Рішення № 26167515, 24.09.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.12 Справа № 5/5014/1842/2012

За позовом Приватного підприємства "Вібур", с. Вільне Криворізького району Дніпропетровської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 157 772 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Комишан А.В., представник за довіреністю від 03.01.2012 № б/н;

від відповідача - ОСОБА_3, представник за довіреністю від 08.07.2011 за реєстр.

№ 7213.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків в сумі 157 772 грн. 00 коп.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав письмові пояснення від 23.08.2012 № б/н та заперечення на відзив відповідача від 10.09.2012.

Представник відповідача надав заперечення на позовну заяву від 22.08.2012, де проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що відповідач не є належним, оскільки не приймав на себе зобов'язання з перевезення вантажу.

Представник відповідача заявив клопотання від 07.09.2012 про здійснення запиту до СВ Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області з поставленням наступних питань: Хто був перевізником вантажу (арматури) Позивача (ПП "Вібур"), яка була вкрадена 02.07.2011? Чи розкрита кримінальна справа по крадіжці вантажу (арматури), у випадку якщо справу розкрито, повідомити суд, хто винний в крадіжці вантажу та до якого суду направлена кримінальна справа до розгляду.

Дане клопотання судом відхилено за його необґрунтованістю.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

19.04.2011 між сторонами у справі було укладено договір № 23 про надання транспортно-експедиційних послуг (далі за текстом -договір, а. с. 8-9).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є взаємовідношення сторін, що виникають при транспортно-експедиційному обслуговування вантажів, що пред'являються Виконавцю (відповідач у справі) Замовником (позивач у справі) для транспортування в між городньому сполученні.

Згідно з п. 2.1. договору на підставі цього договору виконавець (відповідач у справі) надає одну чи декілька послуг:

- організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України на підставі відповідних заявок;

- виконує розсилку товаротранспортної документації;

- проводить розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу;

- приймає участь в складанні актів в випадках, передбаченим чинним законодавством та вирішує з заказником претензійні питання;

- за згодою сторони виконує інші доручення Замовника (позивач у справі).

Відповідно до п. 4.1.2 договору виконавець (позивач у справі) зобов'язується забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу, відповідаю чого та повністю готового до перевозки обумовленого вантажу, в узгоджений строк.

Пунктом 7.6 передбачено, що виконавець (відповідач у справі) несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу.

Між Приватним підприємством «Вібур»та Товариством з обмеженою відповідальністю «VIP Бетон»16 травня 2011 року був укладений договір поставки

№ 0Ф0061 (а.с. 51-53), згідно умов якого ПП «Вібур»(відповідач у справі) зобов'язується передати товар у власність ТОВ «VIP Бетон»

Відповідно п. 2.7 договору поставки № 0Ф0061 від 16.05.2011 право власності на товар до ТОВ «VIP Бетон»переходить з моменту повної оплати товару.

Листом б/н від 20 серпня 2012 року за підписом генерального директора

ТОВ «VIP Бетон»повідомив, що оплату товару згідно рахунку № ВБОФ-03005 не здійснював.

На виконання умов договору поставки № 0Ф0061 від 16.05.2001 позивач звернувся до відповідача з договором-заявкою б/н від 01.07.2011

В матеріалах справи міститься договір-заявка на перевезення вантажу б/н від 01.07.2011 (а.с. 10), з якої вбачається, що сторони дійшли згоди щодо всіх умов перевезення, що підтверджується скріпленими печатками підписами сторін. Крім того, в договорі-заявці містяться відомості про марку, номер транспортного засобу (Камаз НОМЕР_2/ НОМЕР_3), а також прізвище ім'я водія транспортного засобу (ОСОБА_4).

В товарно-транспортних накладних №№ 3705, 3706 від 01.07.2011 (а.с. 12-13) міститься підпис позивача про те, що він здав товар, а також підпис водія ОСОБА_4, яким він підтвердив прийняття товару.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 1 ст. 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно із ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Пункт 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки особі, права або законні інтереси якої порушено.

У розумінні статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні приписи містяться у статті 225 Господарського кодексу України. Згідно з пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Посилання відповідача про те, що відповідач не є належним, оскільки не приймав на себе зобов'язання з перевезення вантажу судом відхиляються та спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що на виконання умов договору позивач підписав договір-заявку від 01.07.2011 та залучив до виконання зобов'язання з договором інших осіб, що підтверджується договором заявкою та товарно-транспортними накладними (а.с. 10,12,13).

Так, позивач довів суду обставини щодо наявності збитків, протиправної поведінки осіб залучених відповідачем для виконання зобов'язань за договором, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача як підставу для настання відповідальності, підстави виникнення обов'язку відповідача по відшкодуванню збитків та надав докази понесених збитків.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути збитки у сумі 157 772 грн. 00 коп.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Приватного підприємства «Вібур», Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Вільне, ст. Червоний Шахтар, буд. 1, ідентифікаційний код 33416549, збитки в сумі 157 772 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 3 155 грн. 44 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 24.09.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано - 26.09.2012.

Суддя С.В. Вінніков