Рішення № 26166695, 24.09.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.2012Справа №5002-33/2650-2012

за позовом фізичної особи - підприємця Агібалової Галини Миколаївни

(вул. Тополева, буд. 71, м. Сімферополь, АР Крим, 95013)

до публічного акціонерного товариства «Санаторій для батьків з дітьми «Чорноморець»

(вул. Набережна, буд. 2, с. Піщане, Бахчисарайський район, АР Крим, 98431)

про стягнення 416 563.80 грн..

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Болібкова Алла Валеріївна, представник, договір про надання допомоги від 12.09.2012р., ФОП Агібалова Галина Миколаївна;

Від відповідача: Смирнов Віктор Анатолійович, представник, довіреність б/н від 15.09.2012р., ПАТ «Санаторій для батьків з дітьми «Чорноморець»;

Суть спору: фізична особа - підприємець Агібалова Галина Миколаївна звернулася до господарського суду АР Крим до публічного акціонерного товариства «Санаторій для батьків з дітьми «Чорноморець» та просить суд стягнути заборгованість у розмірі 416 563.80 грн.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №2 від 02 квітня 2012 року в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на недодержання позивачем вимог статей 6, 59 Господарського процесуального кодексу України щодо досудового порядку врегулювання спорів, з огляду на що просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 29-30).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

02 квітня 2012 року між фізичною особою - підприємцем Агібаловою Галиною Миколаївною (постачальник) та публічним акціонерним товариством «Санаторій для батьків з дітьми «Чорноморець» (покупець) укладений договір № 2, відповідно до пункту 1.1 якого сторони домовились, що постачальник передає, а покупець приймає та оплачує спецодяг, в кількості, асортименті, узгодженому між сторонами безпосередньо перед поставкою та зазначеному у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору (а.с. 9).

Відповідно до пункту 1.2 договору строки поставки товару становлять не пізніше 10 днів після підписання даного договору.

Пунктом 1.3 договору сторони визначили строк оплати не пізніше 3-х днів з моменту отримання продукції.

Ціна одиниці продукції (партії, серії) зазначається в накладній. Зміна ціни на продукцію протягом строку дії договору не допускається (пункт 2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що загальна сума поставки за даним договором складає 412 875.00 грн..

Відповідно до пункту 3.2.3 покупець зобов'язаний оплатити продукцію в сумі, передбаченої пунктом 2.2 даного договору, в строк, передбачений пунктом 1.3 договору.

Право власності на куплену продукцію переходить до покупця з моменту підписання накладної ( пункт 3.3 договору).

У пункті 6 договору сторони визначили, що усі спори та суперечності за даним договором вирішуються шляхом переговорів. У випадку якщо сторони не можуть прийти до згоди у вищезазначеному порядку, усі спори та суперечності за даним договором вирішуються у господарському суді у відповідності з діючим законодавством.

Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та дії до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (пункт 7 договору).

На виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 412 875.00 грн., що підтверджується видатковою накладною № АГ - 003 від 04 квітня 2012 року (а.с. 10), яка була підписана уповноваженим представником відповідача, повноваження якого підтверджуються відповідною довіреністю від 04 квітня 2012 року (а.с. 11).

Однак, вартість отриманого товару оплачена відповідачем не була, у зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до публічного акціонерного товариства «Санаторій для батьків з дітьми «Чорноморець» з вимогами про сплату заборгованості, які були залишені відповідачем поза увагою.

Вказане з'явилося підставою для звернення фізичної особи - підприємця Агібалової Г. М. із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

За своєю правовою природою спірний договір є договором поставки, який укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним за договором № 2 від 02 квітня 2012 року було поставлено товар відповідачу, який оплачений останнім не був, в результаті чого за ним створилася заборгованість у сумі 412 875.00 грн..

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 412 875.00 грн., що вбачається зі змісту видаткової накладної № АГ - 003 від 04 квітня 2012 року (а.с. 10).

Видаткова накладна № АГ - 003 від 04 квітня 2012 року була підписана уповноваженим представником відповідача Дорошенко Т.В..

Повноваження представника відповідача підтверджуються відповідною довіреністю № 83 від 04 квітня 2012 року на отримання товарно - матеріальних цінностей (а.с. 11).

Факт поставки та отримання товару представником ПАТ «Санаторій для батьків з дітьми «Чорноморець» не заперечувався.

Також на запит суду не було надано заперечень щодо розміру заборгованості, що склалася внаслідок несплати відповідачем вартості отриманого товару.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття його товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 1.3 договору сторони визначили строк оплати не пізніше 3-х днів з моменту отримання продукції.

Таким чином, у відповідача виник обов'язок оплатити вартість отриманого товару 09 квітня 2012 року ( з урахуванням вихідних).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вже було зазначено, відповідач з огляду на вимоги пункту 1.3 договору повинен був оплатити отриманий на підставі накладної від 04 квітня 2012 року товар 09 квітня 2012 року, однак, з дати поставки позивачем товару минуло понад три місяці, тоді як, відповідачем оплачено товар не було та суду доказів цього також не було надано.

Таким чином, враховуючи викладене, суд визнав позовні вимоги про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 412 875.00 грн. доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Суд вважає неспроможними доводи відповідача стосовного недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору, що на думку представника відповідача є підставою для відмови в позові, у зв'язку з наступним.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 р. N 9 визначено, що з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку. Статтею 55 Конституції кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 р. N 15-рп/2002 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3688.80 грн., нараховані на суму заборгованості за період з 10 квітня 2012 року по 27 липня 2012 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом був перевірений розрахунок, складений позивачем, та встановлено, що розмір 3 % річних за період, вказаний у позові, розраховано правильно, складає 3688.80 грн., та саме у цій сумі підлягає задоволенню.

Отже, з огляду на вищевикладене та відсутність доказів оплати стягуваних сум, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору у зв'язку із задоволенням позову покладається на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 25 вересня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Санаторій для батьків з дітьми «Чорноморець» (вул. Набережна, буд. 2, с. Піщане, Бахчисарайський район, АР Крим, 98431, ідентифікаційний код 05532351) на користь фізичної особи - підприємця Агібалової Галини Миколаївни (вул. Тополева, буд. 71, м. Сімферополь, АР Крим, 95013, ідентифікаційний номер 2616915788) 412 875.00 грн. суми боргу, 3688.80 грн. 3 % річних та 8331.30 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська