Постанова № 26166587, 26.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2012 р. Справа № 5023/2110/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПодоляк О.А.суддів :Мележик Н.І., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргуТОВ фірми "Гравіті-Мешин"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 01.08.2012у справі№ 5023/2110/12 господарського суду Харківської областіза позовомТОВ фірми "Гравіті-Мешин" (надалі - Фірма)доПАТ "АКБ "Базис" (надалі - Банк)про розірвання договору та зобов'язання вчинити певні діїза участю представників: від позивача- не з'явилися від відповідача- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У травні 2012 року Фірма звернулась до господарського суду з позовом до Банку про розірвання договору банківського рахунку № 27970 від 05.06.2006 та зобов'язання Банку перерахувати грошові кошти в сумі 138 215,52 грн. з рахунку Фірми № 26006279700010 на поточний рахунок Фірми № 2600200118766 в АТ "Регіон-Банк" в м. Харкові.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.06.2012 (суддя: Аріт К.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2012 (судді: Пуль О.А., Лакіза В.В., Хачатрян В.С.) рішення скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись з постановою, Фірма звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 22.06.2009 між Банком та Фірмою (Клієнт) укладено Договір банківського рахунку № 27970 зі змінами від 22.06.2009 (надалі -Договір), відповідно до умов якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок № 26006279700010 для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України, а Клієнт здійснює оплату наданих Банком послуг у розмірі, строки та в порядку, передбаченому цим Договором та Додатками до нього.

Відповідно до п. 1.1 Договору Банк відкриває Клієнту поточний рахунок в українській гривні у відповідності до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (із змінами та доповненнями) затвердженою Постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003 та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

Згідно п. 2.3.1 Договору Банк зобов'язаний приймати і зараховувати на рахунок, відкритий Клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Обмеження прав Клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (п. 6.3 Договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.04.2012 Фірма надіслала Банку платіжне доручення № 01 від 19.04.2012 на переказ грошових коштів в сумі 137 000 грн. з власного рахунку.

В зв'язку з невиконанням Банком вказаного доручення, 03.05.2012 позивач звернувся до Банку із заявою про розірвання Договору банківського рахунку та закриття поточного рахунку.

У відповідь Банк повідомив, що згідно постанови Правління НБУ № 168 від 20.04.2012 призначена Тимчасова адміністрація строком на шість місяців та введено повний мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці з 23.04.2012 до 23.07.2012, в зв'язку з чим Банк на даний момент не може виконати звернення щодо розірвання договорів банківського рахунку, закриття поточних рахунків та перерахування залишків коштів в інші банки.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до банківської виписки в момент звернення до Банку на рахунку Фірми обліковувались грошові кошти в сумі 138 395,70 грн.

Звертаючись з позовом, Фірма мотивувала свої вимоги неналежним виконанням Банком умов Договору, а саме, невиконанням платіжного доручення № 03 від 04.05.2012 про перерахування грошових коштів Фірми зі свого поточного рахунку на інший рахунок іншого банку на підставі заяви про закриття поточного рахунку № 10 від 04.05.2012.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд мотивував рішення невиконанням Банком своїх зобов'язань та порушенням останнім умов Договору.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове, суд апеляційної інстанції виходив з того, що призначення в Банку Тимчасової адміністрації та ведення мораторію на задоволення вимог кредиторів, яким в силу закону та постанови НБУ на термін дії мораторію зупинено виконання Банком зобов'язань перед кредиторами, унеможливлюють виконання останнім платіжних документів, а тому відсутні підстави вважати, що Банком допущені порушення закону або договору.

Проте, вказані висновки суду апеляційної інстанції є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитор банку -це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань; клієнт банку -це будь-яка фізична або юридична особа, що користується послугами банку.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що Позивач є клієнтом банку, а не його кредитором.

Частиною 4 ст. 85 вказаного Закону передбачено, що мораторій не поширюється на зобов'язання, які пов'язані з обслуговуванням господарської діяльності банку.

Згідно п. 8.1 Договору відкриття, закриття та переоформлення рахунку здійснюється на підставах та в порядку, встановлених цим договором, чинним законодавством України та нормативними актами Національного Банку України.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що Договір розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Статтею 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Аналогічні положення передбачені п. 20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003, яким встановлено, що поточні рахунки клієнтів банків закриваються, зокрема, на підставі заяви клієнта.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 341 ГК України передбачено, що установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, мотивовано задоволено позов.

У зв'язку із вищевикладеним, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду -залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 ,11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ фірми "Гравіті-Мешин" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2012 у справі № 5023/2110/12 скасувати.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2012 у даній справі залишити в силі.

Головуючий, суддя О. Подоляк

С у д д і Н. Мележик

С. Самусенко