Постанова № 26165543, 18.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2012 року № 2а-10297/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Богуслав"до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києвіпрозобов'язання зняти арешт із заставленого нерухомого майна

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Богуслав" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві про зобов'язання зняти арешт із заставленого нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що накладеним відповідачем арештом на все нерухоме майно ОСОБА_1, до якого увійшло і майно, що перебуває в іпотеці позивача, порушено його, переважне перед іншими кредиторами, право, як іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за кредитним договором, шляхом укладання договору купівлі-продажу заставленого майна на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 22.08.2012 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 22.08.2012 не прибув, через канцелярію суду 17.08.2012 супровідним листом №83553 від 15.08.2012, в якому просив розглядати справу без участі його представника, надав суду матеріали виконавчого провадження.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши, що немає потреби заслухати свідків та експерта, ухвалила продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача , суд, -

В С Т А Н О В И В:

08.05.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк Богуслав» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №19/02-КР-41/2008, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Банк Богуслав» зобов'язувалось надати ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 7000000 грн., а ОСОБА_1, в свою чергу прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням (придбання нерухомості), сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Банк Богуслав»проценти за користування кредитом із розрахунку 23 процентів річних, та повернути кредит в повному обсязі до 07.05 2010.

12.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк Богуслав» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір зареєстрований в реєстрі за № 4009, предметом іпотеки відповідно до якого було нерухоме майно, яким є пункт сервісного обслуговування автотранспорту (станція технічного обслуговування), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 560,70 кв. м, якими є група приміщень: нежила будівля (літ. А) пл. - 439,70 кв. м.; майстерня (літ. Б) пл. - 107,00 кв. м.; будинок охорони (літ. В) пл. -6,70 кв. м.; компресорна (літ. Г) пл. - 7,30 кв. м.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26.02.2010 в цивільній справі № 2-769/10р. за позовом Відкритого акціонерного товариства «Банк Богуслав» до ОСОБА_1, про стягнення боргу за кредитним договором шляхом звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки позов задоволено повністю та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав»за кредитним договором №19/02-КР-41/2008 від 08.05.2008 у загальному розмірі 17284378,93 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - пункт сервісного обслуговування автотранспорту (станція технічного обслуговування), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 560,7 кв.м., який належить ОСОБА_1 на праві власності, що складається з приміщень: нежила будівля під літерою «А», загальною площею 439,7 кв.м., що складається із приміщення №1 мийка 38,5 кв.м., №2 мийка 35,1 кв.м. (групи приміщень №1), приміщення №1 гараж 26,1 кв.м. (групи приміщень №2), приміщення №1 гараж 50,6 кв.м. (групи приміщень №3), приміщення №1 гараж 35,2 кв.м. (групи приміщень №4), приміщення №1 гараж 31,0 кв.м. (групи приміщень №5), приміщення №1 гараж 22,2 кв.м. (групи приміщень №6), приміщення №1 гараж 38,1 кв.м. (групи приміщень №7), приміщення №1 підсобне 2,7 кв.м. (групи приміщень №8), приміщення №1 підсобне 1,5 кв.м. (групи приміщень №9), першого поверху; приміщення №2 підвал 34,1 кв.м. (групи приміщень №4), приміщення №1 коридор 10,6 кв.м., приміщення №2 підсобне 3,5 кв.м., приміщення №3 кабінет 9,4 кв.м., приміщення №4 кабінет 23,4 кв.м., приміщення №5 кабінет 16,7 кв.м., приміщення №6 кабінет 17,1 кв.м. (групи приміщень №10), приміщення №1 тамбур 2,0 кв.м., приміщення №2 роздягальня 26,9 кв.м., приміщення №3 коридор 2,9 кв.м., приміщення №4 підсобне 10,7 кв.м., приміщення №5 вбиральня 1,4 кв.м. (групи приміщень №11), другого поверху; нежила будівля під літерою «Б», загальною площею 107,0 кв.м., що складається із приміщення №1 майстерня; нежила будівля під літерою «В», загальною площею 6,7 кв.м., що складається із приміщення №1 будинок охорони; нежила будівля під літерою «Г», загальною площею 7,3 кв.м., що складається із приміщення №1 компресорна, шляхом надання Публічному акціонерному товариству «Банк Богуслав»права на продаж від свого імені такого предмету іпотеки будь-якій особі покупцю в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку»з усіма повноваженнями, необхідними для здійснення продажу предмету іпотеки, в тому числі отримувати в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»довідку-характеристику на предмет іпотеки, дублікат технічного паспорту на предмет іпотеки, реєстраційне посвідчення або дублікат реєстраційного посвідчення на предмет іпотеки, отримувати у нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 дублікат договору купівлі-продажу від 08.05.2008 який був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, та зареєстрований в реєстрі за №1847.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Банк Богуслав» було реорганізовано шляхом перетворення згідно з рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «Банк Богуслав», протокол № 7 від 18.07.2008, та рішенням зборів учасників ВАТ ««Банк Богуслав», протокол № 01 від 07.11.2008, в Публічне акціонерне товариство «Банк Богуслав».

