Рішення № 26167802, 26.09.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.09.12 Справа № 9пд/5014/2002/2012

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Алчевськ Луганської області

до Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради, м. Алчевськ

про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди та стягнення 3646 грн. 10 коп.

в присутності представників:

від позивача - ОСОБА_1, пасп. НОМЕР_2 від 18.12.98, ОСОБА_2, адвокат, дог. юр. допомоги від 10.02.12,

від відповідача -Говорова О.О., дов. № 6/01-06-1418 від 20.04.2011

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, підприємець ОСОБА_1, звернувся з позовом, у якому просить:

· визнати недійсною додаткову угоду від 30.11.11 до договору оренди нерухомого майна № 322 від 01.04.07 з моменту її укладення, з 30.11.11,

· стягнути з відповідача у зв'язку з визнанням недійсною зазначеної вище угоди сплачені кошти в сумі 3646,10 грн.,

· припинити правовідносини, що випливають з договору оренди нерухомого майна № 322 від 01.04.07.

У судовому засіданні 20.09.12 позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позову, якою просить стягнути з відповідача у зв'язку з визнанням недійсною додаткової угоди від 30.11.11 сплачені кошти в сумі 7464,49 грн.

Доводи позивача, з урахуванням заяви про збільшення позову, полягають у наступному.

Між ним та відповідачем був укладений договір оренди нерухомого майна № 322 від 01.04.07, згідно з яким відповідач (орендодавець) за актом передачі передав в користування відповідачу (орендар) нежитлове вбудовано-прибудоване приміщення, що розташоване в будинку АДРЕСА_2, площею 316,5 кв. м. строком до 30.11.11.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.11 у справі № 10/224пн позов підприємця ОСОБА_1 задоволено та визнано за підприємцем ОСОБА_1 та територіальною громадою міста Алчевська право спільної часткової власності на вказаний вище об'єкт нерухомості, при цьому право власності за позивачем визначено на 85/100 часток цього нерухомого майна.

30 листопада 2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди щодо продовження строку його дії до 30.11.2013 та внесено зміни у договір щодо визначення вартості орендованого майна та розміру орендної плати.

Оскільки з 4 листопада 2011 року спірне нежитлове приміщення не є комунальною власністю, воно є спільною власністю позивача і територіальної громади, укладена 30 листопада 2011 року додаткова угода за своїм змістом суперечить вимогам чинного законодавства, які регулюють орендні відносини, тому має бути визнана недійсною, при цьому у позивача відсутній обов'язок щодо сплати орендної плати за майно, яке перебуває у його спільній власності.

Позивач звернувся до відповідача листом від 12.12.11 з пропозицією припинити орендні відносини за спірним договором, однак у відповіді від 19.12.11 та від 27.12.11 виконком Алчевської міськради відмовив позивачу у припиненні договору оренди.

За розрахунком позивача, за період з 4 листопада 2011 року по квітень 2012 року він сплатив орендну плату в розмірі 7464,49 грн.

Відповідач, управління економіки, ринкових відносин та інвестицій, відзивом на позовну заяву, наданому у судовому засіданні, з позовом не погоджується, виходячи з наступного.

Чинним законодавством не встановлено жодних обмежень щодо розпорядження власником належним йому майном, зокрема й тим, що належить іншому власнику на праві спільної часткової власності.

Укладаючи спірну додаткову угоду сторони діяли вільно, на власний розсуд, дійшовши згоди щодо усіх істотних умов договору.

Крім того, відповідач вважає помилковим посилання позивача на норму ст. 606 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. У спірних правовідносинах не відбувся факт поєднання відповідача як органу місцевого самоврядування та позивача -фізичної особи-підприємця.

Оцінивши обставини справи, вислухавши учасників судового процесу, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди нерухомого майна № 322 від 01.04.07 (а.с. 10 -15), згідно з яким відповідач (орендодавець) за актом передачі від 01.04.07 (а.с. 16) передав в користування відповідачу (орендар) нежитлове вбудовано-прибудоване приміщення, що розташоване в будинку АДРЕСА_2, площею 316,5 кв. м. строком до 30.11.11.

За погодженням з відповідачем позивач провів реконструкцію та капітальний ремонт орендованого майна, внаслідок чого, як вважає позивач, була створена нова річ -нежитлове вбудовано-прибудоване виробниче приміщення з офісом. Об'єкт оренди перетворився з продовольчого магазину на цех з виробництва квасу та газової води, з допоміжними приміщеннями.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.11 у справі № 10/224пн (а.с. 32 -37) позов підприємця ОСОБА_1 задоволено та визнано за підприємцем ОСОБА_1 та територіальною громадою міста Алчевська право спільної часткової власності на вказаний вище об'єкт нерухомості, при цьому право власності за позивачем визначено на 85/100 часток цього нерухомого майна.

