Справа № 2а-6210/08
Україна
Харківський окружний адміністративний суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" серпня 2008 р. м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді – Перцової Т.С.
при секретарі – Ульященко Л.М.
за участю представників сторін:
позивача – Цогоєвої О.А., Цогоєва А.А., Шпак В.В.,
відповідача – Лутай О.Г., Токаєвої А.І., Обихвост В.Д.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Виробничо-комерційного підприємства „НОРДІК” у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Харківської митниці про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень на суму 35213,01 грн., -
ВСТАНОВИВ :
Позивач, Виробничо-комерційне підприємство „НОРДІК” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ВКП «Нордік») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці, в якому з урахуванням уточнень, які були прийняті судом, просить суд визнати незаконними дії Харківської митниці по проведенню повторної позапланової документальної перевірки стану дотримання ВКП „Нордік” у формі ТОВ законодавства України з питань митної справи та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.06.2008р. за №№ 11, 12, 13 на загальну суму 35 213,01 грн.
В судовому засіданні представники позивача підтримали уточнені позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити. В обґрунтовування позову з посиланням на абз. 7 п. 2.3. «Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 30.03.206 р. №254 (реєстрація в Міністерстві юстиції України за № 653/12527 від 01.06.2006) (далі – Порядку №254) стверджують, що у відповідача були відсутні підстави для проведення повторної позапланової документальної перевірки ВКП «Нордік». Представник позивача у судовому засіданні вказує на те, що відповідно до наведеного Порядку №254 прийняття рішення про проведення повторної позапланової перевірки віднесено до компетенції вищестоящого органу по відношенню до Магістральної митниці, яка проводила первинну перевірку. При цьому повторна перевірка призначається наказом саме вищестоящого митного органу. Наказ Держмитслужби України підписується Головою Держмитслужби України відповідно до п.п.8 п. 9 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 940. З огляду на викладене, вважають, що наказ, виданий Харківською митницею, від 07.11.2007р. за № 701 «Про проведення перевірки» за підписом її начальника є лише документом, який свідчить про призначення до виконання відповідачем рішення вищестоящого органу, а рішення вищестоящого органу, тобто наказ Держмитслужби, відповідачем не надано. ВКП «Нордік» вважає, що Харківська митниця, всупереч статті 19 Конституції України, діяла без наявності законних підстав, не маючи на те повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України. Вказує також, що відповідачем не зазначено в чому саме полягала невідповідність висновків акту Магістральної митницівимогам законів, які саме порушення були допущені службовими особами митниці в ході проведення перевірки. Також позивач вважає, що відповідач здійснив не як зазначено в акті перевірки повторну позапланову документальну перевірку, а фактично провів камеральну перевірку, про що свідчить відсутність на підприємстві на час здійснення перевірки документів, на підставі яких було складено акт. Відповідно до договору на упорядкування та схову № 78 від 27.11.2006р. документи було передано до архіву - ТОВ «Архиваріус-ХХІ», та згідно акту списання документи за 2004 рік було знищено. Крім того ВКП «Нордік» вважає, що відповідачем безпідставно та незаконно складено акт про відмову у допуску для проведення перевірки, так як 13 грудня 2007р. робоча група Харківської митниці для проведення документальної перевірки на підприємство не виїздила, про що свідчить відсутність запису у журналі реєстрації проведення перевірок та ненадходження самого акту до ВКП «Нордік» ні поштою, ні через канцелярію. Крім того, строки (з 08.11.07 по.07.12.07), які були передбачені наказом начальника Харківської митниці № 701 від 07 грудня 2007р. для проведення перевірки ВКП «Нордік», сплинули. Всупереч вимог п. 15 Указу Президента України № 817/98 та п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України № 1730 посадові особи Харківської митниці провели не виїзну документальну перевірку позивача, як це було передбачено програмою та робочим планом перевірки. Також, позивач та його представники у судовому засіданні посилаються на те, що акт документальної перевірки складено 30 квітня 2008 року, а не в терміни передбачені наказом № 701 - до 07 грудня 2007 року та вважає, що відповідачем не дотримані строки проведення перевірки, про продовження чи перенесення яких ВКП «Нордік» в порядку, передбаченому чинним законодавством України, повідомлений не був. Також позивач з посиланням на Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності контролюючими органами» від 23.12.2004 р. № 1730 наполягає на неправомірністі отримання відповідачем документів від перевізників та експедиторів, оскільки останнім порушено механізм їх витребування; не передбачено право відповідача витребування будь-яких документів, чи інформації в інших суб’єктів підприємницької діяльності, і як наслідок документи, які отримані з порушенням встановленого Законом порядку не можуть бути підставою для встановлення факту заниження митної вартості позивачем. ВКП „Нордік” вважає, що до складу митної вартості не входять транспортні витрати по перевезенню товару за договором надання транспортно-експедиційних послуг, які помилково було задекларовано, і відповідно до яких Харківською митницею нараховані недобори митних платежів. Оскільки, відповідно до ст. 267 Митного Кодексу України митна вартість за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Таким чином, митна вартість за ціною Генерального контракту № 4, є операція імпорту, скорегована в разі потреби відповідно до ч. 2 ст. 267 МК України, тобто враховуючи всі фактичні витрати, які були сплачені, або підлягають сплаті (сума всіх платежів), але які були здійсненні покупцем на користь продавця. А транспортні витрати, які було включено до митної вартості, сплачено ВКП «Нордік» не на користь продавця товару, не за Генеральним контрактом № 4 та не за операцією імпорту. Також, на думку представника позивача відповідач в акті спірної перевірки незаконно, посилаючись на відсутність документу, яким підтверджено розмір понесених транспортних витрат, визначив митну вартість товару, враховуючи оплату експедиторських послуг, оплату послуг по доставці-подачі порожнього транспорту, оплату витрат за транспортні послуги як за межами території України, так і на її території. Представники позивача звернули увагу суду на те, що всі ВМД були оформлені повністю і належним чином, у зв’язку з наявністю на всіх їх аркушах відбитків особистої номерної печатки посадової особи митниці, яка здійснила митне оформлення товару. Картка "Відмова в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України" митним органом не оформлювалась. Крім того, позивач та його представник вказують, на те, що самостійно відповідач, як контролюючий орган згідно абз. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" міг визначити суму податкового зобов’язання не пізніше закінчення 1095 дня, як це передбачено п. 15.1. ст. 15 цього ж Закону. Підсумовуючи викладене просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач, Харківська митниця та її представники у судовому засіданні з позовними вимогами не згодні, просять у позові відмовити, оскільки вважають дії посадових осіб, які проводили перевірку, законними та правомірними, а оскаржувані податкові повідомлення такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного митного законодавства.
Крім того представники відповідача зазначили, що відповідно до розпорядження заступника Голови Держмитслужби України Наришкіна В.В. № 2/8-р від 22.10.2007 року начальнику Харківської митниці доручено провести повторну перевірку ТОВ ВКП "НОРДІК", у зв'язку з призначенням службового розслідування відносно посадових осіб, які допустили неналежне виконання своїх службових обов'язків при проведенні позапланової виїзної перевірки (наказ Магістральної митниці від 12.10.2007 №563).Таким чином, на думку відповідача, підстава для проведення повторної перевірки є в наявності.Звертають увагу суду на те, що Харківська митниця не визначила себе вищестоящим митним органом Магістральної митниці, як на то вказує позивач у позовній заяві, а Державна митна служба України, як вищестоящий контролюючий орган, розпорядженням № 2/8-р від 22.10.2007 делегувала свої повноваження Харківській митниці, оскільки Харківська митниця знаходиться в одній місцевості з ТОВ ВКП "НОРДІК". Вказують на те, щоспірна перевірка проведена у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.04 №1730 "Про затвердження Порядку проведення митними органами перевірок на підприємствах системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України", на підставі наказу Харківської митниці № 701 від 07.11.2007 про проведення перевірки ТОВ ВКП "НОРДІК", копію якого і було вручено заступнику директора підприємства Болтенку В.І.
Представники відповідача зауважують, що в позовній заяві позивач недоречно порівнює розпорядження заступника Голови Держмитслужби з наказом за підписом Голови Державної податкової адміністрації, оскільки Держмитслужба вправі за власною ініціативою проводити повторні перевірки незалежно від ДПА України, яка дійсно "вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності у разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови" знов таки незалежно від Держмитслужби або іншого контролюючого органу.На підставі викладеного, зазначають, що Харківська митниця не згодна із заявою позивача про відсутність законних підстав для проведення повторної перевірки і наполягає на законності проведення повторної перевірки ТОВ ВКП "НОРДІК".
Також, представники відповідача звертають увагу суду на те, що посвідчення на право проведення перевірки були пред'явлені заступнику директора підприємства Болтенку В.І., а запис у журналі реєстрації перевірок не був здійснений, оскільки журнал не був наданий робочій групі, яка прибула на підприємство для проведення перевірки, про що зазначено у акті перевірки. Наявність такого журналу на підприємстві не є обов'язковою, в той час як складання будь якого документу про не вчинення такого запису у журналі реєстрації перевірок не передбачено жодним нормативним документом, але факт ненадання такого журналу знайшов відображення в акті перевірки.Підсумовують, що ні у встановлений триденний строк, ні на цей час від підприємства повідомлення про відмову від підпису в журналі до митниці не надходило, що свідчить про те, що підприємство, навіть якщо такий журнал наявний, не збиралося надавати його перевіряючим від Харківської митниці для вчинення у ньому запису.