25.07.2012 Публічне акціонерне товариство «Банк Богуслав» з метою звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом укладання договору купівлі-продажу заставленого майна за іпотечним договором від 12.08.2008 на підставі рішення суду звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 із заявами про надання витягів з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

З отриманого Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 37080024 від 25.07.2012 Публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав» було встановлено, що до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис щодо накладення обтяження - арешту нерухомого майна, на все майно ОСОБА_1: за № 11042110 від 06.04.201 на підставі постанови про арешт майна боржника ВП № 20842534 від 28.01.2011 винесеною ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві та за № 11808169 від 04.11.2011 на підставі постанови про відкриття з арештом майна ВП № 29621297 від 04.11.2011 винесеною ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві.

Публічне акціонерне товариство «Банк Богуслав» вважаючи, що накладеним арештом було порушено його переважне перед іншими кредиторами, право, як іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за кредитним договором, звернулось з до суду з позов щодо зобов'язання Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешт з заставленого майна.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З огляду на те, що дії щодо накладення арешту на майно боржника були вчиненні відповідачем 28.01.2011 та 04.11.2011, то у даному випадку підлягають застосуванню норми Закону України «Про виконавче провадження», у редакції станом на момент накладення відповідачем арешту.

Частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Таким чином, законодавством передбачено, що поняття «звернення стягнення»охоплює наявність в сукупності трьох послідовних дій: арешт (опис), вилучення та примусова реалізація.

Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" арешт застосовується, зокрема, для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації.

Отже, накладення арешту на майно у виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є лише дією, спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому.

Відповідно до частини восьмої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною шостою статті 3 зазначеного Закону у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Таким чином, у іпотекодержателя виникає право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки тільки у випадку порушення боржником основного зобов'язання.

Частиною четвертою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Відповідно до частини шостої статті 52 зазначеного Закону з коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого вони використовуються для задоволення вимог заставодержателя. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, кошти йому виплачуються у разі належного підтвердження права на заставлене майно. Після повного задоволення вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, визначеному цим Законом.

З огляду на викладене, враховуючи те, що накладення арешту на майно у виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є дією спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому, а також те, що стягнення коштів за рахунок предмета іпотеки можливо лише у випадку порушення боржником основного зобов'язання та залишок коштів після задоволення вимог іпотекодержателя використовується для задоволення вимог інших стягувачів, суд дійшов висновку про те, що факт накладення арешту на предмет іпотеки не може порушувати переважне право іпотекодержателя на звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці.

Порядок вчинення державним виконавцем дій щодо накладення арешту на майно боржника встановлено Законом України "Про виконавче провадження ".

Частиною шостою статті 24 зазначеного Закону встановлено, що за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Таким чином Законом України "Про виконавче провадження" право державного виконавця на накладення арешту на майно боржника не обмежено перебуванням такого майна у іпотеці та не встановлено обов'язку державного виконавця при накладенні арешту на майно боржника здійснити перевірку відсутності обтяження зазначеного майна іпотекою.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 в адміністративній справі № 2а-2679/12/2670.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було правомірно накладено арешт на майно боржника постановами про арешт майна боржника ВП № 20842684 від 28.01.2011 та про відкриття з арештом майна ВП № 29621297 від 04.11.2011.

Позивачем доказів та пояснень на підтвердження факту звернення до відповідача щодо зняття арешту з майна, на яке було звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором № 19/02-КР-41/2008 від 08.05.2008 суду не надано.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем було правомірно накладено арешт на майно боржника постановами про арешт майна боржника ВП № 20842684 від 28.01.2011 та про відкриття з арештом майна ВП № 29621297 від 04.11.2011, а також те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту звернення до відповідача щодо зняття арешту з майна, яке перебувало у позивача в іпотеці та яке було звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна.

Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві про зобов'язання зняти арешт із заставленого нерухомого майна - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов