,

відповідача 1 - не з'явився,

відповідача 2 - не з'явився

відповідача 3 -з'явився

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг", м.Київ

на рішення господарського суду Львівської області від 27.06.2012 року, суддя Н.В.Мороз,

у справі № 5015/1912/12

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Західекспертспецбуд", м.Львів

до відповідачів:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Будімекс", м.Городок Львівської області

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Будімекс автодор", м.Київ

3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг", м.Київ

про визнання недійсним договору поруки від 27.03.2008 року,

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 27.06.2012 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Західекспертспецбуд" задоволено повністю. Визнано недійсним договір поруки від 27.03.2008р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Будімекс", товариством з обмеженою відповідальністю "Будімекс автодор", товариством з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг". Крім цього стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю "Будімекс", товариства з обмеженою відповідальністю "Будімекс автодор" та товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Західекспертспецбуд" по 357,66 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що невиконання відповідачем-1 положень договору поруки від 05.06.2007р. допущено порушення загальних засад цивільного законодавства та, відповідно, моральних засад суспільства, у т.ч. тих, які знайшли своє закріплення в нормах законодавства щодо обов'язковості виконання своїх зобов'язань, що є підставою, передбаченою в п. 1 ч. 1 ст. 203 ЦК України для визнання оскаржуваного договору поруки від 27.03.2008 р. недійсним.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач-1) просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, в зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи та невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що судом невірно застосовано положення ч.1 ст.203 ЦК України, оскільки положення договору поруки від 05.06.2007р. не є актом цивільного законодавства, а тому недотримання його умов не може бути підставою для визнання недійсним іншого договору. Скаржник вважає, що господарський суд Львівської області порушив також норми процесуального права, так як розглянув спір за відсутності його представника, який не був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи. Крім цього, як підставу скасування рішення зазначає, що господарський суд Львівської області, в порушення ст.47 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» розглянув спір не у тому складі, який починав його розгляд, так як порушено провадження у справі суддею Костів Т.С., а рішення прийнято суддею Мороз Н.В.

Від товариства з обмеженою відповідальністю "Західекспертспецбуд" через канцелярію суду 24.09.2012 року (вх.№6021) надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач спростовує доводи скаржника та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В судове засідання представники відповідачів 1,2 не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів 1,2, оскільки на адресу суду не надходили жодні клопотання про відкладення розгляду справи, а ухвалою суду від 08.08.2012р. явка повноважних представників сторін визнана судом на власний розсуд.

Суд, розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що 21.05.2007 р. між Brosta Enterprises Limited (позикодавець) та ТзОВ "Західекспертспецбуд" (позичальник) був укладений договір позики №1/21-05, за яким позикодавець зобов'язався надати позичальнику в користування кошти поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості в розмірі, що не перевищує 100000000 дол. США і визначає процентну ставку за користування позики 1% річних, а позичальник зобов'язався повернути позику і сплатити відсотки за користування позикою (п. 1.1.). Термін повернення позики - 21.05.2014 р. (п. 2.1.). Зазначений договір зареєстрований відповідно до реєстраційного свідоцтва УНБУ у Львівській області №533 від 24.05.2007 р. З відміток на вказаному реєстраційному свідоцтві вбачається надання позикодавцем позик.

05.06.2007р. між ТзОВ "Будімекс" (поручитель) та ТзОВ "Західекспертспецбуд" (боржник) був укладений договір поруки, у відповідності до якого поручитель поручився перед Brosta Enterprises Limited за виконання обов'язку ТзОВ "Західекспертспецбуд" як боржником щодо погашення заборгованості в сумі 100000000 дол. США за основним договором -договором позики №1/21-05 від 21.05.2007 р. (п. п. 1.1, 2.1.). Поручитель не має права укладати інші договори поруки із третіми особами або гарантувати виконання зобов'язань третіх осіб без письмового повідомлення про це кредитора (п. 3.5.). Поручитель не має права укладати інші договори поруки із третіми особами або гарантувати виконання зобов'язань третіх осіб без письмового повідомлення даних третіх осіб про наявність даного договору (п. 3.6.). Згідно із п. 5.1. вказаного договору, усі правовідносини, що виникають з нього, регулюються цим договором, а також нормами законодавства, звичаями ділового обороту, які застосовуються до таких правовідносин на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

27.03.2008 р. між ТзОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" (лізингодавець) та ТзОВ "Будімекс автодор" (лізингоодержува) був укладений договір фінансового лізингу №023-03/2008-С, за яким лізингодавець зобов'язався придбати предмет лізингу у власність від продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених в договорі та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах фінансового лізингу з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем (п. 1.1.).

27.03.2008 р. між ТзОВ "Будімекс" (поручитель), ТзОВ "Будімекс автодор" (боржник) та ТзОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" (кредитор) був укладений оспорюваний договір поруки, за яким поручитель поручився перед кредитором за виконання зобов'язання боржника, що виникло на підставі договору фінансового лізингу №023-03/2008-С від 27.03.2008 р. в повному обсязі (п. 1.1.).

Позивач просить визнати недійсним зазначений вище договір з тих підстав, що він укладений внаслідок помилки, так як фінансовий стан відповідача-1 не допускає можливості одночасного виконання ним зобов'язань за обома договорами. При цьому позивач посилається на те, що відома сторонам на момент вчинення правочину об'єктивна неможливість його виконання і настання правового результату не породжує для сторін прав чи обов'язків. Крім цього, позивач зазначає, що відповідно до п. 3.6. договору поруки від 05.06.2007 р., відповідач - 1 не має права укладати інші договори поруки із третіми особами або гарантувати виконання зобов'язань третіх осіб без письмового повідомлення даних третіх осіб про наявність даного договору. Однак, такі повідомлення позивачу не направлялися.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. При цьому, помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення крім випадків, встановлених законом. Ймовірність порушення зобов'язання у майбутньому не носить характеру такої помилки. Відсутність у боржника грошових коштів не вважається випадком та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно ст. 617 ЦК України.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача про укладення спірного договору поруки відповідачем-1 внаслідок помилки, яка полягає у тому, що фінансовий стан відповідача-1 не допускає можливості одночасного виконання його зобов'язань за обома договорами поруки, оскільки ймовірність порушення зобов'язання у майбутньому не носить характеру такої помилки.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.І. ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 6 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, а згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з п. 3.6. договору поруки від 05.06.2007р., ТзОВ «Будімекс»(відповідач -1) не має права укладати інші договори поруки із третіми особами або гарантувати виконання зобов'язань третіх осіб без письмового повідомлення даних третіх осіб про наявність даного договору. Оскільки такі повідомлення позивачу не направлялися, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що договір поруки від 27.03.2008р. слід визнати недійсним.

Суд апеляційної інстанції вважає також безпідставними посилання апелянта на те, що судом невірно застосовано положення ч.1 ст.203 ЦК України, оскільки незважаючи на те, що положення договору поруки від 05.06.2007р. не є актом цивільного законодавства, в силу ч. 2 ст. 6 та ст.629 ЦК України, є обов'язковим для виконання.

В силу ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доводи скаржника про те, що місцевим господарським судом в порушення норм процесуального права спір вирішено за відсутності представника відповідача-3, який не був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, безпідставні, зважаючи на наступне. Ухвала про призначення справи до розгляду отримана відповідачем-3 12.06.2012р. (а.с.62). Своєчасно отримавши ухвалу про порушення провадження у справі, відповідач-3 не скористався наданими йому процесуальними правами та не забезпечив явки свого представника в судове засідання. Ухвалою місцевого господарського суду від 20.06.2012р. розгляд справи відкладено на 03.07.2012р., однак ухвалою від 20.06.2012р. виправлено допущену описку в ухвалі від 20.06.2012р. в частині дати слухання справи, згідно з якою наступне судове засідання визначено 27.06.2012р. Оскільки вищезазначені ухвали надіслані сторонам у справі 22.06.2012р., про що містяться відповідні відмітки на цих ухвалах, відсутні підстави вважати, що відповідач-3 не був належним чином повідомений про час та місце слухання справи. Посилання скаржника на ту обставину, що зазначені вище ухвали надійшли на його адресу із запізненням належним чином не підтверджені, оскільки відмітка на цих ухвалах про реєстрацію вхідної кореспонденції не є достатнім доказом того, що така кореспонденція поступила на адресу відповідача-3 саме 02.07.2012р. При цьому на копіях конвертів, в яких були надіслані ці ухвали, відсутні відмітки органу зв'язку про дату передачі цих конвертів адресату, у зв'язку з чим неможливо встановити дату отримання товариством з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" цих ухвал.

Твердження скаржника про те, що господарський суд Львівської області, в порушення ст.47 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» розглянув спір не у тому складі, який починав його розгляд, так як порушено провадження у справі суддею Костів Т.С., а рішення прийнято суддею Мороз Н.В. спростовуються матеріалами справи. Зокрема з протоколу судового засідання від 27.06.2012р. вбачається, що автоматизованою системою документообігу здійснено повторний автоматичний розподіл справи. На запит Львівського апеляційного господарського суду, місцевим господарським судом надано копію Розпорядження №227 від 26.06.2012р. щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи №5015/1912/12, у зв'язку з обранням судді Костів Т.С. суддею Львівського апеляційного господарського суду. Зважаючи на викладене, доводи скаржника в цій частині безпідставні.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними та колегією суддів відхиляються.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Львівської області від 27.06.2012 року у справі за номером 5015/1912/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко

Повний текст постанови виготовлено 26.09.2012р.