Рішення № 26167126, 12.09.2012, Господарський суд Закарпатської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

12.09.2012р. Справа № 5008/704/2012

За позовом публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгороді", м. Ужгород

ДО фізичної особи -підприємця Бабич Василя Антоновича, м. Хуст

ПРО стягнення суми 14 305дол. США заборгованості за договором кредитування від 29.01.2007р., що за офіційним курсом НБУ станом на 07.08.2012р. становить 114 339, 86 грн., в тому числі: 12 185, 42 доларів США (97 361, 50 грн.) - заборгованість по кредиту, 809, 70 доларів США (6 469, 5 грн.) - пеня у відповідності до умов п. 5.3. Кредитного договору, 1 309, 88 доларів США (10 465, 94 грн.) -три відсотки річних від простроченої суми.

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача -Кузка С.О., представник за довіреністю від 16.06.2011р.

від відповідача - Бабич В.А., приватний підприємець

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.08.2012р. порушено провадження у справі № 5008/704/2012 та призначено справу до розгляду на 27.08.2012р.

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Відповідач в засідання суду не з'явився, вимог ухвали суду від 10.08.2012р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав.

Ухвалою суду від 27.08.2012р. розгляд справи призначено на 12.09.2012р.

Відповідач в засідання суду з'явився, подав письмове клопотання, яким стверджує, що повністю погасив заборгованість за договором кредитування від 29.01.2007р.

Представником позивача в засіданні суду подано письмове підтвердження погашеної відповідачем заборгованості. Разом з тим, просить суд решту частини позовних вимог про стягнення штрафних санкцій задовольнити в повному обсязі, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу припинити.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2007 року між приватним підприємцем Бабич Василем Антоновичем (Позичальник/Боржник) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Хуст Закарпатської області" (яка згідно наказу № 213 о/с від 07.04.2011 року в.о. Голови Правління Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку реорганізована в безбалансове відділення філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Ужгород" (Кредитор), було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 30, до якого 15.05.2007 року укладено Договір про внесення змін № 1, 05.05.2008 року укладено Договір про внесення змін № 2, 23.01.2010 року укладено Договір про внесення змін № 3 (надалі Кредитний договір), згідно якого Кредитор видав Позичальнику кредит в сумі 44 500, 00 (Сорок чотири тисячі п'ятсот) доларів США.

Згідно умов Кредитного договору - п.п. 2.1., 2.2., З.2., З.З., 5.2., 5.3. Боржник зобов'язався до 28 січня 2011 року повернути Кредитору всю суму кредиту, нараховані відсотки, а також суми неустойки та штрафів, передбачених Кредитним договором.

На день подання позовних вимог Боржником не виконувались взяті зобов'язання за Кредитним договором № 30 від 29.01.2007 року, що полягало в неповерненні суми наданого кредиту, відповідно до умов Кредитного договору.

У відповідності до п. 5.3. Кредитного договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитами Позичальник сплачує Банку неустойку у вигляді пені за кожен день прострочки, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Позивач вказує, що Відповідач, отримавши обов'язок зі сплати коштів за Кредитним договором, у передбачений строк свої вищезазначені обов'язки не виконував, грошові кошти не повертав у зв'язку із чим у нього станом на 07.08.2012 року виникла заборгованість перед Кредитором у сумі 14 305, 00 доларів США (за офіційним курсом НБУ станом на 07.08.2012р. становить 114 339, 86 грн.), в тому числі: 12 185, 42 доларів США (97 361, 50 грн.) - заборгованість по кредиту, 809, 70 доларів США (6 469, 5 грн.) - пеня у відповідності до умов п. 5.3. Кредитного договору, 1 309, 88 доларів США (10 465, 94 грн.) -три відсотки річних від простроченої суми.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 1054, 1055 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Умови про відповідальність сторін за порушення зобов'язань (їх невиконання або виконання з порушенням умов) передбачені, наприклад, у главі 51 Цивільного кодексу України.

Так, згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем на виконання умов Кредитного договору було передано відповідачу кредитну суму, однак, відповідач ухилився від вчасного виконання умов договору та суму заборгованості за кредитним договором сплатив тільки після звернення позивача з даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується позивачем, відповідачем 27.08.2012р. повністю погашено суму заборгованості по тілу кредиту, а відтак, провадження у справі в частині стягнення суми 8595дол.США підлягає припиненню в порядку вимог п.1.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Кредитним договором передбачено, що при порушенні строку повернення кредиту Позичальник сплачує Кредитору пеню за кожен день прострочення у подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно зі статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічні положення закріплені й у частині 2 статті 343 Господарського кодексу України, відповідно до якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 809, 70 доларів США (6 469, 5 грн.) - пені у відповідності до умов п. 5.3. Кредитного договору, 1 309, 88 доларів США (10 465, 94 грн.) -трьох відсотків річних від простроченої суми.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи, в Договорі сторони обумовили спосіб визначення суми, яка підлягає оплаті, виходячи з курсу долара США на день сплати, встановленого Національним банком України.

Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті гривні, то норми ст. 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні.

Таким чином, цілком очевидно, що виходячи з системного аналізу змісту ст.ст.524,533, ч.2 ст.625 ЦК України, ст.ст.1-3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та 1.14 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 №480, врахування індексу інфляції в разі прострочення грошового зобов'язання допускається при обчисленні суми боргу в національній валюті України - гривні.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 1309,88дол.США процентів у відповідності до вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, то суд констатує, що за своєю правовою природою вказані проценти річних є платою за неправомірне користування чужими коштами.

Проте, відповідно до п.3.4 кредитного договору у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник, замість відсоткової ставки, вказаної в п. 3.2, зобов'язаний сплатити 25% річних від простроченої суми.

Тобто, в даному випадку договором встановлений інший розмір процентів, а тому нарахування 3% за прострочення процентів як плати за кредит не ґрунтується на вимогах закону.

Разом з тим, оцінюючи клопотання відповідача про зменшення суми пені у зв'язку з його важким матеріальним становищем, а також враховуючи виконання відповідачем вимог позивача та здійснення оплати за договором кредитування, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені до 100дол.СЩА, мотивувавши свою правову позицію приписами частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України та взявши до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем (на час розгляду справи основна заборгованість погашена у повному обсязі), розмір простроченої суми, майновий стан сторін, а також положення статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Аналогічні положення містяться в частині 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Зі змісту згаданих правових норм вбачається, що як право зменшувати розмір штрафних санкцій, так і право оцінювати поважність підстав для такого зменшення, належить суду.

Разом з тим, позивачем до дати судового засідання подано довідку про повне виконання відповідачем умов кредитного договору №30 від 29.01.2007р. та відсутність заборгованості. А відтак, у задоволенні вимоги про стягнення суми 809,70дол.США пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, п.1.1 ст. 80, ст.ст.82 -85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця Бабич Василя Антоновича (90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. Невського, 11, ідент. код 2381506454) на користь філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгороді" (88000, м. Ужгород, вул. Крилова, 10, код ЄДРПОУ 09312161) суму 2 286, 79 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За заявою позивача видати наказ на виконання рішення.

3. Провадження у справі в частині стягнення суми 12185,42дол. США припинити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 25.09.2012р.

Суддя О.Ф. Ремецькі