Представники відповідача пояснили суду, що під час митного оформлення вантажних митних декларацій, за якими встановлено факти заниження митної вартості (а це період з 12.03.2004р. по 30.11.2006р.) була чинна саме Постанова КМУ № 1375 від 28.08.2003, тому посадові особи Харківської митниці під час перевірки керувалися чинною на момент митного оформлення Постановою КМУ, а не тою, що набула чинності у 2007 році. Зазначають, що повноваження митних органів не обмежуються лише постановою КМУ № 1730 від 23.12.2004, а перш за все регламентуються Митним кодексом України. Стверджують, що позивач не наводить жодного документа, який забороняє митному органу звернутися за інформацією, що стосується виконання покладених на митні органи завдань, тому направлення запитів про отримання у підприємств-перевізників копій документів зроблено для забезпечення повноти та об’єктивності проведення перевірки, достовірності та доказовості її результатів, як того вимагає п. 9 Постанови КМУ № 1730 від 23.12.2004 року і не суперечить чинному законодавству і використання отриманих копій документів під час перевірки є цілком законними. Крім того, зазначають, що Харківська митниця не "вилучала" копії документів, а отримувала їх поштою.
Крім того, представники відповідача вважають безпідставним посилання позивача на п.п. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки застосування граничних строків давності при самостійному визначені митними органами сум податкових зобов’язань платників податків вищевказаною нормою не регулюється. Підсумовуючи викладене, просять в задоволені позовних вимог відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.
Впродовж 2004-2006 років ВКП "Нордік" були здійснені 49 імпортні операції, товар за якими відповідно до умов п. 3.3 Генерального контракту № 4 від 15.9.2002 року, укладеного з контрагентом нерезидентом фірмою Сталатс (firm Stalats), королівство Швеція, Стокгольм було поставлено на базових умовах Інкотермс 2000 FCA («франко-перевізник») Швеція, Стокгольм, якщо не оговорено інше.
Під час митного оформлення вантажу ВКП «Нордік» була заявлена митна вартість товару, встановлена відповідно до наданого позивачем інвойсу та наданої перевізником довідки про транспортні витрати.
Нарахування та сплата ВКП "Нордік" ПДВ підтверджується записами у графі 47 "Нарахування мита та митних платежів" всіх ВМД та відбитком печатки Магістральної митниці "Сплачено".
Матеріалами справи підтверджено, що згідно з наказом Харківської митниці від 07.11.2007р. № 701 (із змінами, внесеними наказами від 07.12.2007р. № 773, від 31.01.2008р. № 86, від 07.03.2008р. № 173) в термін з 08.11.2007 р. по 30.04.2008р. робочою групою Харківської митниці була проведена повторна позапланова документальна перевірка позивача з питань митної справи за період з 01.01.2004 по 31.12.2006 р., за результатами якої був складений акт № 0005/8/800000000/0024471615. Перевірка проводилась на предмет повноти та достовірності декларування ВКП „Нордік” витрат на доставку імпортованих вантажів на умовах доставки FCA.
Як вбачається з акту перевірки, при аналізі документів, що були представлені підприємствами, які надавали ВКП «Нордік» транспортно-експедиційні послуги, документів, що надавалися при митному оформлені товарів, та документів, наявних у матеріалах перевірки, проведеної посадовими особами Магістральної митниці, дали підстави стверджувати, що мали місце порушення вимог законодавства України в галузі митної справи, а саме вимог статті 267 Митного кодексу України у частині повноти визначення митної вартості в результаті не включення до митної вартості всіх витрат, понесених перевізником поза межами митного кордону України, що у свою чергу, спричинило несплату до бюджету належних платежів та податків в сумі 28 696,34 грн., з них: митний збір за митне оформлення товарів – 226,83 грн.; мито – 4821, 98 грн.; податок на додану вартість – 23647, 53 грн. Але з урахуванням того, що під час попередньої перевірки, що проводилася посадовими особами Магістральної митниці, ряд фактів заниження митної вартості було виявлено, і підприємством вже сплачені 891,21 грн. мита і 4 329,80 грн. податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню ВКП «Нордік» до державного бюджету належних платежів і податків в сумі 23475, 33 грн., з них: митний збір за митне оформлення товарів – 226,83 грн.; мито – 3930, 77 грн.; податок на додану вартість – 19317, 73 грн., а також штрафних санкцій (50 % - на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-III), з яких за: митний збір за митне оформлення товарів – 113,42 грн.; мито – 1965, 39 грн.; податок на додану вартість – 9658, 87 грн.
На підставі наведеного, за висновками акту перевірки на адресу ВКП "Нордік" були направлені винесені Харківською митницею податкові повідомлення форми „Р” від 02.06.2008 р. №№ 11, 12 ,13 на загальну суму 35 213,01 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи положення постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 щодо застосування частини першої статті 2 КАС України судом враховані та перевірені підстави, межи повноважень та спосіб дій посадових осіб Харківської митниці при проведенні повторної позапланової документальної перевірки ВПК «Нордік» та встановлено наступне.
Як свідчать матеріали справи підставами для проведення повторної позапланової документальної перевірки відповідачем визначено ст.ст.41, 60, 69 Митного кодексу України, Указ Президента України № 817/98 „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” (надалі Указ № 817/98), постанова Кабінету Міністрів України від 23.12.2004р. № 1730 «Про затвердження проведення митними органами перевірок на підприємствах системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України» (надалі постанова КМУ № 1730), Розпорядження заступника Голови Державної митної служби України від 22.10.07 р. № 2/8-р., лист Департаменту аналізу ризиків та аудиту Держмитслужби України від 24.10.2007р. № 1-12/1744-ЕП «Щодо повторних перевірок», наказ Харківської митниці від 07.11.2007р. № 701, програма повторної документальної виїзної перевірки ВКП „Нордік”.
З аналізу наведених норм права вбачається, що ст.ст. 41, 60 ,69 Митного кодексу України регламентовано форми митного контролю, контролю шляхом перевірки системи звітності та обліку товарів та транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України та митного контролю після пропуску товарів і транспортних засобів, Указом № 817/98 – визначено, що є плановою або позаплановою перевіркою, які органи мають право проводити такі перевірки, підстави для проведення перевірок; постановою КМУ № 1730 - порядок проведення митними органами на підприємствах перевірок.
Згідно ст.69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.
Відповідно п. 4 Указу Президента України № 817/98 вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.
Відповідно до пп.2.1.1 п.2.1 ст.2 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі – Закону 2181) стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України Харківська митниця, як митний орган віднесено до контролюючих органів.
Положеннями пп.2.2.1. п.2.2 ст.2 Закону 2181 передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом. Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.
З пояснень представників сторін та досліджених письмових доказів по справі судом встановлено, що розпорядженням заступника голови Держмитслужби України Наришкіна В.В. № 2/8-р від 22.10.2007 року з вказівкою на п.4 Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” та наказ Магістральної митниці від 12.10.2007 року № 617 про призначення службового розслідування відносно посадових осіб, які допустили неналежне виконання своїх службових обов’язків при проведенні позапланових виїзних документальних перевірок. начальнику Харківської митниці було доручено провести повторну перевірку ВКП „Нордік”.
Наказом Харківської митниці від 07.11.2007 року № 701 про проведення перевірки було прийнято рішення про проведення в термін з 08.11.2007 року по 07.12.2007 року повторної документальної перевірки діяльності ВКП ТОВ „Нордік” за період з 01.01.04 по 31.12.2006 року робочою групою у складі Токарєвої А.І. та Обихвоста В.Д.
Виходячи зі змісту положень ст.69 Митного Кодексу України суд не може погодитись з твердженням представника позивача щодо відсутності у заступника Голови Державної митної служби України приймати рішення щодо ініціювання повторної перевірки позивача. Однак, при цьому зазначає, що в зв’язку з закінченням операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів ВКП „Нордік” митний контроль за ними може здійснюватисятільки при наявності достатніхпідстав вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
Ні з письмового розпорядження заступника голови Держмитслужби України Наришкіна В.В. № 2/8-р від 22.10.2007 року, ні з наказу Магістральної митниці від 12.10.2007 року № 617 та доданих до матеріалів справи наказу Магістральної митниці від 12.10.2007 року № 563 про створення комісії по проведенню службового розслідування, акту службового розслідування № 25 від 14.12.2007 року не вбачається, що у відповідача були достатні підставивважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
Крім того, суд зауважує, що службове розслідування стосовно посадових, службових осіб контролюючого органу, які проводили первинну перевірку ВКП „Нордік” розпочато на підставі наказу Магістральної митниці, а не вищестоящого органу, яким є Державна митна служба України, що суперечить п.4 Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”, на який посилається відповідач, як на підставу проведення спірної повторної перевірки.
Як зазначає в своїх запереченнях відповідач, що підтверджується письмовими доказами по справі попередня перевірка ВКП „Нордік” була саме позаплановою виїзною документальною перевіркою.
З урахуванням наданих до суду представниками відповідача документів та тієї обставини, що первинна перевірка була позаплановою виїзною документальною перевіркою, суд дійшов висновку, що спірна повторна перевірка, яка не була передбачена в плані роботи контролюючого органу, повинна була б бути проведена також як позапланова виїзна документальна перевірка.
За таких обставин, у відповідності до ст.19 Конституції України Харківська митниця при проведенні спірної повторної перевірки повинна була дотримуватись порядку, встановленому для проведення саме позапланових виїзних документальних перевірок.
Судом встановлено, і не заперечується представниками відповідача по справі, що такий порядок, передбачено положеннями Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2004р. № 1730 «Про затвердження проведення митними органами перевірок на підприємствах системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України» та Указом Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”.
Як вбачається з наказу Харківської митниці від 07.11.2007 року № 701 повторна перевірка ВКП „Нордік” повинна була б проведена в термін з 08.11.2007 року по 07.12.2007 року.
Представниками сторін не заперечується та підтверджується доданим до матеріалів справи актом перевірки, що останній був складений 30.04.2008 року. Тобто, перевірка була здійснена з 08.11.2007р. по 30.04.2008 р., а не як зазначено в наказі № 701 в термін до 07.12.2007р.
В обґрунтування дотримання Харківською митницею строків проведення спірної перевірки представники відповідача посилаються на накази від 07.12.2007р. № 773, від 31.01.2008р. № 86, від 07.03.2008р. № 173, якими були внесені зміни до наказу від 07.11.2007 року № 701 щодо продовження термінів проведення перевірки ВКП „Нордік”.
Аналіз вищенаведених нормативно-правових актів дає підстави суду дійти висновку, що законодавцем не передбачено права митного органу при проведенні позапланової перевірки продовжити її термін на термін, визначений у вищевказаних наказах Харківської митниці. До того ж, представником відповідача не заперечується, щонакази про продовження терміну перевірки до відома позивача доведені не були.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Указу Президента України № 817/98, на який посилається відповідач в обґрунтування правомірності проведеної перевірки, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, яка проводиться за місцезнаходження такого суб’єкта чи за місцем розташування об’єкта власності, стосовно якого проводиться така виїзна перевірка.
Відповідно пояснень, наданих представниками сторін, та документів у матеріалах справи, судом встановлено, що у термін з 08.11.2007р. по 07.12.2007р. робоча група посадових осіб Харківської митниці для здійснення виїзної документальної перевірки до ВКП «Нордік» не прибувала, про що свідчать акт про відмову в допуску до проведення перевірки стану дотримання ВКП «Нордік» законодавства з питань митної справи за № 0003/7/80000000/24471615, складений 13.12.2007 р. представниками Харківської митниці.
Відповідно до п. 9 постанови № 1730 посадові особи митних органів зобов’язанні: проводити перевірки відповідно до їх програм та робочих планів, затверджених у встановленому порядку Держмитслужбою».
Програмою перевірки ВКП «Нордік» передбачено - під час проведення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства в термін з 01.01.04р. по 31.12.06р. з’ясувати визначене коло питань.
Слід відмітити, що відповідач не дотримався затвердженого наказом Державної митної служби України від 30 березня 2006 року № 254 «Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України», згідно до положень якого в разівідмови посадовими особами підприємства в допуску до проведення перевірки, посадовими особами митного органу складається акт про відмову в допуску до проведення перевірки, підписується посадовими особами митного органу, уповноваженими на проведення перевірки. Акт про відмову в допуску до проведення перевірки складається у трьох примірниках, які розподіляються таким чином: один примірник акта залишається в митному органі, посадові особи якого прибули на підприємство для проведення перевірки; один примірник акта надається підприємству, посадовими особами якого відмовлено в допуску до проведення перевірки; один примірник акта надсилається податковому органу, на обліку якого перебуває підприємство.
Акт про відмову в допуску до проведення перевірки вручається підприємству в один із зазначених способів: а) через канцелярію (загальний відділ) із зазначенням на копії акта номера та дати реєстрації в журналі вхідної кореспонденції підприємства та підписом посадової особи канцелярії (загального відділу), яка здійснила реєстрацію; б) рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення.
Відповідно до пояснення представника позивача під час вручення запиту 12.11.2007р. щодо вилучення необхідних для проведення перевірки документів, акт про відмову в допуску до її проведення відповідачем складено не було, а ні через канцелярію, ні поштою акт, складений 13.12.2007р. про відмову в допуску, позивач не отримував
Крім того, як передбачено п. 7 Указу Президента України № 817/98 посадові особи митного органу зобов'язані розписатися в журналі реєстрації перевірок, що відповідно пояснень представника відповідача здійснено не було.
Відповідач в обґрунтування свого твердження, що позивач відмовив в допуску до проведення перевірки посилався на листування між ним та ВКП «Нордік», в якому на думку відповідача позивачем була виказана відмова в допуску до перевірки.
Суд зауважує, що зі змісту листів ВКП «Нордік» вих. № 134 від 14.11.2007р. та вих. № 138 від 05.12.2007р. не вбачається відмови в допуску до проведення перевірки, вказаними листами підприємством були постановлені питання щодо обґрунтованості та законності підстав її проведення та відмова в вилученні документів для проведення перевірки.
Відповідачем також було засвідчено, що до суду із вимогою до ВКП «Нордік» допустити та надати документи для проведення перевірки, Харківська митниця не зверталася.