КП "Алчевське БТІ" 4 листопада 2011 року було проведено державну реєстрацію права власності за позивачем на 85/100 часток вказаного вище майна (а.с. 38).

30 листопада 2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди щодо продовження строку його дії до 30.11.2013 та внесено зміни у договір щодо визначення вартості орендованого майна та розміру орендної плати (а.с. 29 -31).

Інтерес позивача, підприємця ОСОБА_1 полягає у припинення договірних стосунків з оренди приміщення у зв'язку з набуттям права власності на 85/100 цього приміщення та отриманні сплачених за оренду коштів сумі 7464,49 грн.

Спірні правовідносини регулюються главою 26 ЦК України "Право спільної власності".

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Частина 2 цієї статті розрізняє два види спільної власності: спільну власність двох або більш співвласників з визначенням часток кожного з них у праві власності -спільна часткова власність і спільна сумісна власність -власність без визначення часток у праві власності.

За цією справою мова йде про спільну часткову власність, оскільки частки позивача та відповідача у праві власності щодо спірного приміщення визначені як 85/100 та, відповідно, 15/100.

Змістом внутрішніх правовідносин спільної власності є право кожного із співвласників щодо володіння, користування і розпорядження спільною річчю й обов'язок кожного із співвласників погоджувати свою поведінку щодо володіння, користування і розпорядження спільною річчю з іншими співвласниками.

Згідно з ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.

Виходячи з наведеної норми учасники спільної часткової власності мають погоджувати один з одним свою поведінку з володіння, користування та розпорядження спільним майном.

Угода співвласників спірного за цією справою майна має бути двостороннім правочином (договором), в якому повинні визначатися порядок і способи здійснення повноважень співвласників.

Виходячи з ч. 3 ст. 358 ЦК України здійснюючи правомочності у відношенні належної йому частки, кожен зі співвласників має право на надання в його володіння і користування тієї частини спільного майна в натурі, що відповідає його частині в праві спільної власності. У випадку неможливості такого надання кожен зі співвласників вправі вимагати від іншого співвласника, який володіє і користується спільним майном, відповідної компенсації.

Як вбачається з норм законодавства, яке регулює внутрішні правовідносини щодо спільної часткової власності, не може йтися про відносини оренди між співвласниками, тому суд погоджується з доводами позивача про те, що з 4 листопада 2011 року спірне нежитлове приміщення не є комунальною власністю, воно є спільною власністю позивача і територіальної громади, а тому укладення додаткової угоди від 30.11.11 до договору оренди нерухомого майна № 322 від 01.04.07 суперечить закону.

За таких обставин спірна додаткова угода має бути визнана недійсною.

Щодо вимоги позивача про припинення правовідносин, що випливають з договору оренди.

За правилом ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Виходячи з цієї норми сторони не зобов'язані виконувати передбачені таким правочином умови, а тому правовідносини, що випливають зі спірного договору оренди нерухомого майна № 322 від 01.04.07, дія якого була продовжена додаткової угодою від 30.11.11, у зв'язку з визнанням цієї угоди недійсною мають бути припиненими, оскільки цією угодою встановлено, що решта пунктів договору оренди залишаються у попередній редакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення.

Виходячи з цього, вимога позивача щодо припинення правовідносин, що випливають з договору оренди нерухомого майна № 322 від 01.04.07, є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача сплачених коштів в сумі 7464,49 грн.

Позивач надав у судовому засіданні 20.09.12 копії рахунків відповідача на сплату орендних платежів та квитанцій щодо сплати цих рахунків на загальну суму 12 779,06 грн.

При цьому за період з 4 листопада 2011 року по квітень 2012 року позивачем було сплачено 7464,49 грн. орендних платежів.

Оскільки спірна додаткова угода визнана судом недійсною, ця сума підлягає поверненню.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 30.11.11 до договору оренди нерухомого майна № 322 від 01.04.07 з моменту її укладення, з 30.11.11.

3. Стягнути з відповідача, Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради, 94220, Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Леніна, буд. 48, код 20185674, на користь позивача, підприємця ОСОБА_1, 94222, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1, кошти в сумі 7464 грн. 49 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2682,50 грн.

4. Припинити правовідносини, що випливають з договору оренди нерухомого майна № 322 від 01.04.07, укладеного між позивачем, підприємцем ОСОБА_1, ід. код НОМЕР_1, та відповідачем, Управлінням економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 26.09.12.

Суддя А.Г.Ворожцов