Рішення № 26167043, 24.09.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" вересня 2012 р. Справа № 3/5007/961/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання: Кобилінському К.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Бігун В.В. - представник за дов. №01/109 від 23.08.12 р. (дійсн. до 23.08.13 р.)

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Коростенський завод "Янтар" (м.Коростень)

до Державного підприємства "Підприємство Бердичівської Виправної колонії №70" (м.Бердичів, Житомирська область)

про стягнення 9546,57 грн.

Позивач Публічне акціонерне товариство "Коростенський завод "Янтар" (м. Коростень) звернулося з позовом до господарського суду до відповідача Державного підприємства "Підприємство Бердичівської Виправної колонії №70" (м. Бердичів) про стягнення на його користь 9546, 57 грн., з яких: 8810, 86 грн. - основного боргу, 118, 04 грн. - 3% річних з простроченої суми; 591, 24 грн. - пеня, 26, 43 грн. - сума інфляційних нарахувань.

17 вересня 2012 року на адресу господарського суду надійшло клопотання позивача від 12.09.12р. за №05/1111 щодо уточнення розрахунку пені нарахованої за несвоєчасні розрахунки, відповідно до якого позивач просить стягнути пеню в сумі 777, 41, грн. проти заявленого розміру вперше - 591,24 грн.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримала у повному обсязі та, в порядку ст. 22 ГПК України, подала заяву від 24.09.12р. про зменшення розміру пені до суми 464, 85 грн. за період прострочення з 01.03.12р. по 06.07.12р., виходячи із суми 8810, 86 грн. , у якій одночасно просить клопотання від 12.09.12р. за №05/1111 не розглядати (а. с. 42).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 18).

Про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Господарський суд в судовому засіданні 24.09.12р. прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення суми пені на суму 464, 85 грн. до розгляду по суті.

З огляду на вище викладене, на дату винесення рішення у справі спір вирішується з нової ціни позову в розмірі 9420, 18 грн., з яких: 8810, 86 грн. основного боргу, 118, 04 грн. - 3% річних з простроченої суми, 464, 85 грн. - пені, 26, 43 грн. сума інфляційних нарахувань.

Так, в процесі розгляду справи відповідач відзиву на позов не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи на 10.09.12р., 24.09.12р. був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованої поштової кореспонденції з повідомленням про вручення, 27.08.12р., 17.09.12р. отримано уповноваженим представником Харитончук С.М. (а.с. 27, 39).

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 року відповідач у справі вважається повідомленим про час і місце розгляду судом справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзиву на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 року наголошується, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам спору необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а неявка представника відповідача ДП "Підприємства Бердичівської Виправної колонії №70" не перешкоджає вирішенню спору, господарський суд перейшов 10.09.12р. до розгляду спору по суті (ухвала від 10.09.12р., а.с. 38).

У судовому засіданні представнику позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду про задоволення позову.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши уповноваженого представника позивача, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини спору, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору по суті, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2012р. між сторонами ПАТ "Коростенський завод "Янтар" (м. Коростень) та ДП "Підприємство Бердичівської Виправної колонії №70" (м. Бердичів) був укладений Договір №12/25 купівлі-продажу, предметом якого є лакофарбова продукція, товари побутової хімії та інші товари, за ціною вказаною в накладних, специфікаціях або рахунках (надалі за текстом - Договір №12/25)(а.с. 11).

Обов'язки сторін та порядок розрахунків визначено сторонами у розділах 2,3 Договору №12/25 .

Пунктом 4.4 Договору №12/25 передбачено, що за прострочення здійснення розрахунків за товар покупець (відповідач) зобов'язаний за вимогою продавця (позивача) виплатити останньому пеню у розмірі 2-ох облікових ставок НБУ, індекс інфляції, 3% річних від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Строк дії Договору №12/25 - до 31 грудня 2012р., а в частині розрахунків - до повного їх завершення.

Факт виконання позивачем свого обов'язку по передачі продукції підтверджується: довіреністю №2 від 05.01.2012р., виданої на ім'я Пушкаруку О.П. на отримання від ПАТ "Коростенський завод "Янтар" лакофарбової продукці та видатковою накладною №ЯН000000006 від 05.01.2012р., згідно якої відповідачем отримано лакофарбову продукцію на загальну суму, разом з ПДВ, - 13 810, 86 грн. (а.чс. 12-13).

Відповідач свої зобов'язання по даному договору щодо оплати коштів за отриману продукцію виконав частково, сплативши кошти лише в сумі 5000, 00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №134 від 14.05.12р. на суму 2000, 00 грн., №1 від 04.01.2012р. на суму 3000, 00 грн. (а.с. 14-15).

До винесення рішення у справі відповідач добровільно основний борг за поставлену продукцію не сплатив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності за правилами ст.ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Оскільки укладений сторонами Договір №12/25 від 01.01.2012р. - є договором купівлі-продажу, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу України та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями також визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою.