Також, представники відповідача не заперечували проти того, що при проведенні спірної повторної перевірки ними використовувалась інформація, яка була представлена Магістральною митницею та особами, що надавали ТОВ ВКП „Нордік” послуги з перевезення та експедирування товарів, а не позивачем.
Крім наведеного той факт, що документи на перевірку позивач не надавав та не міг надати підтверджується залученими до матеріалів справи, за клопотанням представника позивача, копіями договору на упорядкування та схову № 78 від 27.11.2006р., актів здачі-прийому виконаних робіт до нього, опису зданих документів до схову та опису знищених документів за 2004 рік.
Тобто, під час проведення посадовими особами Харківської митниці спірної перевірки документи позивача ні при виїзді за його місцезнаходженням, ні за місцезнаходженням відповідача не могли бути досліджені, так як на той час були знищені.
Харківська митниця є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам ч. 4 ст. 412 Митного кодексу України. Дії Харківської митниці щодо проведення перевірки підлягають законодавчим обмеженням та повинні реалізовуватися з дотриманням порядку, встановленого законом.
З огляду на викладене, суд вважає, що проведення Харківською митницею перевірки не за місцезнаходженням суб’єкта господарської діяльності, на підставі документів, які знаходилися в архіві Магістральної митниці та наданими іншими особами, а не безпосередньо ВКП «Нордік» в порушення розпорядження заступника голови Держмитслужби України Наришкіна В.В. № 2/8-свідчить про факт здійснення Харківською митницею по суті невиїзної камеральної перевірки, повноваження на проведення якої посадовим особам робочої групи Харківської митниці розпорядженням заступника голови Держмитслужби України Наришкіна В.В. № 2/8-р від 22.10.2007 року р від 22.10.2007 року та наказом Магістральної митниці від 12.10.2007 року № 617 не надавалися.
Таким чином, Харківською митницею щодо спірної повторної перевірки ВКП „Нордік” не було дотримано вимог законодавства України щодо порядку, способу та меж повноважень, що виключає законність та правомірність дій посадових осіб митниці, при проведенні перевірки та складанні акту перевірки.
Щодо посилання представників позивача на порушення відповідачем при визначенні податкового зобов’язання п.п. 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181 суд вважає за необхідне зазначити, що воно є помилковим, так як застосування граничних строків давності при самостійному визначенні митними органами сум податкових зобов’язань платників податків статтею 15 Закону не регулюється.
Задовольняючи позовні вимоги, суд зазначає, що відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів та інших предметів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженої наказом ДМСУ від 20.04.05р. № 314 та Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997р., митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів та інших предметів. Вантажна митна декларація (далі - ВМД) – заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби і мету їх переміщення через митний кордон України, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. ВМД застосовується під час декларування суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД. ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.
Таким чином, законодавство чітко визначає форму, зміст та порядок складання ВМД, який має бути належним підтвердженням (в т.ч. доказом в судовому процесі) належного здійснення декларування імпортної операції в разі відповідності цього документа вимогам нормативних актів.
Слід зазначити, що під час митного оформлення товарів декларант зобов’язаний своєчасно надати митному органу додаткові відомості, що підтверджують правильність визначення заявленої митної вартості. При цьому, у разі потреби митний орган може надати декларантові за наявності у базі даних Держмитслужби інформацію про середньоконтрактні ціни або митну вартість товарів, що була визначена під час митного оформлення ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, ввезених в Україну за іншою угодою.
Згідно Постанови КМУ від 28.08.2003р. № 1375 “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України” та Постанови КМУ від 20.12.2006р. № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає:
- угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї;
- рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару;
- угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи;
- рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу);
- пакувальні листи;
- ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню;
- сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.
Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.
В даному випадку підставами для визначення бази оподаткування є наявність відповідних документів та виконання платником податків умов поставки, визначених згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2000, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України (постанова Кабміну України № 1375 від 28.08.2003 р. (діяла до 29.01.2007 р.–в періоді, що перевірявся), у разі відсутності підтверджуючих документів або наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої митної вартості товарів митні органи відповідно до Митного кодексу України визначають митну вартість самостійно на підставі ціни на ідентичні чи подібні (аналогічні) товари.
Як встановлено судом, при митному оформленні товарів, відповідачу ВКП „Нордік” були надані довідки перевізників, як осіб, які формують ціну перевезення, в яких перевізники визначали вартість послуг по перевезенню товарів до кордону і вартість послуг по перевезенню після кордону.
Крім того, відповідно до п. 14 вказаного вище Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, при декларуванні митному органу подаються в т. ч. і рахунки-фактури від виконавця про надання транспортно-експедиційних послуг (про підтвердження транспортних витрат).
Згідно з п. 4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабміну України № 574 від 09.06.1997 р., митний орган не приймає ВМД до оформлення: якщо вона подається без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів; якщо вона заповнена декларантом з порушенням цього Положення, Інструкції про порядок заповнення ВМД; в інших випадках, передбачених законодавством України.
