Рішення № 26167453, 24.09.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.12 Справа № 5/5014/1932/2012

За позовом Приватного підприємства "КІР", м. Харцизьк Донецької області

до Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Луганськ

про стягнення 24 410 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Аланзов О.С., директор; Фінк О.Е, адвокат, довіреність № б/н від 14.02.2012;

від відповідача -представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 17 941 грн. 30 коп. та 3% річних в сумі 6 468 грн. 70 коп.

В складі судових витрат позивач просить стягнути 3000 грн. 00 коп. як оплату послуг адвоката.

Представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, надавши заперечення на відзив.

Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що повідомлення про час та дату проведення наступного судового засідання.

В минулому судовому засіданні відповідачем було надано відзив на позовну заяву від 10.09.2012, де він проти позову заперечив та заявив про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, вказуючи на те, що на дату звернення позивача з позовом до суду (серпень 2012 року) закінчився строк позовної давності (заборгованість виникла в період з серпня 2008 по січень 2009, рішення господарського суду по справі №4/29 від 13.03.2009). Також відповідач заперечує проти стягнення адвокатських послуг у розмірі

3000 грн. 00 коп., оскільки з документів, що містяться у справі, не можна зробити повноцінний висновок про надання адвокатом Фінк О.Е. цих послуг. Відповідач вважає, що цей розмір було визначено позивачем штучно, без підтвердження вказаної суми відповідними актами, розрахунками та обґрунтуваннями.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між позивачем (далі - Продавець) та відповідачем (далі -Покупець) було укладено договір № 109 від 16.03.2006, за умовами якого Продавець (позивач у справі) зобов'язується передати у власність, а Покупець (відповідач у справі) зобов'язується прийняти і сплатити за товар (п.1. 1 договору) (далі - Договір).

Згідно із п. 2.3 договору строк оплати: на протязі тридцяти днів з моменту поставки товару на склад Покупця (відповідача у справі).

Відповідно до п.2.4 договору строк поставки: на протязі десяти днів з дня отримання поставщиком рознарядки від Покупця.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 291 142 грн. 01 коп., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями.

Факт передачі позивачем та приймання відповідачем товарів, підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача на вищезазначених видаткових накладних, за якими була здійснена поставка товару.

Відповідач умови вказаного договору щодо оплати за поставлений товар виконав частково в сумі 140 000 грн. 00 коп.

Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за договором № 109 від 16.03.2006 на даний час складає 63 419 грн.27 коп.

Вказані фактичні обставини також встановлені господарським судом Луганської області у справі №4/29 за позовом Приватного підприємства "КІР" до Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України " про стягнення основного боргу за договором № 109 від 16.03.2006 в сумі

63 419 грн. 27 коп., пені в сумі 7693 грн. 49 коп., 3% річних в сумі 977 грн. 28 коп., інфляційних нарахувань в сумі 4058 грн. 83 коп.

За результатами розгляду вказаного спору місцевим господарським судом винесено рішення від 13.03.2009, яким позов задоволено частково та присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Приватного підприємства "КІР" заборгованість за поставлений товар в сумі 63419 грн.27 коп., 3% річних за період 02.08.2008 по 05.02.2009 в сумі 977 грн. 28 коп., інфляційних нарахувань за період з серпня 2008 року по січня 2009 року в сумі 4058 грн. 83 коп., державного мита в сумі 684 грн. 55 коп., та

105 грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань по договору за ним утворився борг, який на день вирішення спору в суді не сплачено.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 2 сказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Обов'язок відповідача оплатити отримані товари за договором

№ 109 від 16.03.2006 згідно накладних в повному обсязі встановлено судом при розгляді справи № 4/29.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судових рішень у справі № 4/29. Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг»проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії»встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду.

Проте, відповідачем зобов'язання не були виконані у повному обсязі.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання грошових зобов'язань у повному обсязі, на підставі яких заявлено позовні вимоги, не надано.

Так, слід вказати, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з винесенням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 20.12.2010 № №3-57гс10, від 20.01.2011 № 10/25 та від 16.05.2011.№32/242-32/243-32/244-32/245, від 12.09.2011 № 6/433-42/183.

Так, позивачем заявлені вимоги по стягненню 3% річних за розрахунковий період з 06.02.2009 по 01.07.2012 в сумі 6 468 грн. 70 коп. та інфляційних втрат за розрахунковий період з лютого 2009 року по червень 2012 року в сумі

17 941 грн. 30 коп.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна заява подана позивачем до суду 25.07.2012 (відповідно до відмітки на позовній заяві на позовній заяві), тобто після спливу строку позовної давності відносно вимог по стягненню 3 % річних за період з 06.02.2009 по 05.07.2009 та інфляційних втрат за період з лютого - липень 2009 року.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено наступне:

- заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності;

- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення;

- сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові;

Враховуючи, що відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності, то в задоволенні вимог щодо стягнення 3 % річних за період з 06.02.2009 по 05.07.2009 та інфляційних втрат за період з лютого - липень 2009 року слід відмовити.

Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат в межах строку позовної давності, то вказані вимоги задовольняються: 3% річних за період з 26.07.2009 по 01.07.2012 в сумі 5 585 грн. 24 коп. та інфляційні втрати за період з серпня 2009 року по червень 2012 року в сумі 6 813 грн. 19 коп.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 6 813 грн. 19 коп. та 3% річних у сумі 5 585 грн. 24 коп. (Всього 12 398 грн. 40 коп.) У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, розмір витрат на послуги адвоката зменшено судом із заявлених позивачем 3 000 грн. 00 коп. з огляду на наступне.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом оправи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом -Фінк Оленою Едуардівною підтверджуються договором про надання юридичної допомоги № б/н від 30.03.2012, відповідно до розділу 1 якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе обов'язки надати юридичну допомогу у вирішенні спору довірителя з ДП «Луганський облавтодор»про стягнення 24 176 грн. 70 коп., а також судових витрат.

Сплата позивачем послуг за зазначеним договором підтверджується платіжним дорученням від 17.05.2012 № 52 на суму 3 000 грн. 00 коп.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1492 на ім'я Фінк Олени Едуардівни.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу та вартість цих послуг.

Згідно із статтею 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України ,,Про адвокатуру".

Статтею 30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність " зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до умов розділу 4 договору оплата праці повіреного здійснюється довірителем в фіксованій сумі 3 000 грн. 00 коп. Платіжним дорученням від 17.05.2012 № 52 позивачем сплачено адвокату суму в розмірі

3 000 грн. 00 коп.

Водночас, положеннями статті 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України

01 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Фінк Олени Едуардівни у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи №5/5014/1932/2012, суд вважає, що заявлена сума витрат на послуги адвоката в розмірі 3 000 грн. 00 коп. є неспіврозмірною з заявленими вимогами та істотно завищеною.

Враховуючи вказане, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь у двох судових засіданнях, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі №5/5014/1932/2012, відсутність доказів стосовно тривалих відряджень адвоката, суд дійшов висновку щодо обмеження розміру судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 700 грн. 00 коп.

Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат адвоката висловлена в пункті 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" та пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.2002 № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів".

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд вимогу позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 3 000 грн. 00 коп. задовольняє частково в сумі 700 грн. 00 коп..

У судовому засіданні 24.09.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 33, 34, 43, 48, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства" Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Луганськ, вул. Лінія залізниці, б. 9, код ЄДРПОУ 31995774, на користь Приватного підприємства "КІР", м. Харцизьк Донецької області, вул. Вокзальна,

б. 47, кв. 9, код ЄДРПОУ 22023208, 3% річних в сумі 5 585 грн. 24 коп., інфляційних нарахувань в сумі 6 813 грн. 19 коп., витрати по оплаті судового збору в сумі 817 грн. 50 коп. та послуг адвоката в сумі 700 грн. 00 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 24.09.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 26.09.2012.

Суддя С.В. Вінніков