Позивачем поданими доказами доведено суду факт належного виконання свого обов'язку по відпуску лакофарбової продукції, що підтверджується видатковою накладною №ЯН000000006 від 05.01.2012р.(а.с. 13).

При цьому, судом враховується, що зобов'язання оплатити кошти за отриману продукцію, у відповідача, відповідно до ст. 692 ЦК України, виникає відразу після отримання товару, оскільки договором не передбачено інше.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов'язання, тому в даному випадку застосуванню підлягають ст.229 ГК України та 625 ЦК України, відповідно до яких боржник у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

При цьому, частина перша статті 229 ГК України та частина перша ст.625 ЦК України встановлюють виняток із загального правила статей 218 ГК України та 614 ЦК України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість як стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, так і стягнення сум, право на яке виникає у кредитора на підставі ч.2 ст.625 ЦК України. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

З врахуванням вище викладеного, та встановлених судом обставин, вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 8810, 86 грн. доведена у повному обсязі та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Окрім матеріально-правової вимоги щодо сплати основного боргу, позивачем заявлено додаткові матеріально-правові вимоги щодо сплати пені, суми інфляційних нарахувань та 3% річних з простроченої суми.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до п. 4.4 Договору №12/25 передбачено, що за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець (відповідач) зобов'язаний за вимогою продавця (позивача) виплатити останньому пеню у розмірі 2-ох облікових ставок НБУ, індекс інфляції, 3% річних від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Слід відмітити, що визначений у Договорі №12/25 розмір пені за один день прострочки відповідає приписам ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст. 549, 551 Цивільного кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96ВР, яким встановлено обмеження розміру пені, що підлягає стягненню у судовому порядку подвійною обліковою ставкою НБУ.

Господарський суд погоджується з позивачем в частині застосованого ним періоду нарахування пені за прострочення сплати кошти за придбану лакофарбову продукцію з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки в договорі не передбачено інше.

Так, за приписами зазначеної норми, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У ст. 253 ЦК України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У ч. 5 ст. 254 ЦК України зазначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Окрім того, згідно ч.1 статті 255 ЦК України у разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

У ч. 5 статті 261 Цивільного кодексу України зазначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, визначення останнього дня строку виконання грошового зобов'язання є необхідною умовою для визначення початку прострочки у його виконанні, періоду для нарахування пені та перебігу строку позовної давності для її стягнення в судовому порядку.

Судом встановлено, що позивач скористався правом перенести дату початку нарахування пені на 01.03.12р., тоді як мав право почати її нарахування - 06.01.2012 року, а також розрахував пеню із суми боргу 8810, 86 грн., тоді як за період з 06.01.2012 року по 13.05.12 року розмір останнього становив 10810,86 грн.

Оскільки розрахунок пені та період її нарахування з 01.03.12р. по 06.07.12р. є обгрунтованими, її сума 464, 85 грн. підлягає задоволенню та стягненню в судовому порядку.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає, що позивачем правомірно заявлені вимоги щодо інфляції та 3% річних з простроченої суми з огляду на наступне.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні в сумі 26,43 грн. за період березня 2012р. по липень 2012р. згідно розрахунку, вказаного безпосередньо в самій позовній заяві.

Отже, при обрахуванні сум інфляційних витрат судом приймається до уваги, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться „ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, №265 „Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Нарахування індексу інфляції у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, має місце "дефляція" (дорожчання гривні), а не її знецінення. Тому неприпустимо при розрахунку інфляційних за великий безперервний період прострочення сплати боргу пропускати ті місяці, в яких мала місце "дефляція", оскільки це призводить до руйнування ланцюга розрахунків, а відтак, до відхилення розрахункової величини інфляції від фактичної.

Тобто, незастосування "ланцюгового" методу при підрахунку суми інфляційних призводить до надлишкового нарахування інфляційних на користь позивача.

Перевіривши нарахування інфляційних, господарський суд погоджується із розрахунком позивача щодо стягнення інфляційних у сумі 26,43 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних з простроченої суми за період з 01.03.12р. по 10.08.12р. включно, яка становить 118, 04 грн. Перевіривши розрахунок річних, господарський суд вважає за необхідне задовольнити його в сумі 118, 04 грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

На підставі ст.ст. 11, 253, 254, 255, 261, 509, 525, 526, 549, 551, 610, 611, 614, 625, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 217, 218, 229, 230, 231, 232 ГК України, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Бердичівської Виправної колонії №70" ( 13306, вул. Низгірецька,1 м. Бердичів, Житомирська область, код ЄДРПОУ 08679988) на користь Публічного акціонерного товариства "Коростенський завод "Янтар" (11503, вул. Житомирська, 2 м. Коростень Житомирська область, код ЄДРПОУ 02969797):

- 8810,86 грн. - основного боргу;

- 118,04 грн. - 3% річних;

- 464,85 грн. - пені;

- 26,43 грн. - інфляційних;

- 1609,50 грн. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.09.12р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- позивачу (на вимогу - нарочним)

2- вдповідачу (рек. з повідомл)