У разі відмови у прийнятті ВМД для оформлення обов'язково заповнюється картка відмови у митному оформленні згідно з порядком, установленим Держмитслужбою.
Суд зазначає, що порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 р. N 1375) на яку, в обґрунтування свого права на визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного оформлення цих товарів та їх пропуску через митний кордон України, посилається і Харківська митниця, не встановлює такого порядку, оскільки визначає умови та механізм декларування митної вартості товарів тільки в момент переміщення товарів через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження у момент здійснення декларування товарів.
При цьому критерієм належного виконання декларантом обов’язку визначення митної вартості товару на підставі достовірної та документально підтвердженої інформації є можливість підтвердження ним заявлених відомостей про митну вартість товару наявністю документів, передбачених п.п.14,15 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України. Якщо декларант підтверджує заявлену митну вартість товару вказаними документами, то є підстави зробити висновок, що ним виконаний обов’язок визначення митної вартості товару на підставі достовірної та документально підтвердженої інформації.
Оскільки митне оформлення товарів було проведене митними органами–товари випущені у вільний обіг, то у митних органів не виникло питань щодо правильності та обґрунтованості митної вартості, що зазначена у вантажних митних деклараціях у момент митного оформлення.
Суд зауважує, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки про вартість перевезення товарів позивача до кордону ґрунтуються зокрема на документах, наданих ТОВ «Інтер Валсан-Транс», ТОВ «ОНВІ», ВАТ «ОРЛАН- ТРАНС», які не мали договірних відносин з позивачем, а тільки мали відносини з експедитором, який, в свою чергу мав договірні відносини з позивачем.
Оскільки позивач не мав договірних відносин з зазначеними перевізниками, при митному оформленні товарів відповідачу були надані довідки перевізників, як осіб, які формують ціну перевезення, в яких перевізники визначали вартість послуг по перевезенню товарів до кордону і вартість послуг по перевезенню після кордону. Можливість надання подібних довідок була передбачена п. 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (затвердженого Постановою КМ України від 20 грудня 2006 р. N 1766).
Відповідач не надав належних доказів того, що вищезазначені перевізники, за відсутності прямого договору між ними та позивачем, за ціну вказану відповідачем дійсно здійснювали перевезення товарів позивача і тільки товарів позивача, при цьому слід звернути увагу, що позивач не мав договірних відносин з вищезазначеними перевізниками і не сплачував їм грошей за перевезення.
Також необхідно відзначити, що відповідно до Закону України “Про ціни і ціноутворення” від 03.12.1990 р. за № 507-ХІІ в Україні діють вільні ціни і тарифи, а також регульовані державою ціни і тарифи.
Відповідно до статті 11 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із закордонними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.
З огляду на викладене та керуючись принципами підприємницької діяльності, передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про підприємництво”, про самостійний вибір та встановлення цін, позивач правомірно узгодив із підприємствами-експедиторами вартість транспортних послуг до та після перетинання митного кордону України.
Суд погоджується, що транспортні витрати за договором перевезення (транспортної експедиції), не враховуються до складу митної вартості з огляду на наступне.
Судом встановлено, що товар, ввезений ВКП «Нордік» на митну територію України, був придбаний у фірми Сталатс (firm Stalats), королівство Швеція, Стокгольм на підставі Генерального контракту № 4 (надалі - контракт) від 15.9.2002 року.
Відповідно до умов поставки, викладених у пункті 3.3 контракту: «Продавець поставляє Товар на базових умовах Інкотермс 2000 FCA («франко-перевізник») Швеція, Стокгольм, якщо не оговорено інше».
ІНКОТЕРМС – це офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (в редакції 2000 року), видання МТП N 560, введені в дію з 01.01.2000 р. Інкотермс, офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, полегшують ведення міжнародної торгівлі. Посилання на Інкотермс-2000 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень.
В той час, як експортерам і імпортерам необхідно враховувати практичні зв'язки між різними договорами, необхідними для здійснення міжнародної торгової угоди - де вимагається не тільки договір купівлі-продажу, але й договори перевезення, страхування та фінансування - Інкотермс відносяться тільки до одного з цих договорів, а саме договору купівлі-продажу. Тим не менш, домовленість сторін про застосування певного терміна Інкотермс обов'язково має значення й для інших договорів.
Відповідно до додатків до контракту відгрузки товару на умовах FCA Інкотермс, ввезеного ВКП „Нордік” в Україну, відбувалися зі складів продавця, тобто на площах продавця (тобто поставка з цього моменту вважається здійсненою), що виключає витрати у продавця по доставці товару, в які входять і транспортні витрати, та виключає обов’язок у покупця сплатити ці витрати, що підтверджується доданими до позовної заяви інвойсами.
Таким чином, відносини, які врегульовано контрактом на умовах FCA Інкотермс, виникають тільки з приводу поставки товару, і в жодному разі з приводу його перевезення.
Відповідно до п.3.1.2 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).
Зі змісту ст. 188 глави 29 Митного кодексу України вбачається, що імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень».o:p>/o:p>
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ імпорт товарів - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.o:p>/o:p>
Таким чином, відповідно ст. 3.1. Закону України «Про податок на додану вартість, в об’єктом оподаткування в спірних правовідносинах є операція імпорту, вартість якої є основою методу визначення митної вартості за ціною договору купівлі (поставки) щодо товарів які імпортуються (вартість операції) – ст. 267 Митного кодексу України.o:p>/o:p>
Відповідно до п.1.4 Закону України «Про податок на додану вартість” поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.o:p>/o:p>
Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.o:p>/o:p>
Згідно ст 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. o:p>/o:p>
Тобто, митною вартістю ввезеного на митну територію країни товару є ціна угоди (купівлі), а саме – вартість імпортної операції, фактично сплачена або підлягаюча сплаті за ввезений товар на момент перетинання їм (товаром) митного кордону країни. o:p>/o:p>
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експортного (імпортного) контракту є моментом, на який здійснено всі обов'язки за зазначеним контрактом, включаючи оформлення векселів (тратт) або укладення кредитних угод.o:p>/o:p>
Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.o:p>/o:p>
Також, положеннями ст. 1 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України від 24.03.1999р. №136 визначено, що здійснення поставки - оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором.o:p>/o:p>
Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна по договору виникає з моменту вручення такого майна набувачу чи перевізнику, організації зв’язку і т.п. для відправлення, пересилки набувачу майна, відчуженого без зобов’язання доставки.o:p>/o:p>
Таким чином, одним із критеріїв (необхідною умовою) застосування методу згідно ст. 267 Митного кодексу України є факт переходу права власності на ввезені в країну товари.o:p>/o:p>
Відповідно до Генерального контракту № 4 поставка товару від продавця покупцю здійснювалася на умовах FCA Швеція, м. Стокгольм, якщо інше не передбачено умовами контракту. Відповідно до додатків до контракту поставки здійснювалися зі складу продавця, тобто відгрузки товару – передача товару покупцю, - також здійснювалися зі складу продавця. А відповідно до Інкотермс-2000 Міжнародних правил тлумачення торгових термінів, а саме п. А.4. «Поставка вважається здійсненою, якщо назване місце поставки знаходиться в приміщенні продавця: коли товар загружено в транспортний засіб перевізника, указаного покупцем чи іншою особою, яка діє від його імені».o:p>/o:p>
Тобто операція імпорту, згідно якої має бути визначена митна вартість товару, вважається здійсненою з моменту відгрузки продавцем товару покупцю, що і відбулося, але не на митній території України, і не на території України, а поза межами території України, а саме на території іншої країни - в Швеції.o:p>/o:p>
В адміністративних справах запроваджено презумпцію вини відповідача-суб’єкта владних повноважень (частина друга статті 71 КАС). Презумпція винуватості покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Проте, Харківська митниця не надала суду доказів на яких ґрунтуються її заперечення та які підтверджують правомірність дії Харківської митниці по проведенню повторної позапланової перевірки стану дотримання ВКП „НОРДІК” у формі ТОВ законодавства України з питань митної справита визначення митної вартості, складання та направлення податкових повідомлень.
Враховуючи викладене, суд розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на це, дії Харківської митниці по проведенню повторної позапланової перевірки стану дотримання ВКП „НОРДІК” у формі ТОВ законодавства України з питань митної справи мали протиправний характер, а тому повинні бути визнані судом незаконними, а податкові повідомлення-рішення за №№ 11,12,13 від 02.06.2008 року на загальну суму податкових зобов’язань в розмірі 35213 грн. 01 коп., які були прийняті за наслідками таких дій є такими, що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України і підлягають скасуванню в судовому порядку.
Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Позов виробничо-комерційного підприємства „НОРДІК” у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Харківської митниці про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень на суму 35213,01 грн. – задовольнити в повному обсязі.
Визнати незаконними дії Харківської митниці по проведенню повторної позапланової перевірки стану дотримання ВКП „НОРДІК” у формі ТОВ законодавства України з питань митної справи.
Скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення за №№ 11,12,13 від 02.06.2008 року на загальну суму податкових зобов’язань в розмірі 35213 грн. 01 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ВКП „НОРДІК у формі ТОВ ( 62459, Харківська область, Харківський район, с. Високий, вул.. Московська, 81, код 24471615), державне мито у розмірі 3,40 грн.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 01.09.2008 року.
Суддя (підпис) Т.С.Перцова
Судове рішення № 2616697, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 28.08.2008. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а-6210/08